Черкащанка Аліна Пащенко, з позивним «Фрея», добровільно долучилася до захисту України у 22 роки — підписала контракт й стала операторкою БпЛА. Про своє рішення вона нікому не розповіла. 1 липня 2026 року під час виконання бойового завдання Фрея загинула.
Спогади брата Максима про сестру Аліну — у розмові із Суспільним.
«Моя сестричка була дуже допитливою і розумною, веселою, доброю, кмітливою та трішки сором'язливою. Алінка любила малювати, читати, подорожувати, любила домашніх тварин: котиків і собак, любила проводити час з друзями, любила природу: світанки і заходи сонця. Любила робити неочікувані сюрпризи рідним, друзям».
Найтепліші спогади про сестру — з дитинства й дотепер, розповів Максим:
«Коли ми були малими, ми багато з нею гралися. А зараз це спогади про те, яка вона була відважна, сильна духом і тілом, добра, чуйна і красива».
Брат розповів, що Аліна мріяла про власний автомобіль, житло та подорожі, але ключовою стала мрія — бути військовою.
«За контрактом вона долучилася до захисту України з 18 січня 2026 року. Вона давно про це говорила, але коли підписувала контракт — нікому не сказала. Я відреагував спокійно на її рішення, але тривога була на серці. Я знав, що вона пройшла багато вишколів ще зі школи, вона це любила і хотіла цього. Я не мав права їй забороняти, бо це було її сильне рішення».
Служила Аліна на Донецькому напрямку операторкою безпілотних літальних апаратів — вела розвідку з неба.
«Розповідала, як заходили і виходили з позицій, крайній раз дуже важко добиралися з позиції. Та всього не розповідала, і я це розумію. Вона ніколи не скаржилася і не жалкувала про свій вибір, завжди була на позитиві».
Максим пригадав останню розмовою з Аліною:
«Ми говорили по відео. У неї ще були вихідні 28 червня 2026 року. Вона розповідала, як ходила по магазинах, скуплялася, готувалася до виїзду на позицію».
Загинула Аліна 1 липня 2026 року під час виконання бойового завдання.
«Ми були як раз усі дома і приїхав командир Алінки і сповістив нас».
У житті захисниця мала плани на майбутнє та цілі, розповів брат:
«Мріяла самореалізуватися у цьому житті, про подорожі, про автівку, про власний дім. В останніх планах у неї було, що коли приїде у відпустку, то з подругами поїде в Одесу на море».
Серед цінних речей нині береже її фотографії та книги. А в пам'яті тримає її слова, які там залишилися назавжди.
«Для того, щоб чогось досягти в цьому житті, треба виходити із своєї зони комфорту, тільки тоді ти ростеш».
