Липень — це час, коли дозрівають плоди, а бджоли приносять мед. У драматургії так визріває текст — поволі, поки набуває форм, у яких його можна прочитати, почути й поставити. Таку метафору брав за основу драматургічний конкурс "Липневий мед", який заснувала Ірина Гарець, драматургиня з понад 15-річним досвідом, керівниця Театру сучасного діалогу в Полтаві та засновниця першої онлайн-бібліотеки п’єс сучасних авторів "Укрдрамахаб".
"Як я стала драматургом, мене якось попросили розповісти на польському фестивалі, і я зробила цілий стендап. Фактично я відкрила інтернет і запитала: «Окей, гугл, як писати п’єсу?» Драматургічних конкурсів було більше, ніж будь-яких літературних. І коли мене відзначили на першому, то я відчула, що драматургія може статися і зі мною", — згадує Ірина Гарець, у минулому — психологиня й педагогиня.
"Згодом, аналізуючи акторські вправи, я зрозуміла, що психологію можна поєднувати з театром, — додає Ірина Гарець. — З 2015 року я почала поєднувати театральні та психологічні практики й працювала з людьми із Сєвєродонецька, Бахмута, Лисичанська, Попасної. Зараз я продовжую допомагати іншим прописувати свою історію, зокрема працювала з бійцями, які проходили реабілітацію в центрі Unbroken у Львові".
Тож спробувати написати власний текст можна і тоді, коли немає формальної драматургічної освіти. Суспільне Культура разом з Іриною Гарець розповідає, що читати, куди ходити та на які конкурси подаватися тим, хто хоче опанувати драматургію.
Тиждень актуальної п’єси
Взяти участь у драматургічному конкурсі Ірина Гарець вирішила після того, як її дитяча книжка, "Осінинка", не здобула такого широкого резонансу, як хотілося б авторці.
"Мені треба було себе протестувати, чи справді я маю талант. Тому я почала шукати літературні конкурси, і натрапила на [фестиваль-конкурс] Тиждень актуальної п’єси, для мене він став першою сходинкою", — розповідає Ірина Гарець.
Тоді її п’єсу "Мамин крестик" відібрали для читань у програмі фестивалю.
Тиждень актуальної п’єси, орієнтований на нову драму, заснували у 2011 році Наталка Ворожбит, Марися Нікітюк та Андрій Май. Зараз очільником фестивалю-конкурсу залишається Андрій Май.
У 2024 році провели вже 15-й конкурс під кураторством Андрія Мая і Давида Петросяна: учасники надіслали 75 драматургічних текстів, із яких відібрали десять текстів фіналістів. Ці п’єси представили у форматі перформативних читань на камерній сцені Театру Франка, де також провели освітню програму та публічні дискусії.
Новий конкурс Тиждень актуальної п’єси оголосив 1 травня: він триває зараз, роботи можна надсилати до 15 вересня. Обмежень у тематиці немає, але вітають актуальність та новаторство у створенні п’єси. Також текст не має бути втілений на сцені до моменту оголошення результатів — 3 листопада. Десять обраних текстів презентують на наступному фестивалі, який відбудеться 20–24 листопада.
Конкурс оголошує довгий список номінантів, але не оголошує шортліст — одразу називає переможців. Переможці отримують винагороду 10 000 гривень. "Утім, якщо початківцю вдалося увійти до лонгліста, то він уже трохи зірка", — коментує Ірина Гарець.
Також у цьому році "Тиждень актуальної п’єси" повернув "Тиждень Young" — програму для молодих авторів та авторок, засновану 2020 року. Автори до 22 років можуть також надсилати роботи до 3 листопада — українською, англійською, "мовою знаків та символів". Роботи переможців також презентуватимуть на фестивалі в листопаді, ті отримають винагороду в 5000 гривень.
Крім того, цього року фестиваль-конкурс запустив новий проєкт — "Початок Тижня" (разом із ГО "Центр Текст", ЦСМ "Дах" і Малим театром), де презентує драматургічні тексти переможців перших років фестивалю, а також організовує освітні лекції про українську нову драму та її зв’язки зі світовими драматургічними процесами.
Драма UA
Ще один конкурс, який проводять вже більше десятиліття — "Драма UA", який заснували у 2010 році ГО "Мистецька Майстерня «Драбина»", ParadeFest (Харків) та Львівський театр імені Лесі Українки. Мета, яку заявляє конкурс — відкривати нові імена українських драматургів та драматургинь, інтегрувати їх в актуальний театральний контекст, а також промотувати твори серед театрів, перекладачів та видавців.
