Два кума з Полтавщині, уже третій рік поспіль служать пліч-о-пліч в 30-й окремій механізованій бригаді, яка боронить Донеччину. Вони разом хрестили дітей, робили ремонти в оселях і грали в страйкбол. А зараз разом допомагають у захисті своєї країни — ремонтують і ставлять у стрій військову техніку. Удома на чоловіків чекають дружини й діти: Юрія — двоє синів і донька, Олексія – донька. Яку роботу виконують спільно та як кумують у війську — розповіли Суспільне Донбас.
Чоловіки з міста Лубни Полтавської області. У мирному житті Олексій на псевдо "Медаль" був інженером на підприємстві, його кум Юрій з позивним "Кум" — за фахом програміст, але працював обвальником великої рогатої худоби.
Олексій розповідає, знайомі й дружать близько чверті століття, разом захоплюватися страйкболом.
"Це військова тактична гра з елементами тактики, але з пластиковими кулями. Займалися, мабуть, років сім. Тепер те саме тільки в реальному житті", — пояснює Олексій.
Олексій у війську за контрактом, служити пішов у 2020 році у 30-ту окрему механізовану бригаду. Початок повномасштабного вторгнення застав його у Бахмуті на Донеччині.
"О 5-й ранку я подзвонив тестю, сказав: збирай родину, вам потрібно виїжджати, почалася війна. Мені не повірили. І потім почалися обстріли вже і мирних міст, і вхід бронетехніки. Після Бахмута була Харківська область", — згадує Олексій.
Юрій пішов боронити країну у склади лубенської тероборони на початку повномасштабки: "Я пройшов Авдіївку, Красну Гору, вихід з Бахмута. Ну, трошки я своє побачив. Як кажуть, і товаришів втратив".
Наразі обидва займаються ремонтом і відновленням техніки для своєї бригади — працюють і з українською, і з трофейною, і з іноземною.
"Зараз почали працювати вже більше з іноземною технікою. ми вже знайомі не лише з International Maxх Pro, а вже знайомі з такими зразками як БТР-М 113. Деякі, деякі є знання в М2 Bradley. Більше ніж два роки, ми вже працюємо разом, допомагаємо, працюємо на для захисту наших побратимів і для захисту нашої країни, ну і також своїх сімей", — розказує Олексій.
Юрій розказує: кум багато чого навчив його, та й сам має хист до цієї справи. Каже про себе "руки з правильного місця". Нині отримав посаду сержанта з матеріального забезпечення.
"У Юрія є стриманість, терпіння. Він мені часто: «Нумо подумаємо». У мене більш вибуховий характер, потрібно зробити: «Усе, нумо пробувати, воно або буде працювати, або ні. Якщо що, потім переробимо». А кум, нумо зразу зробимо, подумаємо, подивимося. Тобто у нас доповнення. Я вважаю, що, коли тут є людина, яка тобі близька, то це — гарно, це набагато краще", — говорить Олексій.
"Товаришуємо, кумуємо, як кажуть, один одному допомагаємо", — додає Юрій.
Вдома на обидвох чекають родини. Олексій хрестив молодшого сина Юрія, хлопчику шість років, каже батько, тож сподівається відвести його 1 вересня вперше до школи.
"Для багатьох людей, на моє враження, війна закінчилась. Я їх за це не засуджую, в кожного є своя думка. Та, як на мене, потрібно не забувати про те, що сьогодні війна — тут, а завтра може постукати у ваші двері, як кажуть", — каже Олексій.
Куми мають плани на після перемоги, по-перше, бути із родинами, а по-друге, спільна справа.
Читайте всі новини Донбасу в Telegram, WhatsApp, Facebook, YouTube, TikTok, Instagram
