Колекціонери, парфумери та дослідники ароматів вважають запах є своєрідним способом комунікації, який здатен передати настрій, допомогти справити перше враження та стати якорем у пам'яті людини.
Розвиток парфумерної галузі розпочався приблизно чотири тисячі років тому. Протягом століть люди використовували аромати у релігійних обрядах, медицині, догляді за тілом та як спосіб підкреслити свій статус.
Сьогодні бренди створюють безліч композицій на будь-який смак, використовуючи різні компоненти та їхні нестандартні поєднання. Знаменитості також розробляють власні парфуми та перетворюють їх на частину свого образу.
Однак аромати викликають і дискусії — користувачі соцмереж зараз не лише діляться літніми новинками, а й обговорюють тих людей, які обирають для спеки занадто важкі та насичені парфуми. Хтось такі композиції навіть називає жахливими та невдалими.
Суспільне Культура розповідає про те, яке значення аромати мали у культурі, що варто розуміти, щоб розбиратися у парфумерії та підібрати аромат для себе, а також про парфумерний етикет, який допомагає враховувати доречність запаху в різних ситуаціях.
Значення та розвиток ароматів у давніх культурах
Попри те, що сьогодні Францію традиційно вважають світовою столицею парфумерії, найдавніший відомий рецепт аромату походить із території сучасного Іраку.
Приблизно у XII столітті до нашої ери в Месопотамії хімікиня на ім'я Тапуті, яка працювала при царському дворі у Вавилоні, вигадала першу в історії формулу парфумів. Для створення пахощів вона використовувала мирт, ароматичні рослини, воду, а також багаторазову фільтрацію й перегонку.
Згодом культура ароматів набула сакрального значення у Стародавньому Єгипті. Пахощі були надзвичайно цінними й коштували дуже дорого, тому довгий час залишалися привілеєм фараонів, жерців та знаті. Їх використовували в медицині, під час релігійних церемоній та поховальних обрядів, а для більшості населення вони були недосяжною розкішшю.
В єгипетській міфології навіть існував бог запахів Нефертум, якого зображували з квіткою синьої лілії на голові.
Одним із найцікавіших звичаїв цієї культури було носіння під час урочистостей воскових ароматичних конусів. Під дією сонця та тепла тіла віск поступово танув і просочував волосся й одяг, наповнюючи їх ароматом олій та смол. Сьогодні така традиція може здатися дивною, однак для єгиптян вона була символом достатку.
Цінність запашних рослин була настільки великою, що заради них організовували цілі походи. Так, цариця Хатшепсут відправила торговельну місію до країни Пунт, щоб привезти миртові дерева та інші дорогоцінні смоли.
Греки успадкували знання єгиптян про аромати, але надали їм нового значення. Для них запах став не лише частиною ритуалів чи засобом догляду за тілом, а й елементом філософії краси, гармонії та досконалості. Парфуми супроводжували людей в різних сферах життя: ними користувалися перед бенкетами, під час театральних вистав, після занять спортом, у лазнях і в повсякденному побуті.
Особливу увагу культурному значенню ароматів приділив філософ Теофраст, учень Аристотеля, який написав трактат «Про запахи». Ця робота стала однією з перших відомих спеціалізованих творів, присвячених парфумерії. У ньому вчений досліджував, як різні рослини віддають запахи, як поєднувати ароматичні речовини та як їхнє звучання змінюється залежно від основи — олії, жиру чи вина.
У Стародавньому Римі любов до ароматів довели майже до крайнощів. Парфуми стали символом статусу, тому ними натирали не лише тіло й волосся, а й меблі, стіни будинків і навіть домашніх тварин.
Римський історик Пліній Старший у найбільшій латинській енциклопедії «Природнича історія» описував, як змінювалася мода на пахощі та згадував про величезні витрати людей на них. Він навіть критикував співгромадян за їхню надмірну пристрасть до дорогих парфумів.
Після занепаду Римської імперії центр розвитку парфумерії перемістився до арабського світу, де ця галузь почала стрімко розвиватися.
В ісламській традиції чистоті надають особливого значення. Перед молитвою віряни здійснюють обмивання, а використання приємних ароматів вважається проявом поваги до себе й до інших. Також у збірках хадисів згадується, що пророк Мухаммад любив пахощі та заохочував мусульман користуватися ними.
