17 листопада США дозволили Україні бити ракетами ATACMS вглиб Росії. Через два дні Кремль затвердив оновлену ядерну доктрину. А ще за два дні російська армія атакувала Дніпро новою балістичною ракетою середньої дальності "Орєшнік". Як заявив Пентагон, її створили на основі міжконтинентальної ракети РС-26 "Рубєж", яка може доставляти зокрема і ядерні заряди. Що про ці новини війни пише західна преса — розповідає Суспільне.
Славіст, політолог і журналіст Рейнхард Весер у матеріалі для Frankfurter Allgemeine Zeitung говорить, що рівень ядерної загрози з боку РФ не змінився, попри нову доктрину. Важливо не формулювання, а те, як його інтерпретують можновладці в Москві. Володимир Путін використовує загрозу ядерної зброї, щоб продовжувати війну. Тож Весер називає обґрунтованою обережність Заходу у наданні військової підтримки Україні, але каже, те що Росія розширює умови використання ядерної зброї, мало впливає на реальні загрози світу:
"Справжньою причиною анонсованого влітку перегляду [ядерної] доктрини стали не рішення Заходу (розблокування для України далекобійних ударів по РФ — ред.), а бажання Кремля впливати на політику та громадськість на Заході".
Політичний консультант Кейт Нотон у колонці для The Hill висловив думку, що адміністрація обраного президента США Дональда Трампа може бути для України кращою, ніж Джо Байдена. Команда чинного лідера Штатів, за словами Нотона, вибрала хибну стратегію стримування Росії. За теорією ігор, у Заходу та РФ мав би бути "баланс страху". Мовляв, в часи Холодної війни доктрина "гарантованого взаємного знищення" США та СРСР була небезпечною, але працювала, бо після закінчення Другої світової в Європі був найдовший мир між великими державами в історії — понад 70 років.
Без балансу страху росіяни, пише Нотон, відчувають безкарність. Тож, каже, варто було б одразу дозволити удари далекобійною зброєю по військових цілях РФ. Натомість Байден реагував повільно і врешті зробив із процесу військової допомоги Україні замкнене коло: її завжди недостатньо для відсічі, тож Росія продовжує війну.
Керівник європейської мережі журналістів Financial Times Бен Голл пише, що удар балістичною ракетою РФ по Дніпру виглядає як зрежисована спроба показати, що Росія перевершує сили Заходу. Він згадує, як РФ вже погрожувала відповіддю на постачання зброї Україні. Так було з ракетами малої дальності, танками, винищувачами F-16, далекобійними ракетами. Цього тижня, пише Бен Голл, "Кремль нарешті виконав погрозу". Аналітик, втім, зауважує: це радше попередження від Путіна. Адже на снарядах не було ядерних боєголовок. Так Росія "бряцає зброєю" і показує, що, по-перше, ескалація може сягнути і ядерного рівня, а по-друге — що Кремль шукає нові шляхи ведення війни до повернення Трампа в Білий дім.
У матеріалі The Wall Street Journal ідеться, що дозвіл адміністрації Байдена бити вглиб Росії ракетами ATACMS може бути запізнілим рішенням, аби це допомогло Україні на полі бою, бо Москва мала змогу вивести з радіуса дії цих ракет частину цінних цілей — літаки та гелікоптери тощо. Про це говорить Метью Севілл, директор з військових наук Королівського інституту об’єднаних збройних сил.
Проте, пише видання, українському військовому командуванню лишаються інші доступні цілі: логістика РФ до лінії фронту, склади боєприпасів, аеропорти та плацдарми, звідки Україну обстрілюють керованими авіабомбами. Наскільки вплине на війну дозвіл на далекобійні удари, залежатиме від того, скільки саме США передадуть таких ракет і чи зможе РФ адаптуватися, роблять висновок експерти в WSJ.
Оглядач Марк Чампіон у колонці для Bloomberg звертає увагу, що ракета, якою 21 листопада вдарили по Дніпру, розроблена як носій кількох ядерних боєголовок. Щоб збивати такі снаряди, потрібні системи протиракетної оборони, яких Україна не має.
Але й у РФ цих зарядів небагато, тож, припускає автор, Росія навряд виснажуватиме свої сили ядерного стримування. Удар напередодні, на думку Чампіона, є скоріш спробою переконати Європу та США, що цього разу Путін рішучіше налаштований на ядерний конфлікт. А також вплинути на Дональда Трампа, щоб той сформулював умови мирних перемовин.
Автор колонки впевнений, що навіть зміни ядерної доктрини РФ — це сигнал для Заходу, а не оперативний інструмент, бо керівництво Москви розуміє ціну "натискання червоної кнопки".
