У Кіровоградській області викладачі Донецького державного університету внутрішніх справ випустили навчальний посібник про колабораціонізм. За його допомогою навчатимуть курсантів — майбутніх поліцейських, як визначати випадки колабораціонізму, розслідувати їх і потім притягати колаборантів до відповідальності. Про це в етері Українського радіо Кропивницького розповіли його автори. Доктор юридичних наук, професор Євген Письменський очолює кафедру поліцейської діяльності. Сергій Головкін — доцент, кандидат юридичних наук. Також, за їхніми словами, посібник можуть читати всі охочі.
Радіопрограму можна послухати за цим посиланням.
Донецький державний університет внутрішніх справ — це релокований виш. Через війну його переміщали Україною двічі. У 2014 році — до Кривого Рогу й Маріуполя. У лютому 2022 року — до Кропивницького. Обидва науковці востаннє на батьківщині були 10 років тому. За їхніми словами, ще у 2014 році бачили перші випадки колабораціонізму в Україні — на Донеччині й Луганщині. І вони були серед їхнього найближчого оточення. Тоді суспільство фактично поділилося, згадує Євген Письменський.
"Ідеологічний чинник істотно впливав на людей. Почали поступово формуватися всі ці окупаційні структури. І перші випадки колабораціонізму — входження до складу управлінських структур. Зрозуміло, що ми бачили це серед колег, знайомих, друзів. Для мене перша асоціація з колабораціонізмом — це коли людина починає ставати частиною цієї окупаційної структури".
Проте законодавчо в Україні врегулювали це лише в березні 2022 року. Тоді за колабораціонізм ввели кримінальну відповідальність. Це виписано в статті 111 (з позначкою 1) Кримінального Кодексу "Колабораційна діяльність".
До 2014 року про це явище взагалі особливо не замислювалися й згадували його тільки в контексті Другої світової. Після 2014 року в Україні почали реєструвати законопроєкти на цю тему, але їх так і не ухвалили, сказав Євген Письменський.
"Вони не трансформувалися в конкретний результат, який був потрібен і правоохоронцям. Ці випадки мали складнощі у кваліфікації. Наприклад, для Криму це було легко, бо його окупували в один спосіб. А от окремі території Донецької й Луганської областей в 2014 році окупували в гібридний спосіб, бо Росія не визнавала контролю над цими територіями. Третій етап настав 2022 року. Зараз ми вже маємо окрему заборону колабораційної діяльності. Ми маємо норму, яка працює".
Євген Письменський готував перший і другий розділи посібника. Там ідеться про саме поняття колабораційної діяльності і як його правильно кваліфікувати, щоб відрізнити, наприклад, від державної зради.
"Говорячи про це саме як про кримінальне правопорушення, колабораційна діяльність — це така собі форма умисної співпраці з державою-агресором і його представниками у вигляді надання їм допомоги в проведенні підривної діяльності".
За даними обласного прокурора Яна Стрелюка, у 2023 році прокурори області скерували до суду 62 обвинувальні акти. І суди області ухвалили 36 обвинувальних вироків у справах щодо злочинів проти національної безпеки. До різних видів покарання засудили 36 людей. Серед них — держзрадники, колаборанти, глорифікатори й ворожі інформатори.
Такі вироки (на Кіровоградщині та в інших областях) аналізував Сергій Головкін, щоб приготувати третій розділ посібника. Він досліджував криміналістичну характеристику злочину. У посібнику детально розписуються портрет колаборанта, ознаки, сліди й обставини його діяльності. З’ясувалося, що майже 42 відсотки колабораціоністів мали вік від 40 до 54 років. Більшість чоловіки — майже 61 відсоток.
"Чоловіки займають здебільшого посади в незаконно створених правоохоронних органах, органах місцевого самоврядування та керівні посади у суб’єктах господарювання. Жінки – в органах місцевого самоврядування й у закладах освіти. Окрема категорія жінок – це ті, які публічно заперечують військову агресію. Більшість колаборантів мають вищу й фахову передвищу освіту – 55 відсотків. І так само 55 відсотків є безробітними, не працюють і не навчаються. Що стосується мотивів, то це ідейні переконання й бажання заробити гроші. Живуть всі ці люди як на територіях, підконтрольних уряду України, так і на тимчасово окупованих або вже деокупованих територіях".
За словами Євгена Письменського, у законі визначили близько 10 форм колабораційної діяльності. Ціна кожної такої співпраці різна. У деяких випадках її розглядають як кримінальний проступок. Це, наприклад, обіймання не керівних посад в окупаційних органах або пропаганда в навчальних закладах. За ці вчинки передбачене покарання у вигляді права обіймати певні посади й займатися певною діяльністю.
"Інший блок колабораціонізму розглядається вже як злочини. Вони передбачають покарання у вигляді позбавлення волі аж до 15 років. Зокрема, це встановлюється для осіб, які вчиняли це у воєнній сфері, ставали частиною збройних воєнізованих формувань і відповідно воювали проти України. За таку форму колабораційної поведінки передбачене найбільш суворе покарання".
За словами авторів, книгу можна знайти в Донецькому державному університеті внутрішніх справ.
