Він — чи не найвідоміший попспівак в історії популярної музики. Його альбом Thriller досі залишається найбільш продаваним альбомом навіть 40 років після свого дебюту в чартах. Ним надихаються мільйони, його кар’єра заклала золотий стандарт того, як музикант повинен працювати зі складними темами та поєднувати різні музичні жанри. Його ім’я — Майкл Джексон, і ось ми нарешті отримали повнометражний фільм про його життя.
В український прокат виходить "Майкл" — музичний біографічний фільм про життя і творчий шлях Майкла Джексона. Спеціально для Суспільне Культура кінокритикиня Олександра Поворозник розповідає, як стрічка Антуана Фукуа обережно оминає темні сторони біографії легендарного музиканта, чи вдається Джафару Джексону відтворити фірмову хореографію та магнетичну сценічну присутність свого відомого дядька і чи додає "Майкл" щось нове до жанру музичних байопіків.
"Майкл" — перший повнометражний ігровий фільм про життя Джексона, знятий для кінопроката, і перший фільм про музиканта, знятий у співпраці з опікунами його спадщини. Тож якщо ви чекали стрічку, яка прямо зачіпатиме тему контраверсій та скандалів, якими було сповнене життя Майкла Джексона, мушу відразу розчарувати — Антуан Фукуа обережно оминає всі темні сторінки біографії співака, створюючи якомога більш безпечний наратив, сфокусований на музиці та талантах співака. Хтось вважатиме це спробою відбілити репутацію музиканта, хтось — справедливим фокусом на музиці замість особистих скандалів та пліток.
Найбільш вдале рішення постановника — віддати роль Майкла 29-річному Джафару Джексону, племіннику покійного співака (молодшу версію музиканта, яку ми бачимо у вступних сценах фільму, також чудово грає Джуліано Вальді). Джафар блискуче відтворює сценічний образ та приголомшливий стиль танців Майкла, і завдяки цьому музичні сцени стрічки справді виглядають чудово — немов ми дивимося концертний запис, але знятий із сучасним бюджетом та технікою. Але як щодо "справжнього" Майкла — того, який неохоче давав інтерв’ю та досі залишається загадкою навіть для власних біографів?
Стрічка намагається переконати нас у тому, що музикант протягом усього свого життя залишався перманентно усміхненим, лагідним і по-дитячому наївним, говорячи лише мелодійним ніжним голосом та спілкуючись переважно зі своїми жирафами, ламами й мавпочкою, врятованою з косметологічної лабораторії.
Ми не бачимо ні дружби Майкла з іншими музикантами, ні його романтичного життя — події стрічки закінчуються у 1980-х, у 1990-х в реальному житті Майкл був одруженим вже вдруге, але Фукуа вперто показує нам лише асексуального напівсвятого, що знову і знову читає "Пригоди Пітера Пена" та дивиться старі фільми зі своєю лагідною, але пасивною мамою (Ніа Лонг). І тут можна було б заперечити, що стрічка зосереджується на музиці, а не на історіях з таблоїдів, та є одна проблема — чим більше Фукуа канонізує Майкла, тим нам складніше його зрозуміти.
Не дивно, що стрічка цілеспрямовано уникає усього, пов’язаного зі звинуваченнями Майкла у розбещенні неповнолітніх — Jackson Estate (юридична особа, яка управляє правами на музику Джексона та його особистий бренд) тут є безпосередньо одним із продюсерів. Але менш зрозуміло, чому Антуан Фукуа аж настільки згладжує кути усіх інших конфліктів, які були в житті музиканта і які з легальної точки зору можна було б спокійно перенести на великий екран.
Навіть аб’юз із боку батька Майкла — тиранічного Джозефа Джексона (Колман Домінго), який працював менеджером родинного гурту Jackson 5 та роками тримав своїх дітей у страху фізичного насильства — змальований скоріше як конфлікт між бажанням Джозефа зробити із синів успішних музикантів і прагненням Майкла до творчої свободи. У цьому немає жодної вини Колмана Домінго — оскарівський номінант чудово зображує вибуховий характер та нездорову тягу до контролю свого персонажа, але сценарій просто дає йому замало матеріалу.
У підсумку ми отримуємо видовищну та оптимістичну стрічку, яку приємно дивитися у кінозалі, приспівуючи знайомим хітам і навіть інстинктивно вгадуючи, який шаблонний для біографічної драми троп розкриють далі. А їх тут зібрали майже всі: ми бачимо і нерви перед виступом, і монтаж, що ілюструє успіх нового альбому, і перемовини з нудними дядьками-юристами у сірих костюмах, і обов’язковий конфлікт (але не надто напружений) у третьому акті. Все це передбачувано, красиво та переважно позбавлено глибшого сенсу — як двогодинний трейлер, який показує потенційному глядацтву всі найяскравіші сцени з майбутнього фільму, але відмовляється ділитися сюжетом.
Та є і хороші новини: стрічка завершується натяком на те, що на нас чекає сиквел. Можливо, друга частина трохи сміливіше розкриватиме Джексона як складну і цікаву особистість, а не лише співучого святого.
Читайте нас у Facebook, Instagram і Telegram, дивіться наш YouTube і TikTok
Поділіться своєю історією з Суспільне Культура. З нами можна зв'язатися у соціальних мережах та через пошту: [email protected]
