Пережили наймасштабніший теракт у регіоні з початку повномасштабного вторгнення, вперше засудили навідника ракет по Харкову до довічного ув'язнення, втрачали близьких та рідних, шукали та знаходили в собі сили жити далі. 2023 рік для Харківщини став другим роком війни, а разом з тим показав, як можна адаптуватися та поступово відновлюватися навіть після найбільших потрясінь: до екопарку поступово повертаються звірі після шести місяців обстрілів, на станціях метро за рік зросла кількість класів зі школярами, діти без батьків вчаться бути дорослими, жінки без чоловіків — продовжувати їхню боротьбу.
Підсумки року, що минає, — в огляді Суспільне Харків.
Локація року. У Харкові запрацювала метрошкола
Кількість учнів у класах, обладнаних на п'яти станціях метрополітену, зросла у понад два рази з початку навчального року, розповів 25 грудня Харківський міський голова Ігор Терехов. За його словами, у вересні в метрошколі навчалося 890 учнів, нині — 2108.
"Якість освіти, безумовно, покращилася. Діти, особиливо початкової школи, стали більш соціалізованими. Пишаємося, що в Харкові реалізований такий унікальний для усього світу проєкт. Гарний відгук в учнів, батьків та вчителів був. Насправді, всі скучили за школою", — зазначив міський голова.
27 листопада на станції "Академіка Павлова" відкрили ще один клас, він став 66-й у загальному переліку метрошкіл.
"Навчання здійснюється у дві зміни. На першій зміні будуть навчатися класи Салтівського району, на другій зміні — класи Київського району. Навчаються учні різних класів, але попит був на середню ланку дітей і на старшу, тому тут будуть навчатися діти від 5 до 11 класу", — розказала тоді начальниця відділу загальної середньої освіти міського департаменту Ірина Тарасенко.
За словами очільника міста, можливість збільшити кількість класів нині вичерпана, тому у місті будують нову підземну школу, яка, за попереднім планом, має почати працювати у березні, додав Терехов.
За його словами, з січня в Харкові також має запрацювати метросадок, де дітей готуватимуть до навчання у першому класі.
Також у Пісочині під Харковом у двох укриттях відкрили цифрові освітні простори, куди у позашкільний час можуть приходити учні, в яких немає гаджетів чи стабільного інтернету вдома.
Як відновлюється екопарк після пів року обстрілів
600 тварин з п'яти тисяч повернули до харківського екопарку з евакуації після перебування на лінії фронту впродовж шести місяців, розповів Суспільне Харків директор департаменту зооветеринарної частини Іван Достов. За його словами, під час обстрілів загинули 300 тварин.
"Не витримувало серце у тварин. Але основна маса загинула від уламкових та кульових поранень. Гинули різні тварини — тигр, шимпанзе. Дуже багато втекло зі зруйнованих вольєрів", — розповів Достов.
Під час бойових дій на території екопарку загинули шестеро людей, зокрема — 15-річний Денис Селевін, син працівників парку.
"Мій друг, який працював багато років з хижаками, він до останнього годував тварин, на жаль, він під обстрілами загинув", — говорить працівник екопарку Артем Котляр.
За словами Достова, за пів року обстрілів пошкоджень дістали 90% вольєрів.
"Вдалося відновити 3%. Загалом це дахи, щоб зберегти ці будівлі. Зараз відновлюємо парк зонами. Спочатку частини, які можливо відновити — це наш шимпанзятник, лемурник, який вже має опалення", — зазначив директор департаменту зооветеринарної частини.
Ремонтувати пошкоджені вольєри та наводити лад у парку почали після осіннього контрнаступу. Перших тварин повернули цьогоріч навесні.
"До початку повномасштабної війни було більш як 5 тисяч тварин, 300 видів — сьогодні ми маємо десь 20 видів, а це 600 тварин. Ми повернули хижаків, левів, каракалів, рись, бінтуронгів. До нас повернулися всі наші лемури", — каже Достов.
