Олександр був директором лікарні — та пішов у ЗСУ рятувати поранених. Після понад 20 років роботи лікарем-травматологом на Черкащині надає невідкладну допомогу на стабілізаційному пункті 56-ї окремої мотопіхотної бригади на Донеччині. Що у військовій медицині подобається більше, ніж у цивільний, жарти про багаторазові шприци, музику, із якою відпочиває, та колекцію платівок — лікар розповів Суспільне Донбас.
Олександр, який у цивільному житті працював лікарем-травматологом та директором лікарні, наразі працює на стабілізаційному пункті — рятує життя пораненим бійцям.
"Пішов добровольцем, тому що у мене була бронь. Я сам прийшов у військкомат і прийнято було рішення мобілізуватися у Збройні сили України. Тому що я не міг стояти осторонь від того, що відбувається. Я прекрасно знаю, що лікарів не вистачає. Тому я тут", — каже лікар-ординатор медичної роти 56 окремої мотопіхотної бригади Олександр.
Лікар-ординатор медичної роти 56-ї окремої мотопіхотної бригади Олександр показує своє робоче місце, де працює на стабілізаційному пункті.
"Тут три робочих місця, це для важких, тяжких пацієнтів, яких завжди доставляють до нас з "нуля". Є кардіомонітори, є підігрівачі, є апарати ШВЛштучної вентиляції легень, є розхідники, є перев'язувальний матеріал", — показує обладнання стабпункту Олександр.
На війні, каже Олександр, лікар має бути універсальним та вміти працювати у команді.
"Що мені подобається у Збройних Силах України, от саме на нашому етапі надання медичної допомоги, це командна допомога. Тобто, якщо приїжджає пацієнт, працює команда. Є лідер у команді. Є у кожного там своя визначена місія. І тому це краще впливає на результати нашого лікування", — каже Олександр.
Разом з побратимами та посестрами також переживають важкі моменти служби.
"Важче, коли пацієнта привозять у дуже важкому стані, та він має поранення, травму несумісну з життям. Коли максимально надаємо допомогу, робимо все, що необхідно, проте пацієнт, на жаль, гине. Все одно кожен пацієнт — це твій пацієнт. І частинку себе ти залишаєш з цим пацієнтом", — ділиться лікар.
Колектив на стабілізаційному пункті переважно молодий. У молоді, каже медик, є, чому повчитись.
"Шуткує молодь про мене, кажуть: "Він ще пам'ятає багаторазові шприци". Без гумору тут не можна працювати, на жаль, важкі пацієнти, й гумор необхідний для того, щоб трошки відволіктись і не вигорати", — каже медик.
Не вигоряти допомагають і улюблені книги — фантастика — та музика — класичний рок, каже Олександр. А колекція вінілових платівок чекає на нього вдома в Умані.
"Beatles, Rolling Stones, Deep Purple, Zeppelin — це мої найулюбленіші групи. Не граю, але вдома у цивільному житті збираю платівки, у мене є програвач вініловий, і я собі дуже полюбляю слухати живу музику", — ділиться Олександр.
