Марина Кудерчук обіймає посаду голови Державного агентства України з питань кіно з 19 лютого 2020 року і вперше за два роки своєї роботи дала велике інтерв’ю Радіо Культура. Із ведучою Оленою Гусейновою вона поговорила про реорганізацію "Довженко-Центру" (адже розмова відбулася за день до того, як міністр Ткаченко й МКІП оголосили про призупинення цього процесу) та актуальні проблеми кіно в контексті російсько-української війни.
Опонуватиме Марині Кудерчук Олена Гончарук, відсторонена очільниця "Довженко-Центру", з якою авторка поговорила як з опоненткою для того, аби читачі мали змогу зробити власні висновки й не бачили ситуацію лише з одного боку.
"Інформація розганяється трохи спотворено"
Я була на виступі у Словаччині, у місті Кошиця. Читала поезію на читаннях під назвою "Література та кіно" – і хоч я не маю стосунку до кіногалузі, перше питання, яке мені поставили: "Що відбувається з "Довженко-Центром"?". Як ви думаєте, чому такий резонанс?
Резонанс тому, що ця інформація розганяється трохи спотворено. "Довженко-Центр" працює, його ніхто не ліквідує. Є необхідність привести до ладу юридичні аспекти, пов’язані з архівами.
Тобто ви думаєте, що це лише "чорний піар"?
Так.
Як медійниця я не вірю в можливості чорного піару, навіть у Росії не виходить.
Спотворена інформація виходить у ЗМІ і починається…
Спотворена інформація виходить від Росії 24 години на добу. У них можливостей розганяти пропаганду більше, ніж у "Довженко-Центру" неспівмірно, але ефект не відбувається.
Це ж ефект саме в індустрії, через знайомих, на кожному фестивалі піднімається це питання. Але я вам ще раз кажу: "Довженко-Центр" – це установа, яка на сьогоднішній день працює. Так, там відбувається внесення змін до уставів, десь є часткова реорганізація. Ми вимушені оголосити новий конкурс на посаду керівника через те, що Міністерство культури провело конкурс, але не визнало переможців, не уклали контракт. А ми не маємо права з юридичної точки зору підписувати контракт за конкурсом, який ми не проводили. Тому зараз вже зареєстрований порядок і ми будемо проводити конкурс.
Є ухвалене рішення про реорганізацію "Довженко-Центру", і це рішення Держкіно, що Центр має бути реорганізований. Це означає, що Держкіно щось не влаштовує. Що конкретно в діяльності "Довженко-Центру" потребує змін?
По-перше, це єдине державне підприємство у сфері кінематографа, яке отримує кожного року дотацію з бюджету майже 8 мільйонів гривень. На сьогодні також кошти у них від оренди, а не від основної діяльності. Від основної діяльності у них дуже невелика частка прибутку.
Читайте також: "Це маніпуляція. Центр не є дотаційним": в.о. директора “Довженко-Центру” Олена Гончарук про його фінансову ефективність
А яка у них основна діяльність?
Основна діяльність, як вони декларують, — зберігання кіноплівок, вихідних матеріалів.
І дослідницька робота.
Щоб дослідницьку роботу проводити, треба зберігати. На сьогоднішній день їх досі не внесено як архівну установу і це юридично потрібно зробити.
Тобто реорганізація передбачає...?
Проведення до ладу всіх юридичних документів.
Якщо є цей резонанс, приклад промовистий – Кошице. Де Кошице, а де "Довженко-Центр"? Це означає, що у нашої авдиторії зараз та сама реакція. І у вас є шанс їм просто пояснити. З того, що я чую, – ви говорите, що "Довженко-Центр" не заробляє…
Як державне підприємство воно не заробляє.
Їхня основна статутна діяльність – це зберігати фонд і вести дослідження?
Зберігати, дослідження проводити, відновлювати.
Як людина, яка писала дисертацію, скажу, що неможливо дослідженням заробити грошей.
