Суспільне Донбас веде хроніку, згадує важливі дати російсько-української війни та події періоду захоплення Донецької та Луганської області.
Збиття Мі-8 та загибель генерала Кульчицького: 29 травня 2014 року
10 років тому на Донеччині російські військові збили український гелікоптер Мі-8, у якому загинули 11 бійців спецпідрозділу МВС і гвардійців та генерал-майор Сергій Кульчицький.
29 травня 2014 року близько опівдня генерал Кульчицький на гвинтокрилі доставив боєприпаси, продукти на блок-пост поблизу Слов'янська на горі Карачун і полетів далі.
Було близько 12:30, такий час фіксує Донецький обласний архів, коли борт, що повертався з завдання в зоні бойових дій, збили російські бойовики з переносного зенітно-ракетного комплексу.
В авіатрощі Мі-8 загинули 11 бійців спецпідрозділу МВС та гвардійців та генерал-майор Сергій Кульчицький.
Вижив лише старший лейтенант, штурман екіпажу Олександр Макеєнко, його із тяжкими пораненнями доправили до харківського шпиталю.
Генерал-майор Сергій Кульчицький був начальником управління бойової та спеціальної підготовки Головного управління Нацгвардії України. Він став першим за всю історію незалежності України генералом, який загинув під час виконання службових обов'язків.
На честь екіпажу біля гори Карачун на трасі між Краматорськом та Слов’янськом відкрили меморіал.
“Генерала Кульчицького знали дуже багато людей. І для всіх він був прикладом людяності й «свого» генерала. На цьому прикладі формувалося багато українських офіцерів Національної гвардії. А для батальйону, яким генерал опікувався, він став головним героєм. Вони попросили у Президента назвати підрозділ в честь їхнього генерала, вони тримають його портрет на блокпостах і в бліндажах”, – зауважують на сайті Нацгвардії, згадуючи події 10-річної давнини.
Генерала Кульчицького удостоїли звання Героя України посмертно. Як згадує Український інститут національної пам’яті, за особисту мужність і героїзм, вірність військовій присязі та незламність духу, всіх загиблих посмертно відзначили орденом «За мужність» І ступеня. Це:
- старший лейтенант міліції Петро Безпалько,
- прапорщик Валентин Білошкурський,
- полковник Сергій Бульдович,
- капітан Сергій Кравченко,
- майор Віталій Курилович,
- прапорщик міліції Володимир Лисенчук,
- прапорщик Віктор Ліпський,
- старшина міліції Петро Остап'юк,
- старший лейтенант міліції Василь Семанюк,
- старший прапорщик міліції Володимир Шарабуряк,
- старший сержант міліції Віктор Яков'як.
Оборона Донецького аеропорту. Яким був перший бій за летовище 26 травня 2014 року
26 травня 2014 року відбувся перший бій між українськими військовими та проросійськими збройними угрупованнями за встановлення контролю над летовищем Донецького міжнародного аеропорту.
Хронологію подій 26 травня десять років тому відтворює обласний архів.
Захоплення аеропорту проросійським бойовиками
Рано вранці проросійські бойовики увійшли на територію аеропорту. Вони зайняли новий термінал і почали висувати свої вимоги, включаючи виведення українських військ.
Відповідь українських сил
Для виграшу часу, українські військові відповіли, що не виведуть особовий склад і техніку раніше, ніж поки аеропорт не покинуть цивільні та персонал аеропорту — останній рейс з аеропорту відлітав о 7:00 ранку.
За цей час українські військові розмістили два розрахунки зенітних установок ЗУ-23-2 на злітній смузі на значній відстані перед Новим терміналом.
Близько 11:00 почалась наземна операція — бій з використанням стрілецької зброї, гранатометів та вогнеметів. Бойовики, які зайняли позиції у переважно скляній будівлі Нового терміналу аеропорту, зазнали перших втрат.
Опівдні на летовище аеропорту з вертольотів Мі-8, під прикриттям Мі-24, висадився десант українських спецпризначенців: 6 груп зайняли периметр і диспетчерські вежі. Українські військові літаки завдали ударів по позиціях бойовиків.
Українські сили відновили повний контроль над аеропортом. Проросійські бойовики зазнали значних втрат і були змушені відступити.
В ході бою українські сили не втратили жодного бійця, троє військовослужбовці дістали поранення.
Загальні втрати проросійських бойовиків становили приблизно 100 осіб. Серед загиблих в подальшому ідентифікували 33 громадян Російської Федерації.
Операція 26 травня показала здатність українських сил ефективно діяти проти проросійських бойовиків і утримувати важливі стратегічні об'єкти.
Протягом всього літа 2014 року на летовищі не відбувалося значних вогневих сутичок, перестрілки мали короткочасний та епізодичний характер. З вересня 2014 року в аеропорту розпочалися важкі бої: російські найманці атакували українських воїнів щодня. Вони стріляли з "Градів", артилерії, танків, стрілецької зброї.
Бої закінчилися після руйнації терміналів аеропорту. Кінцевою датою оборони летовища вважають 242-й день — 20 січня 2015-го року. Саме в цей день окупанти підірвали новий термінал.
У боях за ДАП, як писало Міноборони у 2022 році, загинули 97 бійців. За даними українського незалежного проєкту "Книга пам'яті полеглих за Україну", які були оприлюднені в січні 2018 року, підтверджені дані щодо втрат українських військових за період 242 днів оборони Донецького аеропорту становлять 100 осіб загиблими.
Самі ж кіборги — так за незламність назвали оборонців ДАПу — вважають, що останній день спротиву в аеропорті — 23 січня.
Терористи оголосили Новоросію: 24 травня 2014 рік
У Донецьку 24 травня зібрались сепаратисти та проросійські сили. Там провели мітинг, на якому, підписали нікчемні документи про створення держави "Новоросія", до складу якої "включили" Донецьку і Луганську області.
Бій під Карлівкою та напад на блокпост Нацгвардії біля Карпівки: 23-24 травня 2014 року
Карлівка: бій 23 травня 2014 року
Уранці 23 травня 2014 року загін 25 бійців добровольчого батальйону "Донбас" потрапили до засідки російських терористів в районі села Карлівка Донецької області.
Загін мав задачу захопити блокпост, що був під контролем російських найманців, але атака зірвалась: місцевий житель попередив бойовиків, розповідає про події десятирічної давнини обласний архів.
"Як тільки бійці «Донбасу» під’їхали до зазначеного місця, терористи відкрили вогонь з усіх видів зброї, зав’язався кількагодинний бій. На підмогу терористам прибули бойовики батальйону «Восток» на трьох вантажівках. Загін «донбасівців» опинився в повному оточенні. Частині бійців загону вдалося вийти з оточення та дістатися до блокпосту українських військових поблизу міста Покровськ", — згадують ті події на сайті обласного архіву.
Під час виходу загинули п’ятеро українських бійців, ще шестеро зазнали поранень. Втрати російських бойовиків були мінімум 5 осіб вбитими, а за повідомленнями комбата Семена Семенченка вбито 11 окупантів.
