Дефіцит певних груп донорської крові в Україні пов'язаний із сезонністю, говорить координаторка платформи ДонорUA Людмила Лінник. Про постанову уряду, що дозволила ввозити донорську кров та її компоненти з-за кордону, про дозвіл на переливання крові на лінії фронту та підготовку до цього бойових медиків — Лінник розповіла Українському Радіо.
Про культуру донорства
В Україні дефіцит донорської крові є завжди. Ми мали короткий період, буквально кілька перших місяців повномасштабного вторгнення, коли люди масово пішли в Центри крові. Це було два-три місяці, коли було достатньо, навіть трішки в надлишку, компонентів донорської крові. Зокрема, на сайті ДонорUA зареєструвалося багато донорів — зараз їх 137 тисяч. Центри крові також робили свої резерви донорів.
Так, потреба в крові є. Але це стан, в якому ми були завжди. Пов'язано це з тим, що в Україні розвивається спонтанне або ситуативне донорство. В нас йдуть здавати кров коли або хтось з близьких потрапляє на лікарняне ліжко, або коли стається щось надзвичайне, наприклад, війна почалася. Або раптом стається приліт по будинку в Дніпрі й всі біжать здавати кров, навіть в надлишку. Тобто, немає культури донорства, коли кожна здорова людина розуміє, що вона хоча б два-три рази на рік здає кров. Тому в нас виникають такі ситуативні дефіцити.
Щороку наприкінці літа в Україні є той чи інший дефіцит певних груп донорської крові. Але це не означає, що її взагалі нема, що холодильники порожні. Це означає, що крові критично мало.
Про дозвіл ввозити донорську кров з-за кордону
Ця постанова уряду запізніла. Треба було це приймати на початку повномасштабного вторгнення. Постанова розв'язує руки іноземним партнерам, які можуть при гострій потребі постачати в Україну компоненти донорської крові. На цей час такої потреби не виникало. Хоча від самого початку повномасштабного вторгнення європейські організації неодноразово зверталися з тим, що готові надати компоненти донорської крові. Але ще жодного разу не виникло потреби їх у них брати.
Про переливання крові на лінії фронту
Забір крові в зони бойових дій не відбувається. Туди її привозять. Ми вже здійснили 62 таких доставки. Кожна з них — це приблизно півтори тисячі врятованих життів. Нещодавно бойовим медикам дозволили переливати кров на так званому догоспітальному етапі — тобто, на етапі евакуації, або на етапі стабілізаційного пункту. Раніше вони цього не робили. Вони переливали рідини, розчини. Це, можливо, трішки й "тягнуло" людину. Тобто вона не вмирала прямо тут. Але стан погіршувався. І як правило, такі поранені приїжджали в лікарню вже у важкому стані. Надавати допомогу їм було набагато складніше. Тому переливаючи кров на передовій, на етапі евакуації, або стабпункту, ми рятуємо життя та робимо так, що після одужання в нас будуть набагато менші втрати по здоров'ю.
Про підготовку бойових медиків
Підготувати бойового медика робити переливання можна відносно швидко. Вони зараз виконують настільки складні задачі, що нам і не снилося. Ці люди звикли працювати в польових умовах. І по великому рахунку йому байдуже — підключати банку з фізрозчином, чи підключати контейнер з компонентами крові, який вже готовий до переливання. Головне, щоб цей контейнер був. Це по-перше. По-друге — щоб була можливість зберігати цю кров на фронті. Тобто зараз йде мова, щоб закупити велику кількість холодильників, контейнерів для забору крові. Найголовніше, що це декриміналізовано. Тому що раніше за переливання крові на передовій, на догоспітальному етапі, бойовий медик міг потрапити за ґрати, навіть якщо врятував життя.
Про роботу Центрів крові
На даний момент Центри крові повернулися до звичного графіку роботи. Переважна більшість із них працюють з понеділка по п'ятницю з восьмої ранку і до 13–15–ї години дня. Це пов’язано з тим, що кров потрібно не тільки заготувати, а й обробити, розділити на компоненти й відправити на зберігання. Переважно всі центри крові зосереджені по обласних центрах, але забір крові здійснюють і багато районних лікарень.
