"Ми показали, що мир — це не лише надія, щоб її плекати. Це — реальність, яку ми будуємо день за днем", — виголосив у понеділок, 13 жовтня, Дональд Трамп в ізраїльському Кнесеті. Його промову про довгоочікуване завершення війни між Ізраїлем та ХАМАСом та про особистий внесок у це президента США, переривали численні овації. Ізраїльські парламентарії, премʼєр Беньямін Нетаньягу та американські посадовці з команди Трампа відзначали спільну перемогу. Вже за кілька годин лідери Сполучених Штатів, Катару, Туреччини та Єгипту підписали в Шарм-еш-Шейху угоду про припинення вогню в Секторі Гази.
Ця війна коштувала дорого: з жовтня 2023 року в Газі загинули щонайменше 67 тисяч людей та отримали поранення майже 170 тисяч, свідчать дані підконтрольного ХАМАСу місцевого Міністерства охорони здоровʼя. Під час нападів 7 жовтня 2023 року на півдні Ізраїлю загинули 1139 осіб, понад 200 ХАМАС взяв у полон.
Та попри хизування Трампа й святкування довгоочікуваного "миру", лишається багато запитань щодо майбутнього Гази й загалом палестинської державності, на які немає відповіді ані в мирному плані американської адміністрації, ані в її заявах. Чи справді ХАМАС просто складе зброю, будучи панівною політичною та військовою силою в Газі з 2007 року? І чи реально повернутися до дискусії про "дводержавне рішення" для Ізраїлю й Палестини за нинішніх умов? Ми поспілкувалися про це з ізраїльськими й палестинськими експертами і наводимо їхні погляди на цю ситуацію.
Що зараз відбувається в Газі?
Вулиця Аль-Рашид у Газі — найбільшому місті Сектору — вперше за багато років бачить таку кількість людей, що прямують додому. В останні місяці вона була свідком хіба що переміщення населення на південь у пошуках порятунку від ізраїльських атак. Буквально два тижні тому Ізраїль розпочав наземне вторгнення в місто. Тепер же, коли домовленості про припинення вогню набули чинності, а ізраїльські війська залишили місто Газа й коридор Нецарім — військову зону, яка фактично розтинала анклав надвоє — десятки тисяч палестинців почали повертатися на північ. "Вони сподіваються повернутися назавжди", — зазначають журналісти Al-Jazeera після спілкування з місцевими. Хоч більшості повертатися нікуди: місто лежить у руїнах.
Понад 700 тисяч мешканців міста Газа, яке ізраїльтяни вважали "останнім оплотом ХАМАСу", та інших населених пунктів на півночі Сектору були переміщені внаслідок ізраїльського наступу, що супроводжувався інтенсивними бомбардуваннями. Для багатьох шлях додому довгий, складний і дуже дорогий. Дехто долає пішки по 20 кілометрів, дехто користується послугами перевізників, зокрема на запряжених віслюками возах, щоби здійснити подорож на північ. Оренда автівки, як розповідає ВВС Алаа Салех — шкільний учитель, який тікав із міста Газа з дружиною та шістьма дітьми до Хан-Юніса в центрі Сектора — коштувала понад 1200 доларів. У більшості жителів Гази таких коштів немає. Та й швидке повернення для більшості спричинене радше відчаєм, аніж відчуттям безпеки, яку принесло в Газу перемирʼя.
Все ж авіаудари, атаки безпілотників та обстріли в Секторі припинилися — вперше за кілька місяців. ХАМАС теж припинив атаки.
"Як мінімум, добре, що ми перестали бачити кровопролиття в Секторі Гази. Від 50 до 100 палестинців гинули щодня — зокрема й ті, хто хотів отримати продовольчу допомогу з американсько-ізраїльських центрів розподілу продуктів. Тепер смертей ми майже не фіксуємо. Хоча все-таки сьогодні (14 жовтня, — ред.) ми бачили п'ять чи шість випадків загибелі палестинців, яких ізраїльтяни атакували, коли ті, схоже, шукали свої зруйновані будинки поруч із "жовтою лінією", за яку, відповідно до угоди, виведені ізраїльські війська в Газі (залишивши приблизно половину території Сектору, - ред.). Але сподіваємося, що більше нічого з цього не станеться", — каже Суспільному палестинський журналіст Халдун Баргуті. Сили оборони Ізраїлю підтвердили, що відкривали вогонь по порушниках перемирʼя, які наблизилися до "жовтої лінії".