Напад блокпост Нацгвардії на околицях Слов’янська
24 травня на північній околиці Слов'янська біля села Карпівка проросійські бойовики за підтримки мінометів та застосовуючи гранатомети напали на блокпост Національної гвардії України.
"В результаті двогодинного збройного протистояння загинув боєць НГУ, четверо нацгвардійців дістали поранення. Обстріл бойовиків пошкодив житлові будинки та психіатрична лікарня в Слов'янську", — описує наслідки обласний архів.
День честі у Дружківці: 22 травня 2014 року
22 травня 2014-го, коли Дружківка була під російською окупацією, Анатолій Водолазький вийшов у центр міста на одиночний пікет з українським прапором.
Патріоту вдалось простояти десять хвилин, його забрали російські найманці до катівні Краматорська.
"Я вийшов протестувати проти беззаконня, коли тут було "ДНР/ЛНР", коли мер міста Гнатенко Валерій Сергійович дав команду підняти російські прапори, прапори "ДНР", я вийшов у знак протесту", — ділиться Анатолій Водолазький десять років потому.
Відтоді у місті щороку відзначають неофіційне свято — День честі. Рівно о 15:30 22 травня патріоти разом із Анатолієм Водолазьким виходять у центр міста, аби згадати його вчинок і нагадати всім, що Дружківка — Україна.
Війна виходить за межі. Початок боїв за Рубіжне та бій під Волновахою: 22 травня 2014 року
25 травня були заплановані вибори президента України, в Росії розуміли, що нова українська влада стане повністю легітимною. Російське керівництво вирішило закріпитися на Донбасі, аби до інавгурації Порошенка мати сильні переговорні позиції. Для цього потрібно було встановити контроль за більшою частиною районів і міст.
До 22 травня бойові дії не виходили за межі Слов’янська. Цього дня російські спецслужби планували щонайменше дві атаки: цілями були українські сили під Волновахою та Рубіжним.
Напад бойовиків на блокпост під Волновахою у 2014 році
Вранці, близько 4:00 22 травня 2014 на блокпост 3-го механізованого батальйону 51-ї окремої механізованої бригади ЗСУ напали російські бойовики. Цей блокпост розташовувався на трасі Т0509 Вугледар — Ольгинка між селищами Ольгинка та Володимирівка — що поблизу Волновахи на Донеччині.
В результаті нападу загинули 18 військовослужбовців 51-ї бригади, три десятки дістали поранення. Втрати у бою під Волновахою стали найбільшими від початку АТО та найбільшими на той час в українській армії.
"Бойовики вели масований вогонь зі стрілецької зброї, протитанкових гранатометів, кулеметів, кидали ручні гранати по табору підрозділу АТО. Під час атаки нападники поціліли протитанковою гранатою у бойову машину, внаслідок чого здетонував боєкомплект. Кілька українських військових відкрили вогонь у відповідь. В результаті чого підбили машину бойовиків (вони були за свідченням очевидців на джипах та інкасаторських машинах). Поранених українських військовослужбовців добивали снайпери, які розташувалися з обох боків від місця бою у лісі. Підкріплення у вигляді вертольотів Мі-8 прибуло на місце бою вже після його завершення", — згадує події Донецький обласний архів.
Крім людських втрат, сили АТО втратили 3 БМП, вантажний автомобіль ЗІЛ, 2 машини швидкої допомоги та мікроавтобус.
Початок боїв за Рубіжне
Того ж дня 22 травня відбувся перший бій в Луганській області. Лисичанськ був захоплений, тож, як і планували, російські сили "підігріли" ситуацію в районі Рубіжного. Бойовики підірвали пішохідний міст через Сіверський Донець між Привіллям і Старою Краснянкою поблизу міста (перший підірваний міст в Луганській області).
Підрозділи 2-го батальйону 30-ї механізованої бригади передислоковувалися до Лисичанська, проте зустріли опір проросійських бойовиків, які займали позиції, що їх обладнали на березі Сіверського Донця.
Зав'язався бій, українські війська були змушені відійти — троє бійців загинули, втратили шість БМП, та три машини.
"ДНР" та "ЛНР" — терористичні організації: 15 травня 2014 рік
15 травня 2014 року Генеральна прокуратура України визнала угруповання "Донецька народна республіка" та "Луганська народна республіка" терористичними організаціями.
Як писало тоді "Дзеркало тижня" провадження розпочали СБУ та Генпрокуратура спільно. Стаття — 258-3 Кримінального кодексу — створення терористичної організації) за фактами злочинної діяльності представників так званих Донецької та Луганської народних республік. Повідомила про це пресслужба Генпрокуратури із посиланням на першого заступника генпрокурора Миколу Голомшу.
"Ми констатуємо, і підтверджуємо слова міністра юстиції про те, що дві так звані "народні республіки" в Донецькій і Луганській областях — це дві терористичні організації, які мають чітку ієрархію, канали фінансування і поставок зброї. Мета створення цих організацій в цілеспрямованому застосуванні насильства, захоплення заручників, здійснення диверсій, вбивств і залякування громадян", — зазначав Голомша.
"Засідка під Жовтневим". Загибель житомирських десантників 13 травня 2014 рік
Десять років тому колона 95-ї аеромобільної бригади потрапила у засідку російських бойовиків на околиці села Маячка, яке тоді мало назву Жовтневе, біля мосту перед Краматорським водосховищем. Це за 20 кілометрів від Краматорська. Про першу велику втрату українських військових згадує Донецький обласний архів.
Це була колона забезпечення, два БТР-80 і три вантажівки ГАЗ-66 їхали із мінометами, водою та продуктами до українських блокпостів. Засідку влаштували силами близько 20 проросійських бойовиків. Бій тривав протягом години. В результаті обидва БТРи українських військових підбили, згоріла одна вантажівка.
"Після зачистки території з’ясувалося, що терористи атакували військовослужбовців з підствольних гранатометів, стрілецької зброї. На місці засідки були заздалегідь обладнані позиції, контейнери від гранатометів РПГ-22, РПГ-26 та гільзи від снайперських гвинтівок. Переміщувалися бойовики мікроавтобусами та легковими авто. Бойовикі втратили убитим одну людину (дезертир з 25-ї бригади, сам родом з Дніпропетровська), один був поранений", — нагадують в архіві.
Тоді загинули п’ятеро військовослужбовців — Віталій Дульчик, Вадим Заброцький, Віталій Рудий, Сергій Хрущ, Олександр Якимов. Шостий Олег Славіцький — помер від тяжких поранень під час евакуації у гелікоптері. Вісім бійців зазнали поранень.
Указами президента "За особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі та незламність духу" всіх загиблих військовослужбовців нагородили орденами "За мужність" III ступеня (посмертно).
11 травня 2014 рік: десять років з дня незаконного голосування на Донеччині і Луганщині
Десять років тому на Донеччині та Луганщині РФ силами сепаратистів та бойовиків провела незаконний референдум, після якого терористи оголосили про створення фейкових республік "ДНР" і "ЛНР".