Видатною постаттю в історії східної парфумерії став перський учений Ібн Сіна, який жив у 980–1037 роках. Він удосконалив метод парової дистиляції (випаровування) для добування ефірних олій із квітів. Технологія стала справжнім проривом, адже дала змогу створювати легкі, прозорі й стійкі аромати без використання тваринних жирів чи важких олійних основ. Невдовзі цей метод поширився по всьому ісламському світу, а згодом потрапив і до Європи.
Переломні моменти
У 1370 році для королеви Угорщини Єлизавети створили перші у світі парфуми на спиртовій основі. Вони називалися «Угорська вода» й містили ароматизовані олії в леткому спиртовому розчині. Ця технологія започаткувала новий етап у розвитку парфумерії та стала прообразом сучасного способу створення ароматів.
Упродовж наступних трьох століть «Угорська вода» залишалася одним із найпопулярніших парфумів Європи. Також її використовували як універсальний лікувальний засіб, нею натирали тіло, додавали у ванни та навіть пили.
У XVI столітті Франція стала центром розвитку парфумерії. Значну роль у цьому відіграла Катерина Медічі, яка після шлюбу з Генріхом II привезла з Флоренції парфумовані рукавички й зробила їх модними при королівському дворі.
У той час місто Грасс було відомим центром дублення шкіри та виробництва рукавичок. Оскільки процес обробки супроводжувався різким, неприємним запахом, майстри почали просочувати готові вироби ароматичними оліями й настоями місцевих рослин. Саме це і дало поштовх розвитку парфумерії.
З часом виробництво ароматів у Грассі стало настільки прибутковим, що майже повністю витіснило шкіряне ремесло, а місто перетворилося на світову столицю парфумерії.
Аромати залишались інструментом демонстрації статусу. У 1709 році французький хімік і фармацевт Ніколя Лемері навіть стверджував, що належність людини до певного суспільного класу має визначатися її запахом. Він створював королівські парфуми на замовлення для аристократії, основні буржуазні аромати для середнього класу і заявляв, що бідні заслуговують лише на дезінфікувальний засіб.
Парфумерний експерт і блогер Даніїл Прибильский, наголошує, що справжня трансформація у галузі розпочалася в кінці XIX та на XX століття. Завдяки розвитку органічної хімії з'явилася можливість отримувати синтетичні ароматичні речовини. Саме тоді парфумерія перетворилася з ремесла на високотехнологічну індустрію.
«У 1882 році в Fougère Royale з'явився синтетичний кумарин, а у 1889-му Guerlain випустив свій легендарний Jicky з ваніліном, парфумерія назавжди вийшла з суто аптечних меж. Вона перестала бути просто «гігієнічною» водою«, — каже експерт.
На початку 1900-х парфуми стали невід'ємною частиною стилю, образу та особистого самовираження. На це повпливали перші реклами засобів у журналах та поява культових ароматів, зокрема Chanel № 5, який змінив уявлення про жіночу парфумерію. Замість простого відтворення запаху окремої квітки Ернест Бо створив для Коко Шанель складну багатошарову композицію, в якій поєднав альдегіди, квіткові акорди та мускусні, амброві й деревні ноти.
«Знаменитий аромат Chanel № 5 був створений не для продажу. Вона [Коко Шанель] дарувала мініатюрку парфуму до покупок своїх речей, бо вважала, що модний образ не є завершеним без аромату«, — додає Прибильський.
Як розібратись в ароматах
Даніїл Прибильський говорить, що сучасна парфумерія перетворилась на справжню попкультуру. Користувачі соцмереж та знаменитості регулярно згадують про свої аромати, адже вони стали невидимим способом розповісти про себе.
«Раніше парфуми демонстрували статус, багатство або просто маскували неприємні запахи. Сьогодні ж, бренди продають нам аромати під виглядом «невидимого одягу». Люди більше не купують один аромат на десятиліття. Ми почали створювати парфумерні гардероби та змінювати парфуми залежно від настрою, погоди, стилю одягу чи планів на вечір. Це інструмент самопрезентації та навіть в якомусь сенсі психотерапії«, — пояснює блогер.
