Із 6 до 13 жовтня у Швеції й Норвегії тривав Нобелівський тиждень — щорічне відзначення найвищих міжнародних досягнень в кількох галузях науки: медицині, фізиці, хімії, а також літературі й економіці. Головною ж інтригою цьогорічного "Нобеля" стала премія миру, яку цього року, попри відчайдушні старання, так і не отримав Дональд Трамп.
За що саме відзначили цьогорічних лауреатів премії, Нобелівський комітет формулює традиційно заплутано. Суспільне розібралось у тонкощах досліджень з фізики, хімії, медицини та економіки, які Нобелівський комітет визнав особливо важливими, а також у досягненнях лауреатки премії миру — і розповідає про них простою мовою.
Медицина та фізіологія
Що ми прочитали в новинах: Нобелівську премію з медицини й фізіології цьогоріч отримали науковці Мері Е. Брунков, Фред Рамсделл та Шимон Сакагучі за "новаторські" відкриття щодо "периферійної імунної толерантності". Йдеться про специфічну нездатність імунної системи реагувати на антигени, що перебувають поза її "первинними органами". Переможці змогли визначити "охоронців" імунної системи — регуляторні Т-клітини, які запобігають атаці імунних клітин на людський організм. Це відкриття, як заявили в Нобелівському комітеті, є революційним для розуміння того, "як функціонує імунна система і чому не всі ми маємо серйозні аутоімунні захворювання".
І так, з одним з трійки лауреатів — Фредом Рамсделлом — Нобелівський комітет зміг звʼязатися лишень через добу після оголошення результатів, адже він якраз перебував у пішому поході з дружиною.
А тепер зрозумілими словами: імунна система людського організму мусить нескінченно фільтрувати, які мікроби й віруси є потенційно небезпечними для нього, а які — відносно безпечні. Якщо цей фільтр порушується, є ризик, що організм починає знищувати свої ж здорові клітини. Так у людини розвивається аутоімунне захворювання. Цей же механізм стоїть за ризиком того, що в разі трансплантації органів, тіло почне відторгнення нових для себе, хай і життєво необхідних частин. За те, як поводитиметься у таких ситуаціях імунна система, відповідають Т-клітини: вони можуть "патрулювати" організм у пошуках проблеми й безпосередньо атакувати те, що вважають патогеном.
У крові кожного з нас є білі тільця, які, власне, й називаються Т-клітинами, і вони грають для нашої імунної системи вирішальну роль. Саме вони, наприклад, атакують ракові або інші шкідливі для організму клітини, щоб подолати хворобу. Але ще в 1995 році Сакагучі з колегами зʼясували, що крім звичайних Т-клітин, бувають і так звані регуляторні Т-клітини. Вони — таке собі "гальмо" для імунної системи, яке стежить за тим, щоб та не реагувала надмірно й не знищувала "хороше" в організмі. Саманта Бактраут, імунологиня з компанії Greywolf Therapeutics, яка розробляє препарати для контролю антигенів, називає регуляторні Т-клітини "поліцейськими". Їх мало — лише 1-2% усіх Т-клітин — але вони спроможні ефективно "підтримувати порядок" і, наприклад, пригнічувати запалення.
Сакагучі проводив свої дослідження на мишах і зʼясував: у тварин, які мали замало цих клітин, розвивалися аутоімунні захворювання щитовидної залози, підшлункової залози та інших органів. А коли їм вводили розчин із регуляторними Т-клітинам, захворювання одразу ж припиняло прогресувати. Коли ці дослідження спроєктували вже на людей, науковці переконалися, що були праві. Виявилося, що люди з деякими аутоімунними захворюваннями, зокрема діабетом першого типу, ревматоїдним артритом та розсіяним склерозом, часто теж мали замало регуляторних Т-клітин у крові. Або ж вони не функціонували належним чином.