Звичайно, якраз із цією метою держава і дотує. Але у "Довженко-Центру" крім цього є ще кілька функцій. Вони і видають книжки, і проводять заходи, у них є музей.
Музей – це продовження дослідницької історії. Це можливість продемонструвати, що дослідили.
Не зовсім. Я була в цьому музеї, він невеличкий. Вони роблять періодично досить гарні виставки й івенти.
"Установа, яка не приносить прибуток, дотується з бюджету, займається зберіганням, дослідженням і все"
Чи правильно я розумію — реорганізація передбачає, що ви поміняєте статутну діяльність?
Ні. Передбачалося, що саме установа, яка буде неприбутковою установою... це більше питання з боку фінансування і податкового законодавства. Частину функцій ми хотіли передати до установи, тому що установа неприбуткова.
Я трошки заплуталася. Намагаюся зрозуміти вашу логіку реорганізації, щоб це зрозуміли слухачі, які платять податки.
Так, і за ці податки зберігається або досліджується саме кінематографічне надбання. Але на сьогодні у нас були спільні наради з Мінкультом, з Держархівом, з Юстицією про те, щоб все ж таки… Ми кажемо про культурну спадщину, але в реєстрі культурної спадщини "Довженко-Центру" немає. [Треба] Привести до ладу всі нормативні документи, юридичні документи центру. Задум був такий, що "Укранімафільм" все ж таки відродити в тому вигляді, яким він був до приєднання до Центру, а Центр Довженка і державна установа займаються всім тим, чим вже займався Центр Довженка, і ще частину функцій щодо промоції українського кіно, зокрема і більш сучасного.
Читайте також: "У статуті зазначено, що підприємство є закладом культури": Держкіно пояснило наказ про реорганізацію "Довженко-Центру"
Але "Довженко-Центр" збирає не тільки старі фільми? Тобто фільми, які вчора вийшли у прокат, сьогодні вже частина архіву історії?
Ні, не так. Вихідні матеріали здаються, коли здається фільм в Держкіно і в "Довженко-Центр". Все ж таки у нас є момент з промоції українського кіно, що всі дистриб'ютори хочуть. Іноді допомога повинна бути для продюсерів. Саме цим, ми думали, що буде займатися "Довженко-Центр".
Реорганізація полягає в тому, що ви...?
Привести до ладу юридичні документи Центру Довженка, від’єднати "Укранімафільм" і частину функцій, пов’язаних з дослідженнями, передати установі.
Дослідження ви передаєте..? Реорганізація передбачає, що дослідження переходить..?
Науковому центру кінематографії України. У нас у законі передбачено створення Фонду кіно.
А в якому вигляді воно переходить? Весь дослідницький відділ "Довженко-Центру"?
Дослідницький відділ і архів.
З архівом зрозуміло. Архів — це те, що лежить. У мене є фонди в Українському радіо – шухлядки, я їх відкриваю і починаю…
Це установа, яка не приносить прибуток, яка дотується з бюджету, яка тільки займається зберіганням, дослідженням і все.
Зберігати весь архів і досліджувати – це багато насправді. Дослідники — це ті, хто це перетворює щось мертве, що просто лежить в шухлядці, на наратив, історію і концепцію.
Так.
Одне без іншого неможливе. І це дуже конкретні люди. Коли в Кошице мене питають, що там з "Довженко-Центром" – питають, тому що вони були на якійсь лекції, були презентації, бачили якісь історії, бо у "Довженко-Центру" є неймовірні історії з пошуками фільмів, про які ми не знали, з реставраціями і створенням власне самої історії.
У нас багато фільмів, які створені за підтримки держави, за підтримки УКФ, Мінкульту і Держкіно, які було створено і покладено на поличку, яким також потрібно приділяти увагу. Це витрачені кошти і людські ресурси.
Це складна історія, тому що українське кіно дуже тісно пов’язане з радянською історією і нам треба виокремити, розповісти свою історію.
