З 16 липня розпочинається новий етап втілення норм закону України про забезпечення функціонування української мови як державної. Набувають чинності норми, які важливі для більшості людей, оскільки вони стосуються сфери культури і розваг, а також туристичної сфери, книговидавництва та роботи книгарень, кіно і телебачення.
Із 16 липня заборонений публічний показ театральних вистав іншою мовою, ніж державною. В державному чи комунальному театрі спектакль має обов’язково супроводжуватись перекладом на українську за допомогою субтитрів, звукового перекладу чи в інший спосіб.
Що зміниться в роботі українських театрів із запровадженням нових норм – про це в ефірі програми "Культура. Live" на Радіо Культура поговорили з керівником літературно-драматичної частини Національного академічного театру російської драми ім. Лесі Українки Борисом Куріциним та з театрознавицею Ганною Веселовською, керівницею напряму експертно-аналітичної діяльності Національної спілки театральних діячів України.
Борис Куріцин: "Як ви собі уявляєте переклад "Тризни" Шевченка, яка написана російською?"
Яких заходів вжив театр російської драми ім. Лесі Українки у зв’язку із запровадженням цих норм закону?
По-перше, хочу нагадати, що театр Лесі Українки – це театр, який живе за законами країни і, звичайно, виконує їх. Ми, вивчивши досвід наших зарубіжних колег, прийшли до висновку, що саме для нас буде абсолютно нормальним, якщо ми будемо за потребою пропонувати нашим глядачам стислий переказ тої чи іншої вистави українською, якщо хочете, називайте це “лібрето”.
В репертуарі нашого театру є кілька вистав, які вже давно йдуть українською. Нещодавно з’явилась ще одна вистава “Три кохання”, яку ми присвятили нашій патроничі Лесі Українці. Але як ви собі уявляєте переклад “Тризни” Тараса Шевченка, яка написана російською мовою?
Вважаємо, що в цьому плані ми виконуємо закон, тому що він нам це дозволяє. З іншого боку, ми даємо можливість нашим глядачам отримати інформацію українською. Що стосується реклами, вона вже давно видається українською. Тобто ніяких проблем ні я, ні театр, ні керівництво театру в цьому не бачать.
Ви сказали, що частина вистав є українською мовою – а яка саме частка репертуару йде українською, ви не рахували?
Театр – це ж не магазин, щоб говорити про “частку товарів”, це творча організація. Якщо б була творча потреба в тому, щоб з’явилася вистава “Свіча на вітрі” про Тараса Шевченка, яка вже кілька років йде в репертуарі театру двома мовами, то з’явилася б і така вистава. Коли була потреба свого часу з’явитися виставі про Василя Стуса, про його життя, про його поезію, про заслання – з’явилася і така вистава.
Наскільки я знаю, в Україні офіційно є близько 10 російськомовних театрів – зі 100 з чимось загалом. Я думаю, що проблем немає і не буде.
Ви підкреслили, що вистави мають супроводжуватися перекладом державною мовою в інший спосіб. І от пояснили, який спосіб обрав театр імені Лесі Українки – лібрето. Хочу запитати, як саме це виглядає для глядача. Він отримує разом із квитком якийсь текстовий матеріал?
Навіщо так конкретно? Він отримує його тільки за потреби. Це має абсолютно “пристойний вигляд”. Якщо ви ходите до нашого театру, то знаєте, що ми вже більше 20 років не випускаємо програмки – ми робимо буклети, які вже у деяких глядачів стають навіть такою збіркою в домашніх бібліотеках.
У кожного глядача на вході питають, чи потрібна йому така історія, чи ні. Також вони абсолютно доступні і кожен може взяти собі.
Ті два шляхи, які названі в законі, – це переклад за допомогою субтитрів або ж звуковий переклад. Чи думав колектив театру над такими форматами, можливо, для деяких окремих вистав?
Річ у тім, що цей закон немає решти підзаконних актів, які причетні до фінансувань. Чи будуть зроблені преференції театральним колективам, будь-то державні чи приватні, які створюють твори саме за українською класикою?
Те, що ви кажете про звуковий переклад або субтитри – це, по-перше, потребує величезних грошей. А по-друге: свого часу Богдан Сильвестрович Ступка, приїхавши з гастролей з Мюнхену розповідав, що він був шалено занепокоєний тим, що над сценою було титрувння. Він казав: “Я дивився в зал і бачив всіх глядачів”.
Драматичний театр потребує поєднання зорового і слухового простору. Це не оперний театр, де можна слухати музику і під час цього дивитися титри перекладу з італійської.
Сьогодні навіть на міжнародних театральних фестивалях все більше відмовляються від звукового перекладу, тому що це теж порушує цілісність вистави. Голос, міміка, інтонація, тональність, проголошення того чи іншого тексту – вони дуже важливі. І коли на сцену вкидається ще якесь буботіння, це руйнує виставу. Тому для того, щоб зберегти емоційне сприйняття глядачем, ми друкуємо змісти тієї чи іншої вистави.
Ви сказали, що в Україні 10 театрів російської драми. Чи консультувалися, чи обговорювали з колегами з цих театрів, які шляхи вони обрали?
