Міжнародний кримінальний суд у Гаазі 17 березня видав ордери на арешт президента Росії Володимира Путіна та російської уповноваженої з прав дитини Марії Львової-Бєлової. Обоє — підозрювані у незаконному примусовому переміщенні українських дітей з окупованих територій України до Росії. Це перше важливе рішення щодо війни від МКС, міжнародної судової інстанції, яка може покарати російську верхівку за більшість злочинів, які та вчиняє в Україні.
Коментуючи рішення МКС, генеральний прокурор України Андрій Костін назвав його “історичним”. Чому це так, попри те, що ордер на арешт поки що не означає, що ми невдовзі побачимо Путіна в Гаазі — пояснює Суспільне.
Що взагалі означає рішення МКС?
Міжнародний кримінальний суд залучений до фіксації та розслідування злочинів, скоєних російською армією на території України, понад рік — майже від початку повномасштабного вторгнення. Так, Україна не є стороною Римського статуту, основоположного документа МКС, як і Російська Федерація — однак надала МКС юрисдикцію суду на своїй території. Рішення щодо ордера на арешт у справі про незаконне вивезення дітей з території України — це перший серйозний підсумок роботи цієї інстанції в Україні, зокрема у кооперації з українськими правоохоронцями. Як повідомив Андрій Костін, Офіс Генерального прокурора передав МКС понад 40 томів справи.
Тепер відповідно до рішення МКС, Путін та Львова-Бєлова мають офіційний статус підозрюваних у скоєнні міжнародного злочину. Вивезення дітей однією зі сторін конфлікту МКС кваліфікує як різновид воєнного злочину.
Ґаяне Нуріджанян — доцентка кафедри міжнародного та європейського права Національного університету "Києво-Могилянська академія" та юристка, яка має досвід роботи в Міжнародному кримінальному суді. У розмові із Суспільним вона пояснює, що фактично, йдеться про порушення правил ведення війни щодо захисту цивільного населення, і водночас — про незаконне переміщення населення окупаційною владою. Тим паче представників такої вразливої категорії населення.
Головна особливість цього рішення МКС полягає у тому, що ордер на арешт видано щодо дійсного голови держави. Ця судова інституція не визнає жодних імунітетів, отже, по суті, може судити будь-кого. Це лише четвертий такий приклад в історії. У 2008 році МКС видав ордер на арешт тодішнього президента Судану Омара аль-Башира. У 2011-му аналогічне рішення МКС пролунало щодо лідера Лівії Муаммара Каддафі та Кот-д’Івуару Лорана Гбагбо. Втім, жодного із них так і не засудили: Каддафі було вбито, Гбагбо виправдали у 2019-му, аль-Башир і досі не потрапив до Гааги. А МКС не має змоги судити заочно.
"У випадку Путіна є підстави говорити, що він вчиняв ці злочини, тобто він є їх виконавцем через інших осіб. А інша підстава — те, що він як головнокомандувач не вжив достатньо заходів для того, щоб проконтролювати дії тих, хто є його підлеглими. Ось цю другу підставу легше довести, ніж те, що начальник, командувач є основним виконавцем і вчиняв їх, скажімо, сидячи в своєму бункері через осіб, які безпосередньо діяли на території України. Це вимагає солідної доказової бази, а крім того, коли йдеться про діючого главу держави - держави, яка не є стороною Римського статуту", — пояснює Ґаяне Нуріджанян.
Чому перші ордери на арешт — саме за цей злочин?
Друга особливість цього рішення МКС — специфіка злочину, якого стосується ордер на арешт. Меттью Джиллетт, юрист-міжнародник, який працював у МКС та Міжнародному кримінальному трибуналі щодо колишньої Югославії, у розмові з Суспільним відзначає, що МКС вперше зробив саме такий акцент.
"Насправді уже була одна справа в Міжнародному кримінальному суді, зосереджена на призовній вербовці з використанням дітей-солдатів у збройному конфлікті (У 2012 році МКС засудив Томаса Лубангу Дійло, лідера конголезького збройного угруповання, за використання дітей у збройних конфліктах, - ред.) Але це суттєво інше, категорично інше, тому що йдеться саме про переміщення дітей - і не обов’язково давати їм у руки зброю, не обов’язково вчиняти проти них тортури чи інші злочини. Можуть бути ще й інші звинувачення в цьому плані. Але наразі йдеться про сам факт примусового переміщення дітей за межі України, тому це досить унікальний ордер", — пояснює Джиллетт.
Читайте також: Трибунал для Путіна, уроки Югославії та чому правосуддя після війни — це гра в довгу — юрист Марк Елліс
За даними Генпрокуратури України, Росія вже встигла вивезти понад 16 тисяч дітей з Донецької, Луганської, Харківської та Херсонської областей. Лише 308 нині вдалося повернути. Цей злочин згадувався у звіті слідчої комісії ООН, оприлюдненому у переддень рішення МКС, серед інших, найбільш явних зі скоєних в Україні.
Марк Ґарласко, колишній слідчий ООН, а нині експерт правозахисної організації PAX, каже, що вивезення дітей за межі України довести було чи не найпростіше якраз тому, що Росія цей злочин не приховувала.
"Жоден злочин не буде легким у доведенні. Але якщо ви подивитеся, наприклад, на атаки проти мирних жителів - тут у росіян багато виправдань, якими вони будуть захищатися. Так вони можуть сказати: наші війська погано навчені, або вони не цілеспрямовано цілилися по цивільних, це був нещасний випадок або річ у несправності зброї. Але ми чітко бачили нелегальне перевезення українських дітей до Росії. Це було всюди на їхньому телебаченні. І тому це набагато легше довести", — зазначає Суспільному Ґарласко.
Російська пропаганда неодноразово розповідала про вивезення дітей з України, їхнє незаконне усиновлення та перевиховання у дусі любові до Росії і робила це радше з гордістю. Ще у травні минулого року Володимир Путін підписав закон про спрощене отримання російського громадянства для українських дітей-сиріт, зокрема на окупованих територіях України. А російська уповноважена з прав дитини Марія Львова-Бєлова торік оголосила, що сама взяла у свою сім'ю дитину з Маріуполя.
"Суддя, який зробив оголошення цього ордеру на арешт, сказав про те, що зазвичай деталі ордеру на арешт є засекреченими, тобто вони комунікуються державам сторонам Римського статуту для виконання. Але в цій ситуації з метою захисту дітей, із метою попередження в майбутньому такого злочину, вони вирішили розсекретити їх, зробити це публічно", — додає Ґаяне Нуріджанян.
Ордер є, але ж суду без арешту не буде?
Коротка відповідь — не буде. Міжнародний кримінальний суд не може судити заочно. Реально заарештувати Путіна чи Марію Львову-Бєлову нині можна хіба якщо вони опиняться на території однієї зі 123 країн, які визнають юрисдикцію МКС. Росії серед них немає, про це згадала глава російського МЗС Марія Захарова коментуючи рішення суду. Його російська сторона називає "юридично нікчемним".
Однією із ймовірних обставин для арешту Путіна міг би бути його приїзд до Південно-Африканської республіки (ПАР) у серпні на саміт БРІКС — адже ПАР є стороною Римського статуту. Однак, навряд чи це станеться: швидше за все тепер Путін та Львова-Бєлова будуть обачними у виборі своїх поїздок.
"Так, держави не можуть вторгнутися на територію Росії, заарештувати Путіна і відвести його в Гаагу. Так, це не реалістичний варіант. Тобто нині це впирається у фізичну присутність підозрюваних в Гаазі, суд не може судити їх заочно. Але, можливо, будемо сподіватись, це стане каталізатором якихось змін в Росії. Та допоки немає фізичного доступу до цих осіб, то права, які відкриті зараз прокурором, будуть перебувати на стадії очікування виконання цього ордеру на арешт", — уточнює Нуріджанян.
"Є певні провадження, які можуть тривати, є певні способи, якими можна заслухати докази, що стосуються справи, без того, щоб особу було заарештовано. Навіть є можливість проведення так званого слухання щодо підтвердження звинувачень, яке є досить детальним заслуховуванням доказів перед тим, як ви перейдете до повного судового розгляду. І це можна проводити без присутності обвинуваченого. Але з точки зору фактичного повного судового розгляду після закінчення якого хтось потенційно може потрапити до в'язниці, він не відбудеться, якщо один або обидва не будуть заарештовані", — додає Меттью Джиллетт.
Що рішення МКС змінює для Путіна?
Рішення МКС важливе тим, що знаменує початок реального міжнародного правосуддя за війну в Україні, каже Володимир Василенко, представник України в Раді ООН з прав людини у 2006-2010 роках та суддя трибуналу щодо колишньої Югославії у 2001-2005 роках. Попереду будуть нові ордери на арешт та імена підозрюваних — ймовірно, вони стосуватимуться злочинів, які були згадані у нещодавньому звіті ООН — обстріли цивільних об'єктів, які є захищеними за міжнародним гуманітарним правом. Крім того, це рішення важливе тим, що буквально поглиблює ізоляцію російської верхівки.
"Видача ордера на арешт Путіна, персонально Путіна, означає те, що з точки зору прав він зобов'язаний з'явитися перед судом. Він порушить, звісно, і це буде ще одна цеглина в комплекс підстав щодо застосування щодо нього санкцій. І головне мені так здається, що оті західні лідери, які поспішають там, є хочуть з ними про щось домовитись і ставляться до нього як до нормальної цивілізованої держави повинні 100 разів подумати, чи в принципі з ним зустрічатись чи ні", — каже Суспільному Володимир Василенко.
Марк Ґарласко зазначає: треба розуміти, що для обґрунтування інших злочинів російського військово-політичного керівництва може знадобитися чимало часу: "Хоча слідчі змогли дослідити деякі території України, переважно центральну частину України, де російські війська були відкинуті, усе ж є багато територій, які зараз окуповані Росією, і вони не можуть туди дістатися. І тому знадобиться деякий час, щоб сформувати ці справи".
МКС у випадку України може судити росіян за воєнні злочини, злочини проти людяності і, ймовірно, геноцид. А для розслідування злочину агресії потрібен інший механізм — спеціальний міжнародний трибунал, на підтримку якого Україна наразі залучає коаліцію союзників.
Читайте також
Трибунал для Путіна. Як російське керівництво відповість за злочини в Україні
Нацисти прагнули "великої Німеччини". Кремль — створення "великої Росії" коштом України — юрист Предраг Дойчинович
Російська пропаганда: як вона вбиває і чи можливо судити пропагандистів Кремля
"Буча буде однією з перших справ, де росіян судитимуть на міжнародному рівні" — ексслідчий ООН Марк Гарласко
"Без правосуддя зцілення після війни ніколи не настане" — військова журналістка Жанін ді Джованні