Саме українську.
"Це маніпуляції людей, які з чимось не згодні, але їхні мотиви мені не зовсім зрозумілі"
Вибудувати не колоніальну перспективу потребує інтелектуальних зусиль. І вже є люди, які з цими інтелектуальними зусиллями добре справляються. І виглядає так, що взяти і перенести їх буде неможливо.
Фізично переносити ніхто нікого не буде. Центр Довженка залишається на своєму місці так само, як до них. Організація "Науковий центр", яка буде не підприємством, а установою, буде паралельно працювати на одній території. І фахівців ніхто не збирається звільняти.
Поки що команда не виглядає готовою.
Ми вже не раз зустрічалися з командою, ми зустрічалися з в. о. керівника, але, розумієте, це такий шлях роз'яснень і доведення…
Нам так само страшно в цій ситуації втратити фонд, архів, як і страшно втратити тих, хто вміє з ним працювати. Ми не можемо взяти і вивчити за три місяці нових дослідників, це неможливо.
Фонд неможливо втратити. З перших днів війни ми зверталися і до Кабінету Міністрів, і щодо зберігання всіх цих цінностей. Усіх налякала ситуація, коли 24 лютого частина ракет прилетіла в Центр Довженка. Ми намагалися знайти сховище або зрозуміти, як з цим працювати в умовах війни. Зверталися до різних організацій щодо охорони, до Кабінету Міністрів, до МВС, до Міністерства оборони.
Читайте також: Спочатку Держкіно, тепер УКФ. Чи справді влада перетягує контроль над культурними інституціями
Коли дивишся на це зі сторони, то бачиш трошки глухий кут. Держкіно бачить візію реорганізації, колектив "Довженко-Центру", зокрема дослідники, яких треба вберегти, тому що вони виросли...
Не йдеться про якісь скорочення, ліквідації. Це маніпуляції людей, які з чимось не згодні, але їхні мотиви мені не зовсім зрозумілі.
Я бачу, що це реакція колективу, принаймні так, як це виглядає.
Звичайно. Колектив довіряє, у них є свої авторитетні люди (колишні керівники, сьогоднішні в. о. керівника). Але коли держава кожного року виділяє кошти на підтримку – і навіть коли розпочалася війна і від "Довженко-Центру" до нас був надісланий бюджетний запит на збільшення цієї суми.
Коли проходив перший і другий секвестр бюджету – ми скоротили бюджет на кіно, на заходи, на Держкіно, але ні на копійку не скоротили бюджет на утримання "Довженко-Центру". Для того, щоб кожного року відстоювати бюджет перед Мінфіном, перед Кабміном, перед депутатами, потрібно розуміти і збільшувати, відстоювати той, який є. Коли зараз у країні скорочення державних підприємств і фінансування різних галузей, потрібно, щоб було обґрунтування.
Потім повернемося до питання виходу з глухого кута, бо суспільству не потрібен зараз цей конфлікт. Але перед тим хочу поставити два питання. Перше – це питання про обшуки, які зараз проходять в "Довженко-Центрі". Ваша візія, чому вони там відбуваються, що ви про це знаєте?
Щодо обшуків я не можу коментувати, це питання до правоохоронних органів. Наскільки я знаю, обшуки були й раніше, і при минулому керівництві. Як людина державної служби я довіряю документам, поки що нам їх не надходило. До нас надходили запити, наприклад, десь місяці 3-4 тому: надати документи, наприклад, по реєстрації, як передача проводилася.
Що там за історія з нерухомістю і забудовником? Чи ви її розумієте, тримаєте в пам’яті, коли думаєте про реорганізацію?
Знаю, що за "Довженко-Центром" йде будівництво. Але цій історії, наскільки мені відомо, вже років 10. Розуміння і документів у мене немає. Я зараз тільки розумію те, що у нас були проведені перевірки, внутрішній аудит. Це нормальна практика, підприємство до нас в управління прийшло від Мінкульту.
