У Черкасах оновили меморіальну дошку архітектору Владиславу Городецькому: автору архітектури, яка стала пам'ятками та візитівками обласного центру.
За словами історика-краєзнавця з Черкас Сергія Ганницького, у Черкасах налічується шість будівель, авторство яких приписують архітектору.
Старий корпус музичного училища, приміщення центру дитячої творчості, – колишньої жіночої гімназії – це будівлі, які підтверджені документально, що є творіннями Городецького, розповів краєзнавець.
"Людина, яка має у своєму багажу велику архітектурну спадщину – це і Умань, і Київ… Для Черкас він став знайомий наприкінці 19 століття. Рішення, які використав Городецький – були новаторством на той час. Тогочасні технології були можливі для великих губернських міст. На кшталт Києва", – розповів Сергій Ганницький.
Центр дитячої та юнацької творчості (Жіноча гімназія)
83 тисячі рублів – саме таку фантастичну суму на той час спрямували на будівництво жіночої гімназії. Це перша будівля зведена в стилі модерн у Черкасах. Її збудували за два роки. Автором цієї споруди є видатний архітектор Владислав Городецький.
Двоповерховий мурований будинок жіночої гімназії витриманий в чітких формах неокласицизму, але разом із тим у декорі переважають "модернові" мотиви. Вперше поріг жіночої міністерської гімназії переступили 360 юних міщанок.
До війни у гімназії навчалися тільки доньки найбагатших родин. Виховання було світським. Викладачами були випускниці інституту благородних дівиць. Саме вони і були елітою Черкас і повіту.
Ситуація змінилася у 1941-му, коли в місто прийшла війна. Ця будівля стала для німців місцем, що давало можливість контролювати центр Черкас. Повернути окуповану колишню жіночу гімназію у 1943-му зміг старший лейтенант Чіковані зі своїм загоном. Щоб засвідчити це, на будинку встановили меморіальну дошку.
Знову стати освітнім закладом “жіноча гімназія” стала у пореволюційні часи. Тоді тут була звичайна школа.
Із січня 1985 року - це палац піонерів та школярів. Нині тут Центр дитячої та юнацької творчості, де понад 2,5 тисячі юних черкасців щорічно навчаються в дитячих творчих гуртках, а кількість дітей, залучених до участі в масових заходах, досягає 15 тисяч в рік.
Історія будівлі відобразилася на її стані: нині у неї немає офіційного статусу пам'ятки архітектури, відповідно кошти на реставрацію не спрямовують.

Старий корпус Черкаського музичного коледжу імені Гулака Артемовського
Як розповів черкаський історик-краєзнавець Сергій Ганницький, у старому корпусі музичного коледжу ім. Гулака-Артемовського, раніше розташовувалася Перша міністерська чоловіча гімназія.
Ця архітектурна споруда височіє в центрі Черкас на дніпровському пагорбі над Замковим узвозом. Архітектор – Владислав Городецький. Будинок побудували на території садиби купця Соколова у 1891 році, як першу міністерську чоловічу гімназію.
Рудольф Гаммер, німець за походженням, інженер, керуючий черкаським цукровим заводом, член міської думи і активний громадський діяч запропонував доручити будівництво Владиславу Городецькому, який на той момент був студентом Петербурзької академії мистецтв і проходив практику при архітекторі Київського учбового округу військовому інженер-підполковнику Чекмарьову на посаді його помічника. Гаммер і Городецький були приятелями. Владислав уже тоді декілька разів бував у Черкасах.
Будівлю створено у стилі модерн з використанням елементів неороманської архітектури. Того часу гімназія мала два корпуси. У головному розташовувались навчальні класи для старших гімназистів, кімната викладачів та дирекція закладу. Другий корпус призначався для навчання молодших учнів.
"Студенти Черкаського музичного училища розпочали у будівлі колишньої Першої міністерської гімназії навчальний 1969 рік. Тепер це так званий “старий корпус” закладу", – розповів Сергій Ганницький.
Інші чотири будівлі також приписують перу відомого архітектора, проте у архівах документи ще не знайдені.

Художня школа імені Данила Нарбута
Будинок спроектував польський архітектор Владислав Городецький на початку 20 століття, розповіла директорка художньої школи імені Данила Нарбута Людмила Веселова. Тоді тут була єврейська гімназія. Пізніше готель. Зараз у залі, де відпочивали гості, стоять мольберти та натюрморти. Тут образотворчому мистецтву навчаються 470 учнів. Ці каміни залишилися із тих часів.
Сергій Ганницький додав, що приміщення могло бути флігелем будівлі, що стояла поруч , а саме гімназії Самойловської. Власником цієї будівлі був Н.Мирошниченко, який володів цегельнею.

