Понад чверть століття житель Слов'янська Олексій Юков займається пошуком загиблих у війні. До 2014 року повертав додому останки воїнів, полеглих у Другій світовій війні. Наразі шукає тих, хто загинув у російсько-українській війні — це цивільні, українські військові та російські солдати, тіла яких обмінюють на загиблих українців. За час повномасштабного вторгнення пошукова група Олексія Юкова "Плацдарм" повернула додому близько двох тисяч тіл загиблих людей. Про відчуття незалежності, пошук загиблих на війні, містичні моменти та полон — в інтерв'ю.
"Людяність робить нас незалежними. Право думати, як люди, а не як тварини, що вбивають один одного. Це і є наша незалежність, це — бути українцем. Дух незалежності в хлопцях, яких ми забираємо. Це — найкращі душі нашого суспільства, найкращі уми, які на війні віддають своє життя", — вважає керівник пошукового загону "Плацдарм" Олексій Юков.
Справа життя
Понад чверть століття житель Слов'янська Олексій Юков займається пошуком загиблих у війні. До 2014 року повертав додому останки воїнів, полеглих у Другій світовій війні.
"Моя справа життя почалась ще з 13 років. Коли я був ще дитиною, я побачив перше поле бою періоду Другої світової війни, коли велика кількість кісткових решток, як радянських воїнів, так і німецьких солдатів, лежала просто на поверхні розмародерена людьми. І про яку людяність можна говорити, коли у ХХ столітті просто посеред лісу, валяються рештки людей, валяються елементи та фрагменти озброєння, і всі роблять вигляд, що це нормально. І ось з цього і починається людяність. Моя справа життя саме з цього і починалась", — ділиться Олексій Юков.
Пошуковий загін "Плацдарм", яким керує Олексій Юков, нині займається пошуком загиблих у російсько-українській війні.
"Для мене це справа честі — повертати душі, які були втрачені на цих проклятих війнах, не в залежності, як ця війна називається, це війна її можна назвати, як "спеціальна військова операція", АТО, Першою, Другою світовою (війною — ред.) — неважливо, як ти її назвеш. Це війна, бо там вбивають людей і калічать цілі народи, може навіть і знищують цілі нації. Тому ось так, почалось в 13 років для мене особисто, я зрозумів, що світ мертвих він набагато ближчи ніж ми собі уявляємо", — каже Олексій Юков.
Перші пошуківці в Україні з 2014 року
За словами Юкова, з 2014 року "Плацдарм" перша група в Україні, яка шукала та евакуювала тіла загиблих.
"З 2014 року ми перша група в Україні, це був "Плацдарм", який евакуював тіла і шукав тіла загиблих. Кількість тіл на даний момент, яких ми підняли, саме наша група пошукова — це близько дві тисячі. Це і цивільних мешканців, і військовослужбовців РФ, українських військовослужбовців — наших захисників", — розповів Юков.
"Я думав, що я бачив у 2014-2016 році — все. Але з приходом 2022 року я зрозумів, що я ще нічого не бачив. Це дуже важко, коли ти бачиш груди людей навалені, як ото зламані іграшки, які валяються просто посеред посадок і в яких немає шансу повернутися додому, навіть мертвими. Саме страшне і боляче за весь цей час це було збирати тіла дітей, розірваних у Краматорську, коли на залізничному вокзалі впала бомба і касетами порозбивало дітей, повбивало, повідривало кінцівки. І потім ще три дні їх збирали, рештки людей звідти, фрагменти органів, фрагменти черепів, ножки, ручки, пальчики".
Полон
Пошуковець згадує, як потрапив в полон до бойовиків "ДНР".
"2 травня у 2014 році у нас були тут бої, якраз під Слов'янськом, це перші загиблі українські військові. І наша група пошуковців, після того, як збили два вертольоти біля населеного пункту Карпівка Слов'янського району, вирушили знайти ці тіла загиблих, може, там хто ще живий був. Ми там три дні працювали, забирали ці рештки трьох вертольотчиків. Пізніше ми познайомились з усіма їхніми батьками. І потім ми передали ці рештки. Але мене хтось там знав, побачив і здав мене бойовикам. От мені починають зачитувати наказ: про мій розстріл, від 41 року(документ виданий був 1941 році — ред.), за саботаж, за зраду "ДНР", за співпрацю з ЗСУ". Я починаю сміятись", — згадує пошуковець.