Фізика
Що ми прочитали в новинах: Нобелівську премію з фізики 2025 року отримали Джон Кларк, Мішель Деворе та Джон Мартініс із США за відкриття макроскопічного квантового тунелювання та квантованих енергетичних рівнів в електричному колі. Експерименти лауреатів на чипі дозволили вперше побачити дію квантової фізики у системі, достатньо великій, щоб тримати її в руці. Вони довели, що навіть у масштабних електричних колах можливі квантові ефекти — тунелювання й квантизація енергії. Автори зазначають, що ці результати відкривають шлях для розвитку наступного покоління квантових технологій — від квантових комп’ютерів і сенсорів до квантової криптографії.
А тепер зрозумілими словами: квантова фізика вивчає поведінку матерії та енергії на найменших рівнях — наприклад, коли ми говоримо про атоми чи субатомні частинки. І в ній працюють зовсім інші закономірності, аніж у класичних, звичних нам законах фізики. Наприклад, для квантових фізиків той факт, що частинка може перетинати фізичний бар'єр, існувати одночасно в різних місцях або впливати на поведінку іншого атома, з яким вона колись взаємодіяла, не видаються нісенітницею. І за це не так давно науковці вже отримували "Нобеля" з фізики: у 2022 році Алена Аспе, Джона Клаузера та Антона Зайлінгера нагородили за експерименти із заплутаними фотонами, встановлення порушення нерівностей Белла та новаторську квантову інформатику.
Квантово-механічна поведінка добре досліджена на рівні вже згаданих малесеньких об'єктів. Але, як довели Нобелівські лауреати у своїх експериментах, проведених у середині 1980-х, квантова механіка за певних умов може впливати і на звичні нам повсякденні явища. Науковці побудували електричне коло з двома надпровідниками — компонентами, які можуть проводити струм без будь-якого електричного опору. Розділили їх тонким шаром матеріалу, який взагалі не проводив струм, — і при цьому напруга зʼявлялась навіть у стабільній електричній системі без введення будь-якого нового заряду. При цьому електричне коло поглинало та випромінювало енергію квантами (порціями), а не безперервним потоком.
"Лауреати використали серію експериментів, щоб продемонструвати, що дивні властивості квантового світу можуть бути конкретизовані в системі, достатньо великій, щоб її можна було тримати в руці", — йдеться у пресрелізі Нобелівської премії. "Чудово мати можливість відзначати те, як столітня квантова механіка постійно пропонує нові сюрпризи. Це також надзвичайно корисно, оскільки квантова механіка є основою всіх цифрових технологій", — додав Олле Ерікссон, голова Нобелівського комітету з фізики.
Швидше за все, ви вже чули про квантові компʼютери, які використовують принципи квантової механіки для проведення складних обчислень, прогнозування результатів та аналізу. Схоже, це "Нобелівське" відкриття може дати новий поштовх їхньому розвитку. Квантові комп'ютери значно швидші за звичайні комп'ютери, а ще їх можна застосовувати для вирішення геть іншого типу складних проблем. Наприклад, вони спроможні моделювати молекули на квантовому рівні, допомагаючи вченим швидше розробляти нові ліки чи матеріали, передбачати реакції або оптимізувати молекули для кращої продуктивності.
Хімія
Що ми прочитали в новинах: Нобелівську премію з хімії цьогоріч отримали Сусуму Кітагаві, Річард Робсон та Омар М. Ягі за розробку металоорганічних каркасів. Лауреати розробили нову форму молекулярної архітектури. У їхніх конструкціях іони металів функціонують як наріжні камені, з'єднані довгими органічними (на основі вуглецю) молекулами. Разом іони металів та молекули організовані, утворюючи кристали, що містять великі порожнини. Ці пористі матеріали називаються металоорганічними каркасами (МОК). Змінюючи будівельні блоки, що використовуються в МОК, хіміки можуть розробляти їх для захоплення та зберігання певних речовин. МОК також можуть керувати хімічними реакціями або проводити електрику.
