Ілля Мотреску з Чернівецької області сім років вишиває румунські національні сорочки. Це родинна справа, якою займаються вже три покоління. До створення народних костюмів долучилася й сестра хлопця Магдалина – разом вони створили майже 40 вишиванок з автентичними румунськими візерунками. Історію вишивальників та значення орнаментів – читайте у матеріалі Суспільне Чернівці.
Етнічний румун Ілля Мотреску з Красноїльська почав займатися вишивкою у 11 класі, коли вирішив створити вишиванку для себе. Поки хлопці на уроках праці різьбили по дереву або виготовляли вироби з глини, Ілля вишивав, каже вчителька Єлена Мотреску.
"Він – один з моїх найкращих учнів. З великою любов'ю виконував роботу. На перервах підбігав до мене й питав, чи може допрацювати виріб", – каже вчителька з праці.
Відтоді Ілля вишиває румунські національні сорочки. До цього хобі залучив й сестру Магдалину, з якою вони разом вишили 38 сорочок. Каже, тривалість роботи залежить від складності орнаменту: найдовше вишивав сорочку п'ять місяців, найменше – два тижні.
Загалом у родині Мотреску народним мистецтвом займаються три покоління: бабуся вишивала сорочки, а мати виготовляла національні горбатки.
"Не знаємо, це гени такі чи нам просто подобається те, що ми робимо, але ця праця нас надихає. Брат один рік займався рукоділлям сам, а потім я хотіла йому трохи допомогти. Дивилася, що та як він робить, і мені сподобалося. Це якось заспокоює", – каже Магдалина.
За словами Магдалини, румунські національні костюми відрізняються від вишиванок орнаментами та візуальною стилістикою. Такі сорочки одягають на Всесвітній день румунської традиційної сорочки, а також на День вишиванки.
Для чоловіків вишивають переважно чорними та коричневими нитками, а для дівчат та жінок – яскравими. Ілля з сестрою розподіляють роботу: хлопець займається центральною частиною сорочки, а Магдалина робить рукава.
Найскладнішою своєю роботою вважають сорочку, в які потрібно було вишити усі рукава. Робили це орнаментом з виноградом, який означає життя та вічність.
Загалом румунські сорочки вирізняються з-поміж інших своєрідними орнаментами, технікою виконання та кольорами. Ілля каже, користуються автентичними орнаментами зі старовинних сорочок їхніх бабусь і дідусів.
"Даємо цим візерункам нове життя – робимо нові сорочки з такими ж узорами. Ми здебільшого вишиваємо хрестиком, це простіше. Але іноді на прохання замовників їхні сорочки вишиваємо рисками", – каже Ілля.
За словами хлопця, вишиванки замовляють не тільки жителі Красноїльська, але й сусідніх сіл. Також отримують замовлення з-за кордону, зокрема Молдови. Місцеві переважно хочуть сорочки, вишиті чорними, зеленими та коричневими нитками.
"Ці кольори символізують Красноїльськ, тож багато охочих мати сорочки саме в цих тонах. Зелений колір символізує вічну весну та мир, який нам так потрібен. Для мене шиття – це пристрасть. Меня подобається, коли люди носять мої речі й пишаюся цим, бо це щось цінне й важливе. Якщо цього не робити, то з часом ми втратимо наше історичне коріння", – каже Ілля.
Ілля з сестрою планують й далі вишивати сорочки й хочуть в майбутньому організувати власну виставку.
Читайте Суспільне Чернівці у Telegram: головні новини
Станьте частиною Суспільне Чернівці: повідомляйте про важливі події з життя вашого міста чи села. Пишіть нам на пошту редакції новин: [email protected].
