Кінокомпанія «Артхаус Трафік» випускає в український прокат нову стрічку Ніколаса Віндінґа Рефна «Її особисте пекло».
Це історія про акторку Елль (Софі Тетчер), яка опиняється в лабіринті сімейних конфліктів, сексуальної напруги, втрат і фантазій. Паралельно з'являється Шкіряний чоловік — серійний убивця, який полює на молодих жінок.
Хоча Рефн прямо не проголошує кіноіндустрію джерелом жаху, що відбувається за сюжетом, цю історію можна прочитати саме через таку оптику: що трапляється з людиною, коли її тіло, краса, сексуальність і навіть особиста історія починають існувати не лише для неї, а й для чужого погляду?
Євгеній Борисов для Суспільне Культура розповідає, як Рефн уже не вперше демонструє зворотний бік цілої індустрії.
Від моди до кіно
У попередньому повному метрі, «Неоновому демоні», Рефн перетворив індустрію краси на простір для саспенсу. Джессі, яку зіграла Ель Феннінг, приїздить до Лос-Анджелеса як юна модель і швидко опиняється всередині системи, де моделі зазнають психологічного аб'юзу, а краса стає об'єктом одержимості та набуває найвищої соціальної цінності. Сам Рефн пояснював, що хотів зробити фільм про одержимість красою, обравши моду як її гіперболізоване середовище.
«Її особисте пекло» не повторює цю конструкцію буквально, проте мотив залишається впізнаваним: Рефн переносить тему контролю та психологічного насильства у світ кіно і сімейних зв'язків у шоу-бізнесі, зосереджуючись на стосунках батька й доньки.
Старлетка як продукт
Ця оптика має довгу історію. У класичному Голлівуді студійна система могла контролювати значно більше, ніж просто участь акторів у фільмах. Довгострокові контракти фактично прив'язували виконавців до конкретних студій, а ті визначали, у яких стрічках вони зніматимуться і як розвиватиметься їхня кар'єра. Водночас зірки, які ставали достатньо впливовими, могли поступово виборювати собі більше свободи.
Один із найвідоміших прикладів — Мерилін Монро. Після того як 20th Century Fox перетворила її на одну зі своїх головних зірок, студія значною мірою експлуатувала образ Монро як секс-символу. Сама акторка згодом намагалася вийти за межі цього амплуа: вивчала акторську майстерність, створила власну продюсерську компанію та домоглася нового контракту з Fox, який давав їй право впливати на вибір сценаріїв, режисерів і знімальної команди.
Інший показовий приклад — Джуді Ґарленд. Студія MGM підписала з нею контракт, коли їй було 13 років, а її подальше життя в студії супроводжувалося жорстким контролем над зовнішністю, вагою та робочим режимом. Її історія демонструє, наскільки легко юна зірка могла перетворитися з людини на актив, цінність якого визначала студія.
На цьому тлі «пекло» можна прочитати не лише як боротьбу за виживання чи втечу від маніяка, а і як стан, у якому шоу-бізнес поступово перетворює молоду акторку на продукт — на тіло, обличчя та образ, цінність яких визначають інші.
Право на власне «я»
Сам Рефн описує «Її особисте пекло» передусім як історію Елль, яка перебуває у власному пеклі й не може з нього вибратися. Він також пояснює, що в основі фільму лежить конфлікт між донькою, її батьком і колишньою подругою, а вигаданий образ батька-рятівника — персонажа рядового К у виконанні Чарльза Мелтона — стає для Елль частиною фантазії.
Тому було б надто прямолінійно називати стрічку фільмом про жорстокість кіноіндустрії. Вона радше створює простір, де особисті травми, бажання, краса та насильство постійно перетворюються на видовища. І саме тут виникає можливість прочитати її через досвід акторки.
Рефн давно цікавиться моментом, коли людина перестає бути просто людиною і стає образом — красивим, бажаним, небезпечним або споживаним. У «Неоновому демоні» це була краса, яка перетворилася на товар і об'єкт одержимості. У «Її особистому пеклі» цей механізм стає більш інтимним: образ змішується з родиною, сексуальністю, пам'яттю та фантазією.
Можливо, тому назва фільму працює ширше за сюжет. Пекло тут — не обов'язково місце, де ходять монстри. Воно може починатися значно раніше — у момент, коли людина втрачає право самостійно визначати, ким вона є. А найстрашніше в такому пеклі те, що зовні воно може мати вигляд не кошмару, а красивої картинки.
Читайте нас у Facebook, Instagram і Telegram, дивіться наш YouTube і TikTok
Поділіться своєю історією з Суспільне Культура. З нами можна зв'язатися у соціальних мережах та через пошту: [email protected]