Ні, не консультувалися, тому що у кожного театру свої проблеми, в першу чергу фінансові. Треба згадати, що з майже 2 останніх років понад півроку театри взагалі не працювали, а інший час працювали на заповненість 50%. Це дуже вдарило по стану всіх театрів, тому кожен виживає, як може.
Ганна Веселовська: "Це зовсім не виклик – це та реальність, яку ми створюємо"
На вашу думку, як введення в дію норм мовного закону вплине на ситуацію з українськими театрами? Наскільки це для них зараз виклик – здійснити цей переклад? Я нагадаю, що в законі звучить така фраза, що “державні, комунальні театри мають обов’язково супроводжувати перекладом державною мовою вистави за допомогою субтитрів, звукового перекладу чи в інший спосіб”.
На мою думку, це зовсім не проблема для театрів України, і є театри, які до цього готувалися заздалегідь. Отже, це зовсім не виклик – це та реальність, те мовне середовище, яке ми створюємо. І зрозуміло, що можуть виникнути певні проблеми, але вони, як на мене, вирішуються зовсім швидко.
Є питання щодо музичних театрів. Тут треба трошки міркувати, як з цим бути, тому що мова в музичному театрі виконує зовсім інші функції. Але наскільки мені відомо, наші провідні оперні театри теж вже субтитрують вистави.
Борис Куріцин, представником театру ім. Лесі Українки, розповів, що їх театр обрав інший спосіб перекладу – по бажанню глядача. Він отримує в текстовому форматі умовно кажучи “лібрето” українською мовою. Пан Борис апелював до того, що грошей на інші шляхи перекладу немає. Яка ситуація в театральному середовищі? Які ще шляхи обрали театри? Чи це всі варіанти, які можуть бути?
Наскільки я знаю, угорський театр в Берегове вже півтора місяці субтитрує свої вистави. І, відповідно, їх можуть дивитися українці, які не розуміють угорську. Він чомусь знайшов гроші на те, щоб робити субтитри своєї вистави. Більше того – це нормальна європейська практика.
Національний театр ім. Лесі Українки – це дуже заможний театр, я не думаю, що для них є проблемою зробити субтитри. Щодо того, чи роздавати, видавати глядачам лібрето, то тут можуть бути сумніви, тому що є люди, які слабко бачать, для них це вже буде проблемою.
Взагалі стрічка титрування в театрах – це така дуже поширена європейська норма, тому що глядачі можуть бути з різних країн. І добре було б робити титрування не тільки українською, але й англійською мовами. Бо театр – це також місце, куди приходять туристи.
Що відомо
- 14 липня на засіданні Верховної ради відкликали 3 з 4 поправок до бюджетного законопроєкту, які якраз стосувалися мови і які подали депутати від “Слуги Народу”. Це поправки №13 і №14, які виводять створення та показ фільмів і телепрограм з під дії закону про українську мову. Їх внесли голова партії “Слуга Народу” Олександр Корнієнко, а також “слуга”-мажоритарник зі Львівської області Орест Саламаха відповідно.
- Так само відкликали поправку №16, яку подав “слуга” Андрій Клочко. Вона прибирала би необхідність держслужбовцям, які зараз обіймають посади, підтверджувати володіння українською мовою.
- Свої поправки відкликали всі парламентарі, окрім “Слуги Народу” Максима Бужанського. Його поправка №17 передбачає зміни до Закону про мову і всіх освітніх законів. Вона прибирає штрафи за порушення мовного закону і дозволяє навчання російською у школах. Пан Бужанський продовжує наполягати на цій поправці.
- Уповноважений з захисту державної мови Тарас Кремінь наголосив, що “ця поправка 15 липня все ще може розглядатися у сесійній залі за наполяганням її автора і може суттєво звузити застосування державної мови”. Раніше він наголосив, що “внесення всіх цих поправок не відповідає визначеній регламентом Верховної ради процедурі. Вони не відповідають предмету правового регулювання самого законопроекту”. Також пан Кремінь наголосив, що за своїм змістом згадані поправки суперечать Конституції України, позиції Конституційного суду.
- Крім того, 14 липня Конституційний суд України визнав конституційним закон України “про забезпечення функціонування української мови як державної”. Відповідне рішення суд ухвалив на пленарному засіданні Великої палати суду у справі за конституційним поданням 51 народного депутата України.
- За даними Міністерства культури та інформаційної політики України, а також обласних державних адміністрацій, усього в 2020 році в Україні діяло 117 державних та комунальних театрів. Саме їх в першу чергу стосуються нові норми закону. Комунальні та державні театри 15 областей торік здійснювали показ вистав лише державною мовою. У репертуарі театрів інших областей були як державною, так й іншими мовами.
- Загалом торік 78% показів всіх вистав здійснювалося українською мовою. 22% іншими – це російська, англійська, угорська, польська, італійська, ідиш, ромська та інші мови.
Читайте також
- Концерти, шоу та вистави українською. В Україні набула чинності нова норма "мовного закону"
- В якому стані перебуває українська мова на 30-тому році незалежності. Пояснюють експерти
- Як реагують на мовний закон культурні установи та чи заговорить українською "Квартал"
- “Українізація – це поразницьке слово". Інтерв'ю з мовознавцем Юрієм Шевчуком