Перший етап угоди втілено. Що далі?
Ще однією принциповою умовою першого етапу угоди між Ізраїлем та ХАМАСом, крім припинення вогню та відведення ізраїльських військ, було звільнення заручників з обох боків. Зокрема, повернення до Ізраїлю тих, кого ХАМАС захопив під час нападу 7 жовтня 2023-го. Того ж дня, коли Трамп поїхав підписувати угоду до Шарм-еш-Шейха, ХАМАС звільнив 20 ізраїльських заручників: спочатку сімох, а потім 13 людей.
Втім, уже на етапі повернення загиблих виникли суперечки. Угода про припинення вогню вимагає від ХАМАСу віддати 28 тіл ізраїльтян в обмін на 360 загиблих у війні в Газі палестинців. Частину з них, каже ХАМАС, повернути складно, бо вони під завалами. Ізраїль же звинувачує угруповання в саботуванні мирного процесу.
"Це перший етап — і, як було офіційно оголошено, війна закінчилася. Тепер складність полягає в переході до наступного етапу, який настає для Гази. І цей етап у тому плані, який представив Трамп, досить розмитий, — ділиться враженнями з Суспільним Німрод Горен, старший науковий співробітник у справах Ізраїлю вашингтонського Інституту Близького Сходу. — Він говорив про повне врегулювання конфлікту, що все буде яскраво та блискуче, але цього значно важче досягти. І я гадаю, що план насправді не дасть найкращих відповідей на всі запитання, тому що його впровадження залежить від лідерства на місцях. Принаймні, з ізраїльського боку. А наше нинішнє керівництво не зацікавлене в рішенні зі створенням двох держав — а саме це було б остаточним врегулюванням ізраїльсько-палестинського конфлікту".
Кріс Дойл, директор Ради арабсько-британського порозуміння (Caabu) та експерт із питань Близького Сходу теж доволі критично налаштований щодо того, як США та Ізраїль бачать майбутнє Гази й загалом Палестини. “У нас є лише припинення вогню, нічого більше. “20 пунктів Трампа” насправді є угодою між Трампом і Нетаньягу — це не угода між Трампом і палестинцями. Вони участі в цих розмовах не беруть. І загалом це просто низка позицій, доволі вільно сформульованих, які здебільшого стосуються початкових етапів врегулювання. Це припинення вогню, звільнення заручників, утримуваних осіб та надання допомоги Газі. Але все інше доволі туманно”, — каже Дойл.
ХАМАС може просто скласти зброю і зникнути?
Це наразі чи не найбільше запитання без чіткої відповіді. У "мирному плані" Трампа для Гази є пояснення того, що буде далі з угрупованням ХАМАС, яке керувало Газою майже два десятиліття. Відповідно до нього, після повернення всіх заручників члени ХАМАСу, які зобовʼяжуться мирно співіснувати в Газі та здати свою зброю, отримають амністію. А ті, хто захоче виїхати з Гази до інших країн, зможуть безпечно зробити це. Далі ж "ХАМАС та інші угруповання погоджуються не грати жодної ролі в управлінні Газою — прямо, опосередковано чи в будь-якій формі”. Вся військова інфраструктура угруповання має бути знищена — разом із тунелями. Має розпочатись процес "демілітаризації Гази".
Хоч ХАМАС і пішов на умови угоди, днями один із високопосадовців угруповання заявив: "Вимога здати нашу зброю обговоренню не підлягає". З другого боку, навіть якщо переговори про це й розпочнуться, наразі не зрозуміло, як саме й кому цю зброю передадуть. Варто враховувати: якщо і вдасться знищити військову інфраструктуру ХАМАСу, рух все одно матиме значну підтримку в Газі, каже Кріс Дойл. "У нього потужна політична присутність. І буде багато палестинців, які можуть не завжди погоджуватися з його ідеологією чи методами, але все одно підтримуватимуть зв'язок із ним, просто тому, що ХАМАС воював з ізраїльтянами — силою, яка вчинила геноцид проти них у Палестині", — пояснює експерт.