Організовували референдум налаштовані проросійські місцеві та бойовики. День голосування російські ставленики обрали один два двох областей — 11 травня.
"Голосування" провели у школах, а бюлетені були роздруковані на звичайному папері та розмножені на ксероксі.
Окупанти, проросійські сили під час виборів задіяли українську інфраструктуру: на фото видно, що на скриньці український тризуб, а підрахунок голосів відбувається у шкільному приміщення, де на стіні портрет Тараса Шевченка.
РФ організувала відкрила дільницю для голосування не лише на Донеччині та Луганщині, ділянки відкрили на території Росії.
Аби створити "картинку" під час незаконного голосування відкрили небагато дільниць, там чином "на камеру" були показові черги з бажаючих віддати голоси.
Враховуючи результати, які оголосили наступного дня, такі маніпуляції допомагали Росії представити все так, що жителі Донеччини та Луганщини насправді хочуть цієї проросійської "незалежності".
"Це не референдум, це така жалюгідна спроба терористів, бандитів, вбивць прикрити свої дії іменем жителів Луганської і Донецької області. Щоб провести референдум такого масштабу на території, де живе 6 мільйонів людей, треба відкрити тисячу дільниць, треба організувати роботу комісії тощо. Це все, звичайно, і не могло бути зроблено", — казав на брифінгу журналістам Сергій Пашинській, який у 2014 році був головою комітету ВРУ з питань нацбезпеки і оборони.
"Група озброєних людей, які координуються РФ, намагаються уникнути відповідальності за ті злочини, які вчинили", — так описав "волевиявлення" на брифінгу події тодішній міністр юстиції України Павло Петренко.
Спогади про референдум, що "роздрукували на принтері"
Це — папірець, як каже Олексій Ковальов з Луганська, який у 2014 році назвали бюлетенем і роздавали під час фейкового референдуму "за незалежність".
Чоловік був тоді у Луганську, ходив на дільницю, на фото — як голосував. Сьогодні — 10 років з дня незаконного голосування в Донецькій та Луганській областях — разом із тодішніми жителями регіону Суспільне згадує той день.
Створення організації "Схід SOS": 5 травня 2014 року
"Схід SOS", як громадська ініціатива допомоги постраждалим в конфлікті на сході України, була створена 5 травня 2014 року.
Її започаткували активісти луганського правозахисного центру "Поступ", кримського правозахисного центру "Дія" та Цивільного сектору луганського Євромайдану, зазначається на сайті організації
"Ми були однією з перших волонтерських ініціатив, активісти якої стали надавати допомогу постраждалим від військової агресії на сході країни та в Криму, допомагаючи в пошуку житла для тимчасових переселенців, логістиці безпечного виїзду із зони конфлікту, пошуку, звільненню і реабілітації жертв викрадень", — наголошують громадські активісти.
3-9 травня 2014 року: збройні зіткнення у Маріуполі
Напередодні першотравневих свят прапори угруповання "ДНР" з'явились над будівлями районних адміністрацій, із ними та російськими прапорами пройшли і демонстрації 1 травня. Учасники вимагали усунення з посади начальника ГУМВС щойно призначеного Валерія Андрощука. Того ж дня прапори "ДНР" були вивішені на будівлях СБУ, міліції та прокуратури.
В ніч з 3 на 4 травня у центрі міста мали місце збройні сутички, палала будівля "Приватбанку", розгромлено офіс кандидата в президенти України Петра Порошенка.
4 травня бойовики в маріуполі заявили, що допомагатимуть слов'янським. Водночас містом стали поширювати листівки із закликом брати участь у так званому "референдумі щодо статусу Донецької республіки".
Бій за телевежу: 3 травня 2014 року. Спогади партизана, який врятував українських військових
3 травня 2014 року з двох вертольотів у Костянтинівку Донецької області висадився десант сил АТО. Найзапекліший бій тривав за телевежу. Звільнення міста відбулося лише через два місяці, коли бойовики "ДНР" втекли до Донецька разом з іншими терористами.
3 травня десять років тому Олександр Статіва вивів з окупованої Костянтинівки Донецької області українських військових в обхід блокпостів проросійських бойовиків. Таке зухвальство місцевому активісту могло коштувати життя. Він два місяці переховувався, жив у хащах та на горищі.
Про те, як після бою біля телевежі проклав шлях спецпризначенцям, як його "здала" сусідка та як рятував дітей — голова Донецької Організації українських націоналістів Олександр Статіва розповів Суспільне Донбас.
Захоплення Луганської ОДА, прокуратури, державної телерадіокомпанії, штурм міліції: 29 квітня 2014 рік
29 квітня бойовики та сепаратисти захопили будівлю Луганської обласної державної адміністрації. Вони зірвали український прапор і вивісили російський, а також прапори "Луганської народної республіки".
Натовп людей зібрався біля будівлі, лунали крики "Росія!" та "Референдум!", повідомляло ВВС.
"У адмінбудівлі перебували близько трьох сотень озброєних міліціонерів, але вони не чинили жодного опору при захопленні", — писало десять років тому медіа.
Пізніше цього ж дня сепаратисти захопили і приміщення обласної прокуратури, писало Deutsche Welle: "До приміщення прокуратури підійшли близько 700 людей, які кидали каміння у вікна та вибили двері. Вони зняли український прапор й спалили його. Під час штурму приміщення співробітників прокуратури у ньому не було".
Ввечері біля будівлі обласного управління міліції в Луганську сепаратисти обрали так званого "народного начальника міліції", ним став Анатолій Науменко. По тому майже 3 тисячі мітингувальників намагалися захопити будівлю Головного управління МВС України в Луганській області.
Цього ж дня, як згадує ІМІ, підтримувані Росією незаконні збройні формування захопили державну організацію “Луганська обласна державна телерадіокомпанія”. Хоча, як згодом керівництво пояснило працівникам, підприємство “взяли під охорону”.
Захоплення відділу МВС та будівлі виконкому Костянтинівської міськради: 28 квітня 2014 рік
28 квітня 2014 року вранці озброєні російські найманці, вони були у камуфляжі та масках, захопили міський відділ міліції у Костянтинівці. Після захоплення міліції нападники вирушили до будівлі міського виконкому.
Захопивши будівлю виконкому, нападники почали будівництво перед ним барикад з
автопокришок та мішків з піском. Невдовзі барикади стали посилювати бетонними блоками. Після захоплення будівлі міської ради бойовики підняли над ним прапор угруповання "Донецька народна республіка".
Останній проукраїнський мітинг у Донецьку: 28 квітня 2014 рік
"Крайню акцію ми провели 28 квітня. Це був марш. Люди, які до нас приходили на мітинги, теж почали відчували цю небезпеку. І ми були між бажанням зібратися та зібрати більшу кількість людей і бажанням не допустити повторення, адже брати відповідальність за чужу смерть — це найстрашніше", — так згадувала 28 квітня 2014 року Діана Берг, одна з організаторок українського руху у Донецьку навесні 2014 року.
