У середині серпня Дональд Трамп прийшов на інтервʼю на телеканал Fox News і заявив, що "завершив пʼять воєн" та "врятував багато життів". Американський президент і телеведучий довго сперечалися щодо кількості урегульованих конфліктів: мовляв, можливо, їх було й більше, ніж пʼять. Врешті, зійшлися на тому, що чинний президент США, безсумнівно, заслуговує на Нобелівську премію миру за докладені зусилля.
Минулого понеділка під час зустрічі в Овальному кабінеті з Володимиром Зеленським та європейськими лідерами Трамп не забув нагадати: за час свого другого президентства він уже встиг завершити шість війн, тобто приблизно по одному конфлікту за кожен місяць перебування при владі. А 25 серпня наголосив, що на його рахунку вже сім вирішених міждержавних суперечок.
Коментуючи мирні зусилля для завершення російсько-української війни, Трамп зізнався: "Я гадав, що це буде найлегша з семи воєн, які я закінчив, але це виявилося непросто". Раніше про таку ж кількість згадував і Білий дім у своїй заяві з переліком конфліктів, які вдалося завершити двосторонніми угодами за посередництва Трампа. Суспільне пояснює, про які саме війни йдеться, чи справді їх завершено і наскільки ефективним виявився Трамп-миротворець.
Азербайджан і Вірменія
Війна між Вірменією та Азербайджаном через юридично азербайджанський, але заселений здебільшого вірменами, Нагірний Карабах тривала з кінця 1980-х. За ці понад 30 років було безліч спроб встановити тривалий режим припинення вогню, однак його все одно періодично порушували. У 2020-му сталась значна ескалація, внаслідок якої азербайджанська армія розбила вірменські сили в регіоні й повернула контроль над частиною Нагірного Карабаху. Тоді посередником у війні виступив Кремль і навіть відправив до Карабаху понад 2 тисячі російських "миротворців". Але тривалого миру досягти так і не вдалося.
Уже в 2023-му Азербайджан оголосив про нову "антитерористичну операцію" для відновлення своєї влади над усією територією Карабаху. Майже всі вірмени залишили регіон. Відтоді сторони намагалися дійти згоди про положення мирної угоди.
Реальністю вона стала лише 8 серпня цього року, коли лідери Вірменії та Азербайджану підписали її в Білому домі за присутності Трампа. Підписаний документ, серед іншого, зафіксував право США на розвиток стратегічного транзитного коридору через Південний Кавказ, який сприятиме збільшенню експорту енергоносіїв та інших ресурсів. Його навіть назвали на честь "миротворця" — "Маршрут Трампа заради міжнародного миру та добробуту" (TRIPPТут обігрується англійське слово trip — "подорож".). Також президент США заявив про зняття обмежень на оборонну співпрацю між Азербайджаном та Сполученими Штатами.
Ще анонсуючи зустріч країн в Овальному кабінеті, господар Білого дому назвав її "історичним мирним самітом", який покладе край десятиліттям суперечок. Та й президент Азербайджану Ільхам Алієв похвалив Трампа за "диво", а прем'єр-міністр Вірменії Нікол Пашинян назвав підписаний документ "значною віхою" для мирного врегулювання. Обидва кавказькі лідери навіть заявили, що висунуть Трампа на Нобелівську премію миру за його внесок у мир в регіоні.
Ізраїль та Іран
Ще один нещодавній збройний конфлікт, мирне врегулювання якого приписує собі Трамп, — 12-денний обмін ударами між Ізраїлем та Іраном у червні цього року. Усе почалося з повітряної операції Армії оборони Ізраїлю проти ядерної програми Тегерана в ніч на 13 червня. Іран у відповідь почав запускати безпілотники по території Ізраїлю. 22 червня до конфлікту відкрито долучилися й США: американська авіація атакувала три ядерні обʼєкти на території Ірану. Той атакував американські військові бази на Близькому Сході. Врешті, Трамп оголосив про угоду про припинення вогню між кранами. "Для мене було великою честю знищити всі ядерні об'єкти та можливості, а потім ЗУПИНИТИ ВІЙНУ!" – заявив він у дописі на своїй платформі Truth Social.