Водночас він вважає, що коли люди лише починають відкривати для себе світ ароматів, вони найчастіше починають скуповувати все. Іноді це захоплення може переходити межі, коли кількість флаконів стає важливішою за усвідомлений вибір.
Однією з найпоширеніших помилок у виборі парфумів є оцінювати їх лише за стійкістю та шлейфом. На перший погляд, такий підхід зрозумілий, адже якісні вироби часто мають високу ціну, тому природно хотіти, щоб вони повністю виправдовували витрати. Крім того, сьогодні багато людей сприймають парфумерію як частину особистого стилю та інвестицію у власний образ.
Даніїл Прибильський вважає, що парфумерне мистецтво не вимірюється тим, чи тримається запах дуже довго і чи збиває він з ніг перехожих. Для того щоб краще орієнтуватися у світі ароматів, він радить навчитися розпізнавати кілька ключових базових компонентів, які допомагають зрозуміти характер різних композицій.
- Ветивер допомагає відчути різницю між простою зеленою свіжістю та більш складним звучанням — сухим, димним, деревно-землистим із легкою природною гіркотою.
- Пачулі — один із впізнаваних компонентів у парфумерії. Він має насичений, вологий, землистий характер із відтінками деревини та шоколаду.
- Бергамот — класичний цитрусовий інгредієнт, який створює яскравий, іскристий початок із легкою гіркуватістю.
- Сандал дає м'який, теплий деревний акорд із вершковим і трохи пудровим звучанням, який додає аромату затишку та плавності.
- Амброксан і мускуси допомагають навчитися розрізняти відтінки тілесності, чистоти та легкої мінеральності.
Щоб швидше розвинути нюх і навчитися краще розуміти власні вподобання, можна відвідувати парфумерні магазини або спеціальні воркшопи, де є можливість окремо ознайомитися з різними компонентами.
Що таке піраміда аромату
Обираючи парфуми, повнорозмірні або на розлив, часто можна побачити в описі композиції цілий список інгредієнтів, оформлений як піраміда.
Піраміда аромату — це схема опису того, як кожен компонент поступово розкривається після нанесення на шкіру.
Важливо розуміти, що всі складові, зазначені в піраміді, не звучать одночасно. Деякі ноти проявляються одразу після нанесення, інші розкриваються поступово, а найглибші залишаються на шкірі найдовше, створюючи фінальний шлейф.
- Верхні ноти — це перше, що ми відчуваємо одразу після нанесення парфумів. Саме вони знайомлять нас із композицією та створюють перші асоціації: аромат може здаватися свіжим, легким, яскравим, солодким або пряним. Ці компоненти мають найбільш летку структуру, тому вони розкриваються першими й зазвичай їх чути приблизно від кількох до 15–30 хвилин, залежно від складу й концентрації суміші та особливостей шкіри людини.
- Ноти серця — це основа характеру аромату, його головне звучання. Вони розкриваються після того, як початкові відтінки поступово стають менш помітними. У цій частині виробники найчастіше використовують квіткові, фруктові та пряні акорди, які проявляються після 30 хвилин після нанесення і можуть залишатися протягом кількох годин.
- Базові ноти — це найглибші інгредієнти в парфумах, які відповідають за стійкість та шлейф. Їх можна відчути через кілька годин після нанесення, а деякі аромати на одязі можуть залишатися навіть після прання.
Парфумерний етикет
У соціальних мережах можна натрапити на дописи та меми про так зване колективне удушення, коли людина використовує настільки інтенсивний аромат, що він заповнює весь офіс, ліфт, громадський транспорт чи інших простір та стає відчутним для всіх навколо. Особливо актуальною ця тема стає влітку, коли висока температура посилює випаровування пахучих речовин. Через це насичені композиції звучать значно інтенсивніше, ніж у холодну пору року.
Найчастіше героями таких обговорень стають аромати Kirke, Baccarat Rouge 540, Iberian Leather, Montale Mukhallat та Fars Xerjoff.
Втім, парфумерний експерт наголошує, що ця тема значно складніша. За його словами, тут перетинаються і хімія, і фізіологія людини, і культура використання парфумів.
