Ключниці з ключами, що розповідають історії людей, вимушених залишити свій дім через війну — такий вуличний проєкт створила переселенка з Донеччини Олена Ястребова. Серію інсталяцій "Сховок" розташували в Мистецькому провулку в Дніпрі. Артоб’єктів — чотири, один з них розповідає її власну історію: Олена опинилися без даху над головою влітку 2014-го. З рідного Чистякового (тоді — Торез) поїхала на мистецький фестиваль до "Уніжа" Кузня "Уніж" - центр української форматності, молодіжного руху, місце проведення фестивалів, дитячих та молодіжних спортивно-патріотичних таборів. й — через окупацію — більше не повернулася додому.
Про задум проєкту, зібрані нею історії ВПО, а також про те, що пережила сама за десять років у чужому місті — Олена Ястребова розповіла Суспільне Донбас.
Переселенка Олена Ястребова проєкт "Сховок" започаткувала цього року, проте задумала ще раніше: "Власне я його продумала, окреслила для себе у 2022 році, коли відбулася друга хвиля переселення, така прям велика хвиля", — каже переселенка Олена Ястребова.
"Ми маємо повернутися, прагнути повернення, розказувати багато-багато про наші міста, бо якщо ми будемо про них мовчати, то окупанти дуже швидко вигадають про них свої історії, неправдиві історії. А наших історій ніби й не буде".
Олена розповідає, кожен "сховок", приховує в собі історію.
"Кожен "сховок" — це ключниця, яка приховує в собі власне історію. Такий собі портал до окупованих міст. В кожному артефакті, в кожному "сховку" — це ключ, власне, як символ того, що приховане, і QR-код з історією. Я створила Google-форму для того, щоб люди, які готові поділитися, розказали от саме такі… Вони доволі інтимні — ці всі історії, тому я дуже вдячна цим людям, що вони так розкрилися", — розповіла Олена.
Одна з інсталяцій, розповідає авторка Олена, — історія про Бердянськ.
"Це дуже щемка історія про Бердянськ. Чимось перегукується з моєю. Історія жінки Наталії, яка поїхала з міста у відрядження, попрощалася із собакою, але з відрядження вже не повернулася", — розповідає авторка арпроєкту Олена.
На одній із інсталяцій представлен спогад дівчини, яка жила в Донецьку, розповідає авторка артпроекту.
"Це історія — спогад дівчини, яка жила в Донецьку і восени з бабусею збирала каштани, каталася на гойдалці. А потім — поїхала. А бабуся її померла в окупації. І це трішечки… Багатьох з нас історія — моя одна бабуся теж померла в окупації. Я її не бачила. Гілка — це абрикосова росте у мене під домом, тут, в Дніпрі. В неї помаранчевий день у спогадах, це буквально колір її спогаду", — розповіла авторка артпроєкту.
Наступний "сховок" — історія про окупований Луганськ.
"Оця історія, оцей "сховок" — це Луганськ. Це не історія, це більше спогад, що Луганськ — це люди й абрикоси. Це мені теж прям дуже відгукнулося, бо абрикоси — це прям те, що в нас буяє навесні. Дівчина згадує Луганськ квітучим, в абрикосах, і для неї Луганськ є цінним через людей, тому тут, власне, фото людей", — говорить Олена.
"Виходить, що ці всі історії, вони — з одного боку, дуже індивідуальні, а з іншого — це велика спільна історія, одна на всіх. І власне, я написала свою історію, про мою поїздку на фестиваль, як я поїхала з дому, в якому я робила ремонт, і власне облаштовувала своє перше — своє — житло. І ми поїхали на фестиваль, і з нього вже не повернулися. Тобто я там не прожила рівно ніскільки".
Жінка згадує рідне місто Торез, нині Чистякове.
"Це місто Чистякове, раніше — Торез. І саме в той час над містом збили малазійський "Боїнг-777", ота знаменита історія, і ми вирішили ще затриматися у Львові, поміняли квитки, не поїхали до Донецька, поїхали до Дніпра, бо тут у нас друзі, і планували так: пару тижнів тут побудемо, потім — пару місяців", — згадує жінка.
"Я не повернулася до творчості в тому обсягу, в якому вона в мене була до війни, до 2014 року. Те, що я роблю, я роблю здебільшого для себе, а оці "сховки" я стала робити, дійсно, на широкий загал, тому що це дуже важливо для мене".
Олена вважає, колись відбудеться деокупація окупованих територій.
"Колись ця деокупація відбудеться, навіть якщо вона відбудеться політичним шляхом, навіть якщо це буде прям десятиліття, вона все одно відбудеться. Як впала Берлінська стінакомплекс споруд між двома частинами Берліна, зведений за наказом державного керівництва СРСР від 13 серпня 1961 року", — говорить Олена.
"Для мене це історія, що я виходжу пішки Донецьким шосе, йду пішки до Донецька, до пам'ятника Шевченку, і саджаю там троянди. Червону і чорну. Бо червоне — то любов, і чорне — то теж любов. І Донецьк — те місто, яке варте всієї любові світу, як на мене. Це перше, що я зроблю. В мене оцей от Донецький кряж, оці пагорби, вони майже завжди зелені, або білі — коли зовсім під снігом. Отакі, поодинокі вкраплення індастріалу, шахтні якісь об'єкти. У мене, власне, ось така асоціація".
Авторка арпроєкту каже, в майбутньому мріє відкрити книгарню в Донецьку.
"Що я далі там буду робити? Взагалі в ідеалі я б хотіла відкрити книгарню, в Донецьку. Я вже розумію, що я вже не полишу Дніпро, тут у мене десять років, доволі великий термін. І я б планувала жити на два міста!", — зазначила авторка артпроєкту.
