В Україні знімуть фільм жахів "Конотопська відьма" на основі подій повномасштабного вторгнення Росії в Україну. Про деталі роботи над проєктом в інтерв'ю Суспільне Культура розповів сценарист стрічки Ярослав Войцешек.
Другий рік повномасштабного вторгнення, в Україні щодня відбуваються жахливі події. Чи потрібні нам фільми жахів?
Саме жанр жахів вважається легким. Емоційно ти приєднуєшся до героїв і разом з ними лякаєшся, але, на відміну, від героїв перебуваєш у безпеці й тебе це не стосується. Якщо говорити про стрес, то дуже натуралістичні драми про сьогодення будуть більш стресовими для глядача, ніж будь-які фільми жахів про умовних вампірів, бо всі так чи інакше на підсвідомості розуміють, що це неправда.
З ваших інтервʼю зрозуміло, що вам цікаво працювати з фантастикою, але я переглянула вашу творчу біографію і робіт у жанрі жахів не знайшла. Можна сказати, що це ваша дебютна робота у цьому напрямку?
Я вважаю, що я за профілем містико-фантаст, і фентезі — це підрозділ фантастики. Це дебют, який нарешті добереться до кіноекрана. Я писав доволі багато таких проєктів, але сценарна практика так побудована, що не всі проєкти доходять до екрана — величезний відсоток чекає на кращі часи. Можна сказати, що це перший такий фільм тому, що у нас буде лінійка з трьох проєктів, а далі побачимо.
Ми будемо намагатися підкорити для себе нову царину, новий жанр, нову аудиторію, бо у світі багато прихильників цього жанру. Цей вибір доволі давно напрошувався і нарешті ми до цього прийшли з таким проєктом. Це жахастик, побудований на нашій міфології. Містицизм, зокрема відьми, дуже вплетені в ДНК нашої культури.
Про "Конотопську відьму". Це адаптація твору Григорія Квітки-Основ'яненка чи історія жінки, яка зустрічала військових в Конотопі під час окупації?
З літературою ця історія не пов'язана. Надихнуло мене маленьке відео, яке побачив по телевізору, коли воно сталося. Попри те, що це якісь перші тижні повномасштабного вторгнення. Попри стреси, бо перші тижні були сповнені шоку та безглуздя, яке відбувається. Але цей шок поєднувався з люттю і, коли я побачив цю реакцію, у мене щось клацнуло, що це класна історія. До того ж історія, яка вбиває декількох зайців.
По-перше, це жахастик, отже, це широка аудиторія: не лише українська, а й закордонна. За кордоном люблять жахастики. Фільм пов'язаний із містикою, українським культурним надбанням тому, що відьом можна вважати нашим надбанням, якоюсь складовою. І головне — так можна донести до широких мас, особливо закордонних, те, що відбувалося тут. Те, що творили в наших містах окупанти.
Якими референсами ви надихалися, окрім цього? Ви кажете, що містика: можливо, фільми, книжки?
Усе з життя. Там будуть залучені сюжети, які ставалися, і це доволі страшні сюжети. Коли була оприлюднена новина, що ми готуємося до зйомок фільму, був коментар, що ми більше будемо співчувати нечисті. Так і є. Злом у цьому випадку буде не відьма, а загарбники — росіяни. Це меседж, який будемо доносити. І наступний меседж — ті, хто до нас з мечем прийдуть, від меча і загинуть.
Чи буде дотриманий гендерний баланс у фільмі? Можливо, відьмою буде не тільки жінка? Відьмак, можливо?
На цьому етапі у нас буде відьма. Жінка, яка буде мститися за втрачене кохання. Найімовірніше, можуть бути різні персонажі нечистої сили, які є у нас у міфології.
Розкажіть детальніше про героїв фільму.
Попри те, що ми розігруємо містичний підтекст, ситуація буде реальна і драматична. Відьма, яка через кохання до звичайного українського чоловіка відмовляється від своїх містичних сил, і вони щасливо живуть і планують весілля. Але відбувається вторгнення Росії в Україну, Конотоп окуповують, і чоловік гине від рук окупантів. Тоді вона повертає всі свої сили та виплескує всю лють, яка з'являється після втрати.
Ми припускаємо, що вона прадавня відьма, їй більше тисячі років, але вона не старіє. І ось вона вперше у своєму довгому житті закохалася — звісно, в українця, військового. Він до останнього намагається її захистити, але не може. Точніше, йому вдається, але ціною власного життя. Тоді вона знову знаходить свої сили та починає мститися, не думаючи, що з нею станеться. Лють, яку вона відчуває, також починає руйнувати її зсередини. І ми таким чином будемо досліджувати причини і наслідки помсти та люті, які зараз нас переповнюють, і що з ними робити.
Чи не буде історія фільму локальною для міжнародної аудиторії?
Іноземців у фільмі не буде, але сама історія буде побудована так, щоб вона була зрозуміла будь-якому глядачу в будь-якій країні світу. Одна з цілей цього фільму — донести до західного масового глядача те, що у нас відбулося, хто є справжнім суцільним злом. Я хочу, щоб російські загарбники перейшли в ранг абсолютного зла, яке не потребує пояснень. Припустимо, нещодавно вийшов норвезький фільм і норвежець гасить фашистів. Ми знаємо, хто такі фашисти, нам не треба пояснювати, чому вони погані. Я хочу, щоб з рашистами було теж саме. Для цього треба багато культурних засобів залучати, і кіно — один із них.
Не можу не згадати з вашого попереднього досвіду адаптації творів адаптацію твору Пушкіна "Руслан і Людмила". В одному зі своїх інтерв'ю у 2019 році ви сказали, що взяли за основу ідею твору, але все інше виключно побудоване вами самим. Чому ви звернулися до твору російського письменника, коли це був період війни в 2014 році?
Це не зовсім так. Проєкт стартував у 2012 році. Тоді це була непогана ідея, оскільки у Пушкіна в "Руслані і Людмилі", мало хто пам'ятає, але події відбувалися в Києві. Там був київський князь Володимир, і це здавалося нормальною ідеєю — таким чином підкреслити, що це також про нас. Потім, коли стався Майдан, анексія Криму, вже була зроблена частина роботи, тож не стали її призупиняти, а ще й відійшли від Пушкіна якомога далі.
В інтерв'ю ви зауважили, що це може зацікавити глядача, щоб прочитати твір, це якийсь своєрідний заклик, щоб читати російську літературу.
Ви посилаєтеся на інтерв'ю, яке я не пам'ятаю, і навряд чи сформулював саме так. Найімовірніше я формулював таким чином, що мало хто пам'ятає, що дії відбувалися в Києві, і все, що описував Пушкін, — це описував Київську Русь, і що весь цей світ був вкрадений Пушкіним в українців. Швидше за все я говорив про це.
Читайте нас у Facebook і Telegram, дивіться наш YouTube
Станьте частиною Суспільне Культура: напишіть нам про цікаві події культурного життя вашого міста чи селища. Надсилайте свої фото, відео та новини і ми опублікуємо їх на діджитал-платформах Суспільного. Пишіть нам на пошту: [email protected]. Ваші історії важливі для нас!
