До повномасштабного вторгнення у Торецькій громаді, що на Донеччині, працювали дев'ять бібліотек. Наразі вони всі пошкоджені або зруйновані обстрілами армії РФ. Попри це бібліотекарі продовжують працювати в евакуації. Не лише як працівники книгозбірні, а й як дитячі терапевти.
Про роботу бібліотекарів Торецька до та після повномасштабного вторгнення РФ в Україну Суспільне Донбас розказала працівниця Торецької центральної бібліотеки Віра Лакухіна.
Відмова від російської літератури
Понад вісім років тому, після початку війни, працівники бібліотек Торецька почали не просто пропагувати українські книжки: робили все, аби російської літератури не було на полицях книгозбірні.
"Ми у 2015 році перестали закупляти літературу російською мовою, ми просто відмовились від неї. Ми ці книжки складали та здавали у макулатуру, а за ці гроші купували українські книжки. Ми тоді ще зрозуміли, що не треба нам тут російської літератури", — розказує пані Віра.
Ті книжки російською, які не змогли вилучити з фондів бібліотеки, працівники відправили у сховище, а на їх місце поставили книжки українською.
"Багато книжок ми не змогли вилучити з фондів, ми їх просто відправили до сховища. Був якийсь відсоток читачів, які питали певних російських авторів, або книжки російською мовою, ми їм їх видавали. Ми зрозуміли, що ми самі маємо виховувати своїх користувачів та привчити їх читати українську книгу", — зазначає бібліотекарка.
"Ми почали діяти таким чином, як у магазинах. Коли людина приходить і бере те, що бачить. І за цей час читати українські книги ми привчили багатьох".
Зруйнувана бібліотека
До повномасштабного вторгнення РФ в Україну бібліотека Торецька виграла два гранти від Українського інституту книги. В рамках цих конкурсів їм вдалось поповнити бібліотечний фонд українськими книжками.
За словами Віри Лакухіної, у фондах їх бібліотеки раритетних видань не було. Але після 24 лютого начальниця міського відділу культури Юлія Воронцова евакуювала частину книг до Дніпра.
"Наша керівниця відділу культури Юлія Воронцова знайшла у Дніпрі невелику кімнату та частину нових книжок, які надійшли перед великою війною, та краєзнавчу літературу, яка вже точно не буде перевидаватись, евакуювала власними силами", — розказує пані Віра.
30 травня під час обстрілу Торецька російською армією снаряд влучив у другий поверх центральної бібліотеки.
Як розказала пані Віра, у бібліотеці від вибуху повилітали вікна, повибивало двері, знищені всі меблі та техніка.
"Коли влучив снаряд у бібліотеку, всі телефонували мені... І це дійсно, що робота - це другий дім. Там все було зроблено нашими руками, ми там стільки сил вклали та часу – це дійсно для нас була трагедія. Всі кажуть, як тільки буде перемога, ми одразу їдемо, щоб відбудовувати", — розказує жінка.
Бібліотекарка в евакуації допомогає дітям
Наразі більшість працівників бібліотечної системи міста виїхали в інші регіони України. Хтось працює онлайн, хтось перебуває у простої. А кілька працівників організовують різні заходи для переселенців з Донеччини у гуманітарних хабах у Дніпрі, Києві, Черкасах та Хмельницькому.
"Я виїхала з міста у перші дні великої війни. Перші пів року я була у простої, а потім вже працювала онлайн. Коли Торецька ВА відкрила гуманітарний хаб у Черкасах, то ми вирішили проводити тут різні заходи для переселенців. Бо людям потрібна не тільки гуманітарна допомога, консультації, їм потрібне просте спілкування. Діти зараз приходять до нас, вони вже чекають тієї суботи. Бо вони довгий час вчились онлайн, а зараз і вже роззнайомились та спілкуються між собою і дружать. Разом з ними приходять бабусі, дідусі та мами, вони теж спілкуються між собою. Хтось розказує про те, що відбувається в місті. До нас приходять не тільки люди з Торецька, але й з Бахмута. Вони діляться своїм болем", — каже бібліотекарка.
У Черкаському гуманітарному хабі пані Віра проводить заняття з арттерапії для дітей. Аби мати можливість це робити вона прослухала спеціальний курс від організації "Save the Children". Вона зазначає, що для дітей дуже важливо мати можливість виплеснути свої страхи та біль, а не тримати його у собі.
"До нас ходить дівчинка, вони з родиною місяць просиділи в підвалі. Їй 5 років. У перші дні вона дуже боялась приходити до нас. А зараз вона вже так освоїлась, вона дуже хоче спілкуватись. Таких прикладів у нас дуже багато", — зазначає жінка.
Як розказала пані Віра, діти із задоволенням приходять на заняття та малюють. Але не завжди вистачає матеріалів для цього. Тому бібліотекарі будуть раді, якщо небайдужі зможуть допомогти з матеріалами для творчості.
"Коли приходять люди з рідного міста — це дуже підтримує. До нас приходить 7 річна дівчинка з Торецька — вона з мого району. І вона каже: ми з вами зустрінемось після війни у місті і будем пити каву. Їй 7 років, а вона вже чекає на повернення. Я в ній бачу частинку свого рідного міста".
Читайте всі новини Донбасу в Telegram, Viber, Facebook, YouTube та Instagram