Експерти віддають належне Трампу в ухваленні перемирʼя між сторонами. Наприклад, Евелін Фаркас, виконавча директорка Інституту Маккейна Університету штату Аризона, стверджує, що не варто применшувати ролі Трампа у припиненні війни. "Завжди існує ймовірність, що це може спалахнути знову, якщо Іран відновить свою програму ядерної зброї. Але ж сторони вели гарячу війну одне з одним — і їй не було видно реального кінця, доки президент Трамп не втрутився та не висунув їм ультиматум", — каже Фаркас.
Втім, під питанням довговічність цієї угоди. Унаслідок бойових дій Іран вийшов із переговорів зі США щодо майбутнього своєї ядерної програми, яку Ізраїль вважає екзистенційною загрозою. Частина оглядачів досі сумніваються, що ядерні потужності Тегерану повністю знищені, як про це каже Трамп. Імовірно, Іран все ще може відновити збагачення необхідного для створення ядерної зброї урану на менш ушкоджених об'єктах. Лоуренс Хаас, старший науковий співробітник Американської ради зовнішньої політики, характеризує угоду про припинення вогню між Іраном та Ізраїлем як "тимчасовий перепочинок" від "щоденної холодної війни, яка триває" і часто супроводжується ескалацією.
Індія й Пакистан
Територіальні суперечки між Індією й Пакистаном через регіон КашмірКашмір розділений на два індійські штати — Кашмір та Джамму — та автономну провінцію Пакистану Азад Кашмір (Вільний Кашмір). Ще частину регіону контролює Китай. Кордони між трьома країнами не є офіційно визнаними, адже Індія та Пакистан заявляють про претензії на весь Кашмір та з 1947 року перебувають у стані конфлікту щодо регіону. не вщухають вже понад пів століття й щоразу змушують говорити про ризики серйозної війни між двома ядерними державами. Черговий сплеск насильства стався у квітні в туристичному селищі Пахалгам в індійському регіоні Джамму й Кашмір, де озброєні бойовики відкрили вогонь по туристах і вбили одного громадянина Непалу та 25 — Індії. Майже два тижні після цього Пакистан та Індія продовжували перестрілки у прикордонних регіонах, звинувачуючи одне одного в провокаціях. Обидві сторони заявили про загиблих внаслідок атак.
У травні Індія й Пакистан, зрештою, оголосили про негайне припинення вогню (хоча й майже одразу обоє порушили його). Утім, щодо того, як саме його вдалося досягти, версії сторін різняться. Як наголошував Трамп, цьому рішенню передувала "довга ніч переговорів" за посередництва США. А премʼєр-міністр Індії Нарендра Моді заявляв, що Індія та Пакистан самостійно вирішили припинити вогонь, тобто Ісламабад під індійськими ударами був змушений піти на діалог. Пакистанська влада цю версію заперечує, натомість дякує Трампу за допомогу у припиненні бойових дій і — звісно ж — обіцяє висунути американського президента на Нобелівську премію миру за посередницькі зусилля.
Руанда та Демократична Республіка Конго
Війна між країнами, яка з новою силою спалахнула на початку 2025 року, містить відголоски геноциду в Руанді 1994 року. Біженці-хуту, частина з яких брала участь у геноциді, тікали від переслідувань до Заїру, нині Демократична Республіка Конго (ДРК). Згодом руандійські військові не раз заходили на територію ДРК для їх знищення, також країна підтримувала угруповання повстанців М23, яке діє на сході ДРК. Цього разу, за даними аналітиків і дипломатів, Руанда перекинула через кордон щонайменше 7 тисяч своїх солдатів на підтримку М23, а вони, у свою чергу, захопили два найбільші міста на сході Конго та прибуткові райони видобутку корисних копалин.
За пів року, наприкінці червня, Руанда та ДРК підписали мирну угоду за посередництва. США. Сторони погодилися, що війська Руанди мають вийти зі сходу Конго протягом 90 днів. "Вони воювали багато років, і з мачете — це одна з найгірших, найжахливіших воєн, які будь-коли бачило людство", — заявив Трамп перед підписанням угоди у Вашингтоні. Він не приховував, що США працюють над миром не просто за "дякую". "Ми отримаємо значну частину прав на видобуток корисних копалин у Конго", — зауважив Трамп.