10 років тому відбувся останній дотепер проукраїнський мітинг у Донецьку.
"Та потім ми зрозуміли, що всі — дорослі люди, і ми склали три маршрути план, три плани мали. "План А" — був найдовший, від стадіону "Олімпійській", це недалеко від Донбас-Арени, це ми хотіли йти квартали. "План Б" - це якщо нас там зустрічають, і ми там десь повертаємо та розходимося, а "план С" - це зовсім все погано, і ми проходимо два квартали - і тоді куди хто, у двори відійти.
Ми майже виконали "план с", бо боялися, що нас будуть зустрічати, а нас наздогнали. Їх тисячі були, а нас тисячі три, Ми шли цим маршем, а вони були озброєні і в такій кількості і ще "менти" віддавали їм свої щити.
Вони були з дубинками, бруківкою, я не впевнена, що там були якісь огнестрели, вогнепальні. Прямо в центрі, біля центральної вулиці Артема вони влаштували ще більшу бійку: всіх просто били — і дітей і старих".
Тисячі небайдужих донеччан, після виконання Гімну України, йшли колоною вулицею Артема. Під час ходи їх вітали з вікон жителі прилеглих до вулиці будинків лозунгом "Слава Україні", нагадує події обласний архів.
Під час виконання пісні "Воїни світла" на мирних демонстрантів з вигуками "росія, росія" напали проросійські найманці, що були озброєні битами, газовими балончиками, ціпками, травматичними пістолетами та ножами. У натовп полетіли петарди й каміння.
В результаті нападу 15 проукраїнських демонстрантів зазнали поранення різного ступеня важкості, багато травмованих людей відмовились від надання медичної допомоги.
Це була остання до теперішнього моменту в історії міста мирна хода українських патріотів.
10 років обласний центр Донеччини перебуває під російською окупацією.
У Луганську сепаратисти проголосили "Луганську народну республіку", в Донецьку захопили будівлю обласної телерадіокомпанії
27 квітня у Луганську сепаратисти, які захопили будівлю облуправління СБУ, оголосили про створення "Луганської народної республіки". Як повідомляло Радіо Свобода, у мітингу взяли участь кілька сотень людей.
Цього ж дня у Донецьку сепаратисти захопили будівлю обласної телерадіокомпанії (ТРК) та підняли над нею прапор самопроголошеної "Донецької народної республіки".
За подібним сценарієм відбувалося захоплення телецентрів у Криму, нагадував "Детектор медіа". Спершу телецентри брали "під охорону" люди в камуфляжі, які згодом привели технічних фахівців, які вимкнули українські канали та увімкнули замість них російські канали. 18 квітня бойовики захопили телевежу в Краматорську, сигнал якої покриває також Слов'янськ, Горлівку та Макіївку, і почали вимикати українські канали та вмикати замість них російські. 22 квітня луганський полк Національної гвардії взяв під охорону Луганську філію Концерну РРТ і Луганську ОДТРК.
Обличчя сепаратизму: чиїми руками Росії вдалось захопити частину України
Десять років тому були окуповані перші міста Донеччини та Луганщини. Для цього Росія зокрема використала місцевих сепаратистів — Гіркіна, Захарченка, Плотницького, Губарєва, Жиліна та інших.
Ми обрали тих, чия біографія має підтвердження звʼязків з РФ та фінансування Кремлем. Шлях сепаратистів закінчився по-різному, об’єднує їх одне: вони так і не понесли відповідальність перед законом України.
У цьому відео ми зібрали архівні матеріали, інтерв’ю, заяви та спогади журналістів, які стали свідками подій в Луганську та Донецьку. А також матеріали справи боїнга MH17 та справ, відкритих проти бойовиків в Україні.
Чиїми руками Росія формувала окупаційну владу на Донбасі — у спеціальному епізоді проєкту "Несеться":
Перший наступальний бій або 10 років "візитці Яроша": 20 квітня 2014 рік
20 квітня 2014 року відбувся перший наступальний бій в російсько-українській війни, за свідченням Дмитра Яроша.
За словами Дмитра Яроша, він та група добровольців ініціювали і здійснили напад на бойовиків після жорстокого вбивства бойовиками двох учасників Майдану — Юрія Поправки і Юрія Дяковського, разом з якими був убитий депутат Горлівської міськради Володимир Рибак.
Вночі 20 квітня вони приїхали до блокпосту біля селища Билбасівка на західному в'їзді в Слов'янськ з метою вивести з ладу трансформатор телевізійної вежі на горі Карачун, аби завадити російській пропаганді у захоплених містах. Там відбулася перестрілка, українським добровольцям довелось відступити, вони не мали достатньо озброєння, бойовики переважали.
Це був перший бій ініційований українською сторону, але група діяла без офіційного наказу. 20 квітня визначили датою заснування Української добровольчої армії наказом Командувача УДА
Деталі бою довго приховували, Ярош розказав про нього пізніше в інтерв’ю "Цензор.нет".
Саме тоді і виник мем про візитку Ярош. Сепаратисти знайшли на місці бою його визитівку, яку випадково взяв із собою водій машини (він був єдиним загиблим у цьому бою). Сепаратисти надавали візитівку як доказ причетності "Правого сектору" до нападу. Українці ж після цього почали жартувати про незнищенність та надприродну силу "візитки Яроша".
Проукраїнські мітинги та вбивство Володимира Рибака 17 квітня 2014 року
У Донецьку, Луганську, Краматорську та інших містах відбулись проукраїнські мітинги.
У Луганську люди зібралися біля другого корпусу Луганського національного університету ім. Т.Г. Шевченка. Вони прийшли із прапорами України і плакатами, дехто прийшов у вишиванках.
В Донецьку на патріотичний мітинг зібралося близько трьох тисяч осіб. Мітингувальники тримали великий жовто-блакитний прапор, у мітингу брав участь Олег Ляшко та Ігор Козловський. Будівля Донецької обладміністрації лишалась під контролем бойовиків.
У Краматорську цього дня близько двох тисяч містян та жителів найближчих населених пунктів вийшли під синьо-жовтими прапорами на проукраїнський мітинг.
Краматорськ на той час був захоплений російськими окупантами.
Одним із символів акції 17 квітня 2014 року став 40-метровий прапор України, який пошили для заходу. Того дня його пронесли від "Літака" до площі Миру (раніше – Леніна). Після цього дату 17 квітня у Краматорську відзначають як День вільних людей.
Вбивство депутата Горлівської міськради Володимира Рибака
17 квітня 2014 року під час проросійського мітингу біля міської ради Горлівки Володимир Рибак намагався зняти прапор так званої "ДНР". Після завершення мітингу його викрали терористи одного майбутніх ватажків угруповання ДНР БезлераІгор Безлер ("Бєс") — один із ватажків терористичної організації "ДНР". Підозрюється у скоєнні низки тяжких злочинів на території України: вбивства людей, захоплення державної влади, тероризм. Перебуває у всеукраїнському розшуку..
19 квітня тіло Володимира з ознаками катувань знайшли місцеві рибалки в річці Казенний Торець біля Райгородка.
