Попри ДНК-тест не вірить, що поховала свого сина: мати миколаївського десантника розповіла про пошуки воїна

Попри ДНК-тест не вірить, що поховала свого сина: мати миколаївського десантника розповіла про пошуки воїна

Військовослужбовець Олександр Дубовіков
Військовослужбовець Олександр Дубовіков. Суспільне Миколаїв

Олександр Дубовіков — командир взводу 79-ї ОДШБр, проживав у Очакові на Миколаївщині та з дитинства мріяв стати десантником. Воїн з 2015 року брав участь у боях на Донбасі, де отримав контузію та поранення. У травні 2022 року безвісти зник під Лиманом на Донеччині. Згодом, експерти знайшли потенційні рештки тіла чоловіка та підтвердили його особу. Мати військового Наталія, попри ДНК-тест вважає, що поховала не свого сина та вже протягом року намагається зробити повторний аналіз.

Історію свого сина жінка розповіла журналістам Суспільного.

Військова служба до повномасштабного вторгнення

Наталія розповідає, у жовтні 2015 року, як отримав диплом автослюсаря, чоловік приєднався до лав Збройних сил України. У країні тривали бойові дії.

"З дитинства завжди казав: "Я хочу бути десантником". Коли отримав диплом автослюсаря у технікумі, якраз у той час почалося АТОАнтитерористична операція.. Спочатку був у 56-й бригаді, водій та механік БМП. До 2017 року був на Донеччині, біля Іловайська також проходив. Була і контузія, і поранення", — говорить мати військовослужбовця.

Воїн 79-ї бригади Олександр Дубовіков разом з мамою Наталією
Воїн 79-ї бригади Олександр Дубовіков разом з мамою Наталією. Фото з особистого архіву Наталії.

Наталія каже, син майже не розповідав про бої на сході — спогади були болісними для Олександра.

Я не хотіла розпитувати, щоб зайвий раз не провокувати його. У нього завжди було "все добре". Пару випадків розповідав, коли їхали колоною з Дебальцевого. Була друга машина у колонні, де він мав би бути, її розірвало на шматки, а він позаду опинився. Вони пів дня збирали хлопців. Коли син це розповідав мені по телефону, я думала, що він п’яний, бо у нього незрозуміла вимова, але Саша просто плакав від цього.

Десантника тоді ще називали "Синок", бо хлопцю на той момент було 18 років. Коли військовий приїхав з АТО у 2017 році, то одразу вступив до Одеської військової академії на факультет Десантно-штурмових військ.

"Після закінчення вишу він підписав контракт з 79-ю бригадою. У середині серпня 2021 року поїхав до побратимів на Луганщину", — сказала жінка.

Воїн 79-ї бригади Олександр Дубовіков під час навчання у військовій академії
Воїн 79-ї бригади Олександр Дубовіков під час навчання у військовій академії. Фото з особистого архіву Наталії.

"Святий", який виводив побратимів

20 лютого 2022 року Олександр мав йти у відпустку, але його затримали на тиждень, каже Наталія.

"Ну, і почалася повномасштабка. Його взвод був багато на Донбасі на той час. Було два оточення, він усіх майже виводив. Після першого, коли він всіх вивів, йому дали позивний "Святий" за те, що все вивів. На спині він собі також набив розп'яття. Зустріли вони війну на Луганщині. Також трохи побув на Херсонщині, а потім їх перевели на Донеччину. А де саме — він нічого не казав", — говорить мати воїна.

Розповідає, воїн безвісти зник 23 травня 2022 року під Лиманом, виводячи побратимів з блокади.

Він виводив всіх, останній йшов. Саша та ще декілька побратимів спочатку були зниклими безвісти. Потім двох підтвердили з 79-ї бригади, що вони у полоні, а мій син та інші побратими – зниклі.

"Нас багато поранених, мало зброї, але ми знаємо, що "Святий" нас виведе", — такі повідомлення писали підлеглі Олександра своїм рідним під час блокад.

Мати воїна розповідає, її сина як командира взводу відправляли на "гарячі" напрямки, бо він здатен проривати оборону росіян.

"Завжди був поруч зі своїми побратимами. У жарт розповідав про свої бойові виходи. Згадував, що одного разу пішли на розвідку, знайшли три БТРи. Каже: "Ну, вони ж нам знадобляться, ми росіян зв’язали, забрали машинки собі нові", — говорить Наталія.

Олександр Дубовіков на одному з бойових завдань
Олександр Дубовіков на одному з бойових завдань. Фото з особистого архіву Наталії.

Жінка каже, коли звільнили населений пункт, де її син зник безвісти, побратим Олександра намагався його знайти.

