Лише за останні 100 років Росія взяла участь у близько 50 війнах. У деяких із них командування Кремля очікувало на швидку перемогу, проте не отримало бажаного. Суспільне розповідає про ці війни та про те, чим вони обертались проти РФ.
Російсько-японська війна (1904-1905)
У другій половині ХІХ ст, Російська Імперія просувалася на Далекий Схід. Завдяки Айгуньському та Пекінському договорам Росія отримала територію сучасного Приморського краю, де у 1860 заснувала місто Владивосток.
Далі вони домовилися із Китаєм про оренду міста Порт-Артур. А також, про прокладання через північний Китай залізниці, що з‘єднувала російську Читу, Владивосток, та орендований Порт-Артур, куди зокрема перенаправили і Тихоокеанську ескадру. А опісля, як згадує в своїх мемуарах міністр фінансів, голова Ради Міністрів (аналог сучасної посади прем'єр-міністра — ред.) Російської Імперії Сергій Вітте — Росія почала вводити війська, під приводом підтримки керівництва Китаю.
“Оскільки Японія побачила, що на нас ні в чому не можна покластися, що з одного боку ми, прибрав японців із Ляодунського півострову, самі, потім, його захопили, а з іншого боку, уклав із ними договір, який мав їм компенсувати наше захоплення, — почали потайки, обхідним шляхом, його порушувати — то Японія взагалі перестала нам вірити”, — писав Вітте.
Японію непокоїло нарощування військової потужності Росії. Тому в 1903 році вона почала проводити із Росією перемовини. Проте, як згадує Вітте, Росія їх затягувала. Японія попереджала, що ігнорування їхніх звернень може призвести до війни. Та попри це росіяни, подекуди, відповідали на запити через місяць. Росія хотіла, щоб війна з Японією розпочалась та очікувала легкої перемоги, згадував Вітте.
Війна розпочалася 6 лютого 1904 року. Через 2 дні японський флот атакував російську ескадру в Порт-Артурі. За спогадами Вітте, ця війна в Росії не була популярною серед людей, а більшість її взагалі проклинали. Та попри це тодішній міністр внутрішніх справ Російської імперії В‘ячеслав Плеве очікував легкої перемоги. Проте, тільки в перший день війни, японці знищили 2 військові російські кораблі, та пошкодили 3 інші.
Читайте також: Щоденник війни. Гостомель. "Раптом якась людина зробила так, що все твоє життя впало"
Під час війни японці розбили росіян у кількох наземних битвах, розгромили російський флот, який протягом 7 місяців із Балтії та Чорного моря добирався на Далекий схід, а також захопили Порт-Артур.
Війна закінчилася у жовтні 1905 році. Росія підписала Портсмутський мир, за умовами якого визнала Корею сферою впливу Японії, поступалася Південним Сахаліном і правом на Ляодунський півострів, разом із містом Порт-Артур.
Ця війна стала кроком до розвалу Російської Імперії, пояснює голова ГО "Центр мілітарної історії" Василь Павлов: “Російсько-японська війна — це один із факторів, що спричинив російську революцію 1905-1907 років. Потрібно дивитись комплексно: військова поразка і необхідність змін, які викликала російсько-японська війна, фактично набули завершення у Першій світовій та закінчилися розпадом Російської Імперії”.
Радянсько-фінська війна (1939-1940)
У грудні 1917 року Фінляндія, яка була частиною Російської імперії, проголосила незалежність. Сталось це після того, як Микола ІІ відрікся престолу, а до влади в Росії прийшли більшовики. Вони намагалися захопити Фінляндію, проте цього зробити не змогли.
23 серпня 1939 року Німеччина та СРСР підписали договір про ненапад, відомий, як пакт Молотова — Ріббентропа. Окрім угоди, ці країни поділили між собою сфери впливу у Європі. Фінляндія, як колишня частина Російської імперії, потрапила до сфери впливу СРСР. У тому ж 1939 Радянський союз почав вимагати у Фінляндії перенести її кордон далі від Ленінграда, задля безпеки СРСР. Хоча на той час між Фінляндією та СРСР діяв пакт про ненапад. Фіни відмовились віддавати свою територію.
На той час вище керівництво СРСР не вважало що Фінляндія здатна чинити опір. Ось як про це писав один із керівників СРСР Микита Хрущов: “Достатньо сказати їм гучно. Якщо не почують, раз вистрелити з гармати. Фіни підіймуть руки до гори і погодяться з нашими вимогами”.
