Суспільне Культура публікує колонку культурної менеджерки, менеджерки з комунікацій 32-го Book Forum Діани Ігнатенко.
BookForum — єдина культурна подія в Україні, яку вдалося зберегти упродовж тридцяти двох років. У 1994 році все почалося саме з книжкового ярмарку. Низова ініціатива громадської організації, а не державна програма стимулювала ринок української книги та плекала читання. Та з 2021 року проведення ярмарку у звичних масштабах зупинилося.
Для людей XXI століття "довго" — це очікувати чотири хвилини на відповідь у месенджері, а що вже казати про чотири роки. Аналізуючи відгуки у соцмережах, я бачила, як виросли й самоусвідомилися юні львів'яни та львів'янки, які раніше лише емоційно щось пам'ятали про "Форум". А тепер вони поступово переходять у категорію первинної аудиторії.
Відродження
У 2025 році BookForum увійшов до своєї нової фази — ренесанс. Так, все ще "прото", однак повернення до класики вже неминуче. Всі ніби розуміють, що так, як раніше, вже не буде, однак все ж є відчуття ностальгії, а також натхнення творити нове прекрасне.
Цифри підтверджують: понад 51 000 книголюбів, 121 видавництво, 300+ подій на 23 локаціях, більш ніж 2 100 000 охоплення у соціальних мережах. Але за цими числами — щось більше. Це повернення до себе. До зустрічей. До розмов поза екранами.
Цьогоріч вперше в історії "Форуму видавців" у ярмарку взяли участь не лише видавці. Майстерня рослинництва "Брунька" створила оазу серед ярмаркових павільйонів із зоною для читання. Фестиваль настільно-рольових ігор "Дайс Кон" облаштував велику ігрову зону, де усі три дні не було де яблуку впасти. Gorgany розклали намет, а KG Beauty Studio робили макіяж всім охочим.
Поруч із книгами можна було придбати вінтажні дрібнички від "Тлум і Крам", запастися хустками від "[Не]хустка" та парфумами від 13Perfumes, а ще придбати дерев'яні іграшки від Lislis.
"Альтернативна кава" не просто привезла хорошу каву (як завжди!), а підготувала спеціальний бленд зерен, паковання для яких забрендувала художниця Богдана Давиденко. А пошта Meest спеціально обладнала великий поштомат у приміщенні Палацу мистецтв, щоб можна було відправити книжки, не виходячи з приміщення, де відбувався ярмарок.
Те, що запам'ятається
Найкращі інфоприводи створює життя, а не PR-менеджери. Так, BookForum запам'ятається брутальним зникненням графіки Сергія Якутовича прямісінько з виставки. А вже наступної ночі відбулася одна з найбільших атак на Львів.
Спеціальний гість літературного фестивалю, британський письменник Джим Ловлесс перечікував її в укритті. Ось як він описав свій досвід у соцмережах: "Легко бути гостем. Менш легко бути громадянином. Це не моє місто, яке бомбардує над нашими головами чергова країна-ізгой, експансіоніст, колоніаліст. Це не мій чоловік на передовій чи в реабілітаційному центрі вчиться ходити на двох протезах. Це не моя дитина спить у коридорі, поклавши голову мені на коліна. Моя дитина спить безпечно у Великій Британії. Безпечно, поки українці захищають кордони Європи".
Першою книгою, яку презентували на 32 BookForum, стала збірка новел ветеранів Voice of Defenders. Це історії захисників та захисниць, записані голосами їхніх побратимів та посестер. Перші 200 примірників роздали безкоштовно.
32 BookForum запам'ятають за обійми: Марії Матіос та Артура Дроня під час автограф-сесії, а також Ігоря Мітрова, Артура Дроня та Федора Рудого, трьох поетів-ветеранів, після двомовних читань. До речі, цей щемкий момент зафіксувала Фіона Бенсон та пізніше опублікувала у The Guardian.
Тут відвідувачі передавали книги на фронт: 352 примірники для військових, ще 164 — для дітей, які постраждали від війни. Кажуть, щоб впустити в життя щось нове, треба звільнитися від старого, тож при вході на ярмарок можна було здати російськомовну макулатуру. Так вдалося зібрали понад 500 кг за три дні, а відвідувачі мали змогу отримати приємний бонус від IT-компанії N-iX. Благодійність тут не окрема активність, а природна частина буття.
32 BookForum точно пам'ятатимуть The Ukrainians Publishing, видавництва "Арк Юей", Stretovych, "Бородатий Тамарин" та багато інших, для яких цей "Форум" був першим.
Навіщо це все
BookForum залишає приємний післясмак ностальгії за безтурботними часами, які вже ніколи не повернути. Це дуже важко прийняти, однак наше життя та наш літературний процес уже понад 10 років тривають у ситуації, яка ніколи не мала статися. Тривале ностальгування токсичне. Самоізоляція в онлайні призвела до здичавіння та культурного шоку від виходу за межі своєї соціальної бульбашки. А внутрішньо переміщені люди без своєї волі опинилися в чужому для них середовищі.
BookForum та схожі події можуть запропонувати сучасному українцю дещо більше, ніж знижки на книги. Це соціалізація, комунікація, зменшення страху перед іншим (читати: чужим), натхнення, справжні знайомства з людьми, з якими ми роками дружимо у фейсбуку та привід для зустрічі з друзями, з якими так важко знайти спільний вільний час у календарях.
Може, й хотілось би жити у менш історичні часи, однак вся історія України — це одна суцільна історія змін, боротьби та життя всупереч.
Замість висновків
BookForum завжди був середовищем, де дорослішають. А дорослішання — це завжди про відповідальність та усвідомленість. Але ще про те, що ми не самі. Що є ці три дні у вересні, коли понад п'ятдесят тисяч людей приходять не лише за книжками, а за відчуттям спільності.
32 BookForum довів: ренесанс можливий. Не як повторення старого, а як народження нового з пам'яті про минуле. У цьому є якась особлива українська суперсила — вміння відроджуватися не попри, а завдяки. Не замість болю, а поруч із ним.
Наступний BookForum відбудеться у середині вересня 2026 року. І це вже не просто дата в календарі. Це обіцянка, що ми тут будемо. Що будемо читати, говорити, обійматися, сперечатися про ціну торбинки й невпинно донатити. Що будемо жити. Попри все.
Позиція авторів колонок може не збігатися з позицією редакції Суспільне Культура.
Читайте нас у Facebook, Instagram і Telegram, дивіться наш YouTube і TikTok
Поділіться своєю історією з Суспільне Культура. З нами можна зв'язатися у соціальних мережах та через пошту: [email protected]