Щоб пояснити цю думку, варто додати коротку історичну довідку. ХАМАС від своєї появи наприкінці 1980-х пропагував створення ісламської держави на території всієї історичної Палестини разом з територією сучасного Ізраїлю. Угруповання не визнало угодУ 1993 році лідер Організації визволення Палестини Ясір Арафат та премʼєр-міністр Ізраїлю Іцхак Рабін в Осло уклали меморандум про принципи співіснування двох держав. За це обоє отримали Нобелівську премію миру. Підсумком угод в Осло стало створення Палестинської адміністрації на території Західного берега річки Йордан та в Секторі Гази., укладених в Осло у 1993-му, які заклали підвалини мирного співіснування Ізраїлю й Палестини як незалежних держав. Натомість він пропонував продовжувати боротьбу за цілісну Палестину.
ХАМАС став де-факто владою в Газі невдовзі після виходу Ізраїлю з території Сектору в 2005 році. Вже наступного року ХАМАС виграв парламентські вибориТаку перевагу ХАМАС частково здобув через специфіку виборчої системи. Тоді застосували гібридний підхід: половину місць у парламенті обирали за методом пропорційного голосування, а половину — за принципом “переможець отримує все”. у партії ФАТХ на Західному березі річки Йордан та в Секторі Гази — двох складових Палестини, визнаних міжнародною спільнотою. Згодом після протистояння з більш помірною партією ФАТХ, ХАМАС втримав владу лише в Газі. І хоча, за даними Freedom House, його правління було доволі авторитарним і відповідало суворим законам шаріату, будучи втіленням боротьби проти Ізраїлю, він відповідав принциповій вимозі палестинців у Газі. Особливо в контексті того, що після виборів Газа потрапила під тотальну блокаду Ізраїлю. Правозахисники Human Rights Watch називали Сектор "ізраїльською в'язницею просто неба".
На думку Халдуна Баргуті, враховуючи впливовість ХАМАСу на території Сектору Гази, пропозиції викорінити його нереалістичні. Адже, хоч би як парадоксально це звучало, "ХАМАС — єдина сторона, яка може стабілізувати ситуацію в Газі. Тож, схоже, згодом усі дійдуть висновку, що неможливо змусити ХАМАС позбутися своєї зброї, тому що ситуація буде дуже поганою навіть для Ізраїлю, оскільки в Газі зараз немає міжнародного органу чи сил, які могли б узяти на себе владу. Непросто й знайти силу, яка б змусила ХАМАС здати свою зброю. Це буде ще одна війна, якщо не буде досягнуто гарного рішення для палестинців", — додає Баргуті.
Ізраїль поступово виводить війська: це точно?
Ми вже згадували вище про "жовту лінію". Йдеться про межу для виведення ізраїльських військ із Гази, яка була визначена відповідно до запропонованого Трампом 20-пунктного плану мирного врегулювання для Гази і окреслена на мапі, яку опублікував Білий дім. Як підтвердив спеціальний посланець США Стів Віткофф, станом на зараз війська Армії оборони Ізраїлю (ЦАХАЛ) "завершили перший етап виведення" до того, що він назвав "жовтою лінією". Тепер ізраїльтяни контролюватимуть 53% Сектора.
Але це тільки перший із трьох етапів відведення Сил оборони Ізраїлю із Сектора, який щонайменше до повного мирного врегулювання ситуації має перейти під міжнародний контроль. План Білого дому передбачає подальше відведення військ приблизно на 40%, а потім скорочення їхньої присутності до 15% території Сектора. Останній етап передбачає створення такого собі "периметру безпеки", який буде "залишатися доти, доки Газа не буде належним чином захищена від будь-якої терористичної загрози". Однак формулювання тут дуже розпливчасте й чітких термінів для виведення військ Ізраїлю не фіксує.
