Пристосувалися жити за відсутності опалення, електрики й води, опікуються покинутими домашніми тваринами. Жителі Мирнограда на Донеччині, які залишилися в місті, налагодили побут і намагаються перезимувати вдома. Тут з вересня не працюють лікарні та аптеки, але не припиняли роботи: ринок, кілька продуктових магазинів, перукарня. За інформацією керівника міської військової адміністрації, зараз у Мирнограді п'ять тисяч людей, близько тисячі з них виїздили, але повернулися додому. Місто перебуває під щоденними обстрілами армії РФ: фронт підійшов майже впритул.
Як адаптувалися місцеві, де беруть харчі, воду й дрова та чи погоджуються на евакуацію — у репортажі Суспільне Донбас.
Житель Мирнограда Віталій несе додому покупки, які придбав на єдиному ринку, що працює. Говорить: мешкає разом з 70-річною матір'ю у друзів в приватному секторі. Обігріваються дровами, телефони заряджають від генератора — не безкоштовно. Його квартира непридатна для життя, бо пошкоджена через обстріл армії РФ.
"У мене вікон немає. "Приліт" був у мій дім. Сам бігаєш воду набираєш і все решта. На "Східному" (районі — ред.) — там генератор, щоб телефон зарядити. Якщо всередині заряджаєш — 15 гривень. Якщо зовні — 10, але за ним слідкувати треба. Дрова, вугілля — є. Поки тепла погода, ми не дуже топимо", — говорить чоловік.

Віталій зізнається: живуть на пенсію матері. Він 20 років пропрацював вантажником в магазині, зараз роботи немає. Виїздити — не збирається.
"Виживаємо. Буває просять щось допомогти. Ту сотню чи 200 гривень за допомогу заплатили й все. Куди виїжджати, хто нас там чекає? "Ждуни" — не "ждуни"… Хто це взагалі придумав — "ждуни"?... Я — громадянин цього міста. Я тут народився — я тут і помру", — каже Віталій.

Валерій мешкає у багатоквартирному будинку в іншому районі. Розповідає, що з матір'ю залишилися самі на весь під'їзд. Мають буржуйку, топлять дровами — рубають довколишні тополі й клени.
"Все, що було, гілки сухі — попиляні. Або клени, які не садили — вони дикими кущами ростуть — їх рубаємо, а що робити? Топимо", — говорить житель Мирнограда Валерій.

Щоб набрати води, долає кілька кілометрів інший місцевий — Олег. Чоловік розповідає, що до джерела ходить щодня.
"Йду за джерело туди, за шахту. Кілька кілометрів від мого будинку. А тут не знаю скільки. В принципі можна пити, все одно якийсь осад є. Я у багатоповерхівці живу. Грубку топимо", — каже житель Мирнограда.

Пристосувалася до життя в місті й Ніна. Вона опікується бездомними котами й собаками.

"Взяла крил, а іноді — кашу. Забула сьогодні кашу взяти. А так — літрову банку каші весь час беру. Собаки мої. Дуже багато (покинутих тварин — ред.). Якби привезли корм. Корм просто, щоб можна було розсипати. В магазині є, але на продаж", — говорить жінка.

Алсу також годує бездомних котів. Раніше в Мирнограді вона працювала двірничкою.
"Кажуть, щоб виїздили. А куди їхати? Навіть не знаю. Сестра поїхала, у мене ні матері, ні батька немає. Немає родичів. А так — "гуманітарку" дають. Допомагають люди", — каже Алсу.

Евакуаційник Іван Суботін вивозить з Мирнограда людей, які хочуть виїхати в більш безпечне місто. Цього дня в нього одна заявка.
"У нас в Мирнограді є місця, де є зв'язок. Люди виходять на зв'язок, мій контакт є у всіх, передають один одному. Буває таке, що за день надходить і шість заявок, доводиться передавати їх і "Білим янголам", і Денису Христову. А буває, що тиждень ніхто нічого не просить. У мене ще така місія: є люди, які позабували фотоальбоми, вони мені висилають ключі, і я їду, намагаюся їх забрати", — розповідає евакуаційник Іван Суботін.

За словами виконуючого обов'язки начальника Мирноградської військової адміністрації Юрія Третяка, у Мирнограді з вересня не діють лікарні й аптеки, працює один ринок і кілька крамниць. Випадки евакуації з міста зараз — поодинокі, зазначає він.
"Коли десь після обстрілу зруйноване житло, тоді подекуди люди зголошуються поїхати в евакуацію. Здебільшого залишаються люди літнього віку. Кажуть: "ми тут народилися, ми тут все життя прожили, ми тут і помремо", — розповідає Третяк.

Понад чотири місяці через атаки в місті немає централізованого водопостачання та електрики, відновити комунікації, каже Третяк, неможливо. Мирноград перебуває під щоденними обстрілами армії РФ.
"Здебільшого обстрілюються південна, південно-східна частини, так званий район "5/6"район має назву за назвою шахти 5/6. Там кожного дня обстріли. Але вже рахувати їх і визначати де саме — неможливо. Туди їздять тільки військові. На жаль, там небагато, але залишаються люди, які там ще проживають", — каже Третяк.

За даними Юрія Третяка, зараз у місті з 30 тисяч залишилися близько п'ять тисяч людей, майже тисячу з них виїздили, але повернулися додому.