Ми, щоб розібратися, що, як відбувається, а також наскільки потрібне фінансування, проводили внутрішній аудит. На жаль, в. о. керівника була не готова надати нам всі документи. Тому якраз там питання переоцінки – вони нещодавно знову частково зробили переоцінку майна. Чому не всього, а частково? Не знаю. Тому що після написання акту і запиту на "Довженко-Центр" щодо надання пояснень і документів по цих питаннях, на жаль, нам нічого не надали.
"Довженко-Центр" не є архівною установою за документами, але фактично ці функції вони виконують. І ми з вами погоджуємося, що якраз із цією функцією вони справляються. Може, у вас є якісь до них запити, тому що це ж теж такий момент…
Як юристці мені важливо привести ці документи до ладу, щоб Центр працював як архівна установа не тільки фактично, але і юридично. І ці всі питання ми проговорювали з Держархівом України.
Коли говорили про реорганізацію, то я так зрозуміла, що функція архівна не буде після реорганізації збережена за "Довженко-Центром".
У нас у законі передбачене створення Фонду фільмів. У нас вже є юридична установа, тому юристи запропонували мені не створювати нову, а зробити на її базі цей Фонд фільмів.
"Ми намагаємося з усіма спілкуватися і об’єднуватися"
Для цього архів вилучатися не буде. Він залишиться на території "Довженко-Центру"? Його підпорядкування буде інакшим?
Юридична особа інакша, і все. Але все [залишається] там і вони будуть працювати паралельно на дві структури.
Якщо "Довженко-Центр" не буде більше опікуватися архівом, він швидше за все буде виключений із Міжнародної федерації кіноархівів. "Довженко-Центр" наразі єдиний представник від України. Це означає, що ми втратимо підтримку та інституційний зв’язок з міжнародною організацією, яка зокрема відповідає за безпеку архівів, одразу втратимо, прямо під час війни.
Ми з ними спілкувалися, ми писали їм листи і щодо того, щоб провести ту експертну оцінку цінностей, яку запланували спільно з Мінкультом і Мінюстом. Ми надіслали листа, щоб вони надали свого представника до цієї експертної комісії і щодо необхідності такого створення фонду, і систематизації всіх юридичних аспектів.
Читайте також: Асоціація європейських кіноархівів і сінематек закликає скасувати наказ про "реорганізацію" "Довженко-Центру"
Це означає, що буде комісія, в якій буде хтось від Міжнародної федерації кіноархівів?
Ми їм це запропонували, але вони зараз не готові їхати до нашої країни.
Чи це є ризик того, що якийсь час ніхто не буде представляти Україну в цій міжнародній організації?
Ми зробимо все, щоб все ж таки, якщо це відбудеться і Фонд буде наслідувати всі права й буде повноцінною архівною установою, то він буде зареєстрований також і в Федерації кіноархівів.
Але ми на якийсь час лишимо наш кіноархів без цього зв’язку з Міжнародною організацією, без цього членства.
Я думаю, що це паралельне питання, яке вирішується.
Майбутнє команди. Ситуація доволі важка, тому що останнє, що нам зараз потрібне, – це втрата відчуття солідарності. Це річ, на якій ми зрештою і виграємо на цій війні. Це те, на чому ми заходимо в Херсон. Що робити Держкіно як установі, як інституції з командою "Довженко-Центру", яка є дуже вагомою і впливовою частиною в кіноіндустрії?
Намагаємося спілкуватися з усіма нашими учасниками кіноіндустрії, кіновиробниками і організаціями, пов’язаними з ним. На жаль, не завжди єдність є між всіма, але навіть проговорити якісь питання ми запрошуємо представників, намагаємося з усіма спілкуватися і об’єднуватися. Навіть коли ми їдемо, наприклад, на якийсь фестиваль, я завжди закликаю їх не конкурувати між собою, а бути єдиними.
Якраз на фестивалях, по-моєму, наші з цим дуже добре справляються.