«Гучність» цих ароматів багато в чому пояснюється їхніми компонентами. Наприклад, у Baccarat Rouge 540 міститься еверніл та амброксан, а Kirke побудований на амбродеревних молекулах, таких як амброценід. Експерт також пояснює, що власник такого аромату швидко до нього адаптується. Через великі молекулярні структури та високу концентрацію окремих речовин нюхові рецептори швидко звикають до запаху, тому людина майже перестає його помічати.
«Носій парфумів перестає чути їх на собі вже за 15 хвилин. Відповідно, людина вважає, що вони нестійкі, і робить ще 5–10 пшиків. Самі по собі ці композиції — геніальні маркери своєї епохи», — говорить Даніїл.
Через ситуації, коли чийсь аромат заповнює весь простір і створює дискомфорт для оточення, з'явився парфумерний етикет — негласні правила, які допомагають користуватися парфумами так, щоб вони приносили задоволення і вам, і людям поруч.
Для комфортного звучання аромату в більшості випадків достатньо 1–3 розпилень. Якщо ж це насичені східні, деревні або амброві композиції, часто вистачає навіть меншої кількості, адже вони мають високу інтенсивність і довше розкриваються на шкірі.
Не менш важливо враховувати місце, куди ви йдете. У лікарнях, літаках, театрах, невеликих офісах або на ділових зустрічах краще обирати легкі, ненав'язливі композиції або взагалі відмовитися від їхнього використання, якщо приміщення погано вентилюється.
Не варто наносити парфум безпосередньо перед виходом у людне місце. Дайте йому кілька хвилин осісти на шкірі, щоб верхні ноти стали м'якшими.
Також важливо уникати поновлення аромату в присутності інших людей. Особливо якщо поруч є діти, люди з астмою або алергією. Навіть одне розпилення може викликати в них дискомфорт, головний біль або погіршення самопочуття.
«Я завжди раджу перед нанесенням парфуму аналізувати, куди ти йдеш, де ти будеш перебувати і чи будуть парфуми доречні в цьому контексті. Ми любимо одягати все одразу і найкраще, але варто розуміти, що поруч можуть бути люди з алергією чи астмою і це може викликати дискомфорт, особливо якщо це закрите приміщення», — зазначає експерт.
Як обрати парфум для себе
Обираючи парфум, варто орієнтуватися не на тренди чи популярність аромату в соцмережах, а насамперед на власні відчуття.
Парфумерія є дуже суб'єктивною, тому поняття «поганого» чи «невдалого» аромату фактично не існує. Те, що одна людина вважає різким або незвичним, для іншої може стати улюбленою особливістю витвору.
Часто бренди наголошують, що їхні аромати створені з рідкісних або виключно натуральних інгредієнтів, щоб зробити продукт більш привабливим для покупців.
На думку Даніїла Прибильського, приблизно у 90 % випадків це лише маркетинговий інструмент. Сучасна парфумерія використовує як натуральні, так і синтетичні компоненти, а саме походження складових не визначає якості товарів.
Під час вибору парфуму не варто поспішати. Спершу протестуйте його на блотері, щоб отримати перше враження, а вже потім нанесіть на шкіру, адже там композиція може розкритися по-іншому.
Експерт не рекомендує оцінювати аромат лише в магазині. Через велику кількість парфумів у повітрі виникає так званий ароматичний шум, який заважає об'єктивному сприйняттю. Натомість він радить придбати пробник або відливант і «пожити» з ароматом кілька днів.
Сьогодні також зростає попит на аромати, які б могли передавати українську ідентичність. Проте, за словами блогера, композицій, що справді відображають український характер, поки що небагато. Найчастіше виробники звертаються до очевидних символів: чорнобривців, пшениці чи чорнозему. Однак вони є доволі стереотипними й не повністю передають складну історію нашої країни.
«На мою думку, це доволі банально, і тим самим це перетворюється на шароварщину. Ключові ноти, які зʼявляються в моїх асоціаціях — це сухий та пильний бетон, який контрастує з деревними та зеленими обертонами. Тому що історично доля нас та наших предків ніколи не була легкою».
Читайте нас у Facebook, Instagram і Telegram, дивіться наш YouTube і TikTok
Поділіться своєю історією з Суспільне Культура. З нами можна зв'язатися у соціальних мережах та через пошту: [email protected]