"Прийшов на ці позиції та сказав, що нібито рештки командира (Олександра — ред.) знайшли. Були його штани та флісова кофта. Я викликала Олексія ЮковаКерівник пошукового загону Уповноваженого з питань осіб, зниклих безвісти за особливих обставин.. Він знайшов тіло по координатах: у трупа немає нижньої щелепи, вибиті передні зуби, немає пальців. Скоріш за все, воно постраждало він вибухової хвилі. Також була ікона з ланцюжком. Ікона, як і у всіх церквах, але у біжутерії було інше плетіння", — зазначила мати десантника.

Неточність ДНК-тесту чи остання надія матері

ДНК-тест на визначення особистості зробили 14 січня 2023 року, каже Наталія. Бойове розслідування почалося 19 січня, висновки надійшли у травні того ж року.

Вийшла у них незрозумілість з документами та свідченнями. Син рахується з 23 травня 2022 року як безвісти зниклий. Хоча за розслідуванням 25 числа відправили його і трьох у розвідку. Один загиблий, три поранених, Саша зник. Вже п'ять людей, по суті, а не чотири.
Військовослужбовець Олександр Дубовіков
Військовослужбовець Олександр Дубовіков. Фото з особистого архіву Наталії

Мати воїна згадує, 26 травня 2022 року ввечері, телефонуючи своєму сину, натрапила на розмову з росіянами.

"Я особисто з ними розмовляла. Вони казали, що телефон десь знайшли: "Там хтось лежить високий, великий, лисий з бородою. Хочете, ми його похоронимо?" Я відмовилася. Вони пообіцяли скинути фотографію, але пізніше мій знайомий почав дзвонити їм з погрозами. Після цього вони сказали, що якби не він, було б краще. Кинули незрозумілі нам координати та ніяких фотографій", — згадує Наталія.

Після того як Олександр зник безвісти, мати воїна робила ДНК-тест.

"Коли його нібито знайшли, то я потребувала зробити повторний тест, мені відмовили. Показали на комп’ютері останки. Я помітила, що у сина завжди були всі свої зуби, а тут після зуба мудрості зверху вирваний зуб. Він зуби ніколи не виривав. Показали фотографії речей. Я одразу здивувалася, бо Саша не носив кепки, а панами та шапки. На мої прохання мені відмовили, сказали ховати", — пригадує жінка.

Військовослужбовць Олександр Дубовіков під час бойового виходу
Військовослужбовць Олександр Дубовіков під час бойового виходу. Фото з особистого архіву Наталії

За її словами, у військкоматі також порадили одразу ховати сина, без додаткових з'ясувань.

Привезли останки у мішку в похоронне відділення. Я попросила глянути, мені заборонили. Ми завезли просто закритий гроб. Я навіть сиділа біля нього та не відчувала, що там мій син. Мені без різниці, скільки треба чекати. Я хочу дочекатися його та зустріти живим, а не, як кажуть, що мертвий він. Таким чином, до речі, Міноборони поки вирішує чи платити мені гроші за загибель.

Жінка каже, все одно продовжує шукати сина, бо не вірить, що поховала саме свого.

"Були випадки, коли жінки ховали дітей по ДНК, а через пів року ці сини розташовувалися у полоні, деяких навіть міняли. А по документах його поховали. Треба робити ексгумацію у такому випадку. Є певні сумніви, коли ховаєш одні рештки", — зауважує Наталія.

Розповідає, проблеми з документами тривають майже два роки.

Ніхто нічого не знає. Всі находять своїх чоловіків, синів через анонімні групи з полоненими у росіян. Сподіваюсь, що побачу свого сина там живим. Бо росіяни також знущаються над нашими військовополоненими.

У пам'ять про сина

Воїн нагороджений медалями "За участь в АТО", "Ветеран війни", а також орденом Богдана Хмельницького третього ступеня (посмертно).

Крім того, Дубовіков брав участь у військовому параді у Києві у 2018 році, за що також був нагороджений. За словами Наталії, світлина військовослужбовця була також розміщена на банерах у військкоматах у всіх регіонах країни.

Мати Олександра понад рік займається волонтерською діяльністю. Допомагає провізією зокрема 79-й бригаді.

"Ми все збираємо нашим хлопцям: серветки, чай, кава, цукор, сухий душ, крупи, тушкованка та інше. Коли вихідна, то завжди допомагаю. Якщо ми відвернемося від хлопців, вони самі не зможуть. Ми й на автівку збирали минулого разі. Мами та рідні воїнів допомагають також дуже сильно", — зазначила вона.

Наталія вірить, що її син живий. За її словами, вона зверталася до СБУ, контррозвідки, військової прокуратури, Нацполіції, Національного інформбюро з питань військовополонених. Але їй ніде не надають відповіді. Нині сподівається побачити свого сина знову віч-на-віч.

Слідкуйте за головними новинами Миколаєва та області у Telegram, Viber, YouTube, Facebook та Instagram.

На початок