22 вересня президент Володимир Зеленський брав участь в урочистому засіданні парламенту Канади. Під час нього зокрема аплодували "герою, який воював за незалежність України від російських агресорів в часи Другої світової". Так спікер парламенту Ентоні Рота представив присутнім 98-річного Ярослава Гуньку (або Хунку), подякував йому за службу і відзначив, що той підтримує українську армію і сьогодні.
Після цього Канадський Центр у справах Ізраїлю та євреїв (CIJA) повідомив, що Гунька був у складі 14-ї гренадерської дивізії СС "Галичина", яка входила до Ваффен-СС нацистської Німеччини. Міністр освіти Польщі Пшемислав Чарнек заявив, що Гуньку треба екстрадувати з Канади.
У цієї історії вже є політичні наслідки — Ентоні Рота пішов у відставку, а премʼєр Канади Джастін Трюдо мусив вибачатися за "помилку, яка глибоко збентежила парламент і Канаду". Суспільне розповідає, хто такий Ярослав Гунька.
Як Гунька опинився в СС "Галичина"
"Єднало моє покоління дві великі сили: віра в Бога і любов до України", — писав у 2011 році в автобіографії для видання "Вісті комбатанта" Ярослав Гунька. Там він, зокрема, розповідав, що народився у селі Урмань на Бережанщині Тернопільської області й виховувався у патріотичному дусі: "Хто з нас не співав стрілецьких пісень Романа Купчинського, Левка і Богдана Лепких майже від дитячих садків? Пісню "Як з Бережан до кадри", мабуть, матері співали нам над колискою. Поля боїв УСС (Українських січових стрільців — ред.) [...] полонили наші юні фантазії про героїв нашого народу".
Дослідник історії дивізії СС "Галичина" та заступник голови Галицького братства вояків цієї дивізії Ігор Іваньков розповідає Суспільному, що такий пієтет Гуньки до УСС повʼязаний з тим, що це для нього — родинна історія. Дядько Ярослава — Григорій Гунька, був січовим стрільцем і людиною, на яку "Ярослав орієнтувався в усьому".
Дивізія СС "Галичина" формувалася у 1943 році. Заяву на вступ до неї 18-річний хлопець подав після закінчення бережанської гімназії. Спершу проходив загальний рекрутський вишкіл, як і усі майбутні дивізійники, на території Польщі, далі — потрапив до підстаршинської школи зенітної артилерії в Мюнхені.
"Він мав звання вістуна — у Ваффен-СС військах це означало позицію штурмана. Брав участь у боях під Бродами (у 1944 році — ред). Згодом Гунька потрапив у полон до британців. Так сталося з більшістю вояків "Галичини". Менша частина — десь півтори тисячі, опинилися в американському полоні. Він же був серед тих, кого відправили до Італії, в Ріміні", — розповідає Іваньков.
Коли Гуньку звільнили, певний час він залишався в Британії, а у 1954 році вирушив до Канади. Там був учасником Братства колишніх вояків першої Української дивізії Української національної армії, дописував у вже згадане українськомовне видання "Вісті комбатанта", був членом Конгресу українців Канади (КУК), спостерігачем на виборах до Верховної ради 1994-го, а у 2003-му був делегатом від КУК на світовому конгресі українців.
Джон-Пол Химка — канадський історик українського походження, професор історії Східної Європи Альбертського університету, зазначає: Гунька був активним учасником української громади, однак назвати його відомим — складно. До того ж у спільноті українців Канади намагаються не акцентувати на минулому тих, хто свого часу воював в СС "Галичина". "Їм важко говорити про те, що ось, скажімо, мій дідусь був залучений у щось таке — особливо коли дідусь пишається своєю службою", — каже Химка.
Як Гунька потрапив до парламенту Канади
Химка припускає, що саме таке шанобливе ставлення до колишніх вояків-українців, без глибокого знання контексту й привело Гуньку в парламент Канади: "Для мене це доказ того, наскільки необізнаними є люди щодо подій Другої світової. І не було відчутно ніяких тривожних дзвіночків щодо того, що він, мовляв, воював проти росіян під час Другої світової — адже ясно, що тоді не було українців як повністю незалежної військової сили. Останніми днями я багато спілкуюся з канадськими журналістами, але відчутно, вони не дуже розбираються в історії Другої світової, та й історії України теж".
Спікер парламенту Канади, вибачаючись за те, що покликав на засідання Гуньку, зазначав, що це була його приватна ініціатива. Іваньков говорить, Ентоні Рота справді міг знати Гуньку як свого виборця: колишній військовий СС "Галичина" живе у Норт-Беї в окрузі Ніпіссінг — до того, як стати спікером, Рота був депутатом саме від цього округу. Відомо, що з Норт-Бея у 2022-му Гунька їздив за 130 км до Великого Садбері — протестувати проти війни РФ в Україні.
"Спікер зробив це без злого умислу, просто по своїй доброті, він поважав Гуньку. Він, можливо, не вникав в те, що під час війни Гунька перебував власне в підрозділі дивізії СС "Галичина". Знав, що цей чоловік є учасником Другої світової війни й що воював проти Росії", — каже Іваньков.
Як Гунька опинився в Канаді
Нюрнберзький трибунал, який у 1945-46 роках судив винуватців злочинів нацизму, не знайшов доказів причетності до них вояків дивізії СС "Галичина". Але попереду були ще нові перевірки. Дивізійників, що, як і Гунька, перебували в полоні в Ріміні, потім привезли в Британії, де у 1948-му вони стали остаточно вільними. За словами Іванькова, перед тим, як випустити експолонених за кордон (а вони розʼїхалися здебільшого до Канади, Бельгії, Аргентини, Австралії тощо), Британія мала впевнитися, що вони не причетні до скоєння воєнних злочинів. В Канаді, однак, зазначає Джон-Пол Химка, вже ніхто нікого не перевіряв: "Щоб перевірити, треба мати доступ до архівів", але СРСР обмежив доступ до них.
"В середині 1980-х СРСР зрозумів, що міг би очорнити репутацію української діаспори по інший бік Атлантики шляхом нагадування про Голокост. Вони вирішили, що для них найгіршою річчю, яка взагалі існувала під час війни, була дивізія СС "Галичина". Адже вони зрадили батьківщину і поклялися служити Гітлерові. Так, всередині дивізії були свої моменти, але факт у тім, що насправді дивізія мало яким боком взагалі стосувалася саме Голокосту. Але оскільки совєти в тому не дуже розбиралися, вони просто кинули пачку документів сюди, в Канаду", — каже Химка.
У 1985-му в Канаді зʼявилася комісія, яка мала розслідувати факти можливої причетності СС "Галичина" до скоєння воєнних злочинів нацистів. Її назвали іменем її очільника — судді Верховного суду Квебека у відставці Жюля Дешена. "Комісія наголосила на тому, що дивізія не причетна до злочинів проти людяності чи воєнних злочинів, її не можна засуджувати як групу, та й приналежність окремих осіб до дивізії не вважається злочином", — розповідає Іваньков. Комісія визнала, що підстав для позбавлення громадянства чи для судового переслідування ветеранів дивізії на території Канади немає.
"Знайти злочинців серед вояків дивізії не вдалося. Але це підвищило чутливість цього питання. В дивізії служило 25 тисяч людей. Це велика організація, у неї є власна історія, вони справді чинили погані речі. Однак не можна екстрадувати людину, коли немає геть ніяких доказів, що саме вона робила упродовж війни", — говорить Химка.
