Ірина Рибінкіна — анестезіологиня, має медичну практику у Великій Британії, де вже 10 років працює лікарем. З початком великої війни Ірина повернулася до України, щоб рятувати людей. Аби не втратити за кордоном ліцензію, вона періодично відвідує Великобританію. В одній із таких поїздок, зізнається, спіймала себе на думці: там бути не хоче, а розмови про погоду її втомлюють.
Лікарка очолює фонд Smart Medical Aid, який вивчає запит шпиталів у східних та південних регіонах України й забезпечує їх необхідним обладнанням. Від початку своєї медичної кар'єри, Ірина каже, все робила з обов'язковим використанням УЗД Ультразвукове дослідження (УЗД)- це один із основних методів дослідження в медицині, який заснований на зчитуванні спеціальним датчиком ультразвукових хвиль, які по-різному відбиваються від тканин тіла і кордонів між тканинами. Спеціальний апарат обробляє отриману інформацію і виводить її у вигляді графічної картинки на екран. Такий метод практично не має протипоказань, не вимагає особливої підготовки і не займає багато часу. Нині на сході вона так само застосовує цю діагностику та ініціює навчання українських лікарів та військових на портативному обладнанні.
Яким є медичне оснащення лікарень, чого бракує та чому подекуди гуманітарна допомога припадає пилом — Ірина розповіла в інтерв'ю Суспільному Донбас.
"Я хочу бути в Покровську на Донеччині, але в Покровську стаж мені не йде. Однак, саме там та робота, яку я маю зараз робити".
На вашу думку, чому медикам важливо працювати саме на сході?
Я підтримую своїх колег зі Львова, які кажуть, що ті лікарі, які запевняють, що в тилу також потрібно рятувати людей — не зовсім щирі. Зараз люди гинуть на сході і, якби ми захотіли, то там було б більше медиків. І не було б там, умовно, тільки чотирьох лікарів, які падають з ніг. Коли я туди поїхала, я дала поспати одному з них два дні, бо він вже не міг стояти на ногах. Вони іноді по чотири доби не сплять. А там має бути така ж допомога, на такому ж рівні, як і в будь-якому іншому місті. Ми маємо над цим працювати.
Фонд займається навчанням цивільних та військових тактичній медицині. Як і де проходять такі вишколи?
Дуже класно всіх тренувати у Львові. Я обожнюю Львів, але вони ж там і залишаться. Наприклад, ті два лікарі, які приїхали зі мною, за півтора року війни вдома були п'ятнадцять днів. Їх не відпускають і вони працюють 24 години на добу. Їх нікому замінити.
На передовій важливими є не тільки добре забезпечення зброєю, амуніцією, але й уміння швидко надавати першу допомогу. Наші інструктори проводять навчання для військових медиків, перед тим, як вони вирушають у гарячі точки. Від навичок з тактичної медицини може залежати їхнє життя та здоров`я, а також можливість врятувати побратима.
Тактична медицина дозволяє надавати допомогу в умовах, коли триває обстріл, наступ чи інші бойові дії. Пройти курси й отримати сертифікат, окрім представників військових бригад, можуть: цивільні медики, поліцейські, рятувальники та добровольці без відповідної освіти, що готові надавати екстрену медичну допомогу у містах і селах на лінії фронту. Їхня тривалість від п'яти днів до двох тижнів.
Також ми привозили в Дніпро і лікарні Донеччини британських медсестер, які навчали місцевий медичний персонал реанімації. Тепер кожний санітар там може робити серцево-легеневу реанімацію за міжнародними стандартами. Дуже важко мотивувати спеціалістів приїжджати. Це небезпечно і багато хто не витримує психологічно. Були випадки, коли медики через кілька днів роботи, відмовлялися та їхали.
Яка ситуація в шпиталях з оснащенням, на якому обладнанні працюють лікарі?
Там зараз апаратура краща, аніж в деяких дорогих клініках Львова.
Ми обладнали кілька протишокових кімнат. Що це? Коли важкого пацієнта привозять: у нього кровотеча, він помирає, дихати не може — його кладуть на це ліжко і далі починається робота. Я анестезіолог — я знаю, що мені робити. Є медсестра, яка одразу починає міряти тиск, брати кров. Хірург робить скан — чи є кровотеча. Поряд стоїть цифровий рентген, який одразу видає знімок і такий є далеко не в усіх лікарнях. Монітор, що видає усі показники, які дають змогу побачити спеціалісту, що наразі відбувається з пацієнтом. Для знеболення — портативний вентилятор, для якого потрібен кисень.
