Луганська обласна наукова бібліотека за дев'ять років вже вдруге в евакуації. У 2014 році частина колективу відновила роботу книгозбірні у Старобільську. Після повномасштабного вторгнення працівники бібліотеки роз'їхалися всією Україною, в окупації залишилось понад 12 800 книжок. Та бібліотека знайшла "центр тяжіння" — Черкаси, хоча самі бібліотекарі називають свій заклад "Першою мандрівною бібліотекою України".
Про вимушені мандри Україною, долю книжок, що лишились на поталу окупантам у Старобільську та плани на майбутнє Першої мандрівної бібліотеки України — Суспільному Донбас розказала керівниця PR-відділу Анастасія Літашова.
Нова адреса та старі друзі
Наразі основним місцем роботи Луганської обласної універсальної наукової бібліотеки є Черкаси.
"Це місто випало в нашій долі рандомно. Після 24 лютого ми вдома спостерігали за тим, що відбувається. Перші тижні, коли саме в нашому місті відбувались активні бойові дії, ми дивилися, що власне буде. Коли зрозуміли, що окупація нас застала, наші працівники почали виїжджати. І власне наша директорка виїхала до Черкас. Це було єдине місто в Україні, куди вона могла поїхати, де були її рідні. Саме там ми юридично і зачепилися у цій області. А взагалі, наша команда працює з кількох міст України: Черкаси, Київ, Дніпро та Ужгород. Саме з цих міст ми ведемо свою діяльність і втілюємо формат мандрівної бібліотеки", — розказує Анастасія.
Діяльність бібліотеки на новому місті відновлювали разом із партнерами, з якими організовували різні заходи у Старобільську.
"У нас вже склалось стійке партнерство з "Радіо Сковорода", вони протягом кількох років підтримують нас інформаційно. І коли ми їх запрошуємо на якісь дискусії чи івенти, вони радо відгукуються. На приклад, у нас цього місяця відбудеться івент у Львові – відкрита дискусія, і власне одним зі спікерів буде Артем Галицький, один зі співзасновників "Радіо Сковорода", — каже бібліотекарка.
Також серед друзів, які підтримують "Мандрівну бібліотеку" і співак Сергій Колос Мартинюк. Він долучається до заходів, які організовує команда бібліотеки.
"Він долучився до дискусії, яку ми організували спільно з бібліотекою КПІ. Вона була присвячена роботі українських бібліотек під час та після війни. Також участь у дискусії взяли бібліотекарі, активісти та журналісти з Луганщини", — додає Анастасія.
Книжки знищили та розтягли
Команда бібліотеки прийшла сюди працювати у 2016 році. Тому для більшості колективу досвід евакуації — перший.
"Це важко, бо ти не знаєш алгоритму дій. І 2014 рік не порівняти з 2022, бо ті процеси, які відбувались у 2014, вони відбувались з іншою швидкістю. Бо Старобільськ окуповували дуже швидко і цілеспрямовано, і процеси очищення від усього, що Старобільськ пов’язувало з Україною, вони відбувались дуже швидкими темпами, і росіяни знали, що вони робили. Якщо у 2014 році відбувались якісь хитання, і на це було смішно дивитись тим, хто жив у Луганську, то тут – все було доволі серйозно і навіть страшно", — згадує Анастасія.
Під час виїзду з окупованого Старобільська працівники бібліотеки змогли взяти з собою лише необхідну техніку для дистанційної роботи та уставні документи з печатками.
Про долю книг, які залишились в бібліотеці, працівники напевно не знають.
"Є частина чуток, які нам передають люди, які виконують іншу частину роботи – не бібліотечну – на окупованій території, і є відомості, що наші книжки, звісно це не афішували, знищили в котельнях шкіл", — розказує Анастасія.
Частину книг бібліотекарі намагались врятувати ще напередодні повномасштабного вторгнення.
"Ми розуміли, що щось насувається... У нас були колекції таких великоформатних книжок з історії, культури України, і ми їх заховали у певному місці. Але, на жаль, це місце потім розшифрували. І наразі ми не знаємо, що сталось з цими книгами. Ще частину нашого фонду розтягли наші "колеги" зі Старобільщини. І ще частина книжок ймовірно знаходиться, або знаходилась у міському будинку творчості", — каже працівниця бібліотеки.
Меблі та комп'ютерну техніку, яка залишилась в бібліотеці, працівники книгозбірні бачили на фотографіях з окупації в інших установах.
