Дедлайни, іспити, оцінювання, особисті талісмани для успішного закриття сесії — студентські будні. "Це будуть найкращі роки твого життя", — чимало разів казали батьки, відправляючи своє чадо до університету. Та чи так це?
Кореспонденти Суспільного з нагоди Дня студента розпитали миколаївських політиків, діячів культури, військових та лікарів, якими були студентські роки для них та чим запам'яталися.
Станіслав Токар, військовослужбовець ЗСУ
"У студентські роки я зустрів свою дружину, тепер у нас діти"
Цікаво було у гуртожитку. Студенти вони зазвичай як — все на потім відкладають, а потім в останні дні сиділи ми вдень і вночі: креслили, писали, вчили. Потім вийшли всі заспані, заморені захищали дипломи, всі раді звісно, щасливі.
"Це найкращі роки в житті".
Я з жінкою там познайомився, двоє дітей в нас, досі разом. У будівельному коледжі навчалися разом, тільки я механіком був, а вона будівельником. Тобто все гарне — все звідти.
Вступив ось на "заочку" там же у будівельний коледж, філіал київського університету, бо я закінчив 3,5 роки — це технічна в мене освіта. Вступив здобути вищу освіту, буквально ось з вересня навчаюся.
Олександр Сєнкевич, Миколаївський міський голова
"Університет не дає знання, він вчить їх самостійно знаходити".
1999 — 2004: Миколаївський державний університет імені Петра Могили, спеціальність "Інтелектуальні системи прийняття рішень", здобув кваліфікацію спеціаліста.
У 2007 році здобув другу вищу освіту в Національному технічному університеті України "Київський політехнічний інститут" та отримав кваліфікацію магістра за спеціальністю "Інтелектуальні системи прийняття рішень".
Студентські роки були класними, і, що не менш важливо, не лише про навчання. В університеті ми з друзями створили рок-гурт, виступали, їздили на фестивалі. Тоді я почав працювати й заробляти свої перші гроші. Саме у студентські роки я зустрів свою майбутню дружину і зрозумів, що хочу робити у житті. Я закохався в неї з першого погляду. З того часу ми разом, маємо двох дітей.
"Аби іспит минув успішно — терли пам'ятник".
Ми ходили терти пам'ятник у формі куба, який раніше стояв на верхньому БАМі. Текст на цьому пам'ятнику починався зі слова "тут", а закінчувався словом "шара". Перед екзаменом ми натирали саме ці слова, аби екзамен пройшов легко й оцінка дісталась "на шару".
Володимир Топчий, директор миколаївського зоопарку
"Ми всі діти дяді Пєті"
Навчався я у Підмосков'ї, у місті Балашиха, Інститут сільськогосподарський, факультет мисливствознавства, спеціалізація "Біологія дикого звіра". Там закінчив й аспірантуру. Здається з 1981, навчання відбувалося шість років. Я навчався на заочному відділенні, то в нас була одна сесія на рік — 45 днів. Власне 45 днів навчання це було завжди цікаво, адже збиралися мисливствознавці з усього тодішнього Радянського Союзу.
"У нас було на потоці три дівчини, інші були хлопці: бородаті, грубі, тому гламурних історій в нас не було. В нас була елітна група 30 мисливствознавців на той момент. Мене називали "Охотовед с асфальта", я ж у зоопарку працював".
Ми коли вступили на навчання у нас був куратор мисливствознавців, він був вже похилого віку і всі ми казали: "Ми всі діти дяді Пєті". Він за нас душу готовий був віддати, максимально захищав у різних складних ситуаціях. Так він нам казав: "Ви сюди прийшли за дипломом. Через шість років ви його отримаєте. Але запам’ятайте: інститут нічого не може дати — у ньому можна тільки взяти, взяти знання".
Це те, що мені запам’яталося. Я думаю, це дійсно правильно, якщо ти хочеш навчатися, то ти можеш почерпнути знання.
Руслана Омелянчук, сімейна лікарка
"Ми були бідні студенти, але це було таке щасливе і безтурботне життя".
Я закінчила Вінницький національний медичний університет імені Пирогова, потім вступила на інтернатуру до Одеського медичного університету. Також закінчила Національний університет кораблебудування імені Адмірала Макарова, маю другу вищу освіту — менеджер управління закладом охорони здоровʼя.
Для мене то були найкращі роки якщо згадувати зараз. Тоді мені здавалось, що вони тяжкі — ми постійно вчились! Багато смішних історій з "анатомки", на вихідних ми проводили час там, вивчаючи тіло людини.
"Був одногрупник, який постійно готував нам їсти".
Найтепліші спогади з гуртожитку, в нас був рік коли на одному поверсі жили 8 людей з групи — то був дуже крутий рік! Був одногрупник, який постійно готував нам їсти, ми весело проводили час і навчались.
"Шпаргалки готували в останній момент".
У мене була дуже креативна група! Ми вміли заговорити будь-якого викладача, коли приходили не підготовлені до пари, хитрі були. А шпаргалки готувались в останній день перед іспитом, і там були такі цікаві варіанти, і головне в останній момент завжди вивчалось те, що пів року не могли зробити.
Василь, військовослужбовець ЗСУ
"Є що згадати, дуже добре минув той час, мирний".
З 2002 по 2006 роки я навчався у медичному коледжі в Миколаєві. У нас там була команда КВК — то було дуже весело. Ми готувалися, виграли тоді. В нас була газета наша, нас навіть надрукували на першій сторінці. Приємно, є що згадати, дуже добре минув той час, мирний. Зараз трохи інакше.