"Вони між собою гроші мої поділили, що були в гаманці, чи двісті, чи триста гривень. Один каже: "давай кармани прошманаємо". Я думаю: а в мене ж там ще один телефон лежить. І вони туди, раз в телефон. Залишились номери їхніх з блок-постів хлопців, які нас пропускали забирати тіла цивільних і пленерів. І він такий: "глянь, тут чий номер". Там номер хлопця одного, він на великому рахунку в них був. І вони починають йому дзвонити, ставлять на гучний зв'язок. А він їм в трубку матами заряджає там: "Ви кого там мочити зібрались? Ви там здохнете, я за вами не піду, переступлю ваші трупи. А ці хлопці полізуть за вашими тілами", — говорить Олексій.
Містичні моменти на війні
Олексій Юков розповідає, іноді, здається, що шукати тіла загиблих пошуковцям допомагають тварини.
"На війні без містики не буває. В нас пов'язано це з тваринами. Багато було моментів, коли і кішка вела до тіла. А ми не звертали уваги, типу кішка там лазить. А потім, коли ми все пересікали, наприклад, такі були моменти — немає. А кішка мені на плече застрибує, крутиться по шиї у мене і стрибає знов на те місце. Ми копаємо — пів штика і знаходимо людину. І були такі моменти із вороном: "кар-кар" і над нами стоїть. Я говорю: давай підемо за вороном. Він прилітає на дерево і сідає. І біля цього дерева два тіла лежать. І ось ми поки ці два тіла не забрали, він сидів на дереві", — розповів Олексій Юков.
"Я вважаю, що це, можливо, душі загиблих. Думаю, душі хочуть повернутись додому і вони роблять все для того, щоб туди повернутись. Бо в них болить, бо за ними моляться, за ними плачуть батьки і діти, і дружини. Коли в наших пабліках теж пишуть рідні, що вони за нас моляться, я вірю в те, що їхні молитви нам допомагають, коли ми працюємо. І захищають нас, бо бувають такі випадки, що думаєш, це нереально, ти "200"Військовий жаргон. 300 - поранений, 200 - загиблий повинен бути. В ці містичні моменти ти розумієш, що світ мертвих він існує, незалежно від того, хочемо ми в нього вірити чи ні", — вважає пошуковець.
Припинення пошуку загиблих на окупованих територіях
Пошуковець говорить, до повномасштабного вторгнення домовлялись для пошуку тіл загиблих на окупованих територіях.
"Якщо 2014, 2015, 2016 роки — домовлялися з тією стороною, тобто нас запускали, ми заходили відпрацьовували. Бувало там стріляло щось, але щоб так от конкретно на знищення — ні. То зараз, звичайно, все змінилось. Тобто вони не дивляться на те, що ми збираємо тіла. Ми раніше в жилетках, в якихось виходили, але потім ми зрозуміли, що чим більше ми на себе одягаємо, якось себе відрізнити, тим менше в нас шансів вижити", — говорить пошуковець.
Тіла загиблих пошуковці шукають у лісах, полях, селах та містах — у місцях ведення боїв. Працювати доводиться і під російськими обстрілами, каже Юков, іноді виносять останки людей на собі в рюкзаках, також мають наземний дрон.
Робота під обстрілами
Тіла загиблих вивозять у безпечне місце, там оглядають, шукають розпізнавальні знаки, документують та передають на судмедекспертизу. Більшість знайдених тіл, каже Юков — це російські солдати, яких потім обмінюють на українських загиблих воїнів.
"Ми не будемо ділити мертвих на свій, чужий — ніколи. Ми якщо заходимо в посадку від першого до останнього дерева, ми забираємо всі тіла. Навіть якщо ми знаємо, що там в кінці тільки наш, ми не побіжимо забирати тільки нашого ми заберемо усіх", — зазначив Юков.
Юков каже, попри небезпеку, готовий шукати тіла загиблих і на окупованих територіях.
"Якщо в держави буде така можливість домовитись, то я готовий заходити забирати тіла, як російських солдатів і українських наших хлопців, дівчат і цивільних мешканців. І мені не треба гроші, мені нічого не треба, просто дайте забрати дайте повернути людей додому", — зазначив пошуковець.
"Ми не будемо зупинятись, я не зупинюсь. Я говорю: мене треба або вбити, або посадити на довічне, щоб я не міг це робити. Я не можу цього не робити, бо вони мене звуть постійно там, і я постійно йду за ними: в поля, в ліса і буду робити це поки ще б'ється серце. Я інакше не можу, інакше я не вмію. Ми хочемо залишатися людьми й ми залишаємось, незалежно від ситуації й незалежно від того, що нас вбивають. Ось такі ми українці. Ми такі в степу, ми такі в лісах, ми такі на морі, ми такі в небі. Ми — українці", — зазначив Олексій Юков.
За час повномасштабного російського вторгнення пошукова група Олексія Юкова повернула додому близько двох тисяч тіл загиблих людей.
Читайте всі новини Донбасу в Telegram, Viber, Facebook, YouTube та Instagram