Німрод Горен звертає увагу на те, що це може виявитися комфортною ситуацією і для ХАМАСу, і для Ізраїлю — і через це надовго "заморозитися". "Для ХАМАСу це означає, що їм не доведеться роззброюватися, а для Нетаньягу — що йому не потрібно більше відводити війська. Адже, згідно з планом, наступне виведення військ має відбутися, щойно ХАМАС виконає умови роззброєння, які схвалить Ізраїль", — пояснює Горен.
Ще минулого тижня Беньямін Нетаньягу наголосив: "Армія оборони Ізраїлю залишається глибоко всередині території Гази та контролює всі її домінантні пункти. Ми оточуємо ХАМАС з усіх боків". Горен натякає: Нетаньягу не демонструє поспіху у виведенні військ із Гази і, враховуючи, що "це дещо довгострокова перспектива, я думаю, що вона може вивести нас за межі наступного виборчого циклу в Ізраїлі". У жовтні 2026-го в країні мають відбутися парламентські вибори, де, за попередніми оцінками, партія Нетаньягу "Лікуд" не зможе здобути більшості. "Не думаю, що Нетаньягу буде займатися наступною частиною плану до того, як вибори відбудуться", — каже Горен.
"Ізраїль використовує все, що відбувається в Газі, аби відступити від дотримання цих угод. Ми нарахували сім разів із початку війни, коли Нетаньягу порушував припинення вогню в Газі, використовуючи будь-яке виправдання чи будь-який привід. Він відчуває, що припинення війни не допоможе йому переобратись — ось що його турбує, — впевнений Баргуті. — Тож іноді він намагається показати, що все ще здатний ухвалювати рішення та змушувати ХАМАС робити те, що він хоче. Мені видається, що ізраїльські аналітики навіть більше стурбовані поведінкою Нетаньягу, ніж поведінкою ХАМАСу, бо розуміють, що в нього є свої причини не брати участі в мирному процесі. Він відмовлявся від цього два роки, але його змусили, бо Трамп хотів це зробити".
Хто відповідатиме за мир у Газі?
Як ідеться у "мирному плані" Трампа, Газою керуватиме "тимчасове перехідне управління технократичного, аполітичного Палестинського комітету". Воно буде відповідати за щоденне функціонування державних служб та муніципалітетів для населення Гази. В цей комітет входитимуть кваліфіковані палестинці та міжнародні експерти, які працюватимуть під керівництвом нового міжнародного перехідного органу, "Ради миру", яку очолюватиме Трамп.
Відомо також, що до неї ввійде Тоні Блер — експремʼєр Сполученого Королівства. Він відзначився ключовою роллю в укладенні Угоди Страсної пʼятиці, що поклала край насильству в Північній Ірландії. При цьому за ним є й суперечливе рішення підтримати вторгнення США в Ірак 2003-го. Після звільнення з посади Блер працював над питанням економічного розвитку Палестини та створення умов для "дводержавного рішення". У серпні він брав участь у зустрічі з Трампом у Білому домі, щоб обговорити плани щодо майбутнього Гази.
За задумом Білого дому, "Рада миру" за участі Трампа і Блера керуватиме фінансуванням реконструкції Гази, доки Палестинська адміністрація не завершить свою програму реформ і не зможе безпечно та ефективно повернути контроль над Сектором. Крім того, у плані йдеться й про те, що США "співпрацюватимуть з арабськими та міжнародними партнерами над створенням тимчасових міжнародних стабілізаційних сил (МСС) для негайного розгортання в Газі". Такі сили "стануть довгостроковим рішенням для внутрішньої безпеки". Теоретично, вони мають дати Ізраїлю гарантію того, що він може вивести свої сили, не дозволивши при цьому відновитись збройному крилу ХАМАСу.