Через півтора року дикого життя до екопарку самі повернулися олені та буйволи, які втекли на початку повномасштабної війни. Буйволи привели до парку дитинча, народжене у лісі, — усіх тварин заселили до відремонтованого загону. До кінця року планують закінчити ремонт пташиного корпусу та повернути ще птахів.
Подія року. Як наймасштабніший теракт регіону з 2014 року змінив життя Грози
Російська ракета, яка влучила по кафе у селі Гроза, вбила 59 людей, які зібралися на поминки військового-односельця — це найбільша кількість жертв на Харківщині з початку повномасштабного вторгнення. Село втратило восьму частину жителів включно зі старостою.
Троє дітей з родини Пантелеєвих залишилися без обидвох батьків. 17-річній Дарині Пантелеєвій, як відтепер найстаршій у родині, довелося перебрати на себе нові обов'язки: навчитися готувати, прибирати та піклуватися про свою 10-річну сестру Анастасію та 15-річного брата Дмитра. Дівчина розклеїла портрети мами і тата всюди по будинку.
"У мене батько з мамою дуже сильно любили одне одного. Батько навіть інколи не міг без мами лягти спати, щоб мами поруч не було. Я їх бачу. Вони переді мною. Лягаю спати — вони тут, прокидаюся — вони теж тут", — говорить Дарина.
Їхній дідусь, 61-річний Валерій Козир, взяв опіку над трьома онуками та тепер називає себе "батьком".
"Нічого для того не робивши, я отримав трьох діток. В одну хвилину. О 13:15. Було троє онуків, а тепер троє дітей. Я став батьком, так що тепер треба жити", — каже Валерій, який втратив доньку та зятя.
Чоловік старається оминати кафе та кладовище, але про втрату нагадує все: біла чашка, з якої любила пити каву його донька Оля; закрутки у підвалі, котрі вона робила; портрети у будинку онуків.
"Як робиш щось — наче забувається, а то як присядеш, особливо ввечері, або як хтось подзвонить, згадується. Мені й зараз не віриться, що їх немає. Думається, що вони десь поїхали. Мозком розумію, а серце не приймає", — говорить нинішній опікун трьох дітей.
Онукам призначили пенсію, а сам чоловік працює нині на двох роботах: піклується, аби діти мали усе необхідне, а йому не було соромно перед їхніми батьками.
Після загибелі обох батьків осиротілих дітей підтримують добродії з різних міст та країн, говорить дідусь-опікун Валерій Козир: пропонують репетиторів англійської, надсилають гроші, передають одяг та солодощі. За кошти, надіслані американцями, чоловік придбав дітям пральну машинку, кавомолку та велосипеди.
"Я не знаю, як об’єдналася планета, країна. Я ніколи не міг подумати, що до нас, які з глухого села, люди отак повернуться", — каже Валерій.
Внаслідок російської атаки 14 дітей залишилися без одного чи обидвох батьків.
Втрати року
Загибель "Джуса" на Житомирщині: боровся з "совком", нищив росіян у небі та добивався літаків F-16 для України
25 серпня на Житомирщині зіткнулися навчальні літаки Л-39, внаслідок чого загинули троє пілотів, серед них — 30-річний військовий пілот винищувача МіГ-29 Андрій Пільщиков із позивним "Джус", який від початку повномасштабного вторгнення РФ здійснив десятки бойових вильотів.
Пільщиков закінчив Харківський університет Повітряних Сил, відслужив п'ять років та у 2021 році звільнився з військової служби. Під час вторгнення повернувся до бойових польотів.
Пілот "Сталкер", наставник "Джуса" з харківського "Цивільного повітряного патруля" згадує, як Андрій 15-річним юнаком прийшов на його летовище з фотоапаратом.
"Прийшов хлопчина, приблизно 15 років, у камуфляжній формі, в берцях, і з фотоапаратом. Каже: "А можна я у вас тут пофотографую? Мені дуже подобаються літаки. Я — спотервид хобі, фотографування і відеозйомка літальних апаратів, найчастіше літаків, для ведення реєстру". І він був одним з засновників спотерського руху у Харкові", — розповів "Сталкер".
Після знайомства з Андрієм харківські пілоти вирішили створити навчальний кадетський центр для підлітків. "Джус" був серед тих 12 школярів, які потрапили до першого набору.
"Заняття у нас теоретичні проходили в школі, польоти — на аеродромі. Пам'ятаю той перший політ Андрія. Злітав він на "Бекасі". Як будь-яка дитина в цьому віці, він був приголомшений. І професійні вже питання в нього були одразу. І потім він так пішов до своєї мети", — розповів наставник "Джуса".
За словами "Сталкера", загиблий пілот "Джус" протягом усієї кар'єри боровся з пережитками радянської військової системи. Він розумів, як та які саме західні стандарти треба впровадити в Повітряних силах, але стикався зі спротивом старших офіцерів. Саме через це і покинув службу за рік до повномасштабного вторгнення.
"За характером Андрій був як запальничка. Взагалі не розумію, коли він відпочивав: і адвокатував тему отримання літаків F-16, і був в Сполучених Штатах, і давав масу інтерв'ю іноземним ЗМІ. І при цьому він виконував свою основну роботу — літав", — говорить наставник "Джуса".
Коли розпочалася повномасштабна війна, "Джус" у той же день віддав свою машину піхоті, розповідає "Сталкер". Згодом Пільщиков написав рапорт і повернувся до польотів.
"У 2022 році він мені казав: "Ви навіть не уявляєте, це не бої — це баталії. Ми виходили, нас "двійка" або "четвірка", а їх 12 або 20 літаків. І ми все одно намагалися здобувати перемогу". Казав, що російські пілоти сцикливі. Тільки перший пуск у їхній бік, і вони одразу розвертаються. Тому що все це бравада кацапська: вони звикли літати й бомбити Сирію, там, де їм немає протидії ніякої", — каже "Сталкер".
Згадує, як Андрій Пільщиков став частиною легенди про "Привидів Києва" — збірного образу українських пілотів. В Андрія лишилися кохана та мати, яка виховувала сина одна. Пілота поховали у Києві на Аскольдовій могилі.
"Малиш" з Kraken та штурмової бригади ЗСУ: смерть через артобстріл та скасоване прощання через російську атаку
Житель Первомайського, 27-річний Олег Фадєєнко, помер у шпиталі 2 липня внаслідок поранень, яких зазнав на бахмутському напрямку під час артобстрілу.
За словами офіцера підрозділу Kraken Костянтина Немічева, Олег з позивним "Малиш" 24 лютого 2022 року одразу став на захист Харкова та разом з побратимами вибивав окупантів з міста, після чого — зачищав Харківську область.
"Далі були операції на Донбасі, Бахмут. В контрнаступі на бахмутському напрямку він отримав уламок у легені й помер у лікарні за добу після поранення. Це був артобстріл. Він, як завжди, вів свій взвод вперед, показував приклад, прилетів уламок. Олег обрав шлях Збройних сил і на початку 2023 року перевівся до 3-ої штурмової бригади", — розповів Немічев.
Громадську церемонію прощання, яку мали провести у Первомайському 4 липня, довелося скасувати через російську атаку. Поки близько пів тисячі людей чекали на панахиду, росіяни вдарили по місту ракетою — вона вибухнула в 500 метрах від центральної площі. Загиблого зрештою кремували, як і заповідав сам військовослужбовець, але публічного прощання не було.
Олег Фадєєнко займався спортом та постійно брав участь у змаганнях, розповів Первомайський міський голова Микола Бакшеєв.
"Це людина, яка мала моральні й етичні принципи. Мені здавалося, що він живе по своїх окремих законах і для нього вони працювали, бо він був успішний. Це надпотужна втрата для нас. Він започаткував багато всього з військово-патріотичного виховання молоді, відкрив спортивні секції, яка будуть функціонувати", — сказав тоді Бакшеєв.
У Первомайському планують відкрити спортзал в пам'ять про загиблого під Бахмутом Олега Фадєєнка. Про це Суспільному розповіла дружина загиблого воїна Єлизавета Фадєєнко. За її словами, підготовкою зали нині займаються друзі Олега.
