Два тижні тому, о 5 ранку 24 лютого, вся країна прокинулася від потужних вибухів та звуків сирен. Росія вторглася в Україну. Міста почали готуватися до оборони. В країні ввели воєнний стан та комендантську годину. Частина людей евакуювалася в більш безпечні місця — на захід країни або за кордон. Ми пройшлися вулицями Києва та подивилися, як столиця живе сьогодні.
7 ранку. Лівий берег Києва. Щойно завершилася комендантська година. На вулиці майже немає людей. Така ж ситуація і о 8 ранку, і о 15 годині дня. Де-не-де проїздять автівки або прогулються кияни зі своїми домашніми улюбленцями. Спілкуватися зі ЗМІ вони відмовляються. Мовляв, поспішають. Або зізнаються, що бояться з кимось зараз говорити.
В одному із парків нарешті знаходжу співрозмовницю. Ліза разом з чоловіком гуляє із собаком Честером. Розповідає, що зі столиці нікуди не їхали, оскільки вдома багато тварин, залишити їх пара не могла. За 10 хвилин розмови прогриміло приблизно стільки ж потужних вибухів.
"Страшно. Звичайно, дуже страшно. Але потрібно виходити. В нас немає вибору. Навіть коли комендантська година була більше доби, ми все одно виходили, бо треба гуляти песика. За два тижні ми заспокоїлися. Спала паніка. Але все одно страшно", — розповідає Ліза та додає: пишається нашими військовими.
"У мене брат у Збройних Силах України. Він завжди зі мною на зв’язку. Тому перемога буде за нами!"
Йдемо далі. Поруч із однією станцією метро зустрічаємо пані Валентину. Жінка каже, був варіант виїзду за місто в Литвинівку, проте вирішили з чоловіком залишитися тут.
"Слава Богу, що залишилися. Ми ще тут процвітаємо навпроти того, що там робиться. Ні газу, ні світла, ні їжі. Боже, як же хочеться, щоб усе це завершилося. Так болить за державу", — каже Валентина.
Читайте також: "Хочеш миру — берися до зброї!": на Прикарпатті продовжують готуватися до оборони
Жінка говорить, що в підвал не спускаються. Облаштували вдома в коридорі безпечне місце. Раз у три дні ходять до аптеки та за продуктами — зараз принаймні ні черг, ні гострого дефіциту продуктів немає.
В перші дні війни кияни скаржилися на нестачу продуктів першої необхідності, зокрема хліба, яєць, м’яса, круп. Нині ми обійшли кілька магазинів. І досі в маркетах безліч порожніх полиць, однак ситуація частково стабілізувалася.
"В принципі всі товари є, але, звичайно, є деякі нестачі в плані м’яса, молочки та кондитерських виробів. Вони є, але їх значно менше, ніж раніше", — каже Роман Науменко, працівник одного із магазинів мережі супермаркетів.
Від початку вторгнення Росії мережеві супермаркети почали видавати готівку — 6 тисяч гривень, які можна зняти зі своєї картки прямо на касі. Це працює, але залежить від того, скільки готівки є в касира. У великих маркетах можна розрахуватися карткою, на відміну від кіосків. Втім, нині багато дрібних магазинів продають залишки та зачиняються. Оголошення про це вони розміщують на вході.
Наземний громадський транспорт не працює. Проте є таксі. Правда, ціни піднялися, подекуди навіть у десять разів, розповідає водій Віталій.
"У людей совісті немає, фірми підняли ціну, як кажуть, "до не можу". Це маразм. Я в таксі вже 40 років працюю, але такого не очікував, щоб викручувати в людей останнє. Десь в 3, десь в 4, а десь і в 10 разів. Приміром, бувало, що до залізничного вокзалу дістатися з лівого берега коштувало одну тисячу гривень. Для порівняння, раніше могло бути і 150 гривень".
Читайте також: "Ніколи не забуду, як бігла в підвал". Історії людей з гарячих точок на Київщині
А дістатися з лівого на правий берег або ж навпаки, окрім авто, зараз можливості немає. Гілка метро, яка сполучає їх, працює лише на 4 станціях правобережжя. Сам метрополітен працює на вхід та вихід щодня в усі, окрім комендантських годин, а це з 7:00 по 20:00. Є люди, які живуть на станціях, використовуючи їх за бомбосховище, уже два тижні.
Загалом місто розростається укріпленнями як всередині столиці, так і на околицях. В першу чергу це заслуга територіальної оборони. А цивільні в цей час готують їжу для наших воїнів, плетуть сітки, здають кров, надсилають гроші на потреби армії та вірять, що скоро війна закінчиться нашою перемогою.
Читайте також
Щоденники війни. Найстрашніша подорож мого життя
Комунікаційниця, етнофотографка та співачка. Три історії жінок із Тероборони
Що робити цивільним під час обстрілів — поради Міноборони, СБУ, ДСНС
Укриття в Україні: де шукати. Інтерактивні карти та пункти надання допомоги
