Василь на псевдо "Барс" — пілот підрозділу "Срібна трійка" бригади "Помста". Назва виникла через участь в обороні Серебрянського лісу. Свої навички пілота дрона "Мавік"серія компактних квадрокоптерів з дистанційним керуванням він також відпрацьовував у цих боях. Розказує: після кількох тижнів навчання вже був на позиціях, у лісі — його перша "зміна" тривала п'ять тижнів. Доводилось підіймати вгору БпЛА, оминаючи крони дерев. Працювали в умовах постійних обстрілів противника. Зараз Василь служить на Лиманському напрямку, говорить тепер працює в іншому ландшафті — поля й посадки.
Про те, які "привіти" противник передає найкращим українським дронарям, про свою найважчу бойову зміну та про мотивацію піти у військо добровольцем два роки тому — Василь розповів Суспільне Донбас.
Пілот дрона "Мавік"
У війську служить пілотом дрона "Мавік" майже два роки, каже Василь. Його перший виїзд на позицію, згадує, був у Серебрянському лісі, там провів п'ять тижнів.
"Там не так були помітні ворожі дрони, тому що там крони, ліс. Там — артилерія, "Гради", РСЗВ. Коли були обстріли, ми міняли позицію, переносили майно по лісу. А це потрібно й антену підняти вище крони дерев на 30-35 метрів. А в цей час там постійно працювала артилерія", — розповідає Василь.
"Найважча зміна — це коли ми через річку вплав виходили майже з оточення, 11 людей. Я добре вмію плавати, то ми ще допомагали хлопцям, які вміють плавати, ми просто на колоді їх через річку переправляли".
"Ворог відстежує нас, як і ми їх. Використовує медіа та інформпростори, щоб відстежувати пілотів. Тому я приховую обличчя. У нас є пілот, який займається збиттям ворожих "Мавіків". Ворог вже про нього дізнався, дізнався його позивний, і на своїх дронах пише погрози для цього пілота. Тому і ми намагаємося приховувати обличчя", — пояснює Василь.
Бої на Лиманському напрямку
На Лиманському напрямку говорить Василь, інший ландшафт — поля і посадки.
"Якщо там був суцільний ліс, то тут пересування — тільки по посадках. Був випадок, що приходилось ховатися від ворожого дрона, забігати на покинуті позиції, чекати поки він полетить, бо в нього розряджається батарейка — і тоді вже перебігати на свою", — згадує дронар.
"Коли я літаю "Мавіком", головне — щоб позицію не виявили. Потрібне максимальне маскування — закладати стежки, бо вони витоптані. Ховати генератор, тому що тепловізійна камера дрона, бачить його. Ховати Starlinkпроект американської компанії SpaceX, що створює глобальну супутникову систему для надання високошвидкісного, низькозатримкового широкосмугового доступу до інтернету у будь-якій точці планети, бо він теж тепло випромінює. Бліндаж свій накрити максимум гілками, ящиками, щоб він теж не просвітлювався.
За словами пілота, за день можна виявити три-чотири окупанта.
"У нас завдання розвідка та ураження "скидами" противника. З трьох-чотирьох один може "200"-"300"Військовий жаргон. 300 - поранений, 200 - загиблий бути, чи чотири-"200". По-різному. А в інший день можна нікого не виявити, або можна виявити, але вони встигнуть заховати у своє укриття. А ще йде обмерзання дрона, налипання снігу, батарейка швидше розряджається в холодному пору. Запотівання камери… ", — розповідає про роботу пілот.
За його словами, заважає працювати і російська авіація, також війська РФ мінують місцевість дронами.
"У них (окупантів — ред.) є так само FPVвид безпілотних літальних апаратів, керування якими здійснюється за допомогою FPV-пілотування на оптоволокні та на радіокеруванні. І ще плюс дуже дошкуляє, що вони скидають мінування з безпілотників. Якщо FPV можна ще виявити, чи РЕБрадіоелектронна боротьба працює, чи "Чуйка"портативний детектор дронів, пристрій радіоелектронної розвідки для виявлення ворожих БпЛА, що "чує" (перехоплює) їхні відеосигнали до того, як дрон стане видимим, попереджаючи військових про загрозу, чи візуально. То якщо лежить маленька міна, на дорозі десь. І вона теж може бути обклеєна листям чи піском, її майже неможливо помітити на швидкості", — говорить Василь.
Василеві 37 років, він з Волині, у мирному житті був будівельником. Пішов до війська навесні 2024-го — добровольцем.
"Мобілізуватися вирішив, тому що потрібна була підмога хлопцям. Вона і зараз потрібна. Дуже знадобились навички туристичні, будівельні. Бо ти заходиш (на позицію — ред.), а там просто — стеля і стіни. Потрібно зробити столи, оббити стіни плівкою, якісь полиці зробити й таке подібне", — каже Василь.
За словами Василя, побратими — є досвідчені, є й нові хлопці, яких він вже навіть навчав, за короткий термін, коли сам став пілотом.
"Потребуємо пілотів — завжди хтось звільняється, хтось переводиться, якісь нові позиції відкриваються і завжди потрібні нові хлопці, дівчата. Я б не сказав, що щось є дуже важке, тому що якщо порівнювати з піхотою або навіть з мінометниками. У мінометників снаряди треба носити. У нас це все плюс-мінус, легке. "Скиди" до БпЛА типу "Мавік" — 300-600, 700 грамів", — розказує військовй.
"Найважче піхоті, і ми намагаємося їх прикрити. Вилітаємо, намагаємося і в дощову погоду, і в туман. Максимум, як тільки можливо. Не завжди вдається дрон повернути, бо може бути сильний туман або зледеніння. Коли втрачаємо дрон, звичайно, це суттєві втрати фінансові. Але якщо ми цим змогли запобігти втраті нашого побратима з піхоти — це того варте".
Вдома на бійця чекають дружина та батьки.
"Мрію, щоб війна закінчилась на нашу користь, невідомо які будуть кордони та за який рік — чого нам вдасться досягти. Але планую потім повернутись додому. І маю недобренні справи. Я якраз зробив другий поверх будинку і планував кухню собі зробити вже заготовив матеріали. Планую доробити це", — ділиться Василь.
