Черкасець Дмитро Букарьов пішов захищати Україну в 2014 році, приєднавшись до добровольчого підрозділу «Азов». Він був заступником командира полку і з початку повномасштабного вторгнення разом із побратимами тримав оборону Маріуполя. До російського полону 51-річний військовослужбовець потрапив 20 травня 2022 року, а у ніч на 29 липня 2022 року Дмитро загинув внаслідок теракту в Оленівці.
Про останні розмови, пошуки тіла та свої емоції через три роки після загибелі з Дмитром, розповіла Суспільному його сестра Тетяна Лісова.
У Черкасах фотографія Дмитра Букарьова встановлена на стелі пам'яті загиблим захисникам і захисницям України. Він пішов добровольцем в полк «Азов» у 2014-му, розповіла його сестра, Тетяна Лісова:
«На той момент це був ще батальйон, і він пішов просто рядовим, аби тільки бути на захисті, щоб родина була в безпеці, ну і плюс він дуже любив Україну. Він хотів її бачити незалежною, заможною, тому він був один із перших».
За словами пані Тетяни, Дмитро готувався стати на захист України ще перед початком повномасштабного вторгнення:
«Я ще 2022 йому написала, що новини жахливі, а він мені підписався, що не хвилюйся, ми добре, все добре, ми вже завтра виходимо в Широкине. Тобто вони знали, вони готувалися».
Захисник тримав оборону Маріуполя й «Азовсталі», проте згодом, за наказом військового командування, здався в полон, розповіла пані Тетяна:
«Про сам полон він мені повідомив 16 травня. Він написав, щоб я там вийшла в скритий чат і написав, скинув локацію колонії Оленівській, і написав, що тимчасово ми будемо перебувати там, є певні домовленості. Я написала — чи буде з тобою зв'язок? Він так пожартував — про що звідти можна розмовляти?», — розповіла Тетяна Лісова.
За словами Тетяни Лісової, після двох місяців перебування в полоні, Дмитра не стало. Дізналась пані Тетяна про це в чаті з іншими рідними «азовців»:
«Оцей перший день після теракту росіяни ж одразу виклали, що таке сталося. І одразу ж перекинули в наш чат, воно не закрите навіть було, і ті тіла було чи рештки тіл — їх видно. Ми були шоковані, ми не могли повірити, що взагалі таке могло відбутися. Потім під вечір десь виклали список, я побачила Діму дев'ятим номером».
Пані Тетяна чекала на тіло брата 11 місяців та до останнього не вірила, що він загинув:
«Дуже довго тривало слідство, і дуже довго тіла не ідентифікували. Коли був вже другий збіг по ДНК — я попросила поїхати на упізнання. Тому що, навіть коли два збіги, ти все одно не віриш, ну, у мене, як би, вроді і все було, що. Я навіть на сепарському сайті, коли побачила тіла, я побачила перше тіло, я одразу впізнала Діму. Просто у нього закинута була голова, не видно було обличчя. І от мене тримала надія, що обличчя не видно».
Нині вона часто бачить брата у снах:
«Дуже часто Діма мені сниться, це дуже реалістичні сни, мені сниться, що він повертається з полону, я обіймаю його, я щаслива і я кажу йому, що я не вірила, що ти загинув і ці сни вони сповнені щастя, що я навіть зранку коли прокидаюсь, я ще в такому піднесеному настрою», — розповіла пані Тетяна.
Нагадаємо, 28 липня цього року Україна вперше відзначає День вшанування пам'яті захисників і захисниць України, добровольців, а також цивільних осіб, які були страчені, закатовані або загинули у російському полоні.
Цю дату затвердила Верховна Рада України, підтримавши ініціативу громадських організацій, родин полонених, ветеранів і волонтерів. Зокрема, в пам'ять про загиблих українських військовополонених в оленівській колонії на тимчасово окупованій території Донецької області. Там вночі з 28 на 29 липня 2022 року внаслідок вибуху в приміщенні, де утримували українських військовополонених, загинуло щонайменше 50 осіб, ще близько 130 отримали поранення.