Приводом для початку війни став так званий Манільський інцидент, розповідає історик Василь Павлов: “Радянські війська обстріляли власну територію, для того, щоб інсценувати агресію Фінляндії та створити картинку для ЗМІ. На той момент були сформовані органи прорадянської влади на території Карело-Фінської РСР і Кремль готувався приєднати Фінляндію до СРСР”.
Та попри значну перевагу у техніці та живій силі — у СРСР було в 70 разів більше танків та в 20 разів більше літаків, радянські війська зустріли шалений опір, каже Василь Павлов. Причинами, цього, на його думку, стали непідготовленість Червоної Армії до воєнних дій в умовах півночі та недооцінка сил противника. Фіни, своєю чергою, мали кращий психологічний стан, який сприяв готовності захищати власну батьківщину. По закінченню війни СРСР захопив близько 10% територій Фінляндії, зокрема Карельський перешийок та частини півостровів Рибацький і Середній. На думку Василя Павлова фінам вдалось головне — відстояти незалежність:
“Радянський Союз не отримав того що хотів. Вони отримали незначні території у вигляді болотної місцевості. Але це не вихід на береги північної Балтики, таким чином, щоб зробити Фінську затоку фактично внутрішнім радянським “морем”. Не була взята столиця, не були захоплені інші території, які становили інтерес для Радянського союзу”.
Читайте також: Щоденник війни. Евакуація з Гостомеля
Одним із символів тієї війни став “коктейль для Молотова”, названий іменем тодішнього міністра закордонних справ СРСР. Державне управління спиртних напоїв Фінляндії розпочало масове виготовлення пляшок із запалювальною сумішшю. За три місяці Зимової війни виготовили близько 500 тисяч пляшок. Головною відмінністю від саморобного “коктейлю” була відсутність запалювальної ганчірки. Замість неї у пляшки був сірник. Завдяки цій суміші фіни нищили радянську техніку, зокрема і танки.
Війна в Афганістані (1979-1989)
У 1978-му у Афганістані, через революцію, до влади прийшла Народно-демократична партія. Вона встановила режим соціалістичного типу. Частина афганців його не прийняла. Почалася війна між урядовими військами та повстанцями — моджахедами. Керівника Народно-демократичної партії Нур Мухаммеда Таракі, на якого ставив СРСР, вбили прибічники прем'єр-міністра країни Хафізулли Аміна. Той фактично очолив країну.
Політбюро СРСР запропонувало ввести в Афганістан війська. Вступ у війну влада Союзу назвала “введенням обмеженого контингенту” і у грудні 1979 радянська армія перетнула кордон Афганістану. Тодішній міністр оборони СРСР Дмитро Устинов назвав причину введення військ: “надання афганському народу допомоги у відбитті озброєної агресії”.
Далі була операція “Шторм-333” — війська СРСР захопили палац Хафізулли Аміна та вбили його. Замість нього країну очолив лояльний до Собзу Бабрак Кармаль. Проте це лише розхитало ситуацію в країні, де розпочалась громадянська війна, а радянський контингент був у неї втягнутий.
Читайте також: Щоденник війни. "Вирішили вмирати по дорозі на волю, а не в погребах"
Моджахедів підтримали США та низка європейських країн-членів НАТО. Збройні сили СРСР, як з’ясувалося, виявилися не здатними контролювати територію Афганістану.
“Афганська війна показала, що радянська армія не здатна виконувати завдання, в умовах, в яких вона опинилася. Це неможливість встановити контроль над всією територією держави, необхідність тримати величезний контингент та нести величезні втрати. Також вони не впоралися з економічним тиском, під яким опинився Радянський Союз з 1980-го року, починаючи від бойкоту Олімпіади, нафтового ембарго і всього іншого”, — каже Василь Павлов.
У 1988 році керівник СРСР Михайло Горбачов почав виведення перших радянських полків з Афганістану. Останні солдати вийшли із країни у лютому 1989-го. За офіційними даними, за десять років тієї війни загинуло понад 15 000 радянських військовослужбовців.
“Війна в Афганістані — це остання війна радянської імперії. Саме вона призвела до загибелі Радянського Союзу як держави”, — каже Василь Павлов.
Читайте також
"Проливали кров за незалежність Карпатської України". Історія одноденної держави
Вони вважали, що скажуть: "Путін, поможи", а кажуть: "Путін, здохни". Як живе Охтирка під бомбами РФ
Щоденник війни. "На вулиці, де були бої, досі лежать трупи" — записки з охопленого боями Ірпеня
Що робити цивільним під час обстрілів — поради Міноборони, СБУ, ДСНС
