2024 для Івано-Франківщини став роком випробувань, втрат, досягнень та скандалів. Суспільне зробило підбірку найголовніших тем, про які ми писали упродовж року.
Скандали року
2024 рік на Івано-Франківщині не обійшовся без скандалів, які викликали обговорення не лише в нашій області, а й в усій Україні.
Заворушення у Космачі
6 лютого 2024 року. Дорога на в'їзді в найбільше село в Україні — Космач. Приблизно сто людей зібралися там, щоб зупиняти автомобілі. Дозволу на це в них не було. Жителі Космача перевіряли, чи немає у транспортних засобах людей, пов'язаних з працівниками територіального центру комплектування та соціальної підтримки. Того дня жителька сусіднього села Брустури Іванна Ванджурак разом із шестирічною донькою поїхала до Космача. На зворотному шляху автівку зупинили, запідозривши жінку у співпраці з ТЦК та СП. Люди накинулися на Іванну Ванджурак та її дитину.
Медики діагностували в її шестирічної доньки гематоми та забої, а в Іванни Ванджурак — струс мозку. Наступного дня жінка опублікувала у Facebook відео побиття. Після цього до її рідних та знайомих почали надходити погрози та вимоги видалити допис і забрати заяву з поліції.
9 лютого приблизно дві сотні жителів Космача зустрілися з представниками обласного ТЦК та СП. На збори прийшли здебільшого жінки. Вони намагалися зірвати мобілізаційну роботу у селі військовослужбовців територіального центру комплектування та соціальної підтримки.
Через конфлікт у Космачі поліцейські відкрили кримінальне провадження за ч. 2 ст. 296 (хуліганство, вчинене групою людей) Кримінального кодексу України, слідчі СБУ — за ч. 1 ст. 114-1 (перешкоджання законній діяльності ЗСУ).
Голова Івано-Франківської обласної військової адміністрації Світлана Онищук на інцидент публічно не відреагувала й донині.
Побиття військового ТЦК та СП у Ворохті
4 липня 2024 року. Ворохта, приблизно 8:00. На в'їзді в селище прикордонники разом з військовими ТЦК та СП розгорнули блокпост, щоб перевіряти документи у людей, а також виявляти ухилянтів, які мали намір перетнути держкордон в обхід Ворохти через гори. Опівдні там зібралися приблизно три сотні місцевих жителів.
Люди погрожували прикордонникам та військовим, вимагаючи прибрати блокпост нібито через те, що це заважає туризму. Згодом між ними зчинилася сварка, яка переросла у бійку, внаслідок якої побили військового ТЦК та цивільну жінку. Його доправили до лікарні. Медики діагностували у чоловіка хімічний опік, забої обличчя, закриту черепно-мозкову травму та струс мозку.
Після сутички контрольний пост прибрали, однак мобілізацію у селищі продовжили. Через конфлікт у Ворохті поліцейські відкрили два провадження за ч. 2 ст. 196 (хуліганство) та ч. 1 ст. 114-1 (перешкоджання законній діяльності ЗСУ). Під час розслідування прокурори оголосили підозру дев'ятьом чоловікам призовного віку. П'ятьох з них — судитимуть.
Втрати року
Перемога дається українцям важко. Її ціна — життя військових, які щодня захищають країну на різних напрямках фронту. Найбільша втрата для Івано-Франківщини у 2024 році — це кожен воїн, який повернувся з бою додому "на щиті".
Нескорений: майданівець та волонтер Дмитро Малкович
У 2024 році Івано-Франківщина втратила Дмитра Малковича на позивний Нескорений — активного учасника Революції гідності та волонтера, який, попри ампутовані ноги, з 2015 року їздив на передову. Чоловік допомагав військовим та жителям деокупованих міст.
