Креативне мислення у нас в крові. Згадуємо українські телешоу 90-х, які вас приємно здивують

Креативне мислення у нас в крові. Згадуємо українські телешоу 90-х, які вас приємно здивують

Креативне мислення у нас в крові. Згадуємо українські телешоу 90-х, які вас приємно здивують

Щоб краще зрозуміти сьогодення, інколи треба повернути трохи назад. Український телевізор минулого — це не тільки ностальгія за тим, що вже було. Це ще й вічний запас натхнення, який, до того ж, може допомогти зрозуміти різні покоління, налагодити зв’язок між "аналоговими" та "цифровими". Пригадуємо світлі сторінки українського телебачення 1990-х, щоб нагадати, що оригінальність та креативне мислення — у нас в крові.

Читайте також: "Як інтернет поступово з’являвся в Україні та змінив нас"

Територія А (1995-2000)

Перший всеукраїнський музичний хіт-парад, який запустив хвилю нової та цікавої української поп-музики. Напочатку це був повний мінімалізм в плані естетики: одна Анжеліка Рудницька в якості ведучої, яка оголошує назви музичних кліпів та короткі відомості про артистів — і, власе, музичні відео. Все. Цього виявилось досить, щоб запустити цілу хвилю. Адже до 1995 року мало хто з українців підозрював, що в нас є плеяда автентичних і оригінальних гуртів та виконавців, таких як Аква Віта, Фантом-2, Ван-Гог... Ця передача виконувала архіважливу просвітницьку і навіть продюсерську функцію, бо назву "Територія А" носив не лише хіт-парад, а ще й талант-агенція, яка виділяла певний кошт на зйомку кліпів і запис альбомів. На березень в Києві був запланований ювілейний концерт — 25 років "Території А", який перенесено на невизначений термін.

Шоу довгоносиків (1996-1999)

Гідна українська відповідь "Монті Пайтон", британським геніям абсурдного гумору. Друга половина 1990-х. Глядачі в цілому гумористичний сегмент сприйняли на ура ("Городок", "Маски-шоу", "Джентльмен-шоу"). Але не вистачало чогось більш темного, витонченого, альтернативного. І продюсер Віктор Приходько просто зробив ставку на Віктора Андрієнка та його команду, привівши хлопців на холодну київську студію ім. Довженка та дозволивши певний рівень свободи в ефіри.

У результаті ми отримали "Шоу довгоносиків" — офіційно першу програму в українському телепросторі, де суржик використовувався як художній засіб. Вона виходила у форматі "тележурналу" та складалася з декількох постійних рубрик. В одній знущалися з недолугої соціальної реклами (троє пожежників видумують муки для безнадійного курця). В іншій — геніальна сатира на радянський серіал про Шерлока Холмса та Доктора Ватсона (і багато псевдоанглійського гумору). В третій взагалі робились фейкові реконструкції цікавих деталей з життя знаменитих особистостей. Такого рівня творчої свободи та фантазії на телебаченні ми ще довго не побачимо.

Читайте також: "Чим особлива корейська поп-музика і як вона захопила світ"

Каламбур (1996-2001)

Оригінальний формат телекоміксу, який охоплює всі сфери українського буття. Комікс у даному випадку означає короткі за тривалістю сценки (скетчі) та декілька постійних рубрик. 5 акторів "Каламбуру" завдяки цій жорсткій системі створили цілий всесвіт, яким можна насолоджуватись і сьогодні. Одна з постійних рубрик: бар "Каламбур" з однаковим набором героїв: бармен, який постійно чепуриться; дівчина, що безперервно говорить по телефону; незламний алкоголік; затюканий інтелігент. Вони, власне, і розігрують нові репризи.

Ще є пародійний міні-серіал "Круте піке", безкінечний фільм-катастрофа, в якому літак "Бройлер-747" падає і все ніяк не впаде, а екіпаж тим часом б’є рекорди безглуздої поведінки. Мабуть, найоригінальніша рубрика — "Деревня дураков". Така собі народна пантоміма про морячка та мужика з вусами, які увесь час шукають можливості випити самогону так, щоб не бачила жінка одного з них; а інколи їм ввижається ведмідь.