А тепер зрозумілими словами: найбільш красномовна аналогія — уявляти MOКи як послуги сервісу оренди житла Airbnb на молекулярному рівні: це структура, сповнена крихітних кімнаток та газових молекул, де зупиняються вуглекислий газ, кисень або навіть водяна пара. Кожну кімнату споруджено з комбінації атомів металу й органічних молекул, які зʼєднані у складні геометричні візерунки, створюючи таку собі 3D-мережу. В просторі між вузлами та молекулами, що їх з'єднують, є великі порожнини, які роблять матеріали дуже пористими, схожими на губку. Завдяки цій специфіці, як розповідав в інтервʼю 2017 року один з трійки лауреатів, Ягі, лиш 1 грам металоорганічного каркасу може мати внутрішню площу поверхні, приблизно рівну двом американським футбольним полям.
MOКи не просто пористі, розмір їхніх пор можна регулювати відповідно до потреби, змінюючи довжину "стрижнів" так званих молекул-звʼязок, які сполучають "вузли" іонів. Все це допомагає оптимізувати їх для різних функцій як-от захоплення вуглекислого газу. Взагалі, металоорганічні каркаси — не геть нове слово у хімічній науці. Вони відомі з 1980-х і вже проходять клінічні випробування для використання у променевій терапії раку. Ягі з колегами розробили матеріали, які вибірково зв’язують молекули води, що дозволяє їм захоплювати вологу з пустельного повітря. Інші науковці прагнули використовувати MOКи для захоплення "зайвих" речовин із забрудненої води.
Як заявив під час оголошення "Нобеля" з хімії голова відповідного Нобелівського комітету Хайнер Лінке, MOКи мають "величезний потенціал", який може відкрити "раніше не передбачені можливості для виготовлення матеріалів на замовлення з новими функціями". Справді, MOКи є концептуальним зсувом у тому, як хіміки розробляють нові матеріали: замість того, щоб маніпулювати окремими групами молекул або лінійно повʼязувати їх для утворення полімерів. MOКи пропонують опцію створювати значно більшу, розширену 3D-структуру для оптимізації певних функцій.
Зараз низка компаній пробує ще й комерціалізувати MOКи. У 2016 році британська компанія MOF Technologies (Nuada) представила продукт, призначений для продовження терміну придатності фруктів та овочів шляхом зберігання та повільного вивільнення сполук, що регулює ріст рослин. Одна з історій успіху у цьому напрямку — проєкт CALF-20, який був комерціалізований канадською фірмою Svante у технології уловлювання вуглецю: цей MOК може видаляти вуглекислий газ із відхідних газів у димоходах промислових підприємств.
Премія миру
Що ми прочитали в новинах: Нобелівську премію миру цьогоріч отримала венесуельська політикиня Марія Коріна Мачадо "за невтомну працю з просування демократичних прав народу Венесуели та за боротьбу за досягнення справедливого та мирного переходу від диктатури до демократії". Мачадо є лідеркою демократичного руху у Венесуелі, її називають "одним із найвидатніших прикладів громадянської мужності в Латинській Америці". Як засновниця організації SúmateБоролася за демократичні зміни у Венесуелі., що займається демократичним розвитком, Мачадо понад 20 років тому виступила на захист вільних і справедливих виборів. Напередодні виборів 2024 року Мачадо була кандидаткою в президенти від опозиції, але чинна влада країни заблокувала її кандидатуру.
А тепер зрозумілими словами: насамперед розвіяно головну інтригу: президент США Дональд Трамп, який що тільки не робив для отримання премії (від розповідей про “сім завершених війн” до пошуку лобістів цієї ідеї по всьому світу) таки її не здобув. Норвезький Нобелівський комітет вирішив відзначити венесуельську "залізну леді" — опозиціонерку Марію Коріну Мачадо, яка "підтримує полум'я демократії серед зростаючої темряви" в "жорстокій, авторитарній" Венесуелі за президентства Ніколаса Мадуро. Мачадо — послідовна критикиня владної Об’єднаної соціалістичної партії Венесуели (PSUV) Ніколаса Мадуро, яка вперше прийшла до влади наприкінці 1990-х років за часів експрезидента Уго Чавеса.
