53-річний Валерій залишався у Костянтинівці на Донеччині під постійними обстрілами разом з дружиною. 14 березня під час обстрілу вона загинула. Наступного дня згорів їхній будинок. Після цього чоловік вирішив залишити місто пішки. Розповідає: йшов до Дружківки, а в небі постійно бачив дрони. 18 березня чоловік уже був в евакуаційному пункті. Свою історію Валерій розповів Суспільне Донбас.
Так Валерій розповідає про себе та життя у місті, за яке вже точаться бої. Він жив у Костянтинівці із дружиною. Говорить: сподівалися, що бойові дії припиняться.
“Я сам з Горлівки, думав, війна закінчиться. Будинок був цілий, продуктів багато було, город, господарство. Все було добре. Думав, може, зупиниться війна. Поки будинок був — ми ще жили”.
Взимку обстріли посилилися так, що у районі міста, де жив чоловік, вийти на вулиці було майже неможливо. Тоді, говорить, вирішили виїхати, однак чоловік дістав поранення. У грудні по них із дружиною вдарив російський дрон.
"У грудні ми намагалися виїхати, нас атакував дрон. Ми сіли на велосипеди та поїхали. І позаду нас атакував дрон. Їй нічого, вона попереду, а я прийняв. Руку важко і нога була розірвана. Вона мене дотягнула додому. Будинок був ще цілий і три місяці вона мене лікувала", — згадує чоловік.
Під час цієї атаки уламки влучили у рюкзак — саме він, каже Валерій, врятував йому життя.
За словами Валерія, люди продовжували життя у підвалах, його поранення лише підсилило страх у сусідів.
"Ішло планомірне знищення. У кого були підвали — ті ховалися. Запаси продуктів були. Страх був вийти, бо бачили, що мене атакував дрон, і люди боялися виходити. Хто залишився — вони бояться".
Після лікування чоловік хотів виїхати з міста, але дружина боялася.
"Я встав на ноги, кажу: “Пішли, ідемо. Нас знищать". А вона боялася вийти, казала: "Я боюся, ми не дійдемо", — згадує Валерій.
За кілька днів після цього під час російського обстрілу жінка загинула.
“Прилетіла міна — і все. Уламок у вікно, у спину, в серце — і вона померла одразу. Ми її з сусідом затягли в сарай, а наступного дня (туди — ред.) приліт. Знову міна. Нас планомірно били. Тіло так і згоріло там. Вона просто кремувалася там”.
Після втрати дружини та дому чоловік вирішив виходити сам.
“У мене вже відчай. Мені жити нема де. Хата згоріла, все повністю згоріло. Ось пішки, сьогодні вранці з підвалу, все, що міг, зібрав і пішов своїм ходом”, — розповів Валерій.
До Дружківки він дістався пішки, каже, йшов дві години — під час дороги над ним кружляли дрони.
“Дрони. Я їм махав рукою, що я цивільний. Не чіпайте, будь ласка. Вони дивляться і відлітають убік".
З собою чоловік зміг винести лише найнеобхідніше: документи, речі, ікони — все, що вмістилося у наплічнику та ще одній сумці.
18 березня Валерій дістався евакуаційного пункту. Каже, планує залишатися в Україні.
“Не знаю що (робити — ред.). Може, в армію піду, якщо за станом здоров’я візьмуть”.
Читайте всі новини Донбасу в Telegram, WhatsApp, Facebook, YouTube, TikTok, Instagram
Матеріал підготовлено за підтримки проєкту Міжнародний Фонд Страхування Журналістів, що реалізується Асоціацією “Незалежні регіональні видавці України”, що є частиною програми Voices of Ukraine, що входить до програми SAFE, яку координує European Centre for Press and Media Freedom. Проєкт Voices of Ukraine реалізується в межах Hannah Arendt Initiative. Проєкт не впливає на редакційну політику, а даний матеріал містить винятково погляди та інформацію, отриману редакцією.