Водночас, як зазначає Associated Press, насправді до завершення конфлікту в регіоні ще далеко. Схід Конго багатий на корисні копалини й потерпає від бойових дій із понад сотнею бойових угруповань. Представники найбільшого з них, М23, безпосередньої участі у мирних переговорах за участі США не брали і наголосили, що не можуть дотримуватися угоди, яка їх не стосується. Фінальним кроком до миру мала б бути окрема угода між Конго та М23 за посередництва Катару, однак поки що її умови остаточно не погоджені.
Таїланд і Камбоджа
Між Камбоджею і Таїландом є давня невирішена територіальна суперечка за спірну ділянку кордону в районі стародавніх храмів. Кульмінація напруження припала на 2008 рік, коли Камбоджа спробувала внести храм у цій зоні до списку обʼєктів спадщини ЮНЕСКО, а Таїланд виступив проти. Почалися збройні сутички. У липні цього року знов почались сутички на кордоні, сторони звинуватили одна одну в провокаціях, обстрілах цивільних, використанні важкого озброєння та авіаударах. Таїланд закидав Камбоджі напади на цивільне населення, а Камбоджа Таїланду — використання касетних боєприпасів. У результаті бойових дій загинули щонайменше 42 особи та було вимушено переміщено понад 300 тисяч людей.
Як зазначає The New York Times, коли у Південно-Східній Азії розгортався конфлікт, адміністрація Трампа якраз обговорювала торговельні угоди з низкою країн. Це й стало приводом висунути умови про мир: Трамп оголосив лідерам Таїланду та Камбоджі, що припинить торговельні переговори, якщо ті не домовляться про припинення вогню. Вже за два дні посадовці з обох сторін зустрілися в Малайзії та домовились про припинення бойових дій. За словами Кена Лохатепанонта, політичного аналітика та докторанта Мічиганського університету родом із Таїланду, "рішення Трампа, ймовірно, зіграло значну роль у тому, щоб обидві сторони сіли за стіл переговорів". Однак критики схиляються до того, що припинення вогню — тимчасове й основоположних проблем конфлікту не вирішує.
Єгипет і Ефіопія
Цей конфлікт мало підходить під поняття війни — це радше дипломатична суперечка щодо найбільшої гідроелектростанції Африки. В Єгипту та Ефіопії протилежні погляди на спорудження останньою дамби GERD ("Гребля відродження" або "Велике ефіопське відродження"). Єгипет понад 90 відсотків води для пиття та зрошування отримує з Нілу і остерігається, що гребля значно зменшить потік води. Ефіопія, у свою чергу, потребує цієї дамби для економічного розвитку та забезпечення електрикою мільйонів людей, в яких зараз до неї обмежений доступ.
Ще під час свого першого президентського терміну Трамп намагався підштовхнути країни до компромісу. Щоправда, у специфічний спосіб: 2020-го він заявляв, що Єгипет може підірвати греблю. Втім, у липні цього року дамбу добудували й це спричинило новий виток суперечок. Запуск споруди запланований на вересень. Поки що конфлікт не вийшов за межі дипломатичного, однак і ефекту від мирних зусиль Трампа не видно. Нині проти греблі виступає й Судан: він боїться повеней і хоче захистити власні ГЕС.
Сербія й Косово
Цей конфлікт Білий дім вніс до переліку тих, які Трамп врегулював під час свого другого терміну. Однак, у чому тут полягає внесок Трампа, не зрозуміло. Останнім часом, як зазначає АР, ескалації протистояння між країнами-сусідами не було. Взагалі, конфлікт Сербії та Косова давній, у 2008-му територія в односторонньому порядку проголосила незалежність. Трамп під час свого першого терміну справді сприяв покращенню взаємин між Сербією та Косовом: 2020-го сторони підписали у Вашингтоні угоду про нормалізацію відносин, але вона не запобігла подальшій ескалації та не допомогла врегулювати міжнародний статус Косова.
Один з останніх спалахів конфлікту стався влітку 2023-го, коли Косово оголосило про запровадження нових номерних знаків та документів для сербів. Це викликало засудження з боку косовських сербів, і вони на знак протесту почали блокувати місцеві дороги. У червні Трамп натякнув, що допоміг запобігти новому спалаху насильства між країнами. "Сербія з Косово збиралися вступити в бій, це була б велика війна. Я сказав: можете воювати, але торгівлі зі США не буде, — розповідав Трамп. — Вони відповіли: що ж, раз так, тоді ми й не воюватимемо". Підтверджень цього діалогу з боку Сербії чи Косова не було.
