Комунікаційниця, етнофотографка та співачка. Три історії жінок із Тероборони

Комунікаційниця, етнофотографка та співачка. Три історії жінок із Тероборони

Щонайменше пів сотні тисяч українців стали до лав територіальної оборони. Звичайні люди, музиканти, письменники, спортсмени і політики. Чоловіки і жінки. Суспільне поспілкувалося з трьома українками, які нині боронять свої міста. Ось їхні історії.

Комунікаційниця Оксана

"Насте, я тепер у ТРО", – написала мені Оксана Горбач. Ми кілька років із нею та ще однією подругою орендували приватний будинок. Потім співпрацювали у проєкті "Ігри нескорених". Оксана — національна координаторка "Ігор Нескорених" та "Ігор Воїнів" в Україні. З 25 лютого керує забезпеченням у столичному підрозділі ТРО.

"У мене є тисяча душ, яким треба форма, броніки, медикаменти, їжа, вода, загалом майже все, – розповідає Горбач. – Форми немає, я шукаю по складах і купую на роти".

Підписання контракту та організаційні моменти не зайняли багато часу. Оксані пропонували видати зброю, як стала резервісткою, та вона відмовилась.

Комунікаційниця, етнофотографка та співачка. Три історії жінок із Тероборони
ФОто надано Оксаною Горбач

"Я не вмію стріляти, — чесно каже Горбач. — Зате вмію організовувати процеси і вирішувати проблеми. Тому сама запропонувала поставити мене на забезпечення".

Робота — 24/7. Добре, коли випадає нагода поїхати додому і прийняти душ. Та Оксана не нарікає.

"Це моя земля, і нема чого на неї пхатися. Треба захищати своє. Хто не розуміє, це екзистенціальна війна: або ми, або нас," — говорить жінка.

У хлопців та дівчат, каже, настрій веселий, робочий, бойовий. Усі налаштовані захищати Київ до перемоги.

Читайте також: "У мене власні рахунки з цими людьми". Колишні політв'язні Кремля воюють проти Росії

Етнофотографка Анна

Анна Сенік — відома в Україні та закордоном етнофотографка, яка працює під псевдонімом "Ладна Кобєта". Із 24 лютого, відколи Росія здійснила повномасштабну атаку на Україну, вона у столичній Теробороні. Анна зранку пішла до військкомату, живе неподалік, звідти її відправили в рекрутинговий центр.

"Я виконую спостережну, розвідницьку діяльність. Прямі бої були у Тероборони Деснянського району, але мало. Також ведемо інформаційну, просвітницьку діяльність. Патрулюємо вулиці", – розповідає Сенік.

Анна каже, ситуація зараз їй нагадує Революцію Гідності, тільки потужніша.

"Але якщо це помножити навіть не на сто, а на тисячу. Такого єднання я не пам’ятаю. Люди йдуть дуже різні: ті, хто мають досвід бойових дій, кияни з активною громадянською позицією, і водночас ті, хто далекий від військової справи, — юнаки, народжені вже в двохтисячних, інтелігентного вигляду чоловіки літнього віку, худорляві хіпстери з довгим волоссям. І всі йдуть захищати свій дім. У нас вихід нині або померти вдома, або спробувати вижити, захищаючись. Люди просто не хочуть помирати в своїх домівках, фактично чекаючи розправи над собою, — розповідає фотографка. — А як показав російський наступ, і тікати нікуди. Мої батьки виїхали на Вінниччину. Мені те місце здавалось безпечним, бо там немає стратегічних об’єктів, але 1 березня місцеві помітили машину, з якої вийшли люди, зробили мітку біля будинку культури і поїхали. І це село, куди і транспорт особливо не ходить. Безпечних місць немає. Нема куди тікати. А тікати закордон немає сенсу".

Комунікаційниця, етнофотографка та співачка. Три історії жінок із Тероборони
Фото надано Анною Сенік

Сама Анна у 2014 була в пресслужбі полку "Азов", але зброї у руках не тримала. Спершу новобранцям не провели інструктаж, та потім розбили оборонців по групах, і досвідчені вчили новачків.

"Я знаю, що таке війна, мені морально легше, ніж іншим, а ось фізично складно, — зізнається Сенік. — Я доволі дрібна, рівень підготовки не настільки хороший. Але зараз такий час, коли ти просто йдеш із тими знаннями й навичками, які маєш, і вчишся нового, не сидиш на місці. Сказати: "Я нічого не роблю, бо не вмію" — трохи не та ситуація".

Читайте також: "Шкода, що нас так пізно згуртувала така подія, як війна". Волонтери Івано-Франківська

Мотивація патрулювати місто фактично без відпочинку зі зброєю в руках в Анни проста — це її рідний район, де народилась і виросла.

"За кілька будинків живуть мої бабуся з дідусем, ще за кілька — хрещена з дітьми, за кілька кварталів — мій дім. Нема куди відступати, бо я знаю, хто в мене за спиною", — говорить Сенік.

Співачка Олена

Житомирянка Олена Довбиш — співачка. Зранку 24 лютого, коли Росія бомбила обласні центри по всій Україні, вона з чоловіком, подругою та нареченим подруги поїхали будувати блокпости навколо Житомира.

"Мішки тягали, допомагали, як могли. А на другий день поїхали в територіальні об’єднання, записалися в Тероборону. Сказали, жінок не беруть. Говорю: ми будемо допомагати організаційно і збирати медикаменти, пакувати аптечки," — розповідає жінка.

Тож вона не підписала контракт, але активно допомагає підрозділу, зброю отримала.

"Раптом що, питань уже не буде: вмієш чи ні. Біжи стріляй! Але я сподіваюсь, що все буде добре, — ніяково посміхається Довбиш. — У тирі я стріляла і влучала з десяти разів вісім. А як у житті буде, не знаю. Тому що це страх. Я дуже боюсь, якщо чесно."

Комунікаційниця, етнофотографка та співачка. Три історії жінок із Тероборони
Фото надано Оленою Довбиш

Олена з підрозділом мало не постійно. Замість душу — вологі серветки і пару літрів води. Сплять в одязі, тільки черевики знімають.

"У нас за одну ніч було вісім повітряних тривог! Скочив — біжиш в укриття. Потім назад. У таких умовах кому треба манікюри-педикюри? — сміється вона. — Чоловік мене бачив різною, і з немитою головою теж. Та і зараз такий час, що немає значення: ти чоловік чи жінка, ми всі — захисники".

У захисників Житомира настрій, каже Довбиш, бойовий, адже стоять за свою землю.

"Вдома я б не всиділа! Мені потрібно щось робити, допомагати людям, особливо коли таке робиться в країні. Я б себе ненавиділа, якби виїхала і бачила це тільки в соцмережах. Потрібно боротися за Україну, і ми боремося".

Читайте також

Вторгнення Росії в Україну. День восьмий. Онлайн

"Люди просили на стільчику посидіти": куди евакуюватись та де шукати житло переселенцям

Що робити цивільним під час обстрілів — поради Міноборони, СБУ, ДСНС

Укриття в Україні: де шукати. Інтерактивні карти та пункти надання допомоги

Категорії
РозслідуванняПолітикаЕкономікаКультураСвітСпортВідеоПодіїТоп дняПриродаРегіониСтильДітиНаукаТехнологіїУрбаністикаЇжаДомашні твариниЛюди