"Він мріяв відкрити спортзал, тепер це роблять його друзі. Буде пам'ятник поблизу цього залу. Ми намагаємось розповсюджувати інформацію, щоб люди не забували, що такі люди як мій чоловік віддають свої життя за те, щоб наші діти жили у вільній країні", — каже дружина.
За словами Єлизавети Фадєєнко, дати відкриття зали поки немає, триває ремонт. Також у рідному місті Фадєєнка планують намалювати стінопис в пам'ять про нього.
"Олег жив життям воїна. Він шанував традиції наших пращурів, для нього завжди були важливі ідея, родина, нація. Коли він пішов воювати, я просила поїхати, бо мені було страшно він сказав: "Я не можу, це моя земля, тут зростатиме моя дитина, тут моя дружина, бої батьки. Це наша батьківщина, я стоятиму до останнього", — говорить Єлизавета.
Смерть харківського актора та волонтера Михайла Кабанова
1 вересня від зупинки серця, яку викликала астма, помер 44-річний актор, волонтер та музикант Михайло Кабанов. Він підтримував Євромайдан під час Революції Гідності, допомагав армії з початку російсько-української війни та був артдиректором патріотичного рок-пабу "Стіна", де у 2014 році проросійські диверсанти влаштували теракт. Тоді поранення отримали 11 людей, зокрема, й Михайло Кабанов.
Чоловік готувався до відкриття пабу після ракетного удару росіян у червні 2023 року.
Після повномасштабного вторгнення він відвіз дружину з сином до Полтави й продовжував волонтерити, розповів Суспільне Харків під час прощання його кум Михайло Озеров. Чоловіки дружили впродовж 30 років.
"Михайло був дуже принциповий: Україна — це Україна, і тут покидькам немає чого робити. З 2014 року він дуже потужно займався волонтерством. У Полтаві він ще якось організував свій хаб, у якому і сітки плели, і щось шили. Він як "увімкнувся", так і потужно працював до останнього: і військовим, і цивільним допомагав", — розказав Михайло.
Кабанов був учасником гурту "Оркестр Че" разом з Олегом Кадановим. За словами останнього, впродовж 26 років спілкування він ніколи не міг передбачити Михайла, бо той був "неймовірним фантазером, веселуном, жартівником".
У жовтні в пам'ять про Михайла Кабанова друзі організували концерт, розповів Суспільне Харків Каданов.
"Збирали кошти для його сім'ї. Цілий концерт присвятили йому, весь вечір згадували його, я під час заходу розповідав різні історії з життя. Було багато людей, повна зала — друзі, знайомі, просто люди, які поважали та любили Мишка. Всі прийшли вшанувати. Для мене це було дуже важливо — зробити концерт у пам'ять про Михайла", — зазначив музикант та друг Кабанова.
Волонтер похований на Алеї Слави 18-го кладовища Харкова.
Удар року. 22 ракети по Харкову
29 грудня РФ завдала масованого удару по Харкову — слідчі зафіксували влучання 22 ракет. Цей обстріл міста став наймасштабнішим ударом по Харкову за час повномасштабного вторгнення РФ в Україну, сказав речник облпрокуратури Дмитро Чубенко. Внаслідок російської атаки загинули троє людей, ще 13 зазнали поранення.
Вирок року. Довічне ув'язнення для навідника ракет по будівлі Харківської облдержадміністрації
У листопаді Денис Панікаров, обвинувачений у наведенні ракет по будівлі ХОДА, внаслідок чого загинули 44 людини, отримав вирок — довічне ув'язнення. Це перше довічне покарання для навідників на Харківщині, розповіли Суспільне Харків у пресслужбі облпрокуратури.
Чоловік не визнавав своєї провини у держзраді, втім одразу після затримання написав заяву на обмін з Росією. За його словами, в країні-агресорі має родичів та друзів.
"Я не вважаю, що в цій країні (Україні — ред.) можливо говорити про яку-небудь справедливість", — сказав Панікаров на засіданні суду.
