Сьогодні, 25 лютого, минає 155 років з дня народження Лесі Українки — видатної письменниці, перекладачки та культурної діячки.
Радянська влада намагалася примітизувати сприйняття письменниці, сформувавши їй образ хворої дівчинки у віночку. Утім, за цим стереотипним амплуа, яке мало викликати співчуття та поблажливість, стоїть постать світового масштабу — інтелектуалка, борчиня, дослідниця та мандрівниця.
Зараз постать Лесі Українки працює не лише як літературна спадщина, а і як інструмент культурної дипломатії. Через її тексти світ ознайомлюється з українською модерною традицією, з інтелектуальною історією України, яка існувала паралельно й незалежно від російської імперської культури.
Про те, як світ відкриває для себе Лесю Українку і як вона відкриває Україну світові — читайте в матеріалі Суспільне Культура.
Протягом тривалого часу Леся Українка залишалася маловідомою в західному світі, попри наявність англомовних перекладів. Виходили друком "Лісова пісня", "Кассандра" та поетичні тексти, однак ці видання циркулювали переважно в діаспорному середовищі. Там же часто переважав спрощений образ письменниці — фольклоризований, декоративний, позбавлений її інтелектуальної глибини й модерної проблематики.
Бракувало також комплексних академічних досліджень, які представили б Лесю Українку як одну з ключових постатей європейського модернізму.
Та в останні роки ситуація змінилась. Леся Українка поступово й упевнено входить у західний культурний простір — не як "екзотична авторка з України", а як мислителька і драматургиня світового рівня.
Театр
Одним з осередків популяризації стала діяльність Українського інституту в Лондоні. З його ініціативи британська сцена у 2023 році побачила постанову за поемою "Кассандра", яку англійською переклала поетка Ніна Мюррей.
"Мені знадобилося десять років, щоб переконати директорів європейських театрів поставити «Кассандру» Лесі Українки. Це найактуальніша драма наших часів, яка фактично пронизана аспектами сучасної війни. Але лише зараз, завдяки перемогам української армії, п’єса таки потрапила у європейські театри", — прокоментувала тоді подію письменниця Оксана Забужко.
А торік гурт Dakh Daughters представив виставу за "Лісовою піснею" у Франції. Режисеркою стала Люсі Берелович, а головні ролі Мавки, Лукаша та дядька Лева зіграли французькі актори.
"У цій виставі ми, Dakh Daughters, не лише створювали музичний супровід, а й проживали ролі персонажів, вплітаючи себе в драматургії. Ми перетворювали фольклор на живу тканину сцени, у якій переплелись глибокі архетипи, сучасна боротьба і людська ніжність", — йдеться в дописі гурту.
Проте, як зазначає літературознавиця Тамара Гундорова, авторка біографічної книжки "Леся Украïнка: книги Сивiлли", драми Лариси Косач досі рідко з'являються на сценах великих театрів за межами України:
"Очевидно, нам треба лобіювати це, адже з ними можна виходити на світову арену — без сорому, а тільки з гордістю".
Вивчення у світових університетах
Окрім цього, Леся Українка стає дедалі популярнішою в закордонному академічному середовищі. Зокрема, Тамара Гундорова виступала з доповіддю про письменницю в провідних університетах Америки: в Берклі, Стенфорді, Принстоні, Гарварді тощо.
"Для професорів і студентів постать Лесі Українки та її творчість є справжнім відкриттям. Вони зізнаються мені в цьому, бо не очікували, що вона так по-сучасному звучить", — розповіла Тамара Гундорова виданню "Локальна історія".
Науковиця пояснює цю тенденцію тим, що тексти Лесі Українки порушують теми, які сьогодні перебувають у центрі гуманітарних дискусій. Наприклад, видимість жінки в історії, жертовність і свобода вибору, орієнталізм і екзотика в культурі, сприйняття хвороби в соціумі, феномен курортної культури модерної доби тощо.
Переклади
Важливу роль у популяризації Лесі Українки за кордоном відіграє Український науковий інститут Гарвардського університету (HURI), який започаткував серію нових англомовних перекладів письменниці. За сприяння інституту вже вийшла англомовна "Блакитна троянда" — перший драматичний твір Лесі Українки й перша психологічна драма в українській драматургії. Також світ побачила "Кассандра" з передмовою австралійського літературознавця Марка Павлишина. Невдовзі вийде й новий переклад "Лісової пісні".
Водночас українською класикинею цікавиться не лише англомовний світ. У 2021 році "Лісову пісню" вперше переклали азербайджанською. А два роки по тому світ побачило перше турецьке видання цієї драми-феєрії.
Також до 150-річчя Лариси Косач видали збірку її творів арабською мовою. До першого тому ввійшли прозові тексти "Така її доля", "Святий вечір!", "Весняні співи", "Чашка", "Волинські образки. 1. Школа", "Щастя", "Місто смутку", "Голосні струни", "Пізно", Ein Brief ins Weite, "Мить", "Вороги", "Сліпець", "Примара", "Розмова", "Метелик", "Біда навчить" та "Лелія".
Окрім цього, у 2021-му драматичну поему "Бояриня" вперше опублікували болгарською мовою. Твір замовчувався в радянські часи, бо в ньому авторка описала події доби Руїни та показала контраст між українсько-європейським і російсько-московським менталітетами.
А у 2024-му "Кассандра" вийшла друком у Грузії. Переклад здійснив поет Гага Нахуцрішвілі, який також працював над грузинським виданням "Месопотамії" Сергія Жадана.
Тамара Гундорова також поділилася, що до друку готують японське видання "Кассандри".
Варто згадати, що пам'ять про Лесю Українку закарбовано в містах по всьому світу. Зокрема, монументи їй відкрито в Торонто та Саскатуні (Канада), у Клівленді (США), Сураві, Телаві Тбілісі (Грузія), Відні (Австрія) тощо. Також нещодавно у французькому Греноблі з'явилася площа Лесі Українки.
Світ поступово відкриває Лесю Українку: через переклади, академічні курси, наукові видання, театральні ініціативи. Українська модерна класика входить у глобальний інтелектуальний обіг — і цей процес лише набирає сили.
Читайте нас у Facebook, Instagram і Telegram, дивіться наш YouTube і TikTok
Поділіться своєю історією з Суспільне Культура. З нами можна зв'язатися у соціальних мережах та через пошту: [email protected]