Дмитро Малкович народився 26 жовтня 1967 року в селі Вижній Березів Косівського району. Під час Революції гідності був на Майдані у складі восьмої "афганської" сотні". Потім — у 32 гуцульській сотні. 19 січня 2014 року під час протистоянь на вулиці Грушевського у Києві поблизу Дмитра Малковича впала світлошумова граната, обліплена болтами, гайками та цвяхами. Внаслідок поранення у чоловіка розвинулася гангрена і медикам довелося ампутувати ногу. Згодом — другу.
Дмитро Малкович говорив, що, якби не поранення, він би пішов воювати. Служити не зміг, тож вирішив волонтерити — від початку війни й до перемоги. Чоловік збирав допомогу для бійців та возив її на фронт. У волонтерському та військовому колах Дмитра Малковича знали на позивний Нескорений.
"У нас є клятва від Майдану. Ми були разом і до кінця, а зараз — разом і до перемоги. Скільки треба, стільки будемо допомагати. Поки не буде перемоги. А наші воїни однозначно не підуть звідти", — говорив Дмитро Малкович 23 лютого 2022 року — у переддень повномасштабного вторгнення Росії в Україну.
На рахунку чоловіка було понад 60 поїздок на фронт. Дмитро Малкович помер 10 лютого на 57 році життя. У нього залишилися дружина, донька, син і п'ятеро онуків.
Локація року
Довкола зеленої зони поблизу міського озера в Івано-Франківську цьогоріч розгорнулися два конфлікти між місцевою владою та містянами. В обидвох випадках франківці відстояли своє право на зелену зону.
Церква на березі озера
У 2024 році Івано-Франківська архієпархія УГКЦ планувала звести каплицю площею 160 квадратних метрів у зеленій зоні поблизу міського озера. Для цього територію, яку ще у 2018 році міська рада передала парафії УГКЦ, обгородили парканом. Ця ділянка є частиною відпочинкової зони, створеної у 2019 в межах програми "Бюджет участі". На її облаштування місто витратило 300 тисяч гривень.
Спочатку занепокоєння щодо будівництва висловили мешканці прилеглих будинків, а згодом до протестів долучилися міські активісти. 24 березня 2024 року франківці провели першу акцію проти забудови. Попри суспільне невдоволення, мер Руслан Марцінків публічно заявив про свою підтримку будівництва церкви.
Щоб висловити протест проти будівництва каплиці УГКЦ у зеленій зоні, франківці організовували акції-пікніки. Вони приносили каву, чай, печиво, плакати, балончики з фарбою та квіти. На ділянці, яку міська рада передала під спорудження храму, люди висадили квіти, саджанці й кущі, назвавши її "Сквером воїнів Прикарпаття". Паркан, що огороджував територію, розмалювали фарбою. Юристи архієпархії УГКЦ подали три заяви у поліцію щодо пошкодження паркану.
Згодом мер Руслан Марцінків визнав, що рішення про будівництво храму міська влада ухвалила без громадського обговорення. Прохання містян знайти іншу територію для зведення церкви міський голова проігнорував.
14 квітня архієпархія УГКЦ заявила, що готова перенести будівництво із зеленої зони. Під час зустрічі з противниками забудови 17 квітня представники церкви сказали: аби не загострювати конфлікт, на сусідній приватній ділянці зведуть малу архітектурну форму, яка слугуватиме каплицею та осередком для дітей з інвалідністю.
Реабілітаційний центр чи парк ветеранів?
2 серпня 2024 року на сесії Івано-Франківської міської ради проголосували за оголошення інвестиційного конкурсу на будівництво реабілітаційно-оздоровчого комплексу в зеленій зоні поблизу міського озера. Йдеться про ділянку в межах вулиці Романа Гурика та міського озера.
Того ж дня поблизу адмінбудівлі понад 20 людей виступили проти забудови. У наступні дні на сайті міськради створили дві петиції: одна — про накладання мораторію на будь-яке будівництво в зеленій зоні; інша — на підтримку будівництва реабілітаційного центру для військових та облаштування відпочинкової зеленої зони поблизу міського озера. Обидва документи набрали необхідну кількість голосів.
Згодом франківці почали збирати підписи проти забудови ділянки. Ветеран Сергій Янчук ініціював створення там парку ветеранів. Щонеділі люди збиралися на цій території, проводили толоку та збір грошей на облагородження ділянки.
4 вересня військові та ветерани, які підтримували спорудження реабілітаційного центру в зеленій зоні поблизу міського озера, представили проєкт будівництва комплексу. Він передбачав, що 75% майбутньої забудови займуть комерційні приміщення для бізнесу. Решта — для безкоштовної реабілітації ветеранів, яку оплачуватимуть ці підприємці.
20 вересня в Івано-Франківську побилися військовослужбовці Андріан Волгін, який відстоює збереження зеленої зони, та Андрій Маджаров, який є прихильником спорудження реабілітаційного центру поблизу озера. Внаслідок конфлікту вони потрапили до лікарень. За фактом бійки поліція відкрила два кримінальні провадження. Заяви написали Андріан Волгін та його опонент Андрій Маджаров. Наступного дня після сутички приблизно пів сотні жителів Івано-Франківська, які прагнули зберегти зелену зону, знову зібралися на толоку.
2 жовтня всі прихильники та противники забудови зустрілися з владою, медіа та Русланом Марцінківим. Тоді мер анонсував скасування рішення інвестиційного конкурсу на будівництво. Проте припинити його змогли лише 14 листопада.
"Я хочу одразу сказати до учасників бойових дій: ми знайдемо можливості, далі будемо їх шукати, щоби реабілітаційний центр був", — сказав Марцінків у день скасування інвестиційного конкурсу під вигуки "Ганьба!"
Вчинок року
Батьки полеглого воїна Степана Романюка відновили спортзал у пам'ять про сина
Топорівці, Городенківська громада. Батьки полеглого на Харківщині у квітні 2022 року військового Степана Романюка допомогли оновити спортзал у школі, в якій навчався їхній син.
"Я ніколи не задумувалася, що він там. Дивлюся на небо, і мені здається, що син звідти стежить за нами, що він бачить нас. Для батьків найголовніше, щоб дітям було добре. Нам тут вже ніколи не буде добре без нього. Жити, як жили, вже не зможемо", — розповідала Суспільному матір полеглого воїна Галина Романюк.
Батьки Степана Романюка щодня приходять на могилу сина. Він пішов на війну на початку повномасштабного вторгнення, надихнувшись прикладом свого друга Степана Стефурака, який загинув на фронті у 2014 році. Подружжя Романюків досі не може прийняти втрату сина. Чоловік та жінка шукають відраду в тому, чим Степан найбільше любив займатися при житті. Його згадують як сумлінного, щирого та справедливого хлопця. А ще йому подобалося грати на гітарі та займатися спортом. Аби нагадувати наступним поколінням про внесок сина в перемогу України, подружжя Романюків започаткувало проєкт у пам'ять про нього.
Тепер у залі Топорівського ліцею діти займаються спортом, як і колись Степан Романюк. Вони грають у футбол, волейбол та баскетбол, а стіни спортзалу прикрашають світлини на честь Степана Романюка та Степана Стефурака. Подружжя Романюків сподівається, що ця зала стане місцем, де зростатимуть нові покоління сильних і сміливих українців.
Подія року
Ракетний удар РФ по Івано-Франківську та пошкодження університету нафти і газу
22 червня 2024 року. Світанок. В Івано-Франківську приблизно о 4:30 лунають звуки вибухів, над містом збивають російську ракету. Уламки пошкоджують багатоповерхівки, дитсадок "Барвінок", ліцей № 17, бібліотеку та церкву. Через атаку РФ на 50% зруйнований корпус Івано-Франківського національного технічного університету нафти і газу. Також пошкоджені інші будівлі вишу, спортивна інфраструктура та бібліотека.
Від ранку рятувальники гасили пожежу на місці влучання, франківці разом з комунальниками наводять лад у пошкоджених будівлях. Того дня внаслідок обстрілу травмувалися троє людей.