Для цього ми робимо єдині стенди, єдині павільйони, щоб ніхто… На сьогоднішній день не робляться окремо асоціації або продакшн. Ми намагаємося йти на українській стенд, проводити круглі столи. Звичайно, що під час війни це складніше робити.
Але це конкретна ситуація: дуже важливі гравці індустрії зараз не погоджуються з тим, що робить Держкіно. Люди, на яких вам треба спиратися у складній роботі: видатні кінорежисери, видатні кінокритики, видатні кінопродюсери. Вони зараз відкрито записують відео, вони звертаються, їх чують.
Це через сприйняття якоїсь спотвореної інформації або через те, що багато хто навіть не вивчав це питання. Через те, що не кожен читає наші роз’яснення, не всі, на жаль, культурні діячі хочуть розмовляти мовою цифр. Але я думаю, що найближчим часом ми знайдемо компроміс і з командою та будемо проводити конструктивну роботу. Тому що і наше агентство в повному обсязі на роботі, і люди намагаються працювати на благо нашої країни. На жаль, хоч ви і кажете, що не вірите в "чорний піар", але все ж таки він має місце, і ми з ним боремося тільки тим, що ми доносимо правду.
Просто якби він був, ми би не мали міжнародної підтримки, розумієте? "Чорний піар" є, страшна російська пропаганда є.
Можна будь-яку правду трохи спотворити.
Є страшна російська пропаганда, але вірять їй 3% маргіналів?
Давайте не будемо порівнювати, це інше.
Я просто думаю, що якщо є якийсь соціальний вибух, то його треба аналізувати.
І ми працюємо з цим кожного дня і намагаємося розмовляти, доносити ту інформацію.
Який вихід з цього крутого піке? Тому що для нас найважливіше — зберегти кіноспадщину і здатність кіноспільноти робити важливі речі.
Крім того, що у нас обмежене фінансування на сьогодні, всі інші функції ми робимо — і збереження спадщини, і збереження архівів. Я вам гарантую, що архіви – це державне надбання. Це те, що належить державі. "Довженко-Центр" займається їх зберіганням.
Дійсно були перемовини з Центром ПшеничногоЦентральний державний кінофотофоноархів України імені Г. С. Пшеничного — одна з найбільших в Україні архівних установ, що зберігає аудіовізуальні документи., але не для передачі їм, а для того, щоб на якийсь час або орендувати, або заключити меморандум, щоб зберігати в більш безпечному місці плівки. Але ми поговорили з в. о. керівниці "Довженко-Центру", запропонували їй поїхати і подивитися. У неї є фахівці, які розуміють, буде там належне зберігання або ні. Ми запропонували варіант збереження. Це ні в якому разі не передача комусь або тим більше не знищення архівів.
Ваша візія реорганізації прийнята. Це документ, як я розумію. Є спільнота, яка поки що не збирається заспокоюватися. Є вимоги спільноти, я думаю, що у них теж є якісь плани.
Я думаю, що більшість людей, які зараз розгойдують це шоу, навіть не розбираються до кінця в цьому питанні.
Я не робила дослідження, я не готова це коментувати. Але от уявімо, що спільнота далі намагається протистояти. Що робить агентство з питань кіно для того, щоб..?
Знаходимо спільну мову. Розмовами, донесенням інформації про важливість. На сьогодні дійсно важливо систематизувати документи "Довженко-Центру" і провести конкурс на керівника. Ми розмовляли зі співробітниками "Довженко-Центру", що на сьогодні, як тільки буде оголошений конкурс, їм в конкурсну комісію потрібно подумати, кого вони хочуть бачити від себе представником. Це людина, яка не може бути в штаті, але кому вони довіряють. Це може бути їхній колишній керівник Іван Козленко, якому вони так довіряють, який так турбується.
"Я просто виконую накази, постанови і закон"
А є ця пропозиція до Івана, хтось її робив?
Це може робити тільки колектив Довженка-Центру".