Швидше за все, переважну роль у МСС гратимуть арабські країни, однак не зрозуміло, чи діятимуть вони за мандатом ООН і якою буде їхня зона відповідальності. "Ніхто не розраховує на те, що ці сили боротимуться з ХАМАСом", — зізнався один західний дипломат у розмові з Financial Times. Як зазначає Пітер Бомонт, старший журналіст-міжнародник The Guardian, є причини для скептицизму щодо того, чи зможуть МСС справді запобігати провокаціям із будь-якого боку. Як приклад він наводить нещодавні атаки ізраїльських безпілотників поблизу миротворців ООН у Лівані. "Імовірно, це буде модель, аналогічно уповноважена патрулювати й повідомляти про порушення режиму припинення вогню. Але на півдні Лівану вона виявилась беззубою", — зауважує Бомонт.
На думку Горена, ідея про міжнародний контроль над Газою може бути реальною, якщо "вона веде до повернення Палестинської адміністрації до управління Сектором" і є певним перехідним етапом до втілення "дводержавного рішення". Однак при цьому, каже Горен, це "нелегко уявити, оскільки потрібне створення багатьох нових механізмів з урахуванням різних інтересів країн".
Халдун Баргуті критикує ідею "Ради миру" та МСС для Гази ще різкіше. "Я думаю, що плани Трампа відірвані від реальності. Колись він уже говорив про перетворення Гази на, так би мовити, нову Рив'єруВидання The Washington Post розповіло деталі плану Білого дому щодо розвитку «Рив’єри Гази» як концентрації високотехнологічних мегаполісів. Він, як виявилося, передбачав спробу прикрити розкішшю масштабні етнічні чистки населення палестинської території.. Але потім він так і не повернувся до цієї ідеї, бо виявив, що це неможливо зробити. Гадаю, врешті рішення знайдуть на арабсько-ісламському рівні разом зі США та у співпраці з ними. А також, звісно, з Ізраїлем, як зі стороною, що контролює більшу частину території в Газі. Рішення може бути десь посередині між тим, що він запропонував, і тим, що справді можливо зробити в Газі", — зазначає Баргуті.
Хто й за які гроші буде відбудовувати Газу
Так само наразі немає чіткої відповіді на запитання: хто буде відбудовувати Сектор, міста якого за два роки практично стерті в порох? За різними оцінками, нині близько 90% території Сектору знищені й потребують відновлення. Як заявив під час виступу в Кнесеті Дональд Трамп, є "багаті країни", які готові вкластися в цей процес коштами. Цікаво, що в проєкті відбудови Гази згадуються майже 30 великих компаній — зокрема, Tesla, IKEA, TSMC та інші — при цьому, як з'ясувалося, частина з них навіть не знала, що їх "вписали" в цей проєкт.
Як зазначає Пітер Бомонт, палестинці дуже винахідливі й вмотивовані: вони будуть швидко розчищати дороги й намагатися відновити знищені міста. Але не варто не брати до уваги й те, що Ізраїль теж спробує втрутитися у цей процес — наприклад, постійно запитуватиме про гарантії того, що ніщо з матеріалів для відновлення не перенаправлять на військове використання, і висуватиме обтяжливі умови для цього процесу.
Після війни 2014 рокуІдеться про ізраїльську операцію "Непорушна скеля", яка проводилась у секторі Гази з 8 липня по 26 серпня 2014 року. Заявленою метою операції було знищення військової інфраструктури ХАМАСу в секторі. Бомонт висвітлював процес відбудови, який рухався дуже складно: "Були склади, де люди з потрібним документом могли купувати будівельні матеріали. Але навіть за такого контрольованого процесу існував чорний ринок матеріалів: прямо біля складу були місця, куди можна було піти, щоб купити перероблений бетон або арматуру, яку продали. Тож ми можемо побачити непрацездатну систему моніторингу, і звичайні люди не зможуть отримати необхідних речей", — додає він.
А що буде з палестинською державністю?
"Для палестинців вибір максимально ясний: це їхній шанс назавжди звернути зі шляху терору й насильства, вигнати сили зла й ненависті, які є серед них. І я гадаю, це станеться. Я зустрічав людей за останні пару місяців, які б дуже хотіли побачити це. І після жахливого болю, смерті та труднощів зараз час зосередитися на побудові своєї нації. І головний фокус жителів Гази має бути на відновленні підвалин стабільності, безпеки, гідності й економічного розвитку, аби нарешті їхні діти могли мати краще життя, на яке вони заслуговують після десятиліть цього жаху", — виголосив Трамп у Кнесеті.