Блакитний палац
Візитівкою Черкас прийнято вважати будівлю колишнього готелю "Слов'янський", який черкасці звикли називати "Блакитний палац". Що цікаво — історичний колір будинку не блакитний, а швидше жовтий. Збудований він був наприкінці 19 століття, однак точної дати невідомо, як невідомо і архітектора. За чутками спроєктував та збудував його архітектор Владислав Городецький для Афанасія Щербини. Згодом він здав його Скорині, який вже і відкрив там готель.
Також існує міф, який пов'язаний з приїздом до Черкас української канадки, яка є нащадком відомих меценатів Симиренків – Тетяни Симиренко. За легендою, побачивши споруду, вона вигукнула – "Так це ж Городецький!".

Поєднує палац одразу два стилі - модерн та неоготику, однак будинок кілька разів підлягав реконструкції, тому від оригіналу мало що збереглось. Незабаром палац планують знову реконструювати та, можливо, відновити його історичний колір, оскільки черкаська цегла мала жовтуватий колір.
Щодо його призначення, то з перших днів функціонування на першому поверсі була кондитерська "Константинополь", яку вважали найкращою в Черкасах, та орендували магазин годинників Зейгера. На другому поверсі був готель "Слов'янський", в якому, за чутками, зупинявся Шаляпін.
У радянські часи період готель продовжував існувати, але вже під назвою "Дніпро". Наразі в ньому розташований один із відомих банків України.
Чи дійсно належить будівля художньої школи Нарбута авторству Владислава Городецького, як і Блакитний палац та Громадський банк нині питання, говорить краєзнавець Сергій Ганницький.
"Немає підтверджень документальних. Якщо про чоловічу гімназію можна прочитати в архіві, по жіночій гімназії у Київському архіві, то по іншим будівлям – це такі білі плями. Тобто саме час для дослідження. Нині у більшості зводять просто будівлю-коробку, яка естетики не несе. Коли ти проходиш повз будівлю, яка збудована не лише Городецьким, а на початку минулого століття – вона має елементи, на яких твій погляд залишається. Ти намагаєся роздивитися ті всі елементи, тому що люди в більшості хотіли, щоб ця будівля була прикрашена
Черкаський РАЦС
Також одним із найбільш впізнаваних архітектур Черкас є Будинок Щербини, в якому наразі розмістився місцевий РАЦС. Дата його зведення також невідома, однак можна припустити, що збудований він був наприкінці 19 століття, на початку двадцятого. Архітектором також вважають Городоцького, якому вже прийнято приписувати безіменні старі будівлі, однак ця версія недоведена.
Особняк будувався для черкскього інженера та члена міської думи Щербини Афанасія Микитовича, який прожив у будинку недовго. До 1912 року будинок передали в оренду повітовому земському управлінню, а з 1919 року там знаходились різні міські установи та партійні органи. За радянських років тут був і Будинок піонерів, і поліція, і комсомольські органи.
Наразі особняк має видозмінений вигляд, адже у радянські часи був змінений головний фасад, знесений фонтан всередині будинку (наразі там урочиста зала), а на місці зведеної високоповерхівки, що поруч з особняком, раніше розташовувався будинок прислуги.
Колір споруди також відрізнявся від яскраво-жовтого, яким є нині.

Будівля Громадського банку
Цю будівлю звели для одного з перших банків у Черкасах. До його створення причетні різні верстви населення Черкас, які тоді на його створення віддали 50 000 рублів, а будівництво самої будівлі обійшлось у 19 000 рублів.
Про рік будівництва зазначають цифри на фасаді будівлі, а саме "1864–1914", а про призначення будівлі можна дізнатись за літерою "L", яка також знаходиться на фасаді – це означало те, що будинок збудовали на честь 50-річчя установи банку.

Авторство будинку, як і багатьом спорудам Черкас, приписують Городецькому, однак цей факт досі не доведений.
У радянські часи на першому поверсі тут розміщувався цех цинкографії та друкарні, які використовували шкідливі для будівлі матеріали. Тому ці цехи були вивезені з приміщення і вже у 60-х роках воно будівля стала духовним центром Черкас, адже саме тут працював відомий поет Василь Симоненко. Нині ж тут розташований музей Василя Симоненка, а також редакція однієї з місцевих газет.
Читайте нас у Telegram: головні новини Черкащини та України