Парламент Латвії після багатогодинних дебатів ухвалив у другому, остаточному читанні законопроєкт про денонсацію Стамбульської конвенції — міжнародної угоди Ради Європи про запобігання насильству щодо жінок і домашньому насильству.
Про це пише Delfi.
Тепер президент Едгар Рінкевич має 10 днів, щоб або підписати закон, або повернути його на повторний розгляд.
Обговорення тривало понад 13 годин — від ранку до пізнього вечора. Під час засідання депутати ділилися особистими історіями та емоційно сперечалися про роль держави у захисті жінок.
Напередодні голосування дипломати 15 європейських країн, зокрема Німеччини, Франції, Великої Британії, Польщі та Швеції, звернулися до латвійського парламенту з листом, у якому висловили занепокоєння рішенням Риги.
У документі наголошувалося, що Стамбульська конвенція — "найвсеосяжніша правова основа для боротьби з насильством проти жінок", і що її денонсація "підірве міжнародне співробітництво у сфері прав людини".
Як пише виданн, рішення Сейму поглибило розкол у правлячій коаліції. Це може призвести до урядової кризи.
Під час обговорення біля парламенту відбулася одна з найбільших акцій протесту останніх років — близько 5 000 людей вийшли під стіни Сейму, щоб висловити підтримку Стамбульській конвенції.
28 червня Євросоюз ратифікував Конвенцію Ради Європи про запобігання насильству стосовно жінок і домашньому насильству та боротьбу із цими явищами.
Стамбульська конвенція набула чинності у квітні 2014 року. Євросоюз підписав її 13 червня 2017 року. Верховна рада України ратифікувала Стамбульську конвенцію 20 червня 2022 року. Президент України Володимир Зеленський 21 червня підписав документ про ратифікацію Стамбульської конвенції.
Стамбульська конвенція
Стамбульська конвенція – міжнародна угода Ради Європи щодо насильства проти жінок та домашнього насильства, відкрита для підписання 11 травня 2011 у Стамбулі, Туреччина. Конвенція охоплює низку заходів з запобігання та протидії насильству, захисту його жертв, переслідування та покарання кривдників.
Документ визнає насильство стосовно жінок і порушенням прав людини, і видом дискримінації; встановлює чіткий зв'язок між досягненням рівноправності між жінками і чоловіками та викоріненням насильства над жінками.
Конвенція пропонує державам встановити кримінальну відповідальність за основні види насильства стосовно жінок (такі як переслідування, примусовий шлюб, ушкодження жіночих геніталій, примусовий аборт, примусова стерилізація) і забезпечити належне та ефективне покарання за насильство.
Крім того, кримінальним злочином визнається сексуальне домагання вдома, на роботі, в транспорті, на вулиці чи де-інде, а також фізичне чи психічне насильство, примусові аборти, стерилізацію та примусовий шлюб.
Станом на сьогодні Стамбульську конвенцію підписали 45 країн та Європейський Союз і ратифікували 36 країн. 12 березня 2012 року Туреччина стала першою країною, яка ратифікувала Конвенцію. Документ набрав чинності 1 серпня 2014 року.
У березні 2021 року Туреччина скасувала свій підпис і ратифікацію Стамбульської конвенції з формулюванням, що вона використовувалася для "нормалізації гомосексуальності".
Україна підписала Стамбульську конвенцію 11 липня 2011 року, але до сьогодні не могла ратифікувати. Спроби підтримати документ у парламенті були у 2016 та 2019 роках.