Хоча в плані Трампа і є побіжні згадки про Палестинську адміністраціюНаразі керує на Західному березі річки Йордан — в іншій частині Палестини., його напевно розробляли без істотної залученості її представників та громадянського суспільства в Газі. На думку Бомонта, наполягаючи на тому, щоб ХАМАС та будь-хто, хто з ним пов’язаний, був вилучений із майбутнього Гази, від початку гальмує будь-яку перспективу функціональної держави — як це було, за аналогією, зі вторгненням США до Іраку. "Трамп не визнає, що в багатьох випадках лікарі, інженери, поліцейські, медсестри та люди, які працюють в університетах, були пов’язані з ХАМАСом. В Іраку така поширена політика вилучення дуже швидко призвела до анархії та сектантського насильства", — каже Бомонт.
Також, за словами Німрода Горена, нинішні ідеї американської адміністрації не надто скеровують ситуацію в бік довгострокового мирного врегулювання у форматі "дводержавного рішення" щодо мирного співіснування Ізраїлю й Палестини. "Насамперед Трамп не є прихильником рішення про створення двох держав. Він каже, що не прив'язаний до жодного конкретного рішення щодо палестинського конфлікту й готовий прийняти будь-яке, щодо якого погодяться сторони. Тож, на відміну від попередніх американських адміністрацій, які мали дуже чітке бачення завершення конфлікту, Трамп не в змозі реально тиснути на Нетаньягу щодо рішення про дві держави", — каже Горен.
Він додає: навіть якби Трамп і взявся переконувати Нетаньягу, ненависть до ідеї "дводержавного рішення" так глибоко вкорінена в політичній свідомості та ідентичності Нетаньягу, що він навряд чи поступився б тиску Америки. Його партнери по владній коаліції і навіть деякі представники ізраїльської опозиції, на кшталт Нафталі Беннетта, виступають проти цього рішення. "І Нетаньягу, і Трамп продемонстрували Авраамовими угодамиСерія договорів про нормалізацію відносин між Ізраїлем і арабськими державами, підписаних у 2020—2021 роках., як вони намагатимуться створювати нові регіональні реалії, обходячи палестинське питання, а не вирішуючи його", — додає Горен.
На думку Баргуті, розмови про довгостроковий мир і "дводержавне рішення" передчасні. Найпершим кроком до нього має стати політичне рішення для зменшення розколу між Палестинською адміністрацією на Західному березі річки Йордан та ХАМАСом у Газі. "Я гадаю, тоді буде значно легше розв'язати проблему того, хто контролюватиме Газу", — каже журналіст. Крім того, нагадує Баргуті, досі не вирішена проблема з Ізраїльською присутністю на Західному березі ріки Йордан, яка суперечить нормам міжнародного права. "Ізраїльські поселення на Західному березі розширюються, рейди відбуваються щодня, як і конфіскація землі. Ізраїльський уряд каже, що немає жодного шансу на створення Палестинської держави на Західному березі. Тож коріння конфлікту так і не вирішено", — каже він.
"Нетаньяху сказав, що за його керівництва Ізраїль чинитиме опір Палестинській державі в будь-якому вигляді. Тож у цьому сенсі він фактично відхиляє ключовий елемент угоди, а саме те, що має бути надійний шлях до створення палестинської держави. Важко уявити, що за присутності Нетаньяху може бути якийсь надійний мир. Насправді, є аргументи на користь того, що і Ізраїль, і палестинське керівництво потребують відродження та реформування. Також в угоді йдеться про дерадикалізацію палестинців у Газі. Але є й дуже вагомі аргументи на користь дерадикалізації в Ізраїлі, де риторика часто є геноцидною та підкріплена воєнними злочинами. Це також не варто терпіти", — каже Кріс Дойл.