За даними слідства, харків'янин з лютого по квітень 2022 року збирав інформацію про ЗСУ та інфраструктуру у Харкові.
"Обвинувачений передавав інформацію щодо розміщення ЗСУ, зокрема, 28 лютого 2022 року він передав таку інформацію "Вконтакті", де спілкувався з кураторками. Одна з них це військовослужбовиця "ДНР", інша — керівниця фонду "Врятуємо Донбас", — розповів ечник облпрокуратури Дмитро Чубенко.
За його словами, Панікаров передав представникам російських спецслужб координати близько 10 об'єктів у місті.
У прокуратури немає інформації, чи платили російські куратори засудженому, однак правоохоронці встановили, що інформацію Панікаров передавав, бо хотів отримати громадянство РФ.
Колишній боєць тероборони, 70-річний Олександр Асєєв, був у будівлі ОДА, коли туди влучили ракети. Внаслідок удару загинули п'ятеро його побратимів.
"Жодна ракета просто так не прилітає, а прилітає по координатах. Координати здають люди, які ходять разом з нами, жеруть, гуляють, відпочивають, отримують гроші за те, що нас вбивають", — сказав перед засіданням Асєєв.
Вчинок року. "Харків проти Лободи" — як склалося життя 16-річної Дарини Вдовенко після поодинокого протесту
Після поодинокого протесту проти виступу Світлани Лободи у Харкові влітку 16-річна Дарина Вдовенко отримувала слова підтримки від українців, символічні подарунки — від посадовців, культурних та громадських діячів, розповіла Суспільне Харків дівчина.
"Найбільше запам'яталась книга від голови Ради національної безпеки та оборони України про Марію Примаченко, бо це видання дуже ексклюзивне. Я якось рахувала, мені подарували книжок 15. Є і Руслан Горовий, і Кокотюха, і Ukraїner. Також Любов Загоровська, Вахтанг Кіпіані", — говорить Дарина.
"Також, окрім книг, багато надсилали мерчу, у мене є диски, одяг з особистими дизайнерськими розробками: "Харків Залізобетон" від Василя Рябка, недавно був його концерт у Харкові, було дуже приємно з ним зустрітися, від Стерненка також", — додає дівчина.
Харків'янка також отримала запрошення на навчання у Київській школі економіки, але вирішила вступити до Харківської академії дизайну і мистецтв.
"Було єдине запрошення від Київської школи економіки, але це трохи не мій фах. Мене цікавить економіка, політологія, історія, але я вступила до Харківської державної академії дизайну і мистецтв на станковий живопис, бо малюю з дитинства", — каже Дарина.
У виші дівчину впізнавали зрідка, зайвої уваги привертати не хоче, зізнається студентка.
"Одногрупники, викладачі не питали. На початку року були такі ситуації, коли в академії казали: "А ми не знайомі? Ми тебе, наче, десь бачили". Але я не сказала, де", — сміється Дарина.
Втім шкодує, що не змогла використати публічність одразу після протесту для допомоги армії.
"Мене тоді дуже підтримали, але я трохи жалкую, що з цієї всієї ситуації не змогла витягнути якийсь профіт, бо цими днями у мене така думка промайнула, що можна було б з цього інфоприводу запустити якийсь збір, хоча б на 10 тисяч гривень для ЗСУ", — каже Дарина.
Власний вчинок мотивує дівчину долати свої страхи та невпевненості у повсякденному житті.
"Іноді бувають такі моменти, коли мені треба написати якійсь людині, мені це страшно зробити, то я згадую, як тоді я зібралась і вийшла до саду Шевченка. Те я змогла зробити, а написати умовній людині — не можу. Це дивно, мені здається, я тоді просто перевершила себе", — ділиться відчуттями Дарина.
У новому році прагне розвинути художні навички та хоче, аби усі економічні зусилля країни були спрямовані на досягнення перемоги.
Фільм року. Як кінострічка "Люксембург. Люксембург" змінила життя Близнюківської громади
Після виходу кінострічки у квітні 2023 року "Люксембург. Люксембург" увійшов у топ-10 найкасовіших фільмів українського прокату, його демонстрували на Венеційському кінофестивалі.
