Харків'янка Анна Волобуєва, відома своєю участю в проєкті "Голос країни", тривалий час працювала бек-вокалісткою Monatik. Та з квітня 2024 року вона почала розвивати власний сольний проєкт — Annei.
Нещодавно артистка представила пісню "Мі амор", у якій поєднала український текст з іспанськими ритмами. Композиція з’явилася у період напружених стосунків і стала для артистки способом проговорити емоції, які вона відчувала в той момент.
Про те, як народжується пісня, коли емоції рвуться назовні, та з чого виникли латино-бразильські ритми — у відвертій розмові з Віктором Дяченком в ефірі шоу "Вікенд нової музики".
Текстову версію для Суспільне Культура підготувала Олена Кірста.
Ти сьогодні презентуєш пісню "Мі амор". Який момент став її відправною точкою?
У мене навіть є відео. Я влаштовую собі такі домашні сонграйтинг-сесії: сідаю і просто ставлю камеру або вмикаю диктофон — і можу так декілька годин щось намагатися написати, знаходити якісь слова: або вірші напишу, або якусь мелодію знайду. Чому я записую собі це? Тому що в мене ще й пам'ять дуже коротка, і як тільки я наспівала якусь мелодію — можу одразу її забути. Щоб не забувати, я собі все завжди записую.
Я тоді якраз сіла писати і ця пісня достатньо швидко почала писатися, тому що воно якось у мені кипіло, мені хотілось виговоритися. Не дуже виходило це зробити якимось іншим чином — от я ці свої емоції вилила в пісню.
Я собі сіла, почала записувати, розплакалась, написала один куплет, поплакала ще пів години на відео. І так, здається, народився перший куплет і приспів, і я трошечки пізніше, за декілька днів, усе дописала.
А в тебе загалом завжди так? Це якийсь такий раптовий спалах чи все ж таки тривалий внутрішній пошук?
Ну, по-різному, чесно кажучи. Є пісні, які ось таким чином народжуються, і для мене це найлегший варіант, тому що відчувається так, ніби воно вже десь є, а тобі просто треба його схопити й обгорнути в таку обгорточку слів і мелодії.
А буває таке, що ти просто сідаєш і шукаєш-шукаєш, а воно не йде: ти щось написав, наспівав — воно тобі не сподобалося, або сподобалося, а на наступний день ти переслуховуєш і думаєш: як тобі таке взагалі могло сподобатися? Тому коли воно так поривом — це мій найулюбленіший варіант написання.
До речі, в музичних новинах на "Промені" ти казала, що пішла в таке латино-бразильське звучання. Що стало імпульсом до цього?
Це, до речі, дуже цікаве питання, тому що я не те щоб маю якусь конкретну відповідь на нього. Цього року я написала першу в такому звучанні пісню "Злови мій муд". До цього я писала просто поп.
Мені дуже подобається Португалія, Іспанія. Коли я приїздила туди, ця постійна сієста: ми звикли постійно працювати, а вони постійно святкують життя. І це злить, тому що як ви можете не працювати? У вихідний день, наприклад, не працює торговельний центр. Як це взагалі можливо? У вас же найбільші продажі можуть бути саме в цей день. Але при цьому вони настільки обожнюють життя і стільки цієї енергії на їхніх вулицях: виходять вуличні музиканти, талановиті співаки, танцівники. Це для мене якесь супернатхнення.
Але я ніколи не думала про саме таке звучання. Я не знаю, чому так прийшло. От воно просто прийшло з першої пісні "Злови мій муд", і я відчула внутрішньо, що дуже комфортно почуваюся в цьому стилі, мені подобається, як тембрально розкривається мій голос саме в цьому стилі. Якось так я вирішила й продовжила. І поки що так.
Загалом, як ти відчуваєш, "Мі амор" продовжує лінію твоїх останніх релізів чи все ж таки це початок чогось ще нового?
Точно продовжує, ще й тому, що мені, якщо чесно, вона вайбом навіть трохи схожа на мою попередню пісню "Молоко з медом". Якщо увімкнути їх одна за одною, вони перетікають одна в одну. Ну, і "Злови мій муд" — просто трохи більш енергійна. У мене є ідеї на релізи наступного року, і там вже трошечки такий новий виток цього латино-бразильського звучання. Я дуже сподіваюся, що мені вдасться перенести в матеріальне те, що я маю і чую у своїй голові.
Зараз цей матеріал тільки пишеться, чи вже є щось і ти чітко знаєш, що буде наступною піснею?
Ні, я тільки пишу.
Хто був першим слухачем "Мі амор" і що сказали після того, як почули цю пісню?
Першим, напевно, був мій хлопець. У нього завжди є проблема з розумінням слів.
Я, наприклад, коли слухаю пісню, одразу чую спочатку текст, а потім музику. А він ніколи не розуміє текст, він спочатку чує якусь повноцінну картину, а потім такий: "Я нічого не зрозумів. Можеш мені, будь ласка, сказати, що в тебе там у тексті?". А там ще такий провокаційний текст, і він: "Так, а що тут відбувається? А чому це «ти пустив мене на волю»? Ти що, зі мною в неволі?".
Я пояснила, що я просто творча людина, у мене є свій життєвий досвід і я його так випускаю в пісні. Але він сказав, що йому вона дуже подобається, як і всі інші мої пісні. Це моя найбільша така підтримка наразі.
Останні роки в українських артистів є тенденція активно об'єднуватися для спільних пісень або ж переспіву хітів. У тебе зараз усі пісні в сольному звучанні. Чи плануєш фіти та хто б це міг бути?
У мене є синдром самозванця, я трошки побоююся, і я дуже хочу з деякими артистами фіти, але наразі в мене є думка про те, що я маю прийти з гідною піснею. Тобто якщо я, наприклад, хочу запропонувати фіт конкретному артисту, то ця пісня має дуже підходити йому. Він має розкритися в цій пісні. Тому я збираю матеріал і чекаю, коли ці пісні в мене з'являться, щоб я змогла прийти й сказати: "Дивись, ось тут буде дуже красиво". І цей артист скаже: "Так, я згоден", і таким чином у нас буде фіт.
Готова зараз відкрити таємницю, кого б хотілося запросити в дует?
Ну, це не те щоб таємниця. Мені дуже імпонує творчість Phil It. Мені здається, що в такому новому витку звучання, яке я собі чую, могло б бути щось, що дуже цікаво б прозвучало. Мені подобається творчість Roxolana. Мені дуже імпонує, наприклад, Мішель Андраде, і тут навіть це звучання вже їй підходить, бо там такий мікс: latino papa, ukrainian mama, і Мішель Андраде більше за всіх наших українських артистів у цьому образі буде гармонійна.
Що б ти хотіла позичити зараз людям, які будуть слухати твою пісню? Що ти хочеш, щоб вони забрали з собою після прослуховування?
Одна з причин, чому я пішла в це звучання й чому дуже захотіла залишитися саме в ньому, — тому що я нарешті віднайшла ось цю можливість поєднувати важкість із легкістю.
Тобто коли важко, є якісь важкі сенси, важкий досвід, щось тяжке, щось таке от "на душі каміннячко", — але поєднати це з тим, що ми все одно продовжуємо жити це життя, воно продовжує бути прекрасним, чарівним, усе одно відбуваються якісь дуже хороші події, навіть якісь детальки маленькі.
І от саме ось це відчуття мені б хотілося, щоб було в тих, хто прослухає цю пісню, тому що вона якраз така танцювальна — трошечки відволіктися, порухати плечиками й просто порадіти життю.
Читайте нас у Facebook, Instagram і Telegram, дивіться наш YouTube і TikTok
Поділіться своєю історією з Суспільне Культура. З нами можна зв'язатися у соціальних мережах та через пошту: [email protected]