20 лютого 2015 року Володимиру Рибаку посмертно присвоїли звання "Герой України" з відзначенням орденом “Золота Зірка”.
Напад на частину Нацгвардії в Маріуполі та продовження протистояння у Краматорську: 16 квітня 2014 року
16 квітня 2014 року російські найманці за участю місцевих сепаратистів заблокували просування української бронетехніки в Краматорську, нагадує обласний архів.
Згодом колона з трьох БМД українських військових вирвалася з блокади проросійських сил. Кілька одиниць бронетранспортерів були захоплені російськими терористами та переведені в Слов’янськ для підкріплення окупантів.
Півтора десятка одиниць броньованої техніки та понад півсотні українських "десантників" змогли залишити станцію Пчілкіно, де були заблоковані озброєними терористами та "цивільним" населенням, після того, як віддали затвори й бійки від стрілецької зброї.
16 квітня 2014 року ввечері годині проросійські бойовиками, озброєні автоматами, гранатами та пакетами із запалювальною сумішшю напали на частину №3057 17 окремого спеціального батальйону Національної гвардії України в Маріуполі.
Штурм бойовиків відбили, трьох нападників вбили, 13 поранили, понад 70 затримали. Для нейтралізації бойовиків до міста перекинули спецпідрозділ МВС "Омега", а на в’їздах до міста організовано блокпости.
Початок штурму аеродрому в Краматорську 15 квітня 2014 року
15 квітня російські бойовики почали штурм Краматорського аеродрому, який мав стратегічно важливе значення: злітно-посадна смуга здатна приймати транспортні літаки.
Там же розташована військова частина та підрозділ 16 бригади армійської авіації, який мав на озброєнні гелікоптери Мі-24П та Мі-8.
Захоплення Торецька: 15 квітня 2014 року
15 квітня 2014 року у місті Торецьк (це було до декомунізації та мав назву Дзержинськ) проросійські бойовики захопили міську раду і встановили на її даху прапору терористичної організації "ДНР".
Початок АТО на сході України
14 квітня 2014 року, виконувач обов’язків президента України Олександр Турчинов підписав Указ про виконання ухваленого на засіданні РНБО рішення "Про невідкладні заходи з подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності".
Він оголосив початок антитерористичної операції зі звільнення захоплених підконтрольними Росії бойовиками територій Донецької та Луганської областей України.
Одним з перших завдань АТО було звільнення Слов'янська.
Тим часом будівлі органів влади, міськвідділів МВС на Донеччині за допомогою російських диверсантів та бойовиків поступово переходили під контроль російських терористів та окупантів, які назвали себе "ДНР".
Захоплення Горлівки у 2014 році
Ще одним епіцентром цього дня була Горлівка, місто поблизу Донецька.
Напередодні, працівниками міліції відбили першу атака проросійських сил на відділ управління МВС України у Горлівці. Бойовики хотіли захопити зброю.
Не дозволили бойовикам 13 квітня і захопити міську раду: її захистили активісти Євромайдану.
Вже 14 квітня близько 100 проросійськи налаштованих активістів після годинного штурму захопили будівлю міського управління міліції Горлівки.
Операцією керував підполковник військової розвідки Росії Ігор Бєзлєр. Частина горлівської міліції перейшла на бік російських окупантів. На вході до будівлі повісили російський прапор.
Мар'їнка, Харцизьк, інші
Вночі 14 квітня група проросійські налаштованих осіб, яка прибула із міста Донецьк підняли російський прапор над будівлею Мар’їнської райдержадміністрації та районної ради.
Вдень під контроль сил сепаратистів перейшли, нагадує обласний архів, міста Харцизьк, Жданівка та Кіровське (Хрестівка). На будівлях місцевих органів влади бойовики встановили прапори терористичної організації "ДНР".
Як починалось АТО: спогади військовослужбовиці, яка 10 років на війні
Валентина десять років на війні. З перших днів вона була на Майдані, забезпечувала активістів гуманітарною допомогою. Після — волонтеркою їздила на "передок": допомагала військовослужбовцям-добровольцям на Луганщині.
У 2015 підписала контракт зі Збройними силами України. На війні й до сьогодні. Побратими називають її "Віночок", бо носила український символ на касці під час Революції Гідності.
Валентина — з Черкас, та вже десять років на Донбасі. Мала домівку в Ірпені — зруйнована. Нині вона — головний сержант і продовжує захищати Україну від окупантів. Про події на Майдані та перші дні Антитерористичної операції — головний сержант "Віночок" розказала Суспільному Донбас.
"Їхати в Крим домовлялись, бо йде захоплення. Там військова частина, в якій я служив. Бачив, як її захоплювали, але так сталося, що не поїхали. А потрошку-потрошку вже дійшло якраз до Донбасу. І «2014 рік» розпочався вже у Слов'янську. У 2014 році вже російські війська тут були. Пам'ятаю, перед Слов'янськом привезли тоді, мабуть, два міномети. Їх знищили. Ми приїхали, а документи там були саме громадян Росії. […] У мене не було жодного сумніву, що треба покинути зону комфорту. Важко спочатку, але розумієш, навіщо: щоб ворог не пішов далі, щоб зупинити його. Це наша земля, і вона священна"
Харків'янин Андрій до війни він мав бізнес, та покинув його, коли Росія напала на Україну у 2014 році. Чоловік добре пам'ятає перші місяці Антитерористичної операції, коли був у складі добровольчого формування. Як потрапив у Слов'янськ у 2014, якою була армія, про нестачу БК та їжі, міські бої часів АТО та полон у Маріуполі — Андрій на псевдо "Мисливець" розказав Суспільному.
Перший бій війни на Донбасі: гасло "Бачиш ворога – ї*аш" та історія Вадима Сухаревського
13 квітня 2014 року під Семенівкою, неподалік район Слов'янська, тоді старший лейтенант Вадим Сухаревський (а нині полковник і заступник головнокомандувача ЗСУ) відкрив вогонь зі свого БТР по бойовиках Ігоря Гіркіна (Стрєлкова), що атакували бійців спецпідрозділу СБУ "Альфа".
"13 квітня 2014 року відбувся перший бій, в якому українські воїни відбили атаку російської диверсійної групи терориста Ігоря Гіркіна. Це все відбулось не просто за наказом, а всупереч йому, адже наказ був "вогонь не відкривати", — розповідала пресслужба Міністерства у справах ветеранів України.
Як розповідав Суспільному в інтерв’ю Вадим Сухаревський, гасло "Бачиш ворога – ї*аш", за якою знають і його, його підрозділ вперше прозвучала саме 13 квітня.
"Це — короткий варіант розмови всередині БТР під час відкриття вогню 13 квітня 2014 року".
Яким був перший бій під час війни на Донбасі
Вадим Сухаревський на позивний "Борсук" тоді був командиром 3-ї роти 80-ї аеромобільної бригади. За наказом, разом із підрозділом висунувся в бік Слов’янська. Поблизу Семенівки 13 квітня терористи напали на групу СБУ.
