"Це музичний рекет". Чому українські музиканти не отримують роялті за використання авторських творів

"Це музичний рекет". Чому українські музиканти не отримують роялті за використання авторських творів

"Це музичний рекет". Чому українські музиканти не отримують роялті за використання авторських творів
. Pa Media

Представники українського шоу-бізнесу недоотримують роялті — винагороди за використання їхніх авторських творів. Про це свідчать результати розслідування, ініціатором якого виступила державна організація колективного управління, що спеціалізується на зборі і виплаті авторської винагороди "Українська агенція з авторських та суміжних прав". Вони повідомили, що викрили одну із масштабних схем з привласнення роялті.

Два місяці автори та виконавці аналізували документи і договори у сфері авторських та суміжних прав. Як розповів учасник гурту “Антитіла” Сергій Вусик, дослідження показало, що організації колективного управління використовують фірми-посередники та родинні схеми. Вони працюють через чотиристоронні договори, де 3 і 4 стороною стають приватні організації, які з роялті стягують додаткові комісії, і, по суті, крадуть винагороду. Це лише одна зі сотень подібних схем, каже Сергій Вусик.

"Це музичний рекет". Чому українські музиканти не отримують роялті за використання авторських творів
Сергій Вусик, автор (гурт Антитіла). Суспільне

“В ресторан, бар, кафе чи мережу магазинів приходять чи телефонують представники акредитованої державою організації ГС “УЛАСП” (Громадська спілка“Українська ліга авторських і суміжних прав”. Погрожуючи судами та захмарними тарифами, переконуючи, що вони представляють ледь не увесь репертуар світу, розмахуючи акредитацією, пропонують та навіть вимагають підписати чотиристоронній договір про забезпечення правомірного використання об'єктів авторського права та об'єктів суміжних прав в публічних закладах. Згідно з цим договором ресторан має щомісячно сплачувати певну суму за можливість вмикати музику для відвідувачів", - каже Вусик.

Він додає, що легальне використання авторських творів — правильно, тому що таким чином формується винагорода авторів. Але не в такий спосіб.

"Якщо ж ресторан не погоджується з виставленими тарифами і власник ресторану відмовляється сплачувати в акредитовану організацію ГС “УЛАСП” захмарний тариф - далі справа переходить в суд. Судова справа завжди відбувається за позовом цієї акредитованої організації...Проте, до суду з користувачем часто не доходить, бо власник ресторану розуміє, що програючи суд — отримуєш штрафи, оплати судових зборів і часто вирішує домовитись, сплатити необхідну суму і підписати договір. В них немає вибору. Це сучасний музичний рекет", — додав Вусик.

За словами Вусика, згідно з законом, збирати, розподіляти і виплачувати гроші може тільки акредитована організація, із цих грошей вона може забрати собі не більше ніж 25% ("комісійних") — на утримання штату працівників, оренду офісу та інші супутні необхідні витрати. Тобто 75 гривень зі 100 мають потрапити безпосередньо до кишені автора/виконавця, разом зі звітом про кількість, період і місце використання його пісень.

Але коли укладаються чотиристоронні договори, все стається інакше. На шляху авторських грошей з’являються приватні організації, "прокладки", прикриті неприбутковим статусом, які насаджуються у договори під різним приводом власникам ресторанів, кафе, магазинів, ТЦ. І в цих договорах вони можуть бути ким завгодно: і представником акредитованої організації, і компанією, що здійснює правовий супровід, і навіть представником самого власника ресторану.

Наразі від авторської спільноти ГО УААСП зареєстрована заява в поліцію відносно даних тіньових схем, руху грошей від користувачів до акредитованих організацій через прокладки (посередників), що є прямим порушенням закону України про колективне управління, зазначив Сергій Вусик.

