Сьогодні виставкові простори не лише представляють мистецькі твори, а й слугують місцями для зустрічей, обміну досвідом, інтелектуальних дискусій та освітніх програм. Сучасні галереї та артцентри перетворились на простори, що об’єднують у собі і кав’ярні, і книжкові крамниці. Так ми проводимо час, не лише розглядаючи новий мистецький проєкт, а й маємо можливість погортати книжки, знайомлячись з ширшими художніми контекстами за кавою. Нижче Суспільне підготувало підбірку просторів у різних містах України, у яких відбуваються насичені виставкові та освітні програми, лекції, резиденції та заняття йогою.
Муніципальний мистецький центр, Львів
Ідея створення муніципального артцентру у Львові літала в повітрі досить давно, аж поки наприкінці 2020 року простір не відкрив свої двері для відвідувачів.
Він виник на стику глядацького запиту та спроможності міської влади розв’язати питання з функціонуванням такого місця та приміщенням для нього. Директорка центру, Ляна Мацько, каже, що співпадіння людей на своїх місцях привело до того, що Львів наразі має зразковий — як на громадське місце — простір, який створювали сміливі архітектори, а в розробці його концепції брала участь кураторська рада.
Один із важливих принципів роботи центру — затвердження довгострокової виставкової програми на рік вперед, що захищає інституцію від квапливих рішень про події. “Крок за кроком ми наближалися до питання довіри у спільних рішеннях, включно з тим, що в нас повірив чинний мер міста. Питання довіри і відкритість рішень міської влади — це, напевно, і є головна фішка для заснування такої інституції”, — говорить директорка центру.
Першим проєктом Центру стала виставка "Чому у Львові будуть художниці", серед авторок були Влада Ралко, Жанна Кадирова, Аліна Клейтман, Ксенія Гнилицька та інші відомі українські художниці. Водночас у просторі галереї та медіатеці відбуваються лекції, заняття йогою та круглі столи, зокрема, на важливі та дражливі теми інклюзії та публічності мистецтва людей з інвалідністю.
The Naked Room, Київ
Галерея сучасного мистецтва існує понад два роки, і за цей час стала однією з найбільш амбітних та помітних на культурній мапі України. Галерея займається комерційною діяльністю, грамотно та послідовно працюючи із своїми художниками, яких за цей час стало чимало. The Naked Room майже кожного місяця відкриває нові проєкти та імена, а між цими відкриттями провадить формат коротких кількаденних художніх інтервенцій під назвою The Naked Statement.
Засновниками галереї є режисер Марк Вількінс та кураторки Лізавета Герман та Марія Ланько. Вони періодично влаштовують studio visits у майстерні художників та обговорюють з ними майбутні проєкти. Частиною The Naked Room є також бар The Naked Bar, що пропонує куроване меню, та книжкова крамниця The Naked Books з підбіркою книжок від більш ніж 60 видавництв з усього світу про візуальну культуру та мистецтво.
ЄрміловЦентр, Харків
Простір, названий іменем знакового харківського митця-авангардиста Василя Єрмілова, позиціює себе як перший мультидисциплінарний Центр сучасного мистецтва в Харкові. ЄрміловЦентр розташований у приміщенні Харківського національного університету ім. В.Н. Каразіна, має два поверхи та складну архітектуру, яка вимагає від кураторів особливих здібностей у створенні експозиції.
У просторі активно займаються публічними програмами та представляють як персональні виставки, наприклад, Гамлета Зінківського, Олексадра Животкова, так і групові проєкти, як-от харківського осередку сучасної фотографії Chekachkov Photo Academy чи Другої бієнале молодого мистецтва.
Крім цього, ЄрміловЦентр разом з ХНУ ім. В.Н. Каразіна проводить резидентські програми. Мета однієї з таких резиденції — переосмислити університетську спадщину з точки зору художників. У межах резиденції ЄрміловЦентр задіює різні локації: від Музею природи до Астрономічної обсерваторії, розбудовуючи таким чином партнерські міжінституційні зв’язки.
JUMP, Полтава
Центр сучасного мистецтва, що вже п’ять років займається дослідженням та розвитком локального та українського мистецтва. У 2020 центр видав “ДуСт: неформальне мистецтво 90-х Полтави” – першу книгу про мистецький контекст Полтави, інформацію про який неможливо було віднайти деінде в інших джерелах.
Видання зібрало під однією обкладинкою тексти про художників, інтерв’ю та архівні матеріали. Подібні дослідження відіграють важливу роль для розуміння художніх процесів в Україні, дозволяють прослідкувати спадкоємність та витоки сучасних тенденцій, а також заповнюють лакуни в цілісній оповіді про українське мистецтво 1990-х років.
Галерея приділяє окрему увагу мистецькій освіті підлітків, організовуючи для них курси-інтенсиви. А також активно популяризує медіамистецтво, організовуючи лекції та виставки з українським відеоартом і світломузикою — технологічним мистецтвом, що створювалося у радянські часи у середовищі не тільки художників, а й інженерів, композиторів, фізиків.
NOCH, Одеса
Некомерційний художній простір був заснований у 2018 році художницею Сашею Кадзевич та Гаррі Краєвцем, психотерапевтом-практиком та письменником. На своєму сайті галерея зазначена як artist run space, тобто місце, куроване художниками. Виставкова програма підкріплюється психоаналітичною оптикою Гаррі Краєвця, який говорить, що “в Україні спільноти художників та психоаналітиків не перетинаються”, при цьому тільки спільні практики можуть народжувати щось нове.
Куратори цікавляться короткостроковими дослідженнями, що розгортаються навколо маловивчених явищ. А темами проєктів стають серйозні питання, серед яких: замовчування та мирне життя, коли навколо вогонь та попіл (“Чорні книги” Нікіти Кадана); повторення, травми та їх чуттєві переживання (“Розділові знаки з різними видами зв’язку” Каті Берлової); публічне та приватне у полі документалістики та життя (Make documentary great again! Анни Васіліогло).
Читайте також
За якими сучасними українськими художниками та художницями варто почати стежити
Як і де українські художники створюють виставки. Короткий огляд альтернативних мистецьких просторів
Мистецтво, створене для Інтернету та з Інтернету: що ми знаємо про нет-арт