У 2002-му опозиція намагалась скинути Чавеса, однак заколот не вдався й репресії тільки посилилися. Спрямовані вони були, зокрема, й проти громадської організації SúmateБоролася за демократичні зміни у Венесуелі., частиною якої була й Мачадо. У 2006-му Марію звинуватили у державній зраді на батьківщині — утім, процес так і не розпочався, а Мачадо здобула більше популярності. Це зіграло їй на користь на виборах до Національної Асамблеї у 2010-му: Мачадо перемогла з рекордними показниками підтримки. А 2012 року пішла на президентські вибори, однак програла. Згодом її критика перемкнулась на послідовника Чавеса — Ніколаса Мадуро. Після її усунення з Національної асамблеї, тодішня влада розгорнула проти Мачадо масштабні репресії, а вона, у свою чергу, виводила людей на антиурядові протести.
Мачадо балотувалась і на президентських виборах у липні 2024 року. Вона успішно подолала етап праймериз та стала кандидаткою від опозиції. Однак продовжити цей шлях їх заборонили. Тоді Мачадо підтримала іншу партію, очолювану Едмундо Гонсалесом Уррутією. Національна виборча рада, яку контролював Мадуро, заявила, що президент виграв третій термін, отримавши 51% голосів, але, на переконання опозиції, голосування було сфальсифіковане, а докази свідчать про те, що Гонсалес Уррутія переміг із суттєвою перевагою. Спостерігачі відзначили численні порушення на виборах, які міжнародна спільнота критикувала як невільні та несправедливі. Попри протести опозиції, які одразу ж були придушені владою, і погрози життю, які отримувала Мачадо, вона таки залишилася в країні.
Економіка
Що ми прочитали в новинах: Королівська шведська академія наук вирішила присудити премію Шведського державного банку з економічних наук пам'яті Альфреда Нобеля 2025 року Джоелю Мокіру, Філіпу Агьону та Пітеру Говітту "за пояснення економічного зростання, зумовленого інноваціями". Половину премії отримає Джоель Мокір із Північно-Західного університету, США, "за визначення передумов для сталого зростання завдяки технологічному прогресу". Мокір використовував історичні джерела як один із засобів для розкриття причин, чому стале зростання стало новою нормою. Другу половину премії отримають спільно Філіп Агіон із Колеж де Франс та Пітер Говіт з Університету Брауна, США "за теорію сталого зростання завдяки творчому руйнуванню".
А тепер зрозумілими словами: дослідники, які здобули "Нобеля", представляють взаємодоповнюючі підходи до пояснення сталого зростання економіки. Джоель Мокір — історик економіки, який досліджував довгострокові тенденції, тоді як Говітт та Агьон спиралися радше на математичні розрахунки. Усіх трьох відзначили за найкраще пояснення та кількісну оцінку "творчого руйнування". Це ключова концепція в економіці, яка означає: корисні інновації замінюють і, відповідно, знищують старі технології та бізнес. Цю концепцію зазвичай асоціюють з економістом Йозефом Шумпетером, який виклав її у своїй книзі 1942 року "Капіталізм, соціалізм і демократія".
Мокір удосконалив обґрунтування цієї концепції, продемонструвавши: "якщо інновації мають змінювати одна одну в самогенеруючому процесі, нам потрібно не лише знати, що щось працює, але й мати наукові пояснення, чому". Агьон та Говітт вивчали механізми сталого економічного зростання й ще у 1990-х, вони вибудували математичну модель "творчого руйнування". До речі, Агьон допомагав сформувати економічну програму президента Франції Емманюеля Макрона під час його виборчої кампанії 2017 року. А донедавна був співголовою Комісії зі штучного інтелекту, яка у 2024 році подала Макрону звіт для позиціонування Франції як провідної сили в галузі ШІ.
Про шосту Нобелівську премію — з літератури — найкраще написали наші колеги з Суспільне.Культура. Читайте їхню статтю тут.