Дуже багато коштовного специфічного обладнання. Одне, наприклад, коштує 20 тисяч доларів — така система, яка під тиском підігріває та переливає кров і рідини. Вона може перелити до трьох літрів за хвилину. Для цього потрібен спеціальний катетер, який ставиться в шию. Ми їх також закупляємо. Тобто це дуже дорога апаратура. Там є все.
До речі, мало хто говорить про розхідники, яких потрібно так само у великій кількості. Оскільки все це працює лише в комплексі.
Наш фонд працює за конкретним запитом. Навіть системи з'єднання — вони різні в різних країнах Європи. Наприклад, шнури для під'єднання ШВЛ можуть не підходити до апарата, а переробити на місці чи сходити купити до магазину, умовно, в Селидовому, немає можливості. І тоді таке обладнання буде просто лежати чи стояти та припадати пилом.
Ми знаходимо все в постачальників з Європи, зокрема з Великобританії й потім привозимо все це в Україну. Ми намагаємося купувати обладнання і розхідники до нього з усіма деталями, перехідниками тощо.
Якось прийшла нам "волонтерка" — системи для обігріву й охолодження, але вони прийшли без нічого: без матрациків, без провідників. Я вісім місяців "полювала" за цією компанією, щоб скласти всю комплектацію і зрештою ми це обладнання передали в перинатальні центри, бо вони є більш зручними для немовлят. До того ж тепер персонал треба навчити, як тим користуватися. Тобто, не можна так щось привезти й просто дати.
Бронхоскоп привезли сучасний на Донеччину — екран і до нього трубочка. Лікарі спочатку на мене дивилися з-під брів. Цим обладнанням можна вентилювати легені, наприклад, коли солдат надихався в горілому танку чи під час іншої пожежі. Раніше щось зробити було складно, було таке, що й втрачали таких пацієнтів. Зараз — відсмоктав, промив і всі задихали. І це звичайний екран, який є у мене в кабінеті в Британії, а в Україні таких немає, принаймні не було.
Ваш фонд також забезпечуєте військових медиків тактичними рюкзаками. В деякі з них ви додаєте портативне обладнання для діагностики. Хто може його отримати та чи навчаєте ви ним користуватися?
Оскільки ми тісно співпрацюємо з бригадами, чиїх медиків навчали, й вони вже опанували ті навички до рівня медиків-рятувальників — ми виявляємо серед них тих, хто може і хоче робити ультразвукові дослідження у військових умовах. Що це таке? Ультразвуковий апарат наразі є портативний, він може приєднуватися до телефону і може використовуватися в будь-якій локації. Я професійно росла з УЗД, хоча мої всі вчителі казали мені, що це не важливо, ми робимо і вміємо "наосліп". Але таке обладнання дає змогу не гадати, а точно і швидко ставити діагноз. Бо, коли пацієнт без свідомості та не може сказати, де і як в нього болить, чи він не може дихати через забій, чи в нього внутрішня кровотеча — таке портативне обладнання дає змогу дослідити будь-який орган. Відповідно, від діагнозу залежатиме рішення лікаря: чи в операційну везти пораненого, чи експортувати далі.
УЗД може перевірити ті ризики, які вбивають людину за хвилини, щоб їх мінімізувати. Ним можна через око поміряти внутрішньочерепний тиск. Це й ще постановка внутрішньовенного доступу, наприклад, щоб голкою не попасти в легені, а також зробити регіональні блоки, тобто знеболення. Я пропрацювала тиждень у шпиталі Покровська і не було жодного дня, щоб не привозили пацієнтів без больового шоку.
Коли ми після навчання за тиждень повернулися, лікар з однієї з бригад казав, що спочатку він боявся користуватися, але коли до нього потрапив дядько, який волав від болю, а після уколу перестав кричати — "регіоналку" застосовує постійно. Ми даємо на стабпункт таке обладнання і вони ним користуються.
Який нині запит мають медики на Донеччині?
Ми готуємося облаштовувати усім необхідним ще одну лікарню. Це буде масивний запит, я, навіть, не знаю на скільки мільйонів.
Ще в одній — хочемо хоч трохи зробити ремонт. Бо умови там не дуже пристойні, особливо в туалетах. Дев'ять років війни, але ніхто не вкладається в це, на жаль. Але після перемоги чи посунення фронту, цим користуватимуться місцеві. До речі, в нас є в планах облаштовувати й лікарні Донецька.
Читайте всі новини Донбасу в Telegram, Viber, Facebook, YouTube та Instagram