Згідно річного звіту Луганської обласної універсальної біблотеки за 2021 рік, на 1 січня 2022 року у фондах книгозбірні налічувалось 12 880 книжок на загальну суму 1 188 018 гривень.
"Зараз в нас практично немає книжкового фонду. Він складається буквально з 20-30 книг. У нас в Черкасах з'явився друг — американський викладач з університету, і він просто подарував нам частину своєї колекції англомовних книжок. І відповідно ми самі купуємо якісь книжки. Власне я купую книжки, я не можу без цього. І після того, як прочитаю, віддаю до бібліотеки. І таким чином у нас формується якась колекція. Дещо ми отримали у подарунок від наших колег з Черкас", — розказує Анастасія.
За її словами, читачі бібліотеки, які роз'їхались всією Україною, надсилають листи: пишуть, що хочуть повернути книги, які брали читати.
"Наші читачі теж розпорошені всією країною, і час від часу вони з’являються на горизонті, або пишуть, або особисто зустрічаємось. І ось вони кажуть, що в них залишилась книга, яку вони не встигли нам повернути. І люди про це пам’ятають, та знають, що книжки треба повернути до бібліотеки", — розказує бібліотекарка.
Деякі читачі вже збирають книжки для бібліотеки, які планують передати у фонд після перемоги.
Бібліотекарі підтримують зв'язок не тільки з тими, хто виїхав з окупації. Намагаються підтримувати і тих, хто не зміг виїхати з захопленої росіянами териториї.
"У нас був у Старобільску при бібліотеці жіночий клуб. І коли ще в Старобільську був інтернет, наші жінки активні такі пенсіонерки, вони часто писали нам в особисті повідомлення, що чекають, скидували фото міста, де вони гуляли, намагались підтримувати зв’язок з нами. Я знаю, що і зараз вони готові це робити, але там зараз немає зв’язку, бо його цілеспрямовано вимкнули окупанти, тому ми зараз подумки підтримуємо один одного", — каже Анастасія.
Плани мандрівної бібліотеки
Попри всі виклики, які випали на долю бібліотекарів, вони продовжують працювати та будують плани на майбутнє. За словами бібліотекарки, у 2022 році їх команда зробила 70% роботи, що вони виконували у звичайних умовах — це організація зустрічей, дискусій та різних подій.
"Наша бібліотека показала, що ми можемо працювати у будь-яких умовах, і нас так просто не вбити. Це може пафосно звучить, але всі випробовування – на краще. І ми відчуваємо, що у великих обласних закладах роботу, яку роблять 100 людей, можуть зробити 15, і зробити не менш якісно. І через це ситуація і погляд на роботу бібліотек змінюються", — вважає Анастасія.
Досвід останнього року, переконана вона, дозволить їх команді швидко та якісно організувати роботу книгозбірень після повернення на рідну Луганщину.
На її думку "мандрівний формат" роботи бібліотеки можна використати по всій Україні. Війною зруйновано багато книгозбірень, відбудова яких потребує багато коштів.
"Вони не обов’язково мають бути у кожному селі. Просто має бути така мережа послуг, які надають бібліотеки. І власне для цього потрібно розвивати інфраструктуру, для того, щоб працювали "бібліобуси", які б возили ці послуги по віддалених селах. І ось "мандрівний формат" показує, що цю мережу можна зробити зовсім по-іншому. Для цього має бути бібліотекар, який може охопити цю мережу. Головне знати смаки, вподобання та потреби клієнтів, яких він обслуговує", – ділиться Анастасія.
Зараз команда "мандрівної бібліотеки" організовують зустрічі з письменниками та дискусії в онлайн форматі, а також проводять заходи в різних містах України.
"У нас щороку у лютому відбувалась "люта сповідь" – це такий своєрідний звіт про нашу роботу. Це не просто сухі статистичні дані, вони загорнуті у таку приємну обгортку спілкування – чаювання. І от ми хочемо зробити таку сповідь про те, як ми жили і як жили наші клієнти", — розказує Анастасія.
Також вони планують організувати медійну школу для бібліотекарів, де планують допомагати бібліотекарям працювати у нових умовах, коли бібліотекар виконує багато різних функцій: і видає книги, і має створювати контент, щоб бібліотекарі стали набагато сучаснішими, ніж були до того.
Читайте всі новини Донбасу в Telegram, Viber, Facebook, YouTube та Instagram