Російський обстріл завдав Івано-Франківському національному технічному університету нафти і газу збитків приблизно на 100 мільйонів гривень. Після ракетного удару українські та іноземні організації, благодійні фонди, університети, партнери та випускники висловили бажання допомогти відновити виш.
Попри те, що з дня ракетного удару минуло трохи більше, ніж два місяці, навчальний рік в Івано-Франківському національному технічному університеті нафти і газу розпочався вчасно — 1 вересня. До середини жовтня 2024 року відновили корпус № 1, який зазнав найбільше руйнувань. Майстри встановили понад тисячу нових вікон, замінили дахи та двері, відремонтували чи укріпили стелі й стіни. На ремонтні роботи витратили приблизно 70 мільйонів гривень. За словами ректора вишу Ігоря Чудика, ще дві будівлі університету планують відремонтувати до середини літа 2025 року.
Окрім того, Івано-Франківська міська рада виплатила понад 4 мільйони гривень компенсації мешканцям житлових будинків, які постраждали через ракетний удар РФ 22 червня 2024 року.
Досягнення року
Леся Павлюк з Івано-Франківська — вчителька року
На тлі викликів війни освітяни продовжують не лише навчати, а й надихати. Вчителькою 2024 року в Україні стала Леся Павлюк з Івано-Франківська. Вона перемогла в номінації "Вибір року" національної премії Global Teacher Prize Ukraine 2024.
За перемогу учительку початкових класів нагородили освітньою подорожжю до Фінляндії. За неї проголосували найбільше — 23,8% людей з-понад 13 тисяч. Окрім того, Леся Павлюк отримає 1 мільйон гривень на здійснення освітньої мрії, а її клас — інтерактивну панель.
Леся Павлюк — одна з перших, хто почав працювати з інклюзивним класом в Івано-Франківському ліцеї № 7 ще до реформи Нової української школи. Освітянка розробляє нові методики та впроваджує їх у навчальний процес. Перемога на Global Teacher Prize Ukraine 2024 — не перше досягнення вчительки. У 2020 році Леся Павлюк потрапила до ТОП-50 кращих вчителів України.
Вирок року
Суд над корегувальниками, які допомогли Росії підготувати ракетний удар по аеродрому у Франківську 24 лютого 2022 року
Івано-Франківськ. Ранок 24 лютого 2022 року. Місто прокинулося від звуків вибухів. Російські ракети вдарили по військовому аеродрому і густий чорний дим здійнявся над горизонтом.
У березні того ж року пильні жителі Івано-Франківщини та слідчі СБУ затримали двох чоловіків та жінку з Харкова, Запорізької області та Києва. Згодом з'ясується, що їх завербували російські спецслужби. Вони діяли за наступною схемою: харків'янин 1980 року народження під виглядом блогера мандрував Україною та дроном фільмував критично важливі та стратегічні об'єкти у різних областях. При цьому чоловік запрограмував БпЛА таким чином, щоб можна було літати у забороненій зоні. Поблизу території аеродрому житель Харкова розмістив "маячки", а після обстрілу — зафіксував за допомогою дрона наслідки ракетного удару.
Наприкінці 2021-2022 років він прибув на захід України зі спільником та спільницею. Усі троє спостерігали за військовим аеродромом та адмінбудівлями. Киянка 1973 року народження знімала на території Тлумацької громади стратегічні об'єкти, а також зліт та посадку українських військових літаків. Третій чоловік — 1998 року народження — передавав своїм спільникам інструкції від російських кураторів та повинен був забезпечити їхній нелегальний виїзд до Європи.
Справа корегувальників, які допомагали Росії готувати ракетний удар по військовому аеродрому, тривала два з половиною роки. 1 листопада 2024 року Івано-Франківський міський суд засудив двох чоловіків та жінку до 13 років ув'язнення з конфіскацією майна.
Підписуйтеся на новини Суспільне Івано-Франківськ у Facebook, Telegram, Viber, WhatsApp, Instagram, TikTok та YouTube