Що кажуть в "Українській лізі авторських та суміжних прав"

Керівник Громадської спілки УЛАСП Олександр Нікін спростовує звинувачення. Він каже: вважати розслідування об'єктивним не можна, оскільки провели його представники організації, яка є для них конкурентом. Також, він називає неправдивою інформацію щодо стягування додаткової комісії з роялті.

"Це музичний рекет". Чому українські музиканти не отримують роялті за використання авторських творів
Олександр Нікін. Facebook / Alexandr Nikin

“Наша організація здійснює функцію “єдиного вікна” вже 10 років. Витрати поглинаються тією комісією, яка встановлена у договорах з правовласниками, тобто 20 %. Якщо правовласники встановили 20 % витрат на збір та розподіл коштів, то від користувача , від платника більше ніяких витрат не знімається, не утримується", - заявив Нікін Суспільному.

Він назвав звинувачення артистів "засобом конкурентної боротьби" і "чорним піаром.”

Що кажуть експерти

Юрист Дмитро Гузій розповів, що ці проблеми виникли не зараз, а ще 20 років тому. В Україні досі відсутня цивілізована система авторських роялті, каже він.

“В Україні ми маємо відсутність цивілізованої системи авторських роялті, що і призвело до таких тіньових схем. При чому, на таке є об'єктивні підстави, тому що у Радянському Союзі система підтримки авторів була абсолютно іншою і проблема в Україні створена тим, що ми не змогли наразі поставити на сучасні цивілізовані міжнародні стандарти збір і виплату саме авторської винагороди", - переконаний юрист.

Він додав, що пандемія лише засвідчила цю проблему: "Раніше економічно можна було ховати проблеми невиплати авторських роялті за успішними гастролями за масовим продажем CD. І ці гібридні проблеми виникли не зараз, а 20 років тому. Саме держава повинна забезпечувати реалізацію принципів і захисту інтересів авторів і видавців. Ці всі питання не є маргінальними чи творчими. Це питання постійної професійної відповідальності урядів своїх країн за розвиток національної культури через механізми інвестицій. Тому що колективне управління — це про прозорі інвестиції в першу чергу, коли створюється спочатку продукт, в нього інвестується, потім система колективного управління дозволяє справедливо повернути гроші і отримати стимули для розвитку ”

У раді зареєстровано законопроєкт, який дозволить побудувати систему спостереження та контролю над виплатами авторам, розповіла виконавча директорка Офісу простих рішень та результатів, інвестиційна банкірка Марія Барабаш.

“Разом з народними депутатами ми зареєстрували законопроєкт 4537, він був зареєстрований ще 24 грудня минулого року і досі він очікує розгляду на профільному комітеті. Цей законопроєкт був націлений на: підвищення прозорості організацій колективного управління. Ми врахували і автоматизовану IT-систему, яка б мала запрацювати як електронний кабінет правовласника і це була б дуже зручна система як для авторів, так і для організаторів концертів, власників медіа. Друге — це публікація повної інформації про не тільки суми, які отримують ОКУОрганізації колективного управління (ОКУ) – це установи, яким автори творів або інші правовласники можуть передавати свої повноваження на управління авторськими або суміжними правами. ОКУ можуть від імені правовласників укладати договори з користувачами, погоджувати розмір винагороди (роялті), збирати, розподіляти і виплачувати зібрану винагороду. Саме вони забезпечують захист прав інтелектуальної власності музикантів, письменників, художників та інших правовласників. за авторські або суміжні права, але і найголовніше — визначення методики, за якою вони розподіляють ці гроші. Бо на сьогоднішній момент такої методики не визначено”, — пояснила Барабаш.

Читайте нас у Telegram: головні новини України та світу

Станьте частиною Суспільного: повідомляйте про важливі події з життя вашого міста чи селища. Надсилайте свої фото, відео та новини і ми опублікуємо їх на діджитал-платформах Суспільного. Пишіть нам на пошту: [email protected]. Користувачі аккаунтів Google можуть заповнити форму тут. Ваші історії важливі для нас!

На початок