Ви не знаєте, яка історія?
Ні, я не знаю. Я просто кажу, що якщо вони довіряють людині, яка так стурбована їхнім майбутнім, вони можуть запросити взяти участь якраз у виборі керівника. Олена Гончарук, я думаю, буде брати участь як конкурсант. І вже якщо на цьому конкурсі вона знову переможе, як на минулому Мінкульті, ми підпишемо контракт.
А ви знаєте кому ще було би ціквво очолити "Довженко-Центр"?
Не знаю. Конкурс буде оголошено і ми будемо бачити, скільки людей подадуться, хто буде більш достойний, хто надасть програму розвитку. Можливо, якраз ця програма розвитку вирішить, десь підкоригує, переконає у необхідності реорганізації. Реорганізація не буде закінчена, поки проводиться конкурс.
Хто зараз ваша людина, з якою комунікує Держкіно у "Довженко-Центрі"?
Ми намагаємося і з Оленою [Гончарук] комунікувати. Офіційно у них зараз виконує обов’язки Ігор Миколайович, заступник Олени. Хто з них буде брати участь у конкурсі або ще будуть охочі – мені невідомо.
Останнє питання, яке прийшло з кавою, з одним з наших корифеїв, так би мовити, кінокритиків. Він просто так розгублено сказав: невже з реорганізацією не можна було почекати до кінця війни? Невже це найважливіше, що зараз треба робити?
Ми намагаємось жити, як і до війни. Є юридичні аспекти, які потрібно приводити до ладу – ми їх приводимо. Є документи, які потрібно приводити до ладу – ми їх приводимо. У нас, наприклад, багато хто з індустрії також писав, телефонував щодо того, щоб не надавати звіти. Багато хто з людей отримав попередню оплату на зйомки фільмів, але ми знаємо, що по закону вони протягом 12 місяців повинні надати звіт. І у нас дехто дуже цим схвильований, а дехто навіть скандали влаштовував нам: моїм співробітникам по телефону, мені писали. Але ми не можемо це зупинити навіть під час війни. Це бюджетні кошти, це бюджетне законодавство. З нас питає казначейство. Ми працюємо в тому режимі, як і до війни. Тільки більше з якимись обмеженнями, більше десь небезпечно, тому що коли йдуть тривоги, ми також повинні виходити, спускатися в безпечні місця. Іноді є такі дні, коли ми тут сидимо без світла, але з нас питають і податкова, і казначейство, і Міністерство фінансів, і Кабмін. Тому, звичайно, питаємо і з наших продакшенів. Але тут якраз той момент, що не всі хочуть це зрозуміти – це не наша забаганка, це наше виконання законів України.
Якби ви на момент, коли дізналися, що "Довженко-Центр" передають в Держкіно і що буде стільки шуму, резонансу, ви би знайшли спосіб відмовитися?
Це ж не моє рішення. Як чиновник я просто виконую накази, постанови і закон. Зі свого боку, якщо є глобальне рішення передати в Держкіно державні підприємства, ми створили сектор по управлінню державними підприємствами. Ми зараз намагаємося з цим працювати.
Це була перша частина розмови з Мариною Кудерчук – очільницею Держкіно. У першій частині ми говорили про "Довженко-Центр" та його долю і погляд Марини Кудерчук на процес реорганізації, а також спробу описати візію того, як Держкіно і Марина Кудерчук бачать вихід із цього крутого піке, у якому перебувають Марина Кудерчук і кіноспільнота навколо теми реорганізації "Довженко-Центру".
Для того, щоб наші слухачі бачили ситуацію з висоти пташиного польоту, могли робити свої висновки, конче необхідний баланс думок і поглядів. Зараз ви почуєте коментар Олени Гончарук (ексочільниці "Довженко-Центру") стосовно тих тем, про які ми говорили з Мариною Кудерчук.
Теза 1: "Резонанс навколо "Довженко-Центру" – це питання PR-технології"
Не розумію, про що йдеться. Якщо йдеться про публічний розголос, якого набула історія, зініційована і спровокована Держкіно, то це здорова реакція громадянського суспільства і команди, а також професіоналів. Інфопривід якраз створило Держкіно, тому питання до них, як так вийшло, що це стало небажаним піаром ані для Держкіно, ані для Центру.
Теза 2: "Довженко-Центр" працює в штатному режиму
Пані Марина не працює в "Довженко-Центрі", тому вона не знає, в якому психологічному стані перебувають працівники – коли приходять з обшуками, коли не визначена фінансова ситуація, коли незрозуміло, чи буде інституція завтра функціонувати чи ні. Ми перебуваємо під постійним пресингом — це те, що стосується взаємодії нашої з органами правління.
Теза 3: Реорганізація полягає в наведені ладу в юридичних документах "Довженко-Центру"
За багато часу ми у Держкіно не почули конкретики, "заради чого це все робиться". Пояснення про унормування документів – це дійсно потрібно. Тому що "Довженко-Центр" функціонує як фонд фільмів де-факто, але де-юре це не унормовано, як те передбачає "Закон про кінематографію". Це дійсно потрібно зробити, тому що у нас немає досі положення "Про фонд фільмів" – ми користуємося інструкціями, які розробили самостійно на основі українського законодавства. Це дійсно потрібно зробити.
Виглядає так, що є інша ідея, яку нам не озвучують, але під неї потрібно підігнати все, що пов’язане з діяльністю Центру.
Теза 4: Візії "реорганізаціії"
Я не перестаю повертатися до питання: навіщо? Одна з функцій Центру – це промоція кіно. Промоція в дуже широкому сенсі. Тобто ми й показуємо фільми, і робимо освітні програми, ми програмуємо дипломатичні покази, виставки теж є промоційною частиною. Тобто все, що спрямоване на популяризацію українського кінематографа у світі та в Україні, – ми це робимо.
І головна наша функція — це зберігати, досліджувати це кіно, завдяки якому потім можна займатися його промоцією, просуванням і популяризацією. Для чого зараз робити кульбіт і віддавати науковців і фільми в іншу установу, яка не функціонувала з 2011 року? У нас немає на це професійних відповідей.
Те, що звучить зараз в комунікації Держкіно, – що нас потрібно перетворити на архів, або виокремити архів, але в українському законодавстві архів підпорядковується Міністерству юстиції — це інший рівень ставлення до експонату, до предмета. Це документ. А в нашому випадку ми працюємо з мистецтвом. Тут скоріше треба розбиратися, що робити з мистецькою спадщиною, з якою працює "Довженко-Центр".
І тут питання, чи робота зі спадщиною має приносити прибуток? Ми ж не можемо продавати експонати, які у нас зберігаються: документи, афіші, фотографії, фільми. Ми можемо вести діяльність, яка приносить кошти, яка дає дохід. Не прибуток, бо прибуток — це те, що лишається зверху, на нього можна погуляти, але Центр на це не гуляє. Центр далі реінвестує це в свою діяльність. Тобто він не може бути дійсно прибутковим. В Україні є така форма господарювання, як державне неприбуткове підприємство, або державна установа чи заклад. Це питання теж потрібно вирішити.
Теза 5: Був внутрішній аудит і "Довженко-Центр" надав не всі документи
Найбільший пакет документів ми передали до Держкіно, коли підписували акт приймання-передавання від Міністерства культури до Держкіно. Там містилася практично вичерпна інформація про основну діяльність Центру. Згодом Держкіно ініціювало перевірку і запитувало документи по оренді, по переоцінці, фінансові звіти, баланси, тобто фінансову інформацію.
