Марія Чичкало із Полтави у 85 років шиє адаптивний одяг та речі для бійців у військовий госпіталь і на фронт. Це, зокрема, спідню та постільну білизну, подушки, "валики" й "козлики". Цією справою займається сім років. Тканину для пошиву їй приносять волонтери.
85-річна Марія Чичкало шиє адаптивний одяг для бійців, які лікуються у госпіталі.
Оце на липучках вони, щоб відкривалися так. Їм щоб через хвору ногу не тягти, щоб одягати так. Зручно змінювати їх, зручно одягати, знімати. Оце зимові, для зими тепленькі будуть. Вони теж роз’єднуються так само на липучках аж до низу.
Шити спідню білизну для бійців у шпиталь жінка почала 2015-го.
Треба було в госпіталь білизну перевдягатися солдатикам. Привозили, а їм ні в що перевдягатися. Мені привезли тканини, зібрали у школі, приносили все у кого були залишки тканини, діти у школу приносили усе і давали мені, я кроїла і шила.
Марія шиє речі для поранених військових у госпіталь. Суспільне Полтава
Після початку повномасштабної війни жінка почала відшивати й подушки, постільну білизну, аптечки та килимки у бліндажі для бійців, а також спеціальні подушки для поранених кінцівок. Їх називає «валики» й «козлики».
Оце зветься «козлик» тому, що в нього ріжки тут такі і він зручний дуже, а оце «валик», він кругленький.
Марія Чичкало показує свою роботу: речі для бійців. Суспільне Полтава
«Козлики», каже, шиє із цупкої тканини, а наповнює подрібненим поролоном.
Мені привезли зразок, які вони, я заглянула, чим воно там наповнене. Я все кроїла і шила «козлики», напихала поролоном, бо вони мають пружні бути, щоб під ногу або під голову так класти. Коли нога не повинна рівно лежати, то під ногу кладуть. І «валики» теж під ноги кладуть, бо є такі, що високо дуже. А якщо не треба високо, то «валик», щоб зручно і м’якенько було лежати, бо нога набрякає ж.
Подушки та "козлики" для поранених воїнів. Суспільне Полтава
Окрім військових волонтерка шиє й одяг для переселенців. Тканину жінці дають волонтери.
Я не засікаю часу, я години чотири працюю, дві – відпочиваю, знов чотири працюю. Я швидко працюю тому, що я працювала на фабриці за конвеєром, і там дуже швидко треба працювати було, бо конвеєр іде швидко.
Останнім часом жінка шиє й пледи для воїнів у госпіталь і на фронт.
Це тканина тепла, а потім ще підкладочку клала отаку під низ. Оце такої величини вони, вони не дуже великі, а такі, щоб укритися. Робота в мене не важка, я дуже люблю роботу цю. І вона мене й тримає, як працюю, не так тяжко.
Читайте і дивіться Суспільне Полтава на платформах:
