Сейм Латвії 5 листопада ухвалив рішення фактично відкласти питання денонсаціїОдностороння відмова держави від міжнародного договору. Стамбульської конвенції до наступного скликання парламенту. Це сталося після того, як президент Едгарс Рінкевичс відмовився проголошувати закон про денонсацію та повернув його на повторний розгляд.
Про це повідомляє латвійський суспільний мовник.
На позачерговому засіданні Сейм підтримав пропозицію Комітету з закордонних справ встановити термін подання пропозицій до повторного перегляду законопроєкту – 1 листопада 2026 року. Вибори до наступного Сейму відбудуться 3 жовтня 2026 року.
За це рішення проголосували 53 депутати коаліційних партій ("Єдиний список", "Прогресивна партія", "Нова єдність" та "Національний альянс"). Проти висловились 18 депутатів від опозиційних "За стабільність!" та "Латвія понад усе".
30 жовтня парламент Латвії після багатогодинних дебатів ухвалив у другому, остаточному, читанні законопроєкт про денонсацію Стамбульської конвенції — міжнародної угоди Ради Європи про запобігання насильству щодо жінок і домашньому насильству. Та відправив на підпис президенту.
Парламент був змушений розглядати питання вдруге після того, як президент Рінкевичс скористався своїм правом не оприлюднювати закон. Президент заявив, що ратифікація та денонсація конвенції протягом одного терміну повноважень Сейму "надсилає суперечливі сигнали", і запропонував, щоб це питання вирішував вже наступний склад парламенту.
Цьому рішенню передувала рекордна громадська мобілізація. На платформі ManaBalss.lv петиція до президента із закликом не підписувати закон про вихід із конвенції зібрала понад 64 750 підписів, що стало найбільшою ініціативою в історії платформи.
Партія "Прогресивні" назвала рішення Сейму "значною перемогою для суспільства", зазначивши, що "масова мобілізація суспільства налякала прихильників цього законопроєкту".
Згідно з регламентом Сейму, відтермінування розгляду робить долю законопроєкту невизначеною. Наступному скликанню парламенту доведеться окремо голосувати за те, чи продовжувати роботу над цим та іншими незавершеними законопроєктами попереднього скликання.
Що цьому передувало
28 червня 2023 року Євросоюз ратифікував Конвенцію Ради Європи про запобігання насильству стосовно жінок і домашньому насильству та боротьбу із цими явищами.
Сейм Латвії ухвалив законопроєкт про ратифікацію Стамбульської конвенції 30 листопада того ж року, а тепер вирішив вийти з неї.
Верховна Рада України ратифікувала Стамбульську конвенцію 20 червня 2022 року. Президент Володимир Зеленський 21 червня підписав документ про ратифікацію Стамбульської конвенції.
Стамбульська конвенція
Стамбульська конвенція – міжнародна угода Ради Європи щодо насильства проти жінок та домашнього насильства, відкрита для підписання 11 травня 2011 у Стамбулі, Туреччина. Конвенція охоплює низку заходів з запобігання та протидії насильству, захисту його жертв, переслідування та покарання кривдників.
Документ визнає насильство стосовно жінок і порушенням прав людини, і видом дискримінації; встановлює чіткий зв'язок між досягненням рівноправності між жінками і чоловіками та викоріненням насильства над жінками.
Конвенція пропонує державам встановити кримінальну відповідальність за основні види насильства стосовно жінок (такі як переслідування, примусовий шлюб, ушкодження жіночих геніталій, примусовий аборт, примусова стерилізація) і забезпечити належне та ефективне покарання за насильство.
Крім того, кримінальним злочином визнається сексуальне домагання вдома, на роботі, в транспорті, на вулиці чи де-інде, а також фізичне чи психічне насильство, примусові аборти, стерилізацію та примусовий шлюб.
Станом на сьогодні Стамбульську конвенцію підписали 45 країн та Європейський Союз і ратифікували 36 країн. 12 березня 2012 року Туреччина стала першою країною, яка ратифікувала Конвенцію. Документ набрав чинності 1 серпня 2014 року.
У березні 2021 року Туреччина скасувала свій підпис і ратифікацію Стамбульської конвенції з формулюванням, що вона використовувалася для "нормалізації гомосексуальності".