Цього року прийом заявок тривав із 1 березня до 10 травня; 10 червня оголосили довгий список, а 1 липня — переможця та шортліст (три тексти). Переможець або переможиця отримує премію 25 000 гривень; автори, які ввійшли до короткого списку — по 5000 гривень. Також їхні п’єси представлять у форматах перформативних читань і подкаст-перформансів на сцені Львівського театру імені Лесі Українки до кінця 2025 року.
Крім того, роботи чотирьох переможців попереднього конкурсу надрукували у збірці "Антологія2" від видавництва "Крок", яка у продажі й зараз. У 2024 році за підсумками конкурсу п’єс уже втретє проводили мініфестиваль "Текст. Драма. Донат." у Львівському театрі імені Лесі Українки.
Липневий мед
Ірина Гарець заснувала цей конкурс у 2021 році: хотіла створити неформальний простір, вільний від інституційного тиску. У перші роки існування (з 2021 року) конкурс відбувався без фінансування і премій. Над форматом конкурсу з Іриною Гарець працювали режисерка Роза Саркісян і керівниця літературно-драматургічної частини Львівського театру імені Лесі Українки Оксана Данчук.
П’ятий "Липневий мед" стартував 1 липня (роботи можна надсилати до 31 серпня). Цього року для участі в конкурсі потрібно внести посильний донейт на військо.
"Липневий мед" має дві номінації — "Вечірня сцена" і "П’єси для дітей". Довгий список мають оголосити 20 жовтня, короткий — 25 жовтня, а переможців — 30 жовтня.
Три п’єси, які оберуть найбільше балів від ридерів та ридерок, увійдуть у наступну збірку п’єс "Драма панорама 2025".
Уперше таку збірку надрукували у 2023 році невеликим накладом (охочі, які не встигли придбати, могли замовити окремо). Також планують створити збірку п’єс для дітей.
Спринт і марафон: які ще є драматургічні конкурси
Загалом драматургічні конкурси можуть бути щорічними й точковими. Їх також можуть оголошувати театри, які хочуть відібрати п’єси у свій репертуар. Наприклад, час від часу Театр драматургів просить надіслати тексти для постанов, хоча може й не називати це конкурсом, зазначає Ірина Гарець.
У лютому 2025 року тут проводили читання Фестиваль короткої драми у межах українсько-шведсько-польського проєкту "Трикутник для українських митців". Спочатку оголосили конкурс короткої драми (до 13 сторінок), а коли відібрали десять п’єс для внутрішнього конкурсу, оголосили oпенкол для режисерів, які могли б їх втілити.
Тексти малої форми також збирав українсько-німецько-фінський конкурс Theatre Against War від Всеукраїнської ліги авторів (2024), щоби показати українську драматургію, створену під час повномасштабної війни.
Також театр "Особистості" у 2024 році оголошував конкурс "Трикрапка" (за підтримки Національної спілки театральних діячів України та Театру драматургів). Роботи надсилали із 5 квітня до 31 травня. В шортліст відібрали п’ять п’єс, а у вересні — жовтні провели публічні читання на сцені театру за участі професійних акторів, щоби журі обрало переможця, чий текст втілять на сцені театру.
Можна також придивитися до закордонних конкурсів для драматургів, як-от міжнародний драматургічний конкурс "Aврора", заснований у польському місті Бидгощ, щоби відкривати таланти з Центральної та Східної Європи. У фінал цьогорічного конкурсу увійшла п’єса Наталії Торжевської "Будь мужиком! (Бабоньки)".
Щоби скласти уявлення про твори авторів, які потрапляють до шортлістів драматургічних конкурсів, можна відвідати фестиваль перформативних читань "Драмаспринт", який цього року проведуть утретє. Фестиваль відбудеться в Харкові 15–17 серпня. Стежити за анонсами можна тут.
Там також презентують збірку "Драма Панорама 2024", яка об’єднала тексти переможців п’яти драматургічних конкурсів, які ми вже згадували в цьому тексті.
Крім того, з 2000-х років драматургічні конкурси оголошують "Коронація слова" та мережа Eurodram ("Євродрама") — утім, попередній "Драмаспринт" їх не представляв.
У початківців точно є шанс?
Так, якщо п’єса талановито написана. Наприклад, у 2024 році у конкурсі "Липневий мед" перше місце розділили відома в професійних колах драматургиня Ольга Мацюпа та початківиця Аліна Сарнацька (п’єси "Параскева" і "Баланс" відповідно, обидві втілили на українській сцені).
