Три місяці без електроенергії, до найближчої аптеки та лікарні — 40 кілометрів, третина жителів — евакуювалися. Це селище Зелений Гай Комарської громади Донеччини, що за 20 кілометрів від фронту. Тут є три магазини, працюють на генераторах. Діє "пункт незламності", доправляють гуманітарну допомогу. Сусідні населені пункти громади — у зоні активних бойових дій, розказав заступник начальника Комарської сільської військової адміністрації Дмитро Загорулько.
Як виживають люди та на що сподіваються — у репортажі Суспільне Донбас.
Жителька селища Зелений Гай Наталія Бігдан заряджає телефон у "пункті незламності", щоб зателефонувати синові до Києва. Їй 72. Електрики через російські обстріли, каже, немає три місяці. Особливо тяжко, говорить, увечері.
"У пітьмі сиджу. Підійду до вікна: дивлюся, де гупають, другий раз заграву дивлюся, як гупають. Всяке буває. А їхати куди мені? В мене син жив, у Новосілківському районі. Це, напевно, вже три роки, як виїхали. Ні хати в них немає, ніде нічого, виїхали — під Києвом. А мені їхати туди? Вони в чужій хаті живуть. П'ятеро людей. Я — шоста? Буду тут, поки можна. І не одна я так", — говорить Наталія.
Прийшов до "пункту незламності" і 60-річний Сергій.
"Телефон зарядив. Правда, вдома телефон не працює. Це потрібно виходити тільки на вулицю. І десь подалі так від села — тоді все, можна порозмовляти зі своїми рідними, бо всі — хто куди поїхали", — ділиться Сергій.
Розказує: влітку він виїздив до Києва, але за три місяці повернувся.
"Тому що не можу без свого, без своєї землі не можу, тому й повернувся. Батько в мене тут, йому 85 років. Хто буде з ним? Легше, на своїй землі завжди легше", — говорить чоловік.
Керівниця "пункту незламності" Олена Тапол розказує: працюють три місяці. Щодня приймають по два десятки людей. Тут можна не тільки погрітися, випити чаю й зарядити пристрої, а й переночувати. Працюють і як транзитний центр для тих, хто евакуюється.
"У нас є розкладачки, є постіль. У нас є ковдри, подушки. Все є. Ми можемо і чайок, і погодувати людей. Вони тут залишалися ночувати у нас. Потім приїжджали люди, їх забирали", — розповідає керівниця "пункту незламності" Олена Тапол.
У селищі Зелений Гай зараз немає аптеки, до найближчої, у Покровському Дніпропетровської області — 40 кілометрів. Є три продовольчі крамниці.
"Працюємо на генераторі, три-чотири години. Тоді переключаємося на EcoFlowзарядна станція. Трохи на EcoFlow, тому що вони горять, не встигаємо їх купувати", — каже продавчиня Тамара.
"Дуже дорого це нам. Це благодать, що холодно зараз та продукти не псуються. Трохи ми підняли ціни. Хліб нам возять регулярно, кожен день, ми замовляємо. А за продуктами їздимо у Дніпро і возимо звідти. Зараз стараємося брати небагато, стараємося їздити частіше, потрошку, "з коліс" продавати, щоб воно не залежувалося і не пропадало. 190 кілометрів. Ми плануємо закривати магазин і виїжати. Якщо сюди вже почнуть доходити, то що ж нам залишатися, якщо будуть "прильоти", — говорить Тамара.
Жителям селища доправляють гуманітарну допомогу. Цього дня доброчинники привезли матеріали для швидкого ремонту будинків.
"Ми привезли в Зелений Гай будматеріали, це для того, щоб люди після прильотів змогли відремонтувати, хоча б поставити собі вікна, закрити кришу, хоч що небудь, щоб вони могли там жити. ОSB, 70 десь, це на 35 людей, плюс-мінус. На сорок, можливо. Абсолютно безкоштовно", — каже представниця благодійного фонду "Янголи спасіння" Віолета.
Від селища Зелений Гай — фронт за 20 кілометрів, сусідні села громади — під щільними обстрілами, розповідає заступник начальника Комарської сільської військової адміністрації Дмитро Загорулько.
"Ті, що ближче до лінії фронту — там обстрілюється: і дрони, і РСЗОреактивна система залпового вогню, і міномети. А ті, що трохи далі — в основному це КАБикеровані авіабомби. Є постраждалі, за останній тиждень у нас одна загибла, один поранений. Вийшов вправлятися, був "прильот" і він постраждав", — розповідає Дмитро Загорулько.
За його словами, до повномасштабної війни у Комарській громаді жили 6 тисяч людей, залишилися — 1 700, решта виїхали. У селищі Зелений Гай було 700Виправлені дані. Було вказано, що у селищі Зелений Гай жили 400, зараз — 250 жителів. Пізніше заступник начальника Комарської сільської військової адміністрації Дмитро Загорулько уточнив інформацію і надав інші цифри., зараз — менш як 100 жителів. За понад два місяці примусової евакуації з громади вивезли 90% дітей.