У самій Близнюківській громаді, звідки родом головні актори та де відбулася прем'єра фільму, опісля вдалося реалізувати десяток місцевих та міжнародних проєктів, зросла кількість пожертвувань на ЗСУ під час благодійних концертів та зустрічей, а найголовніше — зріс інтерес до селища, розповів Суспільне Харків Близнюківський селищний голова Геннадій Король.
"Тепер прем'єра фільму "Люксембург. Люксембург", де знімалися наші хлопці Насірови, це наче наша візитівка, як сторінка нашого журналу, який називається "Близнюки". Це візитівка місцевого самоврядування, і селища, і нас як громади в цілому, як населеного пункту", — говорить Король.
"Центр культурних послуг проводить різноманітні благодійні концерти, зустрічі, і залучаємо до цього і наших хлопців, наших артистів — наших зірок близнюківських. І навіть речі з їхніми підписами ми продавали, так збирали кошти на квадрокоптер для ЗСУ. Саме завдячуючи залученню їх, ми набагато більше почали збирати коштів на благодійність", — зазначив посадовець, який від початку повномасштабного вторгнення служив у лавах ЗСУ впродовж дев'яти місяців.
Після передпоказу фільму у селищі влада переглянула ставлення до місцевого будинку культури. За словами Короля, його й раніше готували до реконструкції, але тепер вирішили додати червону доріжку та канделябри.
"У нас багато місцевих людей, які варті того, щоб на них звернули увагу, і вони себе відчули зірками, нехай і місцевого значення", — зазначив селищний голова.
Волонтер року. Жителька Лозової створила благодійний фонд для допомоги військовим після загибелі чоловіка
Людмила Шевченко втратила чоловіка у перший місяць повномасштабного вторгнення: 34-річний Михайло загинув у боях під Харковом у лютому 2022 року.
Виплати, які дружина отримала від держави після смерті чоловіка, одразу спрямувала на допомогу армії: закуповувала автівки, тепловізори, відвідувала поранених у госпіталях.
Після розголосу її історії, жителі Лозової, звідки родом подружжя, запронували створити власний благодійний фонд та підтримали Людмилу з його оформлення та розвитком.
Цьогоріч у жовтні волонтерка зареєструвала благодійну організацію "Незламна берегиня".
"Така назва, бо скільки всього у моєму житті сталося, а мене це не зламало. Я далі знайшла у собі сили боротися. І об'єднала навколо себе таких же людей небайдужих. На жаль, бачу, що багато фондів створюють задля піару, я створила його, щоб реально діяти, і допомагати, нехай поки небагато, але ми потроху розвиваємось і робитимемо усе можливе, щоб допомагати військовим наближати нашу перемогу", — каже Людмила.
Нині команда складається з трьох людей: вони займаються пошуком спонсорів та логістикою. Фонд опікується забезпеченням бійців необхідними приладами та харчами.
"Ми повністю одягли дві бригади — від білизни до теплого одягу. Щотижня відвозимо та відправляємо бійцям продукти, окопні свічки. Відправляли хлопцям ліки й надаємо їм психологічну допомогу. Є у нас свій психолог. Купили та відправили п'ять газових горілок з балонами, щоб хлопці могли їжу приготувати. Зараз збираємо на тепловізори й рації", — говорить волонтерка.
Людмила планує й надалі розвивати свій фонд, щоб більшою мірою закривати потреби бійців.
"Дуже хочеться більше допомагати військовим ще більше — для цього і створювався цей фонд. Радієш кожного разу, коли на банку приходять кошти, бо це якась копійка, щоб нагодувати хлопців, зігріти, чи, може, комусь і життя врятувати", — впевнена Людмила.
Автори: Дмитро Гребінник, Олена Клименко, В'ячеслав Мавричев, Тетяна Медяник, Юлія Токар, Лариса Говина
Підписуйтесь на новини Харкова та області в Facebook, Viber, Instagram, Telegram, Youtube
