Питання фемінізму як на Миколаївщині, так і в інших регіонах України, залишається "спекотним". Відбуваються дискусії на тему: чи на часі фемінізм у повномасштабну війну. Проте рух досі бореться за гендерну рівність та наполягає на захисті прав жінок як у побуті, так і в армії.
Детальніше про це журналістам Суспільного розповіли феміністка з Миколаєва Кіра Рубля та правозахисниця і засновниця "Маршу Жінок" Олена Шевченко.
Проблеми фемінізму в Україні
Для мене фемінізм — це завжди тест на те, чи не порушені права жінок. Скажімо так, це заміна в кожній конкретній ситуації жінки на чоловіка, і це справедливо.
Понад 10 років правозахисниця Олена Шевченко бореться за права жінок. У 2017 році вона заснувала громадську ініціативу "Марш Жінок", а після початку великої війни опікувалась адвокацією та ратифікацією Стамбульської конвенціїМета документа – зруйнувати гендерні стереотипи, які допускають насильство щодо жінок.Конвенція пропагує та захищає право людей на вільне від насилля життя та забороняє всі види дискримінації жінок..
Через стереотипи у суспільстві сприйняття та підтримки фемінізму з боку законодавства на практиці майже немає, каже Олена
Якою має бути жінка, що вона має виконувати? Вона має бути відповідальна за домашню працю, їй треба ростити дітей і так далі?
"Тобто у нас проблема саме з можливостями, яких дуже мало насправді. Реалізувати свої права ти не можеш, тому що суспільство тебе бачить по-іншому", — пояснює Олена.
З 2010 року Олена була однією з тих, хто почав просувати феміністичний рух в українському суспільстві. Шевченко додає, саме через багаторічні стереотипи та щоденні дискусії, порушити тему фемінізму в суспільстві було вкрай важко.
"Це саме про рівність між чоловіками та жінками усюди: у побуті, про домашню роботу, вона має вважатися роботою, а не тим, що жінка має за замовчуванням виконувати для того, аби забезпечити тил чоловікові", — каже Олена.
Правозахисниця вважає, що у суспільстві не повинна бути закріплена думка про "жіночі" та "нежіночі" професії, оскільки фах не залежить від статевих ознак людини.
"Вони кажуть, що тобі буде важко: "Може ти обереш більш "дівочу" професію?"
"Так само в університетах з боку викладачів, що головне "призначення" жінки — знайти собі чоловіка та вийти заміж, а не навчатися", — підкреслила правозахисниця.
Актуальним, на думку правозахисниці, є питання мови та фемінітивів. Тему фемінізму треба розвивати з дошкільних років, говорить Олена. Оскільки в її практиці, на завдання "намалювати пожежника", діти уявляли та малювали на папері частіше чоловіків, аніж жінок.
Фемінітиви — це про видимість. Наприклад, на шпальтах газет я бачу прем'єр-міністр якоїсь там країни приїхав до України і щось там підписав, а я бачу на фото жінку.
З ігноруванням фемінітивів у мові "стирається" присутність жінок в історії, каже Шевченко.
Станом на травень 2024 року заходи на вулицях не організовують задля безпеки людей. "Марші Жінок" не влаштовують з початку повномасштабного вторгнення. Напротивагу їм, започаткували ініціативи для відпочинку та поспілкування людей.
"Ми робимо інші події, намагаємося більше говорити з людьми — через мистецтво, через інформаційні матеріали, збираючись на тренінги, працюючи з жінками від прямої допомоги, а й з боку юридичної, психологічної підтримки і так далі", — каже Шевченко.
Феміністичний рух у Миколаєві
Жінка може бути різною, її зовнішність, хобі, вибір має влаштовувати її, а не оточення, вважає миколаївська феміністка Кіра Рубля.
"Вони можуть виглядати так, як хочуть, творити на тому ж рівні, що чоловіки: писати, співати, брати участь у різних заходах", — вважає Кіра.
Дівчина народилася та жила у Миколаєві. Втім, з початком повномасштабної війни переїхала до Ізраїлю. Кіра вела акаунт у TikTok, де висвітлювала тему фемінізму й збирала донати на допомогу жінкам, які потерпали від домашнього насильства протягом 2022 року.
"Багато жінок наразі не отримують належну допомогу після випадків насильства, бо "не на часі". Тому так, ця тема наразі актуальна, як ніколи".
У рідному місті в оточенні Кіри траплялися випадки насильства: майже кожна жінка зазнавала дискримінації, грумінгуПсихологічна маніпуляція, маскування агресії за піклуванням. і віктимблеймингуVictim blaming в перекладі з англійської «звинувачення жертви».Воно описує ситуацію, коли люди замість того, щоб засуджувати злочинця, намагаються знайти йому виправдання і стверджують, що жертва сама винна в тому, що з нею трапилося..
"Деяким взагалі казали, щоб мовчали, аби не нашкодити репутації сімʼї"
У феміністичному русі існують різні види, пояснює дівчина.
- Радикальний фемінізм передбачає "сестринський" рух, де жінка завжди підтримує іншу.
- Соціалістичний — звертає увагу на політичні, інтелектуальні та соціоекономічні проблеми.
- Кольоровий — на проблеми культурної апропріації та знищення культурних цінностей інших народів.
- Ліберальний — сприйняття жінок в суспільстві і поширення їхніх прав і дозволів.
Феміністка стверджує, через неосвіченість у Миколаєві негативно ставляться до руху, вважаючи його пригніченням прав чоловіків, котрі цей стереотип і поширюють.
"Локального розв'язання питання бути не може, на жаль. Лише коли на масовому рівні люди зрозуміють сутність питання, тоді, можливо, і будуть зміни", — зауважила Кіра.
Чи на часі фемінізм?
На думку правозахисниці Олени Шевченко, велика війна порушила питання, що пов'язані з фемінізмом та ставленням до жінок в армії: від зарплатні й посад до сексуального насильства.
"Жінок у 2014 році, які йшли добровольцями, оформлювали кухарками, і вона могла навіть виходити на бойові завдання, але отримувала зарплатню кухарки", — згадує Олена.
За її словами, проблема сексуальних домагань в армії є актуальною, розглядає такі випадки спеціалізована прокуратура у сфері оборони.
Ми знаємо багато випадків, коли дівчата звертались щодо сексуальних домагань. І нічого неможливо зробити, тому що це вже інший процес, не за цивільним законодавством.
Правозахисниця додала, що в армії жінці складніше пройти шлях до вищих посад, ніж чоловікові.
"Дуже багато моментів, є картинка в інтернеті: на старті стоїть хлопець і дівчина, вони починають бігти, але саме по трасі для жінки дуже багато перепон, і це те саме", — згадує метафору Олена.
До повномасштабного вторгнення люди не звертали увагу на рівноправ'я, але потім почали дивитися на нього тільки з призми призову жінок, говорить Шевченко.
"Жінки також можуть працювати у морському флоті, бути на фронті, танкістками, водійками", — додає миколаївська феміністка Кіра.
Дівчина вважає, у Збройних силах України переважно жінки задіяні у "тилових" спеціальностях, як то фельдшери і воєнні психологи.