У межах перевірки ми надали весь пакет документів, окрім, наприклад, у нас запитували повний перелік договорів, але оскільки у нас закупівельник зараз на фронті, то ми надіслали до сайту Prozorro, на якому "Довженко-Центр" зобов'язаний публікувати всі договори, за якими відбувається оплата. Документи були надані в повному обсязі. Чому Держкіно зараз наполягає на тому, що вони їх не отримали? Взагалі, під час перевірки перевіряючий орган, хоча Держкіно не є перевіряючим органом, має знаходитися на місці перевірки безпосередньо. Тобто всі аудиторські служби, які з нами працювали, сидять на місці і документи отримують під опис. Держкіно жодного разу під час перевірки не з’явилося, тому всі документи їм були направлені в електронному вигляді.
Теза 6: Планується конкурс на посаду директора "Довженко-Центру"
Ми сповіщені про це публічно. Я з приводу цього конкурсу думаю, що це повна нісенітниця. Спочатку потрібно розробити положення про конкурс або скористатися положенням, яке прописане в законі "Про культуру" (він уже є). Далі виникає питання, в якому саме "Довженко-Центрі" буде проводитися конкурс? Уже той, який уже розчленований? Але, якщо би конкурс оголосили завтра, я би на нього не подавался, бо це легітимізація непрофесійних дій.
Теза 7: Членство України в Міжнародній федерації кіноархівів
Це буде втрата для України, якщо нас виключать із PIAF. Це наша комунікація з міжнародною спільнотою, яка зараз дуже допомагає, без її підтримки нам зараз не обійтися. Нас зараз підтримують і фінансово, і дипломатично – я маю на увазі підтримують Україну.
Для них це дуже поганий сигнал – про те, що в Україні процеси роботи інституції відбуваються непрозоро. Сам "Довженко-Центр" перестане існувати як певна цілісна, складена одиниця, тому що втрата колекцій веде до втрати можливості працювати з нею.
Теза 8: Уся галузь кіно українського пережила кілька секвестрів. Натомість бюджет "Довженко-Центру" залишився недоторканим
Це не зовсім так. У 2019 році нам був, зокрема антимонопольним комітетом, погоджений бюджетний паспорт на три чи чотири років, якщо я не помиляюся, в обсязі 10 мільйонів. Але в 2020 році через пандемію наш бюджет був скорочений до 7,6 мільйонів. Держкіно хотіло залишити три мільйони на фінансування. У 2021 році у нас зберігся бюджет 7,6 мільйона. У цьому році ми отримали 7 мільйонів. Це незначне начебто скорочення, але в межах Центру це суттєво відчувається. Наприклад, обсяг коштів, які зараз Центр отримує на рік для фінансування зарплат працівників, дорівнює бюджету фільму "Скажене весілля". Тобто ми порівнюємо бюджет установи, яка працює зі спадщиною, і порівнюємо бюджет однієї стрічки.
Вихід з ситуації
У нас постійно змінюється ситуація, але нам все ж таки потрібно планувати наш наступний рік. Я не уявляю, як зараз Держкіно вирішить ситуацію зі звільненням одного керівника і призначенням іншого з незрозумілими компетенціями, але цю ситуацію доведеться вирішувати. Наприклад, шляхом скасування наказів або внесенням змін це можливо зробити.
Це не питання крісла, це питання безпеки інституції, яка має функціонувати в критичних умовах. Тому що нам потрібно серйозно думати, як пережити зиму, як спланувати наступний рік, тому що запит на діяльність Центру є доволі високим і нашої участі, нашої експертизи потребують.
Найближчим часом ви почуєте продовження моєї розмови з Мариною Кудерчук – про бюджет на 2023 рік, про фільми, які не встигли вийти в прокат, а також про великі українські успіхи на світових кіномайданчиках.
Читайте нас у Facebook і Telegram, дивіться наш YouTube.
Станьте частиною Суспільне Культура: напишіть нам про цікаві події культурного життя вашого міста чи селища. Надсилайте свої фото, відео та новини і ми опублікуємо їх на діджитал-платформах Суспільного. Пишіть нам на пошту: [email protected]. Ваші історії важливі для нас!