Група Сухаревського була поряд, побачивши як бойовики атакують українських спецслужбовців, вони поранили кількох і почали наближатись, офіцер прийняв рішення втрутитись.
На питання про ті події та ватажка групи Ігоря Гіркіна в інтерв’ю для проєкту "Ремовська Інтерв’ю" Сухаревський відповідав:
"Я жалкую лише про одне: кулі, снаряди, які ми пустили по тих угрупованнях — що нічого не залетіло в нього".
Рішення РНБО про початок Антитерористичної операції та захоплення низки
13 квітня 2014 року Рада національної безпеки і оборони України розпочала Антитерористичну операцію. Про рішення "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" повідомляв в.о. президента Олександра Турчинов.
"Ми робили все, аби уникнути людських жертв. Але ми готові дати відсіч всім спробам вторгнення, дестабілізації та терористичним діям зі зброєю в руках. РНБО прийняла рішення розпочати широкомасштабну антитерористичну операцію із залученням Збройних Сил України. Ми не дамо Росії повторити кримський сценарій у східному регіоні України", — цитувала заяву Турчинова "Українська правда".
Також він заявив, що кров, яка пролилась, зокрема у Слов’янську "пролилася на війні, яку проти України веде Російська Федерація".
Захоплення міст, яке бойовики почали напередодні, продовжили. Як свідчать записи Донецького обласного архіву, далі були:
- Горлівка, Єнакієве, Макіївка,
- Мар’їнка, Харцизьк, Жданівка, Кіровське,
- Торецьк, Новоазовськ,
- Сіверськ, Комсомольське, Старобешеве,
- Авдіївка, Покровськ, Родинське.
13 квітня 2014 року у Маріуполі бойовики захопили будівлю міської ради і вивісили на її даху прапор терористичної організації "ДНР". В цей час у Маріуполі відбувся мітинг прихильників соборності України.
Цього дня почали формувати підрозділи Патрульної служби міліції особливого призначення.
12 квітня 2014 року: АТО, захоплення Слов’янська та Краматорська
12 квітня озброєні сепаратисти захопили райвідділи міліції у Слов'янську та Краматорську, міськраду в Бахмуті (тоді — Артемівську), здійснили спроби захоплення у Горлівці та Красному Лимані.
Російський диверсійний загін на чолі з Ігорем Гіркіним взяв під контроль Слов'янськ, Краматорськ, Лиман, Дружківку, Костянтинівку, Бахмут, ввечері того ж дня загін бойовиків захопив відділок МВС у Краматорську, нагадує обласний архів.
Це був день напередодні АТО — Антитерористичної операції, що тривала в Україні чотири роки. Рада нацбезпеки та оборони ухвалила зібралась на засідання 12 квітня, оголосив про АТО наступного дня, 13 квітня, Олександр Турчинов, який тоді виконував обов’язки президента.
АТО закінчилась до 30 квітня 2018. Після — на сході України була введена операція Об'єднаних сил.
Початок боїв за Луганський аеропорт
Вночі 8 квітня 80-та аеромобільна бригада взяла під охорону аеропорт. Львівські десантники тримали оборону аеропорту з квітня 2014 року у повному оточенні без наземного сполучення. У липні українські війська пробили дорогу до летовища, розблокувавши його.
Міжнародний аеропорт "Луганськ" розташований на південь від міста Луганська, на відстані 9 кілометрів від міської межі. Рішення перекинути туди аеромобільний підрозділ уряд ухвалив після того, як 6 квітня бойовики захопили Луганське СБУ, а 7 квітня — проголосили створення "ДНР" та "ХНР".
Внаслідок серпневого наступу російських регулярних військ аеропорт повторно потрапив у оточення. Були вщент зруйновані російською артилерією. У ніч на 1 вересня 2014 року українські захисники вийшли з руїн аеропорту, після 146 днів оборони.
7 квітня
Проголошення ДНР та початок АТО
У облраді у Донецьку сепаратисти проголосили Декларацію про утворення "Донецької народної республіки", яка має в майбутньому увійти до складу Росії.
Тим часом у Луганську близько 3000 бойовиків захопили обласне управління Національного банку України.
До оголошення РНБО початку Антитерористичної операції лишається менше тижня. Саме 7 квітня є днем початку АТО на території Донецької, Луганської та Харківської областей, згідно із документом, який підписав керівник Антитерористичного центру при СБУ Василь Грицак.
6 квітня 2014 року: захоплення Донецької обладміністрації
Десять років тому 6 квітня близько двох тисяч проросійських мітингувальників зібралися на площі Леніна. Акцію проводили по заявці партії "Російський блок". Після закінчення мітингу протестувальники пройшли вулицею Артема до будівлі Донецької обласної державної адміністрації.
Почався штурм будівлі: сепаратисти та бойовики намагалися прорватися всередину. І попри сутички міліцією, що її охороняли, групам вдалося проникнути у двір і в саму будівлю.
"Штурм почався з нападу на кордон міліції. Найактивніші сепаратисти, переважно в масках, з криками "Росія!" почали нападати на міліціонерів, вириваючи у них щити. Інша група сепаратистів проникла у внутрішній двір, а згодом і в саму будівлю, кинувши гранату у вікно", — так зафіксовані ці події у Донецькому обласному архіві.
Будівля опинилася під контролем сепаратистів, над обладміністрацією вивісили прапори Росії та "ДНР".
Учасники мітингу зірвали український прапор.
Після захоплення ОДА протестувальники оприлюднили резолюцію, в якій зажадали негайного скликання позачергової сесії Донецької обласної ради та прийняття нею рішення про проведення референдуму про входження до складу Росії.
Водночас у Луганську проросійські сили штурмом взяли будівлю обласного управління СБУ: натовп вибив двері та увірвався всередину.
Через деякий час, після того, як будівлі були потрощені меблі, сепаратисти повідомили, що домовились про звільнення своїх активістів, яких затримали раніше.
Інститут історії України називає 6 квітня 2014 року початком диверсійно-терористичної фази.
6 квітня у кількох східних областях Україні почалася хвиля захоплень або спроб адміністративних будівель.
"У них уже брали участь не лише місцеві проросійські «агенти впливу» та політичні маргінали, а й російські громадяни, включно зі співробітниками спецслужб", — нагадують у хроніці інституту.
Одночасно із захопленням адміністративних будівель проголосили створення Донецької, Луганської, Харківської "народних республік", планувалося це зробити також у Дніпропетровській, Одеській та інших областях.
Це був кримський сценарій, який країна-агресор реалізувала перед тим у Криму, він відрізнявся тим, що у захопленні органів державної влади не брали участі "зелені чоловічки" — військові підрозділи ЗС РФ. Кінцева мета, як це було заявлено росіянами, нагадують історики, полягала у федералізації України, що мало зупинити європейську та євроатлантичну інтеграцію країни.
Мітинг за федералізацію у Донецьку 5 квітня 2014 року та поява Деніса Пушиліна
5 квітня 2014 року в Донецьку відбувся мітинг прихильників федералізації та приєднання до Росії. На мітинг зібралося понад 500 людей.
