Оксана Курдова вже понад 5 років пише картини. Родом з Куцурубської громади. Разом із чоловіком Іваном, столяром, заснували майстерню, де окрім картин, створюють меблі, які продають. Попри російські обстріли, подружжя продовжує жити та творити на Миколаївщині.
Історією власної родини, яка займається творчістю із кореспондентами Суспільного поділилася художниця Оксана Курдова.
Жінка розповідає, малювати почала у 2019 році. Чоловік-столяр тоді виготовляв дитячі меблі, а Оксана почала їх розмальовувати.
"Він казав, що у мене непогано виходить, тож це він мені запропонував пробувати (малювати — ред.). Так потрохи воно й пішло. Цього року, у квітні, було п’ять років, як я навчаюся і пишу. Я самоучка, не вчилася ні у яких художніх школах. У мене взагалі освіта дев’ять класів. Я зараз займаюся улюбленою справою", — ділиться майстриня.
До 2019 року подружжя мало велику теплицю, де вирощували та продавали зелень. Згодом у цій ніші з’явилися конкуренти, тому бізнес занепав, говорить жінка.
"Майже 200 квадратів. Я торгувала на ринку зеленню. Екологічна у нас була зелень, але конкурувати з тими, хто на цьому ринку, але підливає зелень завжди, підкормлює, було дуже важко. Потім якось відкрили секонд-хенд. Чоловік казав, що треба пробувати. Взагалі ми, як то кажуть, ринкові. Все життя майже там. На Центральному ринку ми всіх знаємо і нас всі знають", — розповідає Оксана.
"Будемо вдома чекати перемогу"
На початку повномасштабного вторгнення Оксана разом з Іваном на два місяці переїхали на Закарпаття. Перебуваючи там, розповідає художниця, була жага повернутися додому.
"Живемо ми у Куцурубській громаді, а на Закарпатті були два місяці. Все одно тягне додому. За кордон ми з самого початку не збиралися, хоча я розумію, що, наприклад, у мене більші перспективи зараз знаходитися там, бо я працюю віддалено. Я б все одно малювала б, писала б. Після тих двох місяців ми повернулися додому. Не хочемо ми більше нікуди виїжджати. Так, страшно, обстрілюють. Мабуть, вже звикли до цього всього", — говорить майстриня.
У нас три доньки, також є невеличке господарство, майстерня чоловіка, там де він робить свої дерев’яні вироби. Нам дуже було тяжко все це залишити навіть на тих два місяці. Як гірше не стане, то будемо вдома чекати перемогу.
На Закарпатті, каже Оксана, зображати гори бажання не було.
"Жили ми там у школі, її зробили для ВПО. Там багато було людей з різних областей, і з Донецька, Маріуполя, і дві сім’ї з Миколаївської області. Ми там старалися чимось допомогти. І стенди малювати, і самій школі допомагали, коли просили. Але коли мені казали: "Пиши гори, ти ж у горах, це ж мрія, це ж Карпати". Ні, я малювала море, воно якось так засіло (в душі — ред.)", — розповідає художниця.
Станом на третє серпня столяр Іван Курдов продовжує виготовляти дерев’яні вироби. Один-два рази на тиждень він приїжджає у майстерню в Очаків.
"Потрохи столярня працює. У магазині у нас є і садові меблі, столи, лавки, табуретки кухонні. Деякі люди замовляють ще щось, тому що він працює й по індивідуальних розмірах. Звісно, не зрівняти (за кількістю замовлень — ред.) до війни й навіть минулого літа було трохи краще. Але тому, що після дев’ятого січня, коли у нас був сильний вибух, то все припинилося. Але все одно пишуть, кажуть, ми приїдемо, будемо замовляти", — каже дружина Івана.
"Дуже мотивують люди, які пишуть багато коментарів"
Жінка розповідає, війна вплинула на її творчу діяльність.
"Важко у воєнний час малювати. Дуже важко було перші тижні, але малювання дуже відволікає від усього. А взагалі після стресових ситуацій, навпаки, воно дуже заспокоює. Я дуже часто виставляю у групі на Фейсбук "Очаківський портал" свої роботи. Дуже мотивують люди, які пишуть багато коментарів, дякують. Це мене найбільше мотивує", — говорить художниця.
Свої роботи Оксана пише виключно олійними фарбами на різних поверхнях — від дерева до полотна.
Час малювання залежить від самої картини. Буває таке, що за чотири години вона вже буде готова, а буває таке, що і тиждень-два буду ходити, відставлю, малюю іншу, а потім ще до тої повернуся, як натхнення буває. А якщо на замовлення, то напевно все залежить від замовника, є різні люди. Є люди, яким ти пишеш дуже швидко, сів і воно пішло, як то кажуть. А буває таке, що пересилюєш себе, але завжди всі задоволені результатом.
Майстриня розповідає, під час війни власні роботи продає в онлайн-форматі. Найдорожча картина коштувала сім тисяч гривень. На ній зображений пес, а замовник з Києва, розповідає Оксана. За словами художниці, попит на цю продукцію під час війни мінімальний.
"Дуже багато моїх картин вже є у Києві, декілька навіть поїхали закордон, тому що там є наші людини, які повиїжджали й вони хочуть якось віддячити тим, хто їм допомагав. У мене замовляли й відправляли в Чехію, у Польщу. Зараз попиту великого немає, тому що Очаків майже пустий. Але до війни у нас було дуже багато відпочивальників, тому я у магазині прямо й малювала. У мене мольберт там стоїть свій, частіше малювала наше море. Але було й багато картин, що на українську тематику — хатинки, мальви, соняхи", — говорить мисткиня.
Оксана робить картини, які виставляє на благодійні ярмарки для Збройних Сил України, а також віддає їх волонтерами, аби ті продавали за донати.
"Просив військовий намалювати прапор України й написати назву його бригади. Зробила. Також у нас в Очакові є дівчина, яка хворіє на рак. Нещодавно розігрували одну картину мою їй на допомогу. Також зі знайомою розігрувала картину. Вона допомагала, бо я не дуже це вмію і соромлюсь трохи, тому я прошу когось. На Закарпатті був ярмарок для ЗСУ, ми туди також заносили картини", — каже художниця.
"Коли буде перемога, картину написати буде геть не складно"
Оксана розповідає, поки не думала над тим, як хоче зобразити українську перемогу.
"Коли буде перемога, картину, повірте, написати геть не складно, тому що будуть дуже гарні емоції й нарешті буде спокій. Так ще не замислювалася, але це 100% буде щось українське — з хатинками, з лелеками, з мальвами нашими улюбленими. Тому що це, як для мене, мальви й соняхи — це дуже символічна українська тематика", — сказала художниця.
15-го серпня о 16:00 у Миколаєві відбудеться виставка "Миколаїв — Нескорений" на проспекті Центральному, 96.
"Ми завезли декілька моїх робіт, але не знаю, чи пройду я відбір, тому сподіваюсь, що я буду учасником цієї виставки", — говорить мисткиня.
Слідкуйте за новинами Суспільного Миколаїв у Telegram, Viber, YouTube, Facebook та Instagram.