Табу (1997-1998)

Легендарний телевізійний таблоїд на чолі з харизматичним Миколою Вереснем. Уявляєте собі, що таке телебачення 90-х в Україні? Здебільшого це "новини". Вечірні новини на ТСН з незмінною Аллою Мазур у строгому костюмі, яка лише зрідка, на одну-дві секунди, дозволяла собі професійну усмішку, диктували стиль. Сухий та інформаційний, канцелярська мова та формальності — не біда, бодай було "прийнято". Окремі проблиски "цікавинок" та непересічної подачі, харизми можна було шукати на регіональному телебаченні, де, як не дивно, місцями було трошки свободи — і тому з’являлись такі прото-гонзо передачі як "Дело Вкуса".

Але якщо говорити не про мікромоменти, а про справжні миті тріумфу вітчизняного телебачення (хоч і короткі), то не можна не згадати першу інкарнацію "Табу" з Миколою Вереснем. Якщо коротко, то саме він — король емоційного стилю на телебаченні, він приніс цю "фішку", на яку в ефірі ніхто не наважувався. Мабуть, він одним із перших зрозумів, що телебачення, масове телебачення — це не сухі факти, а живий таблоїд, і що глядачам в першу чергу потрібні сенсації. "Табу" таким і був — наскрізь сенсаційним. Вересень із сережкою у вузі запрошував різних гостей та гнав епатажну хвилю, ставлячи незручні запитання. Причому серед його гостей були як і відомі, "публічні люди", так і більш маргінальні представники соціуму, наприклад, секс-працівниці.

СВ-шоу (1997-2002)

Перше та єдине "late night show" в Україні. Що таке "late night shows" (з англ. "вечірні шоу") та чому вони так популярні в Америці? Бо це чудова можливість отримати розрядку після роботи та посміятися з усього того божевілля, яке оточує. Подивитись на політиків у неофіційному вигляді, які приходять на ефір до Девіда Леттермана, послаблюють краватку і відповідають не на запитання про бюджет країни, а на щось більш-менш "близьке до народу", поки ведучий невимушено над ними жартує. Еталоном жанру можна вважати комедійне шоу Saturday Night Live, від пародійних скетчів якого можна очікувати все, що завгодно (навіть актора Алека Болдуїна в образі Дональда Трампа).

В Україні така культура телевізійних шоу не сформувалась — дуже довго пояснювати, чому саме. Але був короткий і дуже цікавий спалах: телепередача "СВ-шоу", яка стала для тогочасного ефіру справжнім відкриттям. Суть цієї передачі всім відома. Андрій Данилко в образі Вєрки Сердючки запрошував на сцену, стилізовану під спальний вагон, якусь зірку (від того ж Миколи Вересня і Людмили Гурченко до молодих учасників гурту "Океан Ельзи" і авангардного комедійного дуету Іллі Олейникова та Юрія Стоянова). І далі починався неймовірний зв'язок ведучого й гостя.

Сердючка вміла створити таку інтимну атмосферу, яка дозволяла б розкрити особистість гостя і розкритись йому самому. Інколи достатньо було навіть маленької деталі: скажімо, Людмила Гурченко помічає, що у Сердючки порвалися панчохи, вони шуткують і сміються про це — і далі розмова йде на абсолютно іншому рівні, без натяку на пафос. Чи відомий на всю Україну співак El Кравчук б’ється пасхальними яєчками з Вєркою — і глядач розуміє, що перед ним звичайна людина, а не хтось недосяжний.

Читайте також: "Кожен другий – пірат. Як в Україні з’явилось піратство та коли воно зникне"
Категорії
ПолітикаЕкономікаКультураСвітСпортВідеоПодіїТоп дняПриродаРегіониСтильДітиНаукаТехнологіїУрбаністикаЇжаДомашні твариниЛюди