Тоді ватажком протестувальників був Денис Пушилін. Він назвався заступником "народного губернатора" Павла Губарєва.
Звернення Яценюка до жителів південних та східних регіонів
18 березня 2014 року прем'єр-міністр Арсеній Яценюк оприлюднив звернення до мешканців південних і східних регіонів України, в якому запевнив про незмінність статусу російської мови як регіональної, а також повідомив про намір суттєво децентралізувати владу. Мова йшла про передачу на обласний і районний рівень широких фінансових повноважень, а також право вирішувати питання освіти, культури, історії та героїв.
Щодо зовнішньої політики, повідомив про намір відновити добрі стосунки з РФ, підкреслив односторонній характер економічних преференцій зі сторони ЄС у рамках угоди, а також про відсутність намірів вступу України до НАТО.
Мітинг 13 березня у Донецьку: кадри десятирічної давнини
13 березня до центру Донецька вийшли тисячі людей попри те, що подібні мітинги вже були небезпечними.
Мітинг 13 березня став третьою масштабною акцією "За Україну" у Донецьку.
Того дня проросійські сепаратисти підготувались: агресивно налаштований натовп, як і 5 березня, стояв з іншого боку площі Леніна. Але вже не хаотично, а шеренгами.
Українська акція 13 березня, як і попередні, була мирною: учасники прийшли до центру міста без зброї.
З боку сепаратистів у відповідь полетіли спочатку яйця та яблука. Потім каміння, пляшки. Далі — світлошумові гранати.
Перша жертва війни: 22-річний Дмитро Чернявський - Герой Небесної сотні
Дмитро Чернявський народився 5 березня 1992 року в селищі Хромове поблизу Бахмута. 13 березня 2014 року у Донецьку під час мітингу "За Україну" він дістав смертельне поранення. Дмитро не був випадковим учасником, він був свідомим і послідовним патріотом.
"Мій син похований в Донецьку, мені дуже важко у цей день, бо вже десять років я не можу бути на його могилі. У дуже важкі часи ми живемо — Бахмута мого рідного міста й Дмитра вже немає, Донецьк в окупації, майбутнє наше непевне. Коли все починалося, Дмитро казав: "Готуйся, мамо, нас, патріотів, будуть вбивати". Я пропонувала тікати, ховатися. Але він на це говорив, що, якщо втечу, то все, що я любив і вчив, чим жив — розіб'ється", — згадує сина мати Дмитра Чернявського.
"Казав: я не боюся, що люди скажуть, я боюся, що сам у своїх очах буду гірше черв’яка виглядати. Тому, я так жити не зможу, і я буду воювати".
"Дмитро під час Революції Гідності брав участь в акціях протесту у Донецьку, Києві та Львові. Я пам'ятаю Дмитра, його світле обличчя — тоді він приїхав на свою першу сесію, хлопець навчався на заочній формі. Ми щороку збираємося тут 13-го березня для того, щоб вшанувати пам'ять про Дмитра. Для нас це дуже важливо, бокожен такий приклад є справді важливим, ми про нього повинні пам’ятати і шанувати пам'ять наших героїв. Вони віддали за нас найцінніше, що мали, що має кожна людина – це своє життя" — каже декан економічного факультету ЛНУ ім. Франка Ростислав Михайлишин.
Як вшанували пам'ять активіста, Героя Небесної Сотні:
Донецьк: затримання Павла Губарева
Після того, як напередодні проросійські налаштовані люди, захопили будівлі казначейства та обладміністрації, міліція попросила їх звільнити будівлі.
У підсумку правоохоронці знову очистили будівлю Донецької ОДА, затримавши близько 70 людей, які незаконно вдерлися в держустанову.
Співробітникам СБУ і спецпризначенцям ввечері цього ж дня на конспіративній квартирі в Донецьку вдалося затримати Павла Губарєва (затримання було здійснено на підставі рішення суду в рамках відкритого кримінального провадження за статтями "Посягання на територіальну цілісність України", "Дії, спрямовані на насильницьку зміну чи повалення конституційного ладу" і "Захоплення державних або громадських будівель чи споруд»).
Згодом СБУ повідомила, що Шевченківський районний суд Києва заарештував Павла Губарева на два місяці.
Десятитисячний мітинг у Донецьку — на захист єдності України
10 років тому у Донецьку відбувся багатотисячний мітинг на підтримку єдності України. Жителі міста зібрались на площі Леніна — проти війни і на підтримку територіальної цілісності України. Цей мітинг має власний лозунг — "10 тисяч сміливих заради 45 мільйонів єдиних".
Учасники мітингу розгорнули великий прапор України.
Неподалік проходила акція проросійських активістів, їх було менше — близько півтори тисячі осіб. Вони кілька разів намагалися прорватися до антивоєнного мітингу, але ці спроби зупинила міліція.
Пізніше прибічники "Російського світу" почали закидати опонентів яйцями, а потім, за свідченням учасників, нападати.
Діана Берг — одна з ініціаторок руху "Донецьк — це Україна", так згадує проукраїнські акції 4-5 березня у Донецьку:
"Перший мітинг 4 березня був настільки неочікуваний ні для кого, особливо для тих, хто був в ОДА в той час, — всі були в шоці, що ні яких провокацій. Ми багато разів між собою згадували, що там було 200 метрів до них. Треба було тим натовпом піти та вибити їх, бо в них ще не було ні обладнання, ні озброєння. Просто думали, що Донецьк дуже швидко ляже під цю "рашу", і не буде ніякого спротиву, тому вони на нас тоді не напали.
І ми вирішили, що наступного дня треба робити на найбільшій на площі. Це було вже 5 березня. Тоді до нас прийшли більше людей. Люди, які спершу хотіли залишитися анонімними, надали нам сцену. Це були люди з партії "Удар", ми домовилися з "ультрасами", щоб людей на мітингу охороняли.
Все це відбувалось з 4 до 5 березня, до першого великого мітингу, звідки всі бачили світлини, де була найбільша, найголовніша в Донецьку синьо-жовта площа.
І вже 5-го березня туди прийшли "тітушки". Вони відловлювали тих, хто виходив з мітингу, нападали. Були деякі наші "ультраси", яких увезли в автобусах. Це було на моїх очах".
Проросійські демонстранти захопили частину будівлі Донецької ОДА
Близько тисячі осіб із російськими триколорами на чолі з самопроголошеним губернатором Павлом Губарєвим увірвалися до сесійної зали обласної ради.
В цей час на засіданні депутати обрали нового голову облради Андрія Шишацького та підтримали рішення щодо проведення референдуму на території Донецької області стосовно найбільш гострих для мешканців області питань, засудивши заклики до відокремлення регіону від України.
У залі сталася сутичка, під час якої демонстранти намагалися завадити виступу кандидату на посаду голови облради Андрієві Шишацькому.
Павло Губарєв виступив і назвав себе "народним губернатором" та наказав повідомити представникам російських ЗМІ, що облдержадміністрація в його особі не визнає центральної влади у Києві. Також він заявив, що планується утворення "тимчасового уряду Донбасу", створення сил самооборони, а керівництву УВС, прокуратури та СБУ області було запропоновано скласти присягу. Проросійські активісти заблокували установу, не дозволяючи співробітникам покинути її.
Під час захоплення адміністрації невідомі скоїли напад на голову облради Андрія Шишацького, якому від нападників вдалося звільнитися завдяки співробітникам міліції та СБУ, однак під час інших подій в адміністрації співробітники органів внутрішніх справ не чинили опору активістам.
Депутати Луганської облради звернулись до ВР
На засіданні Луганської обласної ради ухвалили звернення до Верховної Ради, в якому заявили, що у разі ескалації конфлікту вони залишають за собою право "звернутися по допомогу до братнього народу Російської Федерації".
Облраду тоді очолював Валерій Голенко, відносно якого у грудні 2014 року СБУ порушила кримінальну справу.
Центр публічних розслідувань зберіг скрин з сайту Луганської облради від 2 березня:
Крім того, 2 березня 2014 року Сергій Тарута призначений на посаду голови Донецької обласної державної адміністрації.
У Луганську, Донецьку, Маріуполі та інших містах пройшли мітинги проросійських організацій під російськими прапорами
Мітинг у Луганську
У Луганську мітингувальники підняли на флагшток біля обласної державної адміністрації російський прапор.
Керував процесом підняття прапора Росії депутат Луганської обласної ради Арсен Клінчаєв. До цього він заручився підтримкою і схваленням присутніх, які весь цей час скандували "Росія з нами!". Він заявив, що 2 березня в Луганську організовується запис у народні дружини, які поїдуть "допомагати Криму".
Крім того, в цей день в Луганську відбувся мітинг Російська весна, на якому спалили пінопластові опудала лідерів Майдану: Арсенія Яценюка, Олега Тягнибока та Володимира Кличків
Мітинг в Донецьку 1 березня
1 березня від 7 до 15 тисяч осіб зібралися на мітинг проросійських сил на площі Леніна у Донецьку. Через деякий час вони попрямували до облдержадміністрації. Опівдні до них приєдналися "тітушки" та активісти сепаратистської організації "Донецька республіка". Протестувальники викрикували антиукраїнські гасла, намагалися штурмувати установу. Між прихильниками Євромайдану і проросійськими активістами розпочалися зіткнення.
Агресивні дії прихильників розділу України стримували близько двох десятків бійців спецпідрозділу "Грифон", які під натиском відступили. Активісти не змогли потрапити до приміщення, де перебували обласні чиновники, через заґратовані вікна, тому почали бити скло.
Тоді під стінами ОДА прозвучали вимоги провести референдум про відокремлення Донбасу зі складу України. Учасники штурму спустили з флагштоку прапор України, і натомість підняли російський прапор.
Учасники демонстрації висловили недовіру голові Донецької ОДА Андрієві Шишацькому та меру міста Олександрові Лук'янченку, оскільки вони визнали законними рішення Верховної Ради України.
Головою області мітингарі обрали місцевого бізнесмена Павла Губарєва, який проголосив себе лідером "Народного ополчення Донбасу". Самопроголошений губернатор заявив, що силові структури Донецької області до виборів повинні підпорядковуватися губернаторові.
Поряд із проросійськими виступами перед будівлею Донецької ОДА пройшов мітинг на підтримку голови облдержадміністрації Андрія Шишацького. На мітингу на підтримку чинної влади регіону депутати обласної ради підтвердили, що визнають легітимність влади у Києві, хоча і не підтримують усі її рішення.
Увечері Донецька міська рада, побоюючись тиску проросійських сил, скликала позачергову сесію, яка одноголосно ухвалила рішення про проведення референдуму щодо подальшого перебування регіону у складі України.
Мітинг на площі Свободи 1 березня 2014 року переріс у побиття євромайданівців та підняття російського прапора над облдержадміністрацією. Того ж дня над будівлею ОДА знову замайорів український прапор.
Також 1 березня
Рада Федерації Федеральних зборів Росії підтримала звернення президента Володимира Путіна про дозвіл на застосування збройних сил РФ на території України.
Рада національної безпеки і оборони України ухвалила рішення привести Збройні сили України в повну бойову готовність.
26 лютого 2014 року, українські патріоти зібралися біля будівлі Верховної Ради Криму у Сімферополі на підтримку територіальної цілісності України
26 лютого 2014 року близько 15 тисяч активістів вийшли з державними та кримськотатарськими прапорами під стіни Верховної Ради Криму, щоб підтримати територіальну цілісність України. Проросійські сили атакували учасників акції, згодом через переслідування її ініціатори та багато хто з активістів були змушені покинути півострів або ж опинялися за ґратами.
Голова Меджлісу кримськотатарського народу Рефат Чубаров, заступник голови Меджлісу Ахтем Чийгоз та координатор руху "Євромайдан-Крим" Сергій Ковальський розповіли у коментарі Суспільне Крим, як відбувався спротив окупації десять років тому.
"Ввечері 25 лютого 2014 року майже одностайно було прийнято рішення закликати людей, мешканців Криму вийти до Верховної Ради Криму і не дати таким проросійським прийняти те рішення, яке від них очікувалося Москвою", — зазначив Чубаров.
Тоді одночасно відбувалися дві акції: проукраїнський мітинг, організований Меджлісом кримськотатарського народу та проросійський, зібраний партією Аксьонова "Русское единство".
Координатор руху "Євромайдан-Крим" Сергій Ковальський згадує, як ланцюг працівників міліції розділяв мітингувальників, але це тривало недовго. Він згадує, що у проросійському мітингу брало участь багато людей, які на півострів завезли з Росії.
"Підтримати Україну виходили тисячі людей, активних кримчан, підтримати Росію ніхто не виходив, бо ці люди були завезені, вони були підготовлені, а населення, яке було неактивне, й можливо якісь проросійські думки були, вони були налякані й сиділи дома", — зауважив Ковальський.
Нині головним підсумком протесту 26 лютого Рефат Чубаров називає те, що вдалося зірвати незаконну сесію кримського парламенту.
"Це дуже масштабний для Криму мітинг і ці люди в дуже важких умовах були — стики, протистояння, побиття, але ці люди не дали проросійським депутатам прийняти те рішення, яке очікує Москва", — наголосив він.
Увечері 26 лютого десять років тому учасникам мітингу здавалося, що їм вдалося відстояти територіальну цілісність України. Та вже наступного дня вулиці кримських міст заполонили російські військові. Так починалася окупація, яку, каже Чубаров, завдяки мітингу 26 лютого, Росія не змогла показати, як хотіла — добровільним рішенням всіх кримчан.
Мітинг антимайдану в Маріуполі 23 лютого 20214 року
В Маріуполі відбувся мітинг антимайдану, учасники якого висунули сепаратистські гасла і закликали присутніх взяти в руки зброю.
Кілька сотень людей пройшли проспектом Леніну, на провели митинг на площі Леніну