В Оскільській громаді на Ізюмщині залишається високою мінна небезпека, а у деяких населених пунктах через обстріли немає газу та світла.
Попри це, до зруйнованих сіл повернулася частина жителів, в етері Українського Радіо Харкова розповів перший заступник Оскільського сільського голови Павло Чернов.
Якою зараз є ситуація в громаді?
Руйнування в Оскільській громаді дуже значні. Якщо брати 27 населених пунктів — у кожному є пошкодження. Є села, які повністю стерті з лиця землі: Довгеньке, Топольське, Мала Комишуваха, Вірнопілля.
Там раніше проживали більш як 100 людей, у деяких — 400-500. А зараз у цих зруйнованих селах залишаються від дев'яти до 20 жителів. До Вірнопілля повернулися люди, зараз там понад 100 людей. Ситуація катастрофічна. Електропостачання відновили не в усіх населених пунктах, газ — теж не скрізь.
Скільки людей проживали в Оскільській громаді до повномасштабної війни, і скільки живуть зараз?
Станом на 2022 рік у громаді налічувалося близько 9800 людей, тепер — 3800 жителів. 60% людей від тих, які проживали до повномасштабного вторгнення, зараз тут не живуть.
Наскільки деокуповані території заміновані?
Основною проблемою залишається мінна небезпека. Населені пункти перебували в зоні активних бойових дій, тому вибухонебезпечних предметів залишається дуже багато. Правий берег річки Оскіл всіяний мінами-"пелюстками", були випадки підривів мирного населення. В інших населених пунктах теж люди підриваються. Один з останніх випадків, коли в селі Довгенькому підірвалися троє людей: двоє загинули, а одну людину поранило.
Багато земель сільськогосподарського призначення, і майже нічого не обробляється, тому що території заміновані. Зараз фахівці працюють, щоб зробити карту мінної небезпеки по громаді, але це забере певний час.
Люди, які повертаються, можуть звернутися до ДСНС, або до місцевої влади, щоб розмінували подвір'я?
У нас є два механізми залучення працівників ДСНС. Перший, це якщо людина бачить візуально вибухонебезпечні предмети, то може звернутися на гарячу лінію. Працівники зреагують, вони виїжджають і вилучають вибухонебезпечні предмети. Якщо людина не бачить снаряд, але переймається за свою безпеку, то вона може звернутися до сільської ради із заявою. Ми формуємо заявку, направляємо до облдепартаменту цивільного захисту, і вони вже за пріоритетністю будуть працювати.
Чи вдається вам компенсувати те, що у частини людей немає доступу до електрики, газу? Чи залучаєте кошти благодійників?
Ми знаходили волонтерські, донорські організації, які допомогли із завезенням дров, пелетів, деякі допомагали фінансово. Також ми отримали 49 модульних будинків, генератори. Люди вже отримали 39 таких будинків і 30 генераторів, останніх менше було.
В Ізюмі, який розташований поряд, працює лікарня, є стаціонар. За підтримки гуманітарної місії "Проліска" у нас є громадські перевезення там, де не можемо відновити сполучення. Вони створили соціальні рейси низкою сіл.
Чи немає зменшення постачання гуманітарної допомоги?
Забезпечення гуманітарною допомоги після деокупації було частіше. Зараз раз на місяць стовідсотково намагаємося покривати потреби. Крім того, знаходимо фонди, які теж допомагають і надають різну допомогу — продукти, гігієнічні набори.
Які виклики вважаєте першочерговими?
Я думаю, це не тільки в нашій громаді, а й в Ізюмському районі — у нас війна і лінія фронту за 40 км. Це одне з найбільших випробувань. Бо, зокрема, і фонди, які нам допомагають, через близькість лінії фронту не можуть до нас заїхати, щоб займатися відновленням населених пунктів. Їхні служби безпеки не дозволяють у нас працювати. Все інше вирішуємо поступово.
Підписуйтесь на новини Харкова та області в Facebook, Viber, Instagram, Telegram, Youtube