"Я довго думала, чи варто розділити конкурси для початківців та драматургів, які вже мають ім’я. Постійно обговорювала це з новими ридерами, і вони казали, що виграти у корифеїв — це престижно, тож поки вирішили не розділяти", — коментує Ірина Гарець.
Ридерський рейтинг формується на основі середнього балу всіх ридерів. Тож цілком може виникнути ситуація, що одному з ридерів сподобалася п’єса і він бачить її у фіналі, втім, вона не потрапляє навіть до лонгліста. Коли ридери читають текст, то оцінюють його анонімно. Ті, хто подають текст на конкурс, також не знають, хто буде ридерами, і дізнаються їхні імена вже після оголошення результатів.
Також, подаючи роботу на конкурс, важливо уважно прочитати його умови. Треба подавати роботу, яка написана за останній рік, чи можна й за останні кілька років? Скільки робіт можна подати на один конкурс? Чи може конкурсна п’єса фігурувати в публічному просторі? Якою мовою варто подавати роботу? Варто також подати п’єсу в запропонований дедлайн: у середньому драматургічні конкурси дають на це близько двох місяців.
То що можна зробити, щоби стати драматургом або драматургинею?
(рекомендації, які ми для себе виокремили після розмови з Іриною Гарець)
Можна почати не з драматургічних конкурсів, а з неформальної освіти: слухати лекції, брати участь у воркшопах, ходити на вистави з обговоренням. Цікавитися не лише написанням текстів, але й тим, як їх втілювати на сцені.
- Освітні проєкти проводить харківський театр "Нафта". Вони також викладають відео на YouTube-каналі. Докладніше про театр спільнотворення, який практикує "Нафта", та його освітні можливості ми розповідали в тексті про акторську освіту з Миколою Набокою, а також у тексті із сучасними українськими драматургинями.
- Щороку Національна спілка театральних діячів України проводить лабораторію драматургії. За її результатами організовують Фестиваль сучасної драми (цього року провели вже вп’яте). Крім лабораторій для драматургів, проводять і для інших театральних професій — наприклад, у 2025 році вперше створили лабораторію мюзиклу.
- Львівський Jam Factory Art Center регулярно проводить black box — щорічну освітню програму (з 2019 року) не лише у Львові, але й інших містах (наприклад, 15–16 серпня в Одесі, 13–14 вересня — у Запоріжжі). Вхід на такі події вільний, але треба реєструватися.
Суспільне Культура ексклюзивно публікувало конспект із відкритої лекції нідерландського актора й театрального діяча Янніка Нумена, який проводив лекцію у Львові.
Читати збірки п’єс від переможців драматургічних конкурсів (як-от "Драма панорама", "Антологія2", про які ми розповідали раніше), а також тематичні антології драматургічних текстів, звертаючи увагу, наприклад, на те, як структуровані п’єси.
Можна також читати п’єси онлайн у вільному доступі на "Укрдрамахабі", куди автори самі додають свої роботи. Також тексти можна почитати на "Укрдрамалібі" від НСТДУ, де, зокрема, публікують тексти учасників драматургічних лабораторій.
Навчатися не лише драматургії, але й громадянських компетенцій, що важливо для сучасного театру, який говорить на актуальні теми.
Наприклад, документальний театр базується на реальних фактах та інтерв’ю очевидців (Театр ветеранів у Києві, театр "Лютий" в Одесі, Театр сучасного діалогу в Полтаві). Такий театр може співпрацювати із громадськими організаціями: наприклад, Театр сучасного діалогу співпрацює з полтавською філією Суспільної служби України (яка також опікується медіаосвітою для молоді, моніторингом відбудови, психосоціальною реабілітацією ВПО і родичів військовослужбовців).
Можна також звернутися до приватних курсів. Найчастіше вони навчають сценаристики або літературної майстерності, що не враховує специфіку театру, але з цього можна почати, щоби зрозуміти основи, як-от що таке "арка героя", "шлях героя", "триактна структура". Якщо є внутрішня потреба писати, то можна знайти і гроші на такі курси, каже драматургиня. Утім, якщо немає змоги чи бажання їх оплачувати, можна просто гуглити потрібну інформацію (не лише українською, але й англійською).
Дбати про нетворкінг. Коли п’єса, яку відзначили на конкурсі, належить до збірки драматургічних творів — це престижно, але не допоможе вийти з віртуального виміру та познайомитися з авторами інших п’єс, режисерами та акторами.
Читайте нас у Facebook, Instagram і Telegram, дивіться наш YouTube і TikTok
Поділіться своєю історією з Суспільне Культура. З нами можна зв'язатися у соціальних мережах та через пошту: [email protected]