По підготовках, на іспитах були свої повір'я: хто повинен зайти першим, хто останній, як це треба складати. У мене було одне повір'я — треба здати, іншого не дано (*сміється).
Євгеній Нотевський, студент-рекордсмен, волонтер, депутат
У вересні 2023 року 24-річний Євгеній Нотевський потрапив до Книги рекордів України у номінації "Наймолодший українець, який отримав найбільшу кількість дипломів про вищу освіту в Україні". З 2016 по 2022 роки чоловік став дипломованим спеціалістом за п'ятьма напрямками: економіка, право, магістр менеджменту, магістр державного управління та місцевого самоврядування і магістр харчових технологій.
"Важливо формувати свій життєвий шлях, самому обирати та відповідати за свої вчинки. Не прогавити молодість важливо".
Студентські роки були складними і змістовними. Зважаючи на те, що постійно паралельно навчався то на одній вищій освіті, то на другій, було неймовірно непросто поєднувати та все встигати. Але, думаю, усе ж таки встигав. Вдавалося поєднувати ще й наукову роботу та громадську діяльність.
Найтеплішим для мене було в ті роки — студентська діяльність як активіста, а потім голови студради. То було відрадою — проєкти, ініціативи, побудова студентського самоврядування. Якщо навчання — це було переважно накопичення та освоєння теоретичної бази, то студентське самоврядування – то справжня школа життя.
Віталій Варваров, старший сапер відділення розвідки розмінування ГУ ДСНС у Миколаївській області
"Тренувалися вирізати зуби з мила".
Навчався у Миколаївському базовому медичному коледжі, за напрямком "Стоматологія ортопедична" і фахом "Зубний технік". З цим освітнім закладом у мене багато теплих спогадів. Тому, що навчання було дуже цікавим, особливо практичні заняття.
У самому початку мого навчання мистецтву створення штучних зубів і протезів, ми тренувалися вирізати зуби з мила. І ось, нас попередили про те, що на наступне заняття нам потрібно було принести до навчальної лабораторії декілька брикетів того мила. І як це буває у студентів першокурсників, я цю інформацію забув на вечір. А вранці, звісно, згадав.
"Пограбував мамині запаси на користь освіти".
Моя мама, як мудра жінка, робила усілякі запаси, у тому числі і мила (дуже дорогого, натурального і парфумованого). Треба було якось виходити з положення. Не вигадавши нічого кращого, дочекавшись коли батьки поїдуть на роботу, я заліз у мамині запаси і "пограбував" їх. Не залишив ні єдиного шматочка. А повернувшись з навчання, я приніс мамі мій перший вирізаний зуб. Звісно після того, як цей зуб був подарований мамі, вона провела аналіз на збіг кольору та аромату і мене було викрито. Як результат, я залишився покараний, а наша сім'я ще пів року мила руки моїми, вирізаними з мила зубами.
Олег Науменко, паралімпієць-фехтувальник, волонтер
2004 — 2009: Бердянський університет менеджменту і бізнесу
2014 — 2009: Чорноморський національний університет ім. Петра Могили
"Набагато легше навчатися, коли в тебе є мрія".
Бердянськ запам'ятався виступами в КВК — це гарний досвід, який навчив не тільки гумору, але і спілкуванню, нетворкінгу та багато іншого. В ЧНУ я вже вчився в статусі професійного спортсмена, тому і вибрав факультет спорту. Це дуже допомогло мені отримати професію тренера, бо це була моя мрія. Набагато легше навчатися, коли в тебе є мрія. Тому мрійте і навчайтеся.
Найтепліший спогад — це зустріч на випускному з викладачами і друзями. Це відразу і сумний спогад, тому що все скінчилося, і приємний. Намагаюсь завжди підтримувати зв'язок. Студентство — це найкращі роки життя. Якби була можливість відмотати годинник назад, то, мабуть, це той час, де б я хотів знову опинитися.
Артем Свистун, директор-художній керівник Миколаївського академічного художнього драматичного театру
"Студентські роки були для мене цікавими, шаленими, сповненими спроб і помилок, і знову спроб, і успіху".
Можу сміливо сказати, що я вічний студент. Перебуваю у постійному процесі навчання. Але альма-матер все ж таки Миколаївська філія Київського національного університету культури і мистецтв. Там пройшли найвеселіші роки студентського життя. Мені пощастило навчатися в творчій атмосфері підтримки з боку викладачів нашої кафедри культурології. Саме в університеті я заснував Молодіжний аматорський народний театр "СТУК", провів багато різних заходів, поставив декілька вистав. І як наслідок активної навчальної та творчої позиції отримав можливість стати викладачем цього чудового вишу.
"Сідали на сценарій, щоб виступ пройшов вдало!".
Щоб успішно скласти предмет, висовувались в ніч перед іспитом у кватирку і кричали "Шара прийди!". А ще клали під подушку залікову та підручники, щоб краще запам'ятати матеріал. А ще — обов'язково, якщо упустив сценарій заходу, потрібно було спочатку сісти на нього, і тільки потім підіймати, щоб виступ пройшов вдало.
"Творіть, не бійтеся проявлятися! Студентські роки — це найкращий час для проявлення, для спроб, час для того, щоб зрозуміти, чим насправді ти хочеш займатися в житті".
Слідкуйте за головними новинами Миколаєва та області у Telegram, Viber, YouTube, Facebook та